Обітниця судді Ївтаха та її виконання

Святоотецьке тлумачення чудесного зрошення руна Гедеона (Суд. VI)

Святі отці вказують на прообразне значення чудесного зрошення руна. У першому випадку роса була на руні, а вся земля залишалась сухою. Це означало, що спочатку Ізраїль насолоджувався милістю Божою, тоді як вся земля була сухою і спраглою від безплідної спеки поганського марновірства. В другому випадку земля була вкрита росою, а руно залишалось сухим. Це означало, що коли роса віри висохла в серцях юдеїв, котрі відвернулись від джерела життєдайної води – Христа, поганські народи, прийнявши слово Євангелія, стали причасниками благодатних дарів Святого Духа. Таким чином, уся земля зросилася росою віри і духовних дарів через євангельське благовістя. Отже руно прообразувало єврейський народ, суха земля – поганський світ, а роса – всеоживляючу благодать Божу (бл. Августин, бл.Феодорит Кирськийта ін.).

Інші екзегети вбачають у цьому чудесному знаменні прообраз Боговтілення. Пресвята Діва Марія, подібно руну, прийняла в себе Небесну Росу – Христа; а весь поганський світ, що лежав у тлінні і сухості, з приходом Спасителя зросився росою благодатних дарів Божих (Ориген, бл. Єроним, канон Богородиці).

( Суд. ХІ, 30 – 40 )

За дарування перемоги над аммонитянами суддя Ївтах обіцяє принести Богу в цілопалення те, що першим вийде з дверей його дому йому назустріч. Зустрічати переможця вийшла його єдина донька.

В древності свв. отці одностайно з юдейським переданням та істориком Йосифом Флавієм тримались думки, що дочка Івтаха була дійсно принесена Господу в цілопалення (наприкл. св. Ін.Злат., Обозрение Книги Судей, Твор., Т.6, С.637). Однак у новітні часи дослідники цього питання намагаються пояснити обітницю Івтаха як духовну жертву, вважаючи, що донька судді була посвячена на служіння Богу при скинії, на служіння, яке відповідало її статі і назавжди залишилась дівою.

Необдуманість і нерозумність обітниці Івтаха очевидна. Він не повинен був ні давати її, ні тим більше виконувати (бл. Августин, бл. Єроним). І все ж суддя не відступив від своєї обітниці, бажаючи догодити Богові, як Авраам, принісши Йому в жертву найдорожче. Якщо ж обітниця Господу була дана, ізраїльтянин повинен був обов’язково виконати її і Івтах залишився вірний своєму слову ( Бут. ХХІІ, 1–19; Числ. ХХХ,3; Пс. LXV, 13–14).

Згадка про те, що дочка Івтаха “оплакувала дівування своє” і “не пізнала мужа” (Суд. ХІ, 38–39) лише підкреслює її трагічну долю. Вона назавжди втратила честь стати матір’ю, що вважалось за велике нещастя у єврейських жінок. Дочка повністю поділяє релігійні погляди батька, що посилює почуття великої трагедії. Автор книги тут лише засвідчує про трагічну подію, але сам не схвалює вчинок Івтаха.

Запитання до теми:

Які тлумачення чудесного зрошення руна існують у святоотцівському наслідді?

У чому полягала обітниця судді Ївтаха?

Вкажіть на різні погляди щодо питання: яким чином ця обітниця була виконана.

Рекомендована літератури:

Марусяк М.,прот.Біблійна історія Старого Завіту. – Чернівці, 2001.