Падіння Ізраїльського царства. Ассирійський полон. Утворення нової спільноти в Палестині – самарян.

( 4 Цар. XVII розд. )

Після відносного миру та порядку за часів Єровоама ІІ на ізраїльському престолі з’являється цілий ряд царевбивць-узурпаторів, які в свою чергу ставали жертвами наступних. Могутність держави швидко занепадала, тоді як на сході за річкою Єфрат зростала в могутності Ассирійська монархія, що накопичувала сили для завоювання світу. На ассирійському престолі в столиці монархії – Ніневії з’являється ряд великих царів завойовників, які розпочинають далекі військові походи. Перший удар був нанесений по Сирійському царству. Наступним повинно було стати царство Ізраїльське. Однак Бог, продовжуючи своє довготерпіння, посилає з проповіддю покаяння до ніневітян пророка Йону. Сила Ізраїльських пророків сягала й раніше далеко за межі обітованого краю і визнавалась навіть у ворожій Сирії. Однак тепер силу богонатхненного слова повинні були визнати жителі гордої і могутньої столиці Ассирії – Ніневії, яка в цей час знаходилась на вершині своєї могутності і багатства. Це було одне з найвеличніших міст давнини. Як місто поганське, Ніневія особливо відрізнялась надмірною гординею і нечестям, тому ізраїльський пророк повинен був надати їй урок смирення і благочестя. Проповідь його мала великий успіх. Ніневітяни покаялись у своїх беззаконнях, визнаючи Йону вісником Якогось “невідомого Бога”, Котрого однак шанували язичники. Подробиці подорожі пророка Йони описані в його книзі, що входить до корпусу пророчих книг старозавітнього канону.

Таким чином, біда чужоземного завоювання була на деякий час відведена від царства Ізраїльського. Однак зло у ньому запанувало остаточно. Після Єровоама ІІ на престолі в Самарії з’являється цілий ряд царів, короткочасне правління яких відмічене особливими беззаконнями і тиранією, що все більше і більше послаблювало царство, готуючи його до неминучої загибелі. В цей час проповідують такі пророки як Амос і Осія, які вже ясно пророкували про майбутній полон. Але все було даремно. Тоді Господь попустив грізному завойовнику покласти кінець Ізраїльському царству.

Ще до 19-го, останнього ізраїльського царя Осії ассирійцями були завойовані зайорданські землі, а їх жителі відведені в полон. Коли ж Осія, який, подібно до своїх попередників, досяг пристолу через царевбивство, відмовився платити ассирійцям данину, Салманасар вирішив покарати його за повстання. Осія у відчаї звертається за допомогою до Єгипту, однак це ще більше розлютило Салманасара і навіть налякало самого Осію, який для того, щоб умилостити грізного завойовника, виїхав йому назустріч і цим прискорив кінець свого царювання. Салманасар взяв царя під варту і посадив його у в’язницю, після чого розпочалась відчайдушна боротьба під стінами самої Самарії. Добре укріплена Самарія трималась проти неприятеля протягом трьох років, так що сам Санманасар помер, не дочекавшись падіння неприступної ізраїльської столиці. Осаду міста закінчив, як на це вказують ассирійські пам’ятники, його син Саргон. Він узяв Самарію на 9-й рік царювання нещасного Осії, в 722 році до Р. Х. Щоб остаточно позбавити країну можливості нових повстань, значна частина ізраїльтян була розселена в межах Ассирійської монархії. А на їх місце в Палестину були переселені інші народи, котрі змішавшись між собою і з позосталими ізраїльтянами, утворили народність, що отримала назву самарян.

Так скінчило своє існування Ізраїльське царство. Воно проіснувало 209 років і мало 19 царів, з котрих ні один не був гідний свого високого покликання, всі вони були ідолопоклонниками і зрадниками релігії Єгови.

“І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилось нічого, окрім коліна Юдиного” (4 Цар. XVII, 18).

Запитання до теми:

Вкажіть на внутрішні та зовнішні причини падіння Ізраїльського царства.

До яких заходів вдається Господь щоб зберегти Ізраїль від загибелі?

Проаналізуйте події, пов’язані з падінням Самарії.

Ким були самаряни і якого вони були походження?

Рекомендована літерптура:

Лопухин А. Библейская история Ветхого Завета. – М., 1990.