Оцінка екологічних ситуацій

Для оцінки екологічних ситуацій використовують медико-географічні, соціально-економічні показники, показники екологічного стану повітряного і водяного басейну, біотичні, біохімічні і ландшафтні показники. За ступенем відхилення їх від визначених норм вибудовують ряд ситуацій - від нормальної до катастрофічної чи тяжкої.

По виділенню зон екологічного лихарозрізняють:

• Зона екологічного лиха - ділянки території, де в результаті господарської або
іншої діяльності відбулися глибокі незворотні зміни навколишнього природного
середовища, що призвели до істотного погіршення здоров'я населення, порушення
природної рівноваги, руйнування природних екологічних систем, деградацію флори
і фауни.

• Зона екологічної небезпеки - територія, у межах якої систематично порушуються екологічні норми і регламенти, виявляються ознаки деградації компонентів природного середовища, в окремих групах населення рівень екологічно залежних захворювань вище середньостатистичного по краї, області, місту.

• Зона екологічної кризи- територія, у межах якої відбувається деградація
основних екосистем, природні ресурси знаходяться на грані виснаження,
демографічні і медико-екологічні показники систематично гірше
середньо статистичних по країні, округу, області, регіону.

За ступенем гостротивиділяють п'ять видів екологічних ситуацій:

• Катастрофічні - характеризуються глибокими і незворотніми змінами
природи, втратою природних ресурсів і різким погіршенням умов проживання
населення. Спостерігається відчутне погіршення здоров'я людей, а також втрата
генофонду біоти й унікальних природних об'єктів.

• Критичні(кризові) - виникають значні і слабокомпенсуючі зміни навколишнього середовища відбувається швидке наростання погрози виснаження чи втрати природних ресурсів (у тому числі генофонду), унікальних природних об'єктів, значно погіршуються умови проживання населення. При зменшенні чи припиненні антропогенних впливів можлива нормалізація екологічної обстановки, часткове відновлення ландшафтів.

• Напружені - відзначаються негативні зміни в окремих компонентах навколишнього середовища, порушення природних ресурсів і деяке погіршення умов проживання населення.

• Задовільні- спостерігаються при незначних змінах навколишнього середовища, що слабко впливають на здоров'я людини, які зникають в результаті процесів саморегуляції природного комплексу чи проведення природоохоронних мір. До цієї категорії можуть бути віднесені культурні ландшафти

• Умовно сприятливі- формуються у навколишньому середовищі, якемало піддається антропогенним впливам чи дії екстремальних природних процесів.

Для визначення виду екологічної ситуації використовують сукупність стану водойм, ґрунтів, рослинності, ландшафтів, соціально-економічного положення й ін. Однак не існує загальноприйнятої системи оцінки екологічних ситуацій.

У сучасних методиках оцінка екологічних ситуацій дається без обліку просторових і тимчасових масштабів прояву процесів, що сильно знецінює результати. Інші просторові і тимчасові масштаби спричиняють зміну методики оцінки екологічних ситуацій і зміну термінології. Стосовно територій різного розміру і до періодів різної тривалості не слід застосовувати ті самі терміни. Таке, наприклад, поняття, як катастрофічна екологічна ситуація, навряд чи можна використовувати для позначення ситуації, що склалася на невеликій території. Такий же висновок випливає стосовно поняття "екологічного лиха".

З метою подолання різнобою в застосуванні термінів пропонується наступний порядок їхнього використання (табл. 1.1.). У першому наближенні виділені три просторових масштаби (глобальний, регіональний, локальний) і три часових масштаби (багаторічний, сезонний, добовий). Для багаторічного періоду рекомендується використовувати термін "проблема", для сезонного - "порушення", для добового - "відхилення" (відхилення від норми).

Оскільки екологічна ситуаціяприпускає стан як суб'єктів так і об'єктів, то для її оцінки використовують відповідні способи.

• суб'єктно-об'єктні відносини, при яких оцінка екологічних ситуацій
припускає наявність суб'єктів, що задають критерії оцінок. Суб'єктом виступає
людина, група людей, суспільство в цілому. У традиційній екології суб'єктами
виступали рослини і тварини, біологічні системи. Суб'єктами можуть розглядатися і
компоненти навколишнього середовища, хоча вони звичайно розглядаються «будинком» , обєктом для живих організмів. Але ландшафт також може розглядається суб'єктом, а будинком для нього чи є такі зовнішні системи, як земна кора і космос, чи об'єкти, що знаходяться в ньому самому - людина разом з технікою. Суб'єктом можна розглядати технічні спорудження, виробничі системи чи види діяльності (рекреаційна, будівельна, сільськогосподарська й ін.).

• оцінка стану об'єкта (напр.компоненти навколишнього середовища) стосовно його норми, встановленої по історичним даним, за аналогією чи на основі побудови теоретичної моделі.

• оцінка стану суб'єкта в порівнянні з його нормальним станом (наприклад,
стан здоров'я людини).

Таблиця 1.1. Терміни, що рекомендуються для позначення несприятливих екологічних ситуацій на різних просторово-тимчасових рівнях

Оцінка екологічних ситуацій виконується з урахуванням типів природно-господарських систем і охорони територій. У кожній з них оцінка екологічних ситуацій будується за різними критеріями, що пояснюється розходженням функцій цих систем (тому різні вимоги до якості середовища); просторової щільності інформації; тимчасової мінливості цих систем; характерних наборів екологічних показників, що описують стан цих систем.

Співвідношення функцій названих систем і вимог суб'єктів до екологічних умов показані в табл. 1.2.

Один з підходів оцінювати екологічні ситуації - на основі просторово диференційованих критеріїв, що дозволяє порівняння ділянок у деякій єдиній системі координат. У цьому випадку стан кожної території, що відповідає визначеній природній чи природно-господарській системі, оцінюється не відносно до вимог одного суб'єкта (найчастіше людини), а стосовно різних суб'єктів і критеріїв, сформульованим на основі обліку різних форм діяльності.

Екологічна ситуація не може оцінюватися по-справжньому глибоко в межах лише однієї чи навіть декількох типів територій. Лише аналіз даних на всіх територіях (у межах деякого збалансованого по просторовому сполученню регіону) дає можливість оцінити ситуацію в цілому, що зв'язано з дією ефекту компенсації. Важлива, наприклад, площа лісів не тільки в межах зеленої зони міста, але вже і за межами її, хоча ще досить близько від міста.

Стан міського середовища не можна оцінити, не розглядаючи місто у взаємодії з усіма територіями, що утворюють його екологічний простір. У нього входять не тільки приміські території, але і далеко розташовані, особливо з боку переважних вітрів. Необхідність обліку можливого впливу об'єктів, розташованих за межами розглянутої території, випливає з розходжень, що існують між поняттями "екологічний стан" і "екологічна ситуація". Якщо перше відноситься до конкретних об'єктів і суб'єктів, то друге визначається, по-перше, сукупністю всіх об'єктів і суб'єктів на розглянутій території, по-друге, впливами, що робляться на цю територію об'єктами, що знаходяться за її межами.

Відносність і умовність інтегральних показників робить необхідним збалансований облік х приватних і інтегральних показників. Вони додаткові і не можуть порівнюватися в аспекті оцінок "гірше". Одним з недоліків інтегральних показників є різномасштабність показників різного типу, оскільки вони формуються в різні відрізки часу й у межах різних по площі територій. Тому додавання показників без обліку цієї обставини неправильно розкриває екологічну ситуацію. При оцінці екологічної ситуації важливо врахувати, чи є вона успадкованої чи виникла внаслідок події, що тільки відбулася. Важливо також визначити знак зміни гостроти прояву: спостерігається погіршення ситуації чи іі поліпшення.

Таким чином, оцінка екологічних ситуаційповинна враховувати фактори:

1. Тип природно-господарської системи. У кожнім з них формуються різні суб'єктно-об'єктні відносини, мають місце свої пріоритети, икористовуються різні критерії оцінки й екологічні показники.

2. Тип діяльності(будівельна, рекреаційна, сільськогосподарська, медична й ін.). При обліку типу діяльності різноманіття оцінок, критеріїв і пріоритетів зростає додатково.

3. Просторовий рівень розгляду. Зміна рівнів приводить до зміни набору
екологічних показників, рангу аналізованих геосистем і операційних територіальних
одиниць.

4. Часовий рівень розгляду. Зміна тимчасових рівнів приводить до зміни набору
показників, що випливає з характеру геосистемних взаємин у кожнім тимчасовому
інтервалі.

5. Ступінь стійкості ландшафтних систем. Оцінка ситуації повинна
спиратися на цей показник, оскільки важлива не тільки абсолютна оцінка, але і
відносна - стосовно стану ландшафту.

Перераховані методи оцінки екологічних ситуацій носять безпосередній характер, оскільки розкривають стан суб'єктів і їхніх середовищ. Але можна підійти до оцінки екологічної ситуації через облік збитків, що виникають при споживанні ресурсів, деградації екосистем, погіршенні якості навколишнього середовища. На рис 1.1. представлені наслідки цих явищ.

.