КНИГА СУДДІВ
2.1 Автор і час написання книги
Книга Суддів (євр.: Sefer schofetim; грец.:Kritai; лат.: Liber Judicum) отримала свою назву від тих осіб, про діяльність яких вона переважно оповідає. Суддями в книзі називаються особливі мужі, покликані Богом для спасіння народу від зовнішніх ворогів і збереження істинної віри.
В історії Ізраїля ці люди стали національними героями, хоча діяльність більшості з них обмежувалась невеликими масштабами та боротьбою проти окремих ворогів. Здебільшого вони очолювали одне-два коліна, а декотрі, як Самсон, діяли наодинці. Єдність єврейського народу страждала не лише через вплив поганського світу, але й великою мірою через внутрішні незгоди між колінами Ізраїля (випадок з Гедеоном – VIII розд.).
Відомості про суддів, що містяться в книзі, досить бідні. Однак і вони дають можливість дійти висновку, що серед них були люди, які не завжди стояли на висоті свого служіння. Тому Біблія зовсім не претендує на канонізацію суддів. Вона лише зображає їх як реальних представників свого часу. Не варто також вважати, що в книгу Суддів увійшли діяння всіх суддів. Героїчним подвигам декотрих з них (Девора і Варак, Гедеон, Ївтах, Самсон) автор книги приділяє досить багато уваги, тоді як про інших суддів є лише коротка згадка в декілька віршів.
Книга Суддів є гармонійним і цілісним літературним твором. Виклад книги, її мова та єдиний план, – усе свідчить про її єдиного автора. На це вказує і вступ до книги, в якому подається загальна характеристика всього періоду суддів. Щодо часу життя автора книги, то це питання може бути вирішене лише з більшою чи меншою долею вирогідності. Вирішенню цієї проблеми сприяють декотрі дані з самої книги. До таких належать наступні:
а) в книзі декілька разів (ХVII, 6; ХХІ, 25; порівн. XVIII,1; ХІХ, 1) зустрічається зауваження: “того часу не було царя в Ізраїлі, – кожен робив, що здавалося правдивим в його очах”. Це дозволяє зробити припущення, що автор книги жив у той час, коли у євреїв вже була встановлена царська влада;
б) “евусеянина, мешканця Єрусалиму, не вигнали Веніамінові сини, – і осів евусеянин із Веніаміновими синами в Єрусалимі, і сидять тут аж до цього дня” (Суд. I, XXI). Звідси видно, що книга написана перед завоюванням Єрусалима царем Давидом, котрий підкорив фортецю Сіон і зробив це місто столицею всього Ізраїля, назвавши його містом Давидовим ( 2 Цар. V, 6 - 9; 1 Пар. ХІ,4-9 ). Ця подія припадає приблизно на 1000 рік до Р.Х.;
в) “і поклали вони в себе Михиного різбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло”(Суд. ХVІІІ, 31). З цих слів видно, що письменник книги дивиться на перебування скинії у Шіло, як на факт минулий. “Дім Божий”, скинія знаходилась в Шіло лише до царювання Саула (1 Цар. ІV) і ніколи більше сюди не поверталась.
Співставляючи усі вище наведені факти, приходимо до висновку, що автор книги Суддів жив після захоплення филистимлянами ковчега Завіту, жив у той час, коли у євреїв вже було встановлене царське правління. Виходячи з цього, єврейське талмудичне передання вважає автором книги Суддів пророка Самуїла (ХІ ст. до Р.Х.). З цим погоджується переважна більшість християнських екзегетів.
Однак представники західної біблійної критики вважають, що книга свою кінцеву редакцію отримала за священика Ездри (VІ-Vст. до Р. Х.), тобто на її формування пішло більше 500 років. В підтвердження цієї гіпотези наводиться думка, що присутня в книзі ідея гріха та покарання за нього могла так чітко сформуватись лише після Вавилонського полону.
Думку про авторство пророка Самуїла підтверджує також факт знайомства з книгою Суддів пізніших за часом письменників священних книг. Ось лише декотрі з них: псалмопівець у псалмі LХVІІ, 8–13 майже дослівно наводить кілька віршів з пісні Девори (Суд. V,4–5; 28–30), а в Пс. LХХХІІ, 7-121 згадується про події за часів Девори і Гедеона. Св. Василій Великий у суддях, згаданих у пророка Ісаї І,26, вбачає суддів періоду Суддів ізраїльських.
Що є очевидним, так це те, що хронологічний порядок викладу подій у книзі відсутній.
Головна ідея книги– залежність могутності та добробуту Ізраїля від його вірності Богу. Всі наведені в книзі історичні події служать підтвердженням цієї ідеї та відображають істинність і велич поклоніння Єдиному Богові в порівнянні з нечистими культами Ваалів та Астарт.
Запитання до теми:
Хто такі судді?
Чи могло бути в Ізраїлі одночасно декілька суддів?
Який характер мала влада ізраїльських суддів?
Які відомості з самої книги Суддів дозволяють нам говорити про її автора та час написання?
Як питання авторства та часу написання книги вирішують представники негативної критики? Наскільки в книзі Суддів простежується хронологічний порядок викладу подій?
У чому полягає богослів’я книги Суддів?
Рекомендована література:
Толковая Библия А.П. Лопухина – (історико-критичні дані до книги Суддів).