ТЕМА 9. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ЯК ГЛАВИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

Однією із найважливіших ознак законодавчої влади є її представницький характер. Він знаходить прояв у тому, що народні депутати, які обрані безпосередньо громадянами країни до органу законодавчої влади - Верховної Ради України, є представниками всього Українського народу у парламенті. Отже, Верховна Рада, як єдиний орган законодавчої влади, є найвищим представницьким органом всього Укра­їнського народу.

Виходячи із сутності принципу поділу влади, з його послідовної реалізації, що передбачає запровадження механізму стримувань і противаг у побудові і діяльності органів, які представляють всі три гілки державної влади, законодавчі повноваження, ні за яких обставин не можуть делегуватися органам виконавчої чи судової влади або органам місцевого самоврядування. Таким чином, здійснення законодавчої функції становить прерогативу органу законодавчої влади.

Основне призначення законодавчої влади полягає у забезпеченні законодавчого регулювання суспільних відносин, тобто, у розробці і прийнятті законів - актів, що. після Конституції України, мають найвищу юридичну силу стосовно всіх нормативно-правових актів держави.

Законодавча влада являє собою легітимну владу. Вона формується і уповноважується на здійснення державної влади безпосередньо народом України, що, відповідно до Конституції, є єдиним джерелом всієї влади. Правомірність, законність здійснення органом законодавчої влади - Верховною Радою України своїх повноважень, визнається і підтверджується народом, як єдиним джерелом всієї влади, який безпосередньо формує орган законодавчої влади.

Як самостійна гілка державної влади в Україні, законодавча влада характеризується рядом ознак, які відрізняють її від інших гілок державної влади. Ці ознаки обумовлені функціональним призначенням названої гілки державної влади. До характерних ознак законодавчої влади належать наступні.

У відповідності із теорією поділу влади, законодавча влада є одним із проявів єдиної верховної влади і являє собою одну із трьох самостійних, формально незалежних гілок державної влади. За Ш. Монтеск'є, законодавча влада являє собою першу владу і є однією із трьох самостійних, формально незалежних гілок влади.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ

Завдання для самостійної роботи

Парламент і парламентаризм.

1. Особливості формування депутатських фракцій в парламенті
2. Депутатський імунітет та депутатський індемнітет.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.

1. Обов’язки народного депутата України.
2. Комітети і комісії Верховної Ради України.
3. Провести порівняльний аналіз конституційно-правового статусу вітчизняних та зарубіжних парламентарії (на прикладі певної держави).

4. Законодавча влада здійснює повноваження установчого характеру, які за змістом істотно відрізняються від однойменних повноважень інших гілок влади. Установча діяльність законодавчої влади полягає в тому, що ця гілка влади: по-перше, засновує органи виконавчої і судової влади, систему місцевого самоврядування, встановлює інші інститути держави і державності; по-друге, бере участь у їх формуванні.

5.Характерною ознакою законодавчої влади є здійснення нею контрольної функції. Це функція парламентського контролю, що здійснюється в межах, визначених Конституцією України та законом. Наприклад, контроль Верховної Ради України за організацією виконання Кабінетом Міністрів України Закону Про Державний бюджет України на нинішній рік.

Парламент- це найвищий загальнонаціональний представницький орган влади, який обирається народом країни - її громадянами (виборчим корпусом), а інколи частково призначається, і який здійснює визначені законодавством повноваження у різних сферах суспільного і державного життя, провідними серед яких є повноваження законодавчого, установчого і контрольного характеру.

Сам термін «парламент» походить від латинського слова «раrіаrе», буквально - говорити, розмовляти. Отже, цей термін вживається для найменування органу, в якому говорять, обговорюють. Парламент являє собою невід'ємний атрибут кожної демократичної держави, його наявність, поряд із іншими факторами, є показником, зокрема, свободи людини і суспільства.

Історія сучасного парламенту починається з епохи буржуазних революцій, після перемоги яких парламент зміцнив свої роль і значення. досяг статусу найважливішого органу держави в загальній структурі державного механізму. Повноваження парламенту розширювалися поступово, особливо ж важливим є те, що інституювався його контроль за структурами управлінської влади. Історично, сучасним парламентам передували станово-представницькі органи епохи феодалізму, коли монархи для боротьби з феодальною роздробленістю були змушені спиратись на торговельну і промислову буржуазію та інші стани.

Правова регламентація діяльності першої гілки державної влади в Україні - законодавчої влади здійснюється у Розділі 4 Конституції України. В ньому визначено правовий статус органу законодавчої влади, порядок його утворення і діяльності, його компетенцію.

Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. З прийняттям Конституції України і 996 p.. Верховна Рада України, за своїм статусом, набула всіх основних рис парламенту України. Конституювання Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади втілює доктринальне положення: закони, які є актами, що після Конституції України мають найвищу юридичну силу, вправі приймати виключно Верховна Рада. З метою здійснення правового регулювання суспільних відносин на рівні закону, народ України обирає лише один постійний орган - парламент.

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його єдність - винятковість, універсальність у системі органів державної влади. Це обумовлено насамперед унітарним характером нашої держави, тобто державним устроєм, поділом державної влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки, внутрішньою структурою парламенту та іншими факторами.

За своєю структурою, функціями та соціальним призначенням Верховна Рада України втілює засади представництва всього народу України. Народні депутати, що обрані і уповноважені на здійснення визначених у законодавстві завдань і функцій безпосередньо народом України, є представниками всього Українського народу у Верховній Раді, як в органі загальнонаціонального представництва.

Таким чином, Верховна Рада України є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона наділена правом представляти весь Український народ - громадян України всіх національностей і виступати від імені всього народу.

У статті 75 Конституції України визначається правовий статус Верховної Ради України - встановлено, що вона є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Це означає, що виключно до компетенції Верховної Ради України належить прийняття законів України - законодавчих актів, які після Конституції України мають найвищу юридичну силу та яким повинні відповідати нормативно-правові акти всіх інших державних органів та органів місцевого самоврядування. Отже, сьогодні в Україні не існує інших органів законодавчої влади - загальнонаціональних або місцевих - крім Верховної Ради.

Окрему увагу в межах розглядуваної теми слід звернути на правовий статус народного депутата України.

Правовий статус народного депутата України - це становище народного депутата України, яке врегламентоване нормами чинного законодавства.

Правовий статус народних депутатів України має свої особливості. Насамперед це обумовлюється юридичною природою і соціальним призначенням мандата, яким наділяється депутат. Специфіка статусу народного депутата обумовлюється особливостями його повноважень, як представника народу України у Верховній Раді України та як парламентарія, які випливають із функціонального призначення парламенту України як органу законодавчої влади, змістом та гарантіями діяльності українського парламентарія.

Багатогранність правового статусу парламентарія України проявляється, насамперед, у тому, що:

- як повноважний представник всього народу України у Верховній Раді, народний депутат покликаний виражати інтереси українського народу;

- як член органу законодавчої влади, він зобов'язаний відстоювати загальнодержавні інтереси.

Народний депутат є членом парламенту України. Як такий, він має право і зобов'язаний брати безпосередню участь у роботі Верховної Ради та її органів. Він зобов'язаний брати безпосередню участь у здійсненні завдань і функцій Верховної Ради як єдиного органу законодавчої влади - у реалізації функції законотворчості, у здійсненні ефективного парламентського контролю за виконанням законів й інших актів, що нею прийняті та ін.

Народний депутат користується всіма правами повноважного представника народу. Це забезпечує йому можливість брати вирішальну участь у роботі парламенту України, тобто - з правом вирішального голосу. З другого буку, Верховна Рада, членом якої є кожен народний депутат, повинна створювати належні умови для його ефективної роботи і в той же час контролювати діяльність депутата. Верховна Рада, як колектив депутатів, вправі заслуховувати кожного депутата про виконання ним депутатських обов'язків та доручень парламенту. Вона вправі застосовувати до депутата, який порушує норми законодавства щодо правил роботи в парламенті, відповідні заходи впливу.

Студенти мають знати природу депутатського мандату, його використання в Україні, особливості прав, обов’язків та відповідальності народних депутатів.

Джерела, рекомендовані до заняття

1. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 року в редакції закону від 22.03.2001 року //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №42. – ст.212.
2. Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 року //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №23.
3. Закон України «Про регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. - №14-15, №16-17. - ст.133.
4. Бандурка О.М., Древаль Ю.Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток: Монографія. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 288с.
5. Влада в Україні: шляхи до ефективності / ред. рада: О. Д. Святоцький [та ін.] . – К. : Ін Юре, 2010. – 688 с.
6. Депутатська недоторканність: (Сучас. парлам. та судова практика: правовий аналіз) /О.В.Задорожній, М.М. Добкін, А.О.Селіванов; За заг. ред. О.В.Задорожнього. – К.: Логос, 2004. – 288с.
7. Журавський В. Двопалатний парламент в Україні: проблеми формування //Право України. – 2001. - №3.
8. Журавський В. Щодо концептуальних засад майбутнього Закону «Про регламент Верховної Ради України» //Право України. – 2002. - №7.
9. Історія українського парламентаризму. Від допарламентських форм організації політичного життя до сьогодення / Ін-т історії НАН України ; голова редкол. В. М. Литвин ; ред. рада: В. Б. Яловий, В. О. Зайчук. – К. : Дніпро, 2010. – Т. 1–3.
10. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи //Право України. – 1999. - №9.
11. Кушніренко О., Мельничук А. Комітети Верховної Ради України: проблеми формування і статусу //Право України. – 1998. - №11.
12. Правова основа діяльності органів державної влади : зб. норм. актів станом на 20 жовт. 2010 р. / упоряд. П. М. Любченко. – Х. : ФІНН, 2010. – 304 с.
13. Развадовська М. В. Внутрішньоуправлінська діяльність Верховної Ради України: організаційно-правові засади / М. В. Развадовська. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2005. – 248 c.
14. Теліпко В. Е. Парламентське право : академ. курс : підручник / В. Е. Теліпко. – К. : Центр учб. л-ри, 2011. – 664 с.
15. Чепель О. Д. Конституційно-правовий статус та професіоналізація діяльності депутатів парламенту на сучасному етапі (порівняльно-правове дослідження) : монографія / О. Д. Чепель ; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці : Рута, 2010. – 256 с.
16. Щербак Ю. М. Законотворчість: міжнародна діяльність Верховної Ради України і парламентів світу / Ю. М. Щербак, З. Р. Міщук. – К. : Заповіт, 2008. – 112 с.

Лекція (4 год.)

Поняття і місце глави держави у системі органів державної влади. Конституційний статус глави держави. Роль і функції глави держави. Юридичні форми глави держави.

Порядок заміщення посади глави держави у монархіях. Системи престолонаслідування: салічна, кастильська, удосконалена кастильсь­ка (шведська), австрійська (гамбургська). Регентство. Присяга монар­ха. Основні причини збереження монархії.

Порядок заміщення посади глави держави у республіках. Способи обрання президента. Основні вимоги, які висуваються до кандидата на посаду президента (наявність громадянства, віковий ценз, .наявність виборчого права тощо). Строк повноважень президента.

Повноваження глави держави. Право розпуску парламенту. Прав вето. Різновиди вето глави держави. Участь глави держави у форму ванні уряду та його відставці, реалізації судової влади. Зовнішньополі тична діяльність глави держави.

Семінар (2 год.)

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

1. Поняття і місце глави держави у системі органів державної влади.

2. Президент України – глава Української держави.

3. Вибори Президента України. Правова регламентація виборів Президента України.

4. Повноваження Президента України. Дострокове припинення повноважень Президента України.

5. Акти Президента України.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем: