Артилерійська батарея (абатр)– вогневий і тактичний підрозділ артилерії. Вогневі і тактичні завдання батарея може виконувати у складі дивізіону або самостійно.

Як вогневий підрозділ артилерії вона здатна уражати одну-дві цілі з закритої вогневої позиції (ЗВП) або декілька цілей, у залежності від кількості гармат (установок ПТКР) у батареї, вогнем прямою наводкою та виконувати інші вогневі завдання.

Здатність батареї швидко переміщатися і постійно підтримувати взаємодію з механізованими і танковими тактичними підрозділами, що ведуть бій у швидкому темпі, характеризують її, як тактичний підрозділартилерії.

Вогневий (протитанковий) взвод (вв, птв)– вогневий підрозділ артилерії. Він виконує вогневі завдання у складі батареї або самостійно. Взвод здатний виконувати вогневе завдання з ураження окремої цілі із закритої ВП у складі батареї або декількох цілей, у залежності від кількості гармат (установок ПТКР) у взводі, вогнем прямою наводкою самостійно.

Взвод управління артилерійського дивізіону (батареї) (вуд, вуб)призначений для ведення розвідки, обслуговування стрільби артилерії та забезпечення зв’язку. Він має на озброєнні пересувні пункти управління, які оснащені сучасними засобами розвідки і зв’язку. Взвод управління здатний вести розвідку як вдень, так і вночі, у смузі на глибину завдань загальновійськових підрозділів з якими взаємодіє дивізіон (батарея), а також забезпечувати стійкість управління артилерійськими підрозділами при виконанні ними поставлених завдань.

Гармата (міномет, бойова машина, установка ПТКР) у бою виконує вогневі завдання та діє, як правило, у складі взводу або самостійно. Вогневі завдання із закритої ВП гармата виконує у складі взводу, а прямою наводкою – самостійно або у складі взводу.

Гарматна обслуга – це найменший вогневий підрозділ артилерії. До її складу входять командир гармати та гарматні номери – солдати, які виконують відповідні обов’язки. Склад гарматного розрахунку різний і визначається у залежності від системи гармати.

Артилерійські підрозділи призначені для ураження:

- тактичних засобів ядерного і хімічного нападу;

- наземних елементів систем ВТЗ;

- артилерії;

- танків (БМП, БТР);

- протитанкових та інших вогневих засобів;

- живої сили;

- вертольотів на посадочних майданчиках;

- засобів протиповітряної оборони;

- пунктів управління, радіоелектронних засобів;

- руйнування фортифікаційних споруд противника;

- дистанційного мінування місцевості;

- світлового забезпечення;

- установлення аерозольних (димових) заслонів та виконання інших завдань.

Протитанкові артилерійські підрозділи призначені: для знищення танків та інших броньованих машин противника. Вони можуть застосовуватися також для знищення його вогневих засобів, у тому числі, які знаходяться у фортифікаційних спорудах, руйнування бронековпаків і стрільби по амбразурах оборонних споруд.

Підрозділи артилерійської розвідки призначені:для здобуття розвідувальних даних про місцевість і противника в інтересах його ураження, а також для обслуговування стрільби артилерії.

В обороні, здійснюючи широкий та швидкий маневр вогнем і підрозділами на загрозливому напрямку, артилерія своїм вогнем і вогневими ударами по цілях (об’єктах) на далеких підступах і перед переднім краєм у взаємодії із загальновійськовими підрозділами не допускає прориву піхоти і танків противника у глибину оборони.

Рішуче зосередження артилерії на напрямку головного удару передбачає широкий маневр, створення високої щільності, здійснення безперервної артилерійської підтримки і супроводження механізованих (танкових) підрозділів на всю глибину їх бойових завдань. Все це створює необхідні умови для успішного виконання загальновійськовими підрозділами бойових завдань у наступі.

Завдання вогневого ураження противника можна успішно виконати тільки при умілому використанні сил і засобів артилерійських підрозділів, які приймають участь у бою, при глибокому розумінні і застосуванні командирамипринципів бойового застосування артилерії.

Основними принципами бойового застосування артилерії є:

1. масування (зосередження) артилерії і її вогню на найважливіших напрямах;

2. широкий маневр (вогнем і підрозділами);

3. безперервна підтримка загальновійськових частин та підрозділів;

4. постійна взаємодія з частинами і підрозділами інших родів військ;

5. централізація управління.

Розглянемо більш детально ці принципи.

Масування (зосередження) артилерії та її вогню, широкий маневр вогнем і частинами (підрозділами) є основними принципами бойового застосування артилерії.

Так, наприклад, у ході Київської операції (з 3 по 12.11.1943 р.). З’єднання 38 А і 3 гв. ТА при підтримці військ 60 А нанесли могутній удар і розгромили сильне угруповання противника, визволили 6.11.43 р. столицю України Київ. У результаті рішучого масування артилерії армії на ділянці прориву була створена найбільш висока щільність артилерії. Всього на фронті до 100 км було до 4200 гармат, мінометів і бойових машин РА. На ділянці прориву (6 км) було зосереджено 2700 одиниць, що складало 65% всієї артилерії. На ділянці прориву 50 гв. СК (3 км) загальна щільність досягала 500 од. На 1 км фронту.

1. Масування артилерії під час війни зростало від операції до операції; загальні оперативні щільності з 20-30 гармат, мінометів, РА, на 1 кмділянки прориву взимку 1941-1942 р. а наприкінці 1943 р. виросли до 300-350од.

Тактичні щільності артилерії зростали з 20-70од, у 1941/1942 р. до 350-500од, на 1 км фронту в 1944/1945 р.

Масування (зосередження) артилерійських частин і підрозділів, їх вогню полягає в їх зосередженні на найважливіших напрямках з метою ураження засобів ядерного нападу, основних угрупувань і об’єктів противника у найкоротші терміни.

2. Метою маневру вогнем і підрозділами є забезпечення своєчасного ураження об’єктів (цілей) на будь-якому загрозливому напрямку та меншої уразливості артилерійських підрозділів від вогню противника.

Маневр вогнем артилерії досягається швидким перенесенням його по фронту і у глибину, розподіленням і послідовним зосередженням його по найважливіших об’єктах (цілях) противника із їх подавленням і знищенням, а також розосередження його для одночасного ураження декількох об’єктів (цілей).

Маневр частинами і підрозділами полягає в пересуванні їх як по фронту так і у глибину з метою створення найбільш вигідного угрупування, яке забезпечить виконання поставленого завдання. Маневр вогнем, частинами і підрозділами забезпечується постійнимведенням розвідки противника у всій смузі дій загальновійськової частини(підрозділу), підготовкою запасних районів ВП на важливих напрямках, а у кожному із районів – обладнанням по 2-3 вогневих позиції на батарею, завчасною підготовкою шляхів для маневру.

3. Безперервна підтримка вогнем загальновійськових підрозділів і частин полягає усвоєчасному і надійному вогневому ураженні противника на всю глибину їх бойових завдань. Ведення бойових дій артилерійськими підрозділами неможливе без безперервної їх взаємодії із загальновійськовими підрозділами.

4. Взаємодія артилерії із механізованими і танковими підрозділами полягає у поєднанні вогню і маневру артилерійських підрозділів із діями загальновійськових підрозділів по завданнях, напрямках, рубежах і часу.

Вона досягається:

- створенням угрупування артилерії у відповідності із замислом бою і завданнями військ;

- знанням і глибоким розумінням завдань і способів їх виконання;

- особистим спілкуванням і сумісним розташуванням артилерійських і загальновійськових командирів;

- підтриманням стійкого зв’язку між ними;

- встановленням єдиної системи орієнтування, цілевказівок, взаємного впізнавання і сигналів взаємодії;

- постійною інформацією про положення частин і підрозділів та завдань, що вирішуються ними.

5. Централізоване управління артилерійськими підрозділами полягає в об’єднанні керівництва усієї або більшої частини артилерії старшим артилерійським командиром при виконанні загальновійськовими частинами найбільш важливих завдань. Воно не забороняє підлеглим при виконанні поставлених завдань проявляти розумну ініціативу.