МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ

Тема 4. ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА.

Лекція (2 год.)

Джерела конституційного права: поняття і види. Конституція – основне джерело конституційного права. Декларації: правова природа і роль у конституційному праві. Значення і роль Закону в конституційному праві. Види законів: конституційні, органічні, звичайні. Нормативні акти державних органів, що містять норми конституційного права. Конституційний звичай. Договори (міжнародні, внутрішньодержавні) у системі джерел конституційного права. Проблема використання на території України законодавства Союзу РСР. Ієрархічна система і юридична чинність джерел конституційного права, їхнє співвідношення з принципами і нормами міжнародного права.

 

Семінар (1год.)

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

1. Поняття і види джерел конституційного права як галузі права.

2. Коротка характеристика окремих видів джерел конституційного права України.

3. Джерела науки конституційного права та навчальної дисципліни.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

  1. Договори (міжнародні, внутрідержавні) у системі джерел конституційного права.
  2. Рішення Конституційного Суду України як джерела конституційного права.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.

Завдання для самостійної роботи (4 години)

1.Визначте та охарактеризуйте систему джерел конституційного права України. Яким чином Ви б запропонували врегулювати питання щодо її нормативного закріплення?

2.Розкрийте питання конституційної регламентації міжнародних договорів України.

Аналізуючи джерела конституційного права не можна залишити поза увагою факт, що у національній теорії права сформувалася точка зору, згід­но з якою джерелом права слід вважати офіційно-докумен­тальні форми вираження і закріплення норм права, що вихо­дять від держави чи визнані нею і мають юридичне загально­обов'язкове значення. У такому розумінні джерело права є інструментом, за допомогою якого воля законодавця чи упов­новаженого ним органу стає обов'язковою для виконання.

У науці конституційного права під джерелами конституційного права, як правило, розуміють зовнішню форму вираження (об'єктивації) конституційно-правових норм. Цей підхід до категорії "джерело конституційного права" сформувався історично, але багато правознавців зазначали, що джерело права є не просто "оболонкою" для норм права, а насамперед духовним підґрунтям права, що наповнює право конкретним змістом і надає йому певної форми.

Найбільш характерними юридичними ознаками (кваліфікаціями) джерел конституційного права України є:

1. За сутністю та змістом джерела конституційного права України відображують волю та інтереси Українського народу та політику держави і безпосередньо виражають владні відносини у суспільстві та державі. Джерела конституційного права мають загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів конституційно-правових відносин і є основою для формування інших галузевих джерел права.

2. За предметом правового регулювання джерела конституційного права України відрізняються від інших галузевих джерел права тим, що вони регулюють владні суспільні відносини політичного характеру.

3. За суб'єктами правотворення джерела конституційного права різняться від інших галузевих джерел права чітко окресленим колом цих суб'єктів. Суб'єктами конституційного правотворення є Український народ, держава та суб'єкти місцевого самоврядування.

4. За функціямиджерела конституційного права України здебільшого здійснюють установчу і регулятивну функції, рідше охоронну функцію. Стосовно системи джерел національного права загалом, джерела конституційного права здійснюють інтегративні функції. Тобто джерела конституційного права є системоутворюючим компонентом національної системи права.

5. За формою джерела конституційного права України є зовнішнім проявом буття об'єктивно існуючих конституційно-правових норм. При цьому джерелами конституційного права України об'єктивізують виключно правотворчі, а не правозастосовчі норми конституційного права. Формами вираження конституційно-правових норм назовні є форми позитивного права - Конституція, закони України, Регламент Верховної Ради України, висновки І рішення Конституційного Суду України, акти місцевого самоврядування тощо. До того ж джерела конституційного права об'єктивізують виключно правомірні, легітимні конституційно-правові норми, тобто такі норми конституційного права, що за змістом, формою, суб'єктами й процедурою правотворчості не суперечать чинному законодавству.

6. За способами і засобами правотворення встановлені чи санкціоновануються народом України, державою чи суб'єктами місцевого самоврядування. Наприклад, Український народ може визначати конкретні конституційно-правові акти через всеукраїнський референдум. У цьому випадку джерелом конституційного права буде рішення (акт) всеукраїнського референдуму.

7. Джерела конституційного права мають найвищий ступінь гарантованості й забезпечуються всіма заходами державного впливу, що передбачені чинним законодавством. Навідміну від інших галузевих джерел національного права, гарантованість джерел конституційного права України і, насамперед, головного джерела - Конституції України, забезпечується спеціально створеним органом конституційної юстиції - Конституційним Судом України.

8. Джерела конституційного права у своїй взаємодії утворюють певну органічну систему - джерел конституційного права. Ця система має структурні, функціональні та генетичні зв'язки між усіма її складовими елементами.

9. Як і будь-яка інша система, система джерел конституційного права репрезентована різнопорядковими елементами (складовими), що підлягають класифікації. На відміну від інших галузевих джерел права, система джерел конституційного права України репрезентована найбільшою кількістю видів джерел, які можуть бути класифіковані за всією сукупністю критеріїв класифікації джерел права в цілому.

10. Приведення джерел конституційного права України у відповідність до правових стандартів ЄС, з огляду на їх системоутворюючий характер, сприяють адаптації всього національного законодавства до законодавства ЄС, що є необхідною вимогою до європейської інтеграції України.

Як уже зазначалося, джерела конституційного права України є досить різноманітними. їх класифікують за характером (сутністю) волевиявлення, за змістом, за формою, за територією чи за часом дій за чинністю, за національною приналежністю тощо.

Система джерел конституційного права України представлена Конституцією України, законами України та підзаконними конституційними актами.

Основним джерелом конституційного права є Конституція України.

Іншим важливим джерелом конституційного права України, що має найвищу юридичну силу, є акти всеукраїнського референдуму.

Основним видом джерел конституційного права України є закони України. Це нормативно-правові акти, що приймаються за особливою процедурою, мають вищу юридичну силу щодо інших джерел конституційного права, за винятком Конституції та відповідних актів всеукраїнського референдуму і регулюють найбільш важливі комплекси суспільних відносин у сфері конституційного права.

Особливим видом джерел конституційного права України є декларації, акти і конституційні договори. Вони займають особливе місце у системі джерел, оскільки їх прийняття є разовою, винятковою подією у конституційній практиці держави.

Наступним видом законодавчих джерел конституційного права України є регламенти, тобто кодифіковані нормативно-правові акти, що визначають порядок роботи і відповідні процесуальні форми діяльності окремих суб'єктів конституційної правотворчості в України (Регламент Конституційного Суду України).

До законодавчих джерел конституційного права належать чинні міжнародні договори України.Відповідно до ч . 1 ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства виключно за умови надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України.

До законодавчих джерел конституційного права України також відносяться нормативно-правові акти колишніх Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Української CPCP та їх органів. ЦІ акти є джерелами незалежної України в силу загальновизнаного міжнародного принципу правонаступництва.

Важливим видом джерел конституційного права України є укази і розпорядження Президента України, які відповідно до ст. 106 Конституції є обов'язковими на території України.

Джерелами конституційного права України є постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Важливим джерелом сучасного конституційного права є акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це відносно нове джерело для конституційного права України, оскільки інститут омбудсмана в Україні почав формуватися лише після прийняття чинної Конституції, а законодавче обґрунтування отримав лише у Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 р.

Висновки і рішення Конституційного Суду України, що мають нормативно-правовий характер і мають юридичні наслідки загального характеру в конституційно-правовій сфері слід вважати джерелами конституційного права.

Особливими джерелами конституційного права України є нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим- Конституція Автономної Республіки Крим, акти республіканського (місцевого) референдуму Автономної Республіки Крим, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Наступним джерелом конституційного права України є нормативно-правові акти суб'єктів місцевого самоврядування.

Відкритим залишається питання про визнання інших актів соціальних норм джерелами конституційного права. Морально-етичні, релігійні, корпоративні та інші акти соціальних норм й окремі соціальні норми можуть бути джерелами конституційного права за умови їх санкціонування та формалізації суб'єктами конституційної правотворчості.

Система джерел конституційного права України, представлена зазначеними джерелами, є динамічною - одні з них втрачають своє значення, натомість з'являються інші. А отже, можна спрогнозувати формування нових видів джерел конституційного права України.

Джерела, рекомендовані до заняття:

  1. Венская конвенция о праве международных договоров 1969 года. – ООН, 1970.
  2. Гранат Н.Л. Источники права // Юрист. - 1998. - № 9.
  3. Денисов В.Н. Статус міжнародних договорів в Конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 1997. - №1. – С.32.
  4. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод 1950 года. – СЕ, 1990.
  5. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. - 2-ге вид., змін, і доп. / Упорядник І. О. Кресіна; відп. ред. Ю. С. Шемшученко. - К.: Ін-т держави і права їм. В. М. Корецького НАН України. 2006. -310 с.
  6. Конституція незалежної України: у 3 кн. / під заг. ред. С. Головатого. – К. : Укр. Правн. Фундація, 2010.
  7. Конституція України: наук.-практ. комент. / Нац. акад. правов. наук України ; редкол.: В. Я. Тацій [та ін.]. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2011. – 1128 с.
  8. Крусян А. Р. Сучасний український конституціоналізм : монографія / А. Р. Крусян. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 560 с.
  9. Майданник О. О. Конституційне право України : навч. посіб. / О. О. Майданник. – К. : Алерта, 2011. – 380 с.
  10. Международный пакт о гражданских и политических правах 1966 года. – ООН, 1990.
  11. Назаренко Є. Закон у системі нормативних актів України // Право України. – 1995. – №12. – С.12.
  12. О Конституционном Суде Украины: Закон Украины от 16 октября 1996 г. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №49. – Ст. 272.
  13. Пархоменко Н.М. Конституційний договір як джерело права України: історичний досвід. Правова держава: Щорічник наук. праць Інст-ту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – Вип. 12. - К., 2001. – С. 61-69.
  14. Погорілко В. Ф. Конституційне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко ; Нац. акад. внутр. справ. – 4-те вид. переробл. та доопр. – К. : Ліра-К, 2012. – 576 с.
  15. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України Поняття, види і система // Право України. - 2002. - № 3. – С. 8-16.
  16. Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. / за заг. ред. Ю. П. Битяка ; редкол.: Ю. П. Битяк [та ін.]. – Х. : Право, 2008. – Т. 2 : Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення. – 576 с.
  17. Правове забезпечення державного суверенітету України: монографія / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : Юрид. думка, 2011. – 300 с.
  18. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №50. – Ст.540.
  19. Речицкий В. Политический предмет конституции / В. В. Речицкий. – К. : Дух і літера, 2012. – 728 с.
  20. Селіванов А. О. Конституційні проблеми в сучасній теорії права. Доктрина стабільності та охорони Конституції України в контексті її модернізації та ефективного конституційного : монографія / А. О. Селіванов. – К. : Логос, 2012. – 152 с.
  21. Сень Н.М. Загальнотеоретичні та конституційні засади імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІІІ регіональної наукової конференції (лютий 1997р.) – Львів. 1997. – С.53.
  22. Серьогін В. О. Конституційне право України : навч. посіб. / В. О. Серьогін ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2010. – 368 с.
  23. Скрипнюк О. В. Конституційне право України : підручник / О. В. Скрипнюк ; Нац. ун-т «Острозька акад.», Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К. : Ін Юре, 2010. – 672 с.
  24. Совгиря О. В. Конституційне право України : повний курс : навч. посіб. / О. В. Совгиря, Н. Г. Шукліна. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 544 с.
  25. Страшун Б.А. Конституционное право России, его источники и структура // Журнал российского права. - 1997. - № 4.
  26. Стрижак А. А. Конституція України в актах Конституційного Суду України: аналітичний огляд та коментар / А. А. Стрижак. – К. : Ін Юре, 2010. – 631 с.
  27. Ткаченко Є. В. Конституційно-правове регулювання мовних відносин : монографія / Є. В. Ткаченко ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х. : ФІНН, 2010. – 336 с.
  28. Хрестоматія з конституційного права України / Акад. правов. наук України, НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування ; упоряд.: Ю. П. Битяк [та ін.]. – Х. : Ксилон, 2010. – 887 с.
  29. Цоклан В.І. Класифікація сучасних джерел конституційного права України: проблеми теорії та практики // Часопис Київського університету права. – 2005. - №3.
  30. Шаповал В. М. Історія Основного Закону (конституційний процес в Україні у 1990–1996) / В. М. Шаповал, A. B. Корнєєв. – Х. : Фоліо, 2011. – 111 с.
  31. Шаптала Н. К. Конституційне право України : навч. посіб. / Н. К. Шаптала, Г. В. Задорожня. – Д. : ТОВ «ЛізуновПрес», 2012. – 472 с.

 

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ І

  1. Конституційне право України як галузь національного права.
  2. Поняття, місце, роль конституційного права в правовій системі України.
  3. Предмет конституційного права як галузі права
  4. Метод правового регулювання в конституційному праві України.
  5. Основні тенденції становлення і розвитку конституційного права України на сучасному етапі.
  6. Поняття та складові елементи системи конституційного права України.
  7. Система конституційного права. Співвідношення системи конституційного права і конституції.
  8. Предмет науки конституційного права.
  9. Конституційне право України як навчальна дисципліна.
  10. Авторитет Конституції України.
  11. Назва галузі права (конституційне та державне право).
  12. Система науки конституційного права України.
  13. Джерела науки конституційного права України.
  14. Методологія науки конституційного права України.
  15. Поняття та особливості конституційно-правових норм.
  16. Класифікація норм конституційного права.
  17. Поняття та вид джерел конституційного права України.
  18. Конституція – джерело конституційного права України.
  19. Закон як джерело конституційного права.
  20. Правові акти Президента України як джерело конституційного права України.
  21. Нормативно-правові акти виконавчих органів влади як джерело конституційного права України.
  22. Договір як джерело конституційного права України.
  23. Тлумачення Конституції.
  24. Конституційно-правові інститути: поняття та закономірності формування.
  25. Колізії в конституційному праві України.

Змістовий модуль №2. Конституція – основа правової системи України.

ТЕМА 5. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ.

Лекція (4 год.)

Поняття й особливості конституційно-правових відносин: склад, види, класифікація. Суб'єкти конституційно-правових відносин. Об'єкти конституційно-правових відносин. Зміст державно-правових відносин. Підстави виникнення і динаміка державно-правових відносин.

 

Семінар (2 год.)

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

1. Поняття, склад і особливості конституційних відносин. Проблема відносин влади та взаємної відповідальності держави і громадянина.

2. Суб’єкти конституційних відносин.

3. Об’єкти конституційних відносин.

4. Підстави виникнення конституційних відносин.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1. Роль конституційних правовідносин в реалізації конституційних норм.

2. Держава – суспільство – громадянин: конституційно-правове регулювання статусу і взаємовідносин.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.

 

Завдання для самостійної роботи (6 год.):

1. Визначте поняття прогалини і аналогія в конституційному праві. Як Ви вважаєте, які способи подолання прогалин в конституційному праві найбільш ефективні?

2. Розкрийте поняття колізії в конституційному праві, знайдіть їх приклади за чинним законодавством України.