Екологічне страхування та його особливості
На сучасному етапі в Україні відсутнє страхування ризиків забруднення навколишнього природного середовища, яке у світі дістало назву «екологічне страхування», проте існує низка законодавчих актів, які регулюють окремі питання, що стосуються екологічного страхування.
Стаття 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає проведення добровільного й обов'язкового державного страхування громадян, їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення довкілля і погіршення якості природних ресурсів. Дане формулювання є надто загальним, причому зазначений закон не надає визначення екологічного страхування. Фрагментарно регулюють механізм проведення екологічного страхування такі Закони України:
- «Про природно-заповідний фонд України» (стаття 50);
- «Про пестициди і агрохімікати» (стаття 9);
- «Про відходи» (статті 14 і 38);
- «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки» (статті 15-17).
Екологічне страхування- це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв - джерел підвищеної небезпеки для довкілля за заподіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»» не відносить екологічне страхування до обов'язкової форми страхування. Цей вид страхування може проводитися в добровільній формі. Стаття 7 Закону дозволяє віднести до обов'язкового екологічного страхування такі види:
• страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за
шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;
• страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду,
яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної
небезпеки, у тому числі пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти,
господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та са
нітарно-епідеміологічного характеру;
• страхування цивільної відповідальності інвестора, у тому числі за шкоду,
заподіяну довкіллю, здоров'ю людей за угодою про розподіл продукції, якщо
інше не передбачено такою угодою;
• страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і
газу;
• страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за
утилізацію небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути
заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному
середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації небезпечних
відходів.
Об'єктом екологічного страхуванняє екологічні інтереси, які потребують страхового захисту. Під екологічними інтересами розуміють природні і соціально обумовлені потреби населення в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.
Згідно з умовами добровільного страхування екологічної відповідальності підприємств страховим випадкомє виникнення відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну забрудненням навколишнього середовища життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб, що сталося внаслідок:
• пожежі, вибуху газу, удару блискавки, пошкодження в системі
електрообладнання, вибуху паро-, паливо-, газопроводів та відповідно
сховищ, машин, котлів та агрегатів;
• стихійного лиха;
• падіння повітряних суден на об'єкти, які становлять собою екологічну
небезпеку;
• технічних несправностей, пошкоджень, що виникли в нормативні строки
експлуатації сертифікованого належним чином технічного обладнання.
Екологічне страхування здійснюєтьсяу формі страхування відповідальності за аварійне забруднення навколишнього середовища, спрямоване на забезпечення екологічної безпеки та компенсування збитків третіх осіб, а як майнове страхування - спрямоване лише на компенсацію втрат страхувальника.
Цим воно відрізняється від інших видів страхування, наприклад медичного. В екологічному страхуванні необхідно максимально достовірно ідентифікувати джерело нанесення шкоди та реципієнтів. Залежно від цього визначається тарифна політика, оскільки не можуть бути встановлені єдині тарифи галузей виробництва страховиків (інколи необхідно встановлювати тарифи окремо по підприємствах). Те саме стосується лімітів відповідальності.
Процес страхування сам по собі нагороджує тих, хто мінімізує майбутні ризики та витрати суспільства. Таким чином, механізм приватного ринку стає інструментом регулювання та управління ризиком з можливістю значного зниження збитків навколишньому середовищу. Використання такого прямого економічного стимула може бути ефективним доповненням до традиційного способу економіко-правового регулювання взаємовідносин суспільства та природи.
Основні блоки фундаментальних проблем розвитку екологічного страхування представлено на рис 6.1.
Фінансовою основою екологічного страхуванняє система екологічних страхових фондів, до яких належать:
• страховий фонд підприємства;
• фонд взаємного страхування підприємств;
• фонд страхування екологічних ризиків.
Така система фондів змушує підприємство самостійно аналізувати ефективність свого функціонування, вибирати оптимальне співвідношення коштів, які спрямовуються в резерв та на споживання, а головне, при цьому реалізується принцип вільного вибору способу резервування фінансових ресурсів на випадок аварії.
У єдиній системі екологічного страхування страховий фонд підприємства та фонд взаємного страхування підприємств відіграють допоміжну роль стосовно третього фонду - фонду страхування екологічного ризику страховика. Цей фонд акумулює кошти у страховика (страхової компанії) і забезпечує майнову відповідальність підприємств, які є джерелами підвищеного екологічного ризику, за нанесення збитків третім особам і власному виробництву через раптове аварійне забруднення середовища.
Екологічне страхування вигіднене тільки для одержувачів страхових виплат, а й для страхових компаній, які отримують реальний прибуток від інвестування страхових резервів (враховуючи, що екологічні аварії і катастрофи відбуваються не кожен день і не на всіх підприємствах одночасно). Підприємства-природокористувачі передають свою відповідальність у галузі екології професійному страхувальнику і набувають можливість розв'язувати гострі екологічні проблеми з використанням коштів страхових компаній.
Система екологічного страхування охоплює такі галузі:
1. Страхування відповідальності(страхування відповідальності підприємств,
організацій, які є джерелом підвищеної небезпеки за нанесення шкоди
навколишньому середовищу, або страхування відповідальності перевізника
небезпечного вантажу). Страхування відповідальності здійснюється
найбільш часто та є основним джерелом зборів з екологічного страхування.
2. Майнове страхування(страхування земельних об'єктів на випадок нанесення
їм шкоди внаслідок екологічної аварії чи катастрофи).
3. Особисте страхування громадян(страхування життя і здоров'я працівників
підприємств та організацій, що належать до категорії джерел підвищеної
небезпеки).
Добровільне екологічне страхуванняслід розглядати як вид підприємницької діяльності. Його можуть взяти на себе як державні страхові служби, так і незалежні страхові організації. Це дозволить активізувати процес страхування, підвищити зацікавленість підприємств у ньому. Страховим компаніям, які здійснюють добровільне екологічне страхування, слід функціонувати на конкурентних засадах, що стимулюватиме появу гнучких взаємовигідних форм реалізації екологічної відповідальності і сприятиме широкому впровадженню найбільш перевірених варіантів страхування, постійному удосконаленню методів страхування, розширенню діапазону договірних умов страхування.
Водночас при здійсненні екологічного страхування слід дотримуватися одного головного принципу: підприємствам - джерелам підвищеної екологічної небезпеки і ризику надається право вільного вибору способу резервування коштів на компенсацію збитку від екологічної аварії.
Механізм реалізації екологічного страхуваннябазується на використанні системи відповідних показників. Основними показниками, які відображають якість функціонування страхової системи, є:
• перелік об'єктів та їх групи, які належать до страхового поля страховика з
обов'язкового та добровільного страхування;
• ставки страхових премій для кожного об'єкта за видами ризику;
• імовірність аварій на об'єктах та їх групах;
• фактична і можлива тяжкість екологічних наслідків - економічний збиток,
що завдається забрудненням навколишнього середовища;
• страхові суми;
• суми страхового відшкодування при настанні страхової події;
• фінансові показники операцій з екологічного страхування.
Одним із базових показників є ставка страхової премії (страховий тариф). Страховий тариф - це ставка страхового платежу з одиниці страхової суми за певний період. Періодом є один рік. Основна частина тарифної ставки створює фонд виплати страхового відшкодування. Інша покриває видатки, пов'язані зі здійсненням страхування, і формує дохідну частину страхування.
Механізм стягнення платежів і виплати відшкодувань при настанні страхової події реалізується за допомогою звичайної схеми руху коштів на банківських рахунках страхових фондів.
У масштабах України першочерговими об'єктами екологічного страхування є підприємства ряду важливих галузей промисловості (див. рис. 6.2).
Розвиток екологічного страхування в Україні гальмується складним станом економіки в цілому та тяжким фінансовим станом більшості підприємств, що є джерелами підвищеної небезпеки. В умовах низької платоспроможності потенційних страхувальників більш-менш стабільно може розвиватися лише обов'язкове страхування, оскільки на сплату внесків з добровільного страхування у підприємств не залишається коштів.
Таким чином, екологічне страхування є перспективним та ефективним джерелом забезпечення економічної стійкості, залучення коштів комерційних структур для забезпечення екологічної безпеки, підвищення надійності роботи промислових підприємств і створення додаткових робочих місць. Воно є надійним інструментом економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища та потребує подальшого розвитку. Для цього своєчасним та необхідним є прийняття на державному рівні закону України про екологічне страхування, який би регламентував основні дії і процеси, пов'язані з екологічним страхуванням у нашій державі.