Населення Палестини. Мова, релігія та суспільний устрій ханаанських племен

З глибокої давнини, завдяки своєму географічному положенню та кліматичним умовам, Палестина була густо заселена різними племенами, а саме – нащадками Ханаана, сина Хама, внаслідок чого і сам край отримав назву “Ханаанського”. У Ханаана було одинадцять синів, які стали родоначальниками одинадцяти окремих племен. Четверо з них оселилися в Сирії і Фінікії, а сім інших: хетеї, евусеї, амореї, гергесеї (євр.–гіргашим), евеї, хананеї і ферезеї (євр.–перізім) – в Палестині. Південну частину приморської рівнини східного берега Середземного моря займали филистимляни, з якими мали зносини ще Авраам і Ісаак, які з часом досягли такої могутності і впливу, що за ними отримав назву весь край, котрий став називатись “Палестина”. Серед них зустрічались і залишки племені велетнів рефаїмів.

Усі ці племена переважно говорили мовою спорідненою і близькою до єврейської. В будь-якому разі, у зносинах з ними як патріархів, так і пізніших ізраїльтян, ми не бачимо якихось серйозних мовних перешкод у спілкуванні між ними. Серед хананеїв можна спостерігати і прояви істинного богошанування, як це ми бачимо в особі Мелхиседека, який був священиком Бога Вишнього, і навіть в особі филистимського царя Авімелеха, який також виявляв знання істинного Бога – Елогім, в якого вірував Авраам (Бут. ХХІ, 22,23). Однак це лише поодинокі залишки істинної релігії серед всезагального темного ідолопоклонства в найгрубіших його формах. Найбільш розвинутий релігійний світогляд мали фінікійці, які, як найбільш освічені, служили прикладом для наслідування сусіднім племенам і в релігійному відношенні. Як фінікійці, так і інші ханаанські племена боготворили сили природи, які уособлювала божественна пара Ваала і Астарти. Ваал уособлював сонце, а Астарта – місяць, але не в якості, небесних світил, а як джерело усього живого, як причина родючості землі, тваринного, рослинного світу та людей. Крім цього існував ще цілий пантеон нижчих богів, служіння яким відрізнялось крайнім ступенем грубої чуттєвості. Головну роль у цих священних процесіях відігравали жінки. В кожному капищі Ваала, як головний об’єкт релігійного поклоніння, знаходився конусоподібний камінь, що зображував собою статевий орган. Наприкінці осені звершувалось т.зв. “свято печалі”, яке завершувалось самим повальним блудом. Жінки протягом семи днів скорботи шукали зниклого Ваала, тобто його дерев’яне або кам’яне зображення, в істериці рвали своє волосся і били себе в груди. Жреці під звуки сумної музики різали собі руки і тіло ножами, кололи списами. А по завершенні семи днів під крики “Ваал живий, Ваал живий!” розпочинались масові оргії – кульмінація свята. Жінки безсоромно позбувалися своєї честі за гроші, котрі жертвувались Астарті. При храмах жили особливі храмові блудниці, яких називали посвяченими (кедешот). На честь Астарти чоловіки і юнаки оскопляли себе і вдягались у жіночий одяг, щоб таким чином уподібнитись богу, який одночасно був і Ваалом і Астартою, і чоловічим і жіночим началом. Головним заняттям цих фанатичних скопців було випрошування милостині для капищ. Зрозуміло, що така релігія робила нечистим і гидким усе життя цих народів, свого часу вони вже накликали на себе страшний гнів Божий – покарання Содому й Гомори. Внаслідок цього законодавством Мойсея ізраїльтянам було рішуче заборонено вступати у будь-які стосунки з ханаанськими народами.

Щоб звільнити і очистити обітований край від такого осквернення, євреї повинні були остаточно знищити і вигнати їх, як племена, що підпали під праведний суд Божий за те, що за благословенні дари благодатної землі, яку вони заселяли, не тільки не славославили істинного Бога, але й знайшли в них джерело свого ідолопоклонства і нечестя.

В суспільному відношенні ханаанські народи перебували вже на досить високому щаблі розвитку. Особливо це стосується фінікійців, які на той час вже вели жваву і масштабну морську торгівлю, а тому й були добре знайомі з усіма аспектами тодішнього цивілізованого життя.

Саме під впливом фінікійців у цей період відбувається значний розвиток усіх інших ханаанських племен. Вони вже вміли добувати метал, обробляти золото і срібло для прикрас, виготовляти зброю, колісниці для війн, будувати храми і палаци. Хананеї будували досить міцні і неприступні міста-фортеці, вели торгівлю і були добре обізнані з математикою і письмом. На досить високий розвиток писемності вказує також той факт, що одне з міст на півдні Палестини носило назву “Кіріят-Сефер”, що означає “місто книг”.Таку назву місто отримало, очевидно, внаслідок існування в ньому бібліотеки або й цілих книжних палаців.

Країна була досить густо заселена. Міста-фортеці будувались переважно на висотах гір, що робило їх неприступними для ворожих нападів, і справило неабияке враження на ізраїльських розвідників, посланих Мойсеєм, серед яких був і сам Ісус Навин. Однак, не зважаючи на це, ханаанські народи не мали державної єдності. Усе на що спромоглися хананеї в плані державотворення – це окремі міста-держави. Кожне місто вважало себе цілком незалежним від інших. На чолі таких міст були свої власні царкі, які постійно ворогували один з одним і вели взаємно виснажливі війни. Саме тому вони й не виявили серйозної протидії ізраїльтянам. Навіть загальна, така, що загрожувала усім, небезпека не змогла об’єднати їх між собою, і кожне місто захищалось власними силами. Лише пізніше було створено оборонні союзи з декількох міст. Але й за умови політичної роз’єднаності Ханаана для завоювання цієї землі з її чисельними твердинями-фортецями вимагалось досить високе військове мистецтво, яким, звичайно, не міг володіти такий пастуший народ, як євреї. Лише кілька десятиліть тому вони були більше схожі на натовп біглих єгипетських рабів. Лише кілька десятиліть тому, завдяки Сінайському законодавству, євреї були організовані в єдине ціле, в єдину спільноту на засадах і принципах теократії. Ізраїльтянам, які стояли лише на початках власного державотворення, для перемоги над царями, що володіли випробуваним у битвах військом, залізними смертоносними колісницями, потрібна була не лише надзвичайна мужність, але й особлива допомога Божа. І ця допомога була обіцяна наступнику Мойсея у керівництві Ізраїлем – мужньому і загартованому воїну Ісусу Навину.

Запитання до теми:

Яке походження мали ханаанські племена і наскільки вони були близькими до ізраїльтян?

Що відомо із Святого Писання про зносини між євреями і хананеями в патріархальні часи?

Що являли собою релігійні вірування ханаанських племен?

На якому рівні розвитку перебували ці племена в часи завоювання ханаанського краю Ізраїлем?

Що відомо про розвиток науки і писемності ханаанських племен?

Які форми державного устрою мали ханаанські племена?

Рекомендована література:

Крижанівський О. Історія стародавнього світу. – К., 2000.