Діяльність К.-М. товариства була першою спробою української інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби за національне визволення України.

Декабристський рух був першою спробою здійснення буржуазної революції в Росії і в Україні, він дав поштовх розгортанню революційного, в тому числі й українського національно-визвольного руху.

Це була епохальна подія: вона поклала початок відродженню української мови, перетворенню її на літературну.

Наддніпрянська Україна

Дамо стислу характеристику національно-визвольного руху в Україні в XIX ст.

Національно-визвольний рух започаткувала патріотична інтелігенція, яка прагнула зберегти від вимирання українську мову, історію, культуру.

У 1798 р. І. Котляревський видав “Енеїду”, вперше використавши українську мову як літературну.

На початку XIX ст., після війни 1812 р. з Наполеоном, в Україні виникають перші таємні організації — масонські ложі. Найбільше значення мала Полтавська ложа “Любов до істини” (1818р. ),членами якої булиІ. Котляревський, В. Тарновський, В. Лукашевич і в якій народилася ідея відокремлення України від Росії.

Масонські ложі започаткували організований опозиційний царизму рух в Україні,

У 20-ті роки XIX ст. в Україні засновуються таємні декабристські організації:

“Малоросійське таємне товариство” (1819-І 825) на чолі з

полтавським поміщиком В. Лукашенком.

“Південне товариство” (1821—1825) на чолі з полковником

П. Постелем.

“Товариство об'єднаних слов'ян” (1823—1825) на чолі з офіцерами

братами Борисовими.

 

Членами декабристських організацій були переважно російські дворяни, офіцери, діячі літератури. Основні вимоги — ліквідація самодержавства та кріпосного права. Серед декабристів не було єдності щодо вирішення національного питання: “Південне товариство” виступало за “єдину і неподільну” Росію, “Товариство об'єднаних слов'ян” - за федерацію слов'янських народів, а “Малоросійське товариство” — за відокремлення України від Росії і можливе об'єднання її з Польщею.

Після невдалого повстання вгрудні 1823 р. декабристські організації були розгромлені.

У 1846-1847рр. у Києві діяла перша суто українська таємна політична організація —Кирило-Мефодіївське товариство (братство). Нараховувала 12 чоловік, серед них — Т. Шевченко, М. Костомаров, П. Куліш, В. Білозерський.

Основні цілі братства — ліквідація самодержавства і кріпосного права, національне визволення України, утворення на демократичних принципах федерації слов'янських народів з центром у Києві.

У братстві існувало дві течії:

1. Революційно-демократична, представники якої (Т. Шевченко та М. Гулак) виступали за досягнення цілей шляхом народного повстання.

2. Ліберально-буржуазна — всі інші братчики, які виступали за

вирішення проблем еволюційним шляхом — шляхом реформ. За доносом усі члени братства були заарештовані і засуджені до

різних строків ув'язнення та заслання.

Видатну роль у національному Відродженні відіграв поет, художник, мислитель Т. Г. Шевченко, який мав найбільший вплив на українців. Звиходом у 1840р. “Кобзаря” за українською мовою остаточно утверджується статус літературної, “рівної серед рівних”. Своєю творчою та громадською діяльністю Т. Шевченко пробудив національну свідомість українців, сприяв розгортанню ними боротьби за своє соціальне і національне визволення.

• Наприкінці 50-х років почали організовуватися напівлегальні гуртки — Громади. Перша Громада виникла вКиєві в 1859 р.

 

(В. Антонович, М. Драгоманов, П. Чубинський та ін. ). Майже одночасно Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та ін. містах. Гуртки об'єднували представників різних прошарків суспільства з різними політичними поглядами, їх діяльність мала в основномукультурно-просвітницький характер(відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо).