ТЕМА: РИНОК ПРАЦІ
ПЛАН
1. Ринок праці: суть, зміст та структура
2. Функції та сегментація ринку праці
Рекомендована література:
1. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: навч. посіб.- К.: „Академія”, 2009.-с.365
2. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. За ред.. Г.Н.Климко, В.П. Нестеренко, - 2-ге вид. –К., 2007. Розд. 25 § 3.
1. Україна – це країна з перехідною ринковою економікою, де формується національний ринок. Це означає, що формується ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, фінансовий ринок, ринок послуг, ринок праці, ринок інформації тощо.
Ринок праці – це багатогранне поняття. Ринок праці – це система економічних відносин, пов’язаних з формуванням і реалізацією попиту і пропозиції робочої сили; це – економічний простір, сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; це – механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.
Ринок праці – це сукупність соціально – трудових відносин між покупцями і продавцями з приводу умов найму і використання робочої сили.
Ринок праці також як інші типи ринку має ресурсний і товарний характер, але має і особливості: по-перше, він породжує багато економічних і соціальних проблем (бідність, безробіття, інфляція, мітинги, страйки тощо). По-друге, відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу купівлі – продажу товару „праця” безперервні, аж до звільнення найманого працівника. По-третє, особливим є товар „праця”, тому що носієм його є людина з усіма своїми правами, обов’язками, які охороняє закон і роботодавець повинен їх враховувати. В-четверте, ринок праці охоплює не лише сферу обміну, а й сферу розподілу та виробництва робочої сили.
Принциповим є питання, що продається і купується на ринку праці: "робоча сила" чи "праця". Прихильники марксистської теорії ринкових відносин стверджують, що на ринку праці продається робоча сила, як здібність до праці, яку і експлуатує роботодавець. Сучасна економічна теорія доказує, що на ринку праці продається і купується праця, а заробітна плата – плата за працю. Прибічники третьої точки зору вважають ринок праці ресурсним ринком.
На ринку праці основними суб'єктами купівлі - продажу виступають роботодавець – покупець праці і найманий робітник – продавець ресурсу праці. Останній являється носієм і власником своєї робочої сили, тобто сукупності розумових і фізичних здібностей до праці.
Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), яка охоплює усю найману робочу силу і сукупний попит (По), як загальна потреба економіки у найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці. (рис. 1).
 |
Рис.1. Сукупний ринок праці
де По – сукупна потреба на працю; Пр – сукупна пропозиція праці;
ЗПо – задоволений попит на працю.
Таким чином, та частина ринку праці, яка утворюється на перехрещенні сукупного попиту і сукупної пропозиції має назву задоволений попит на працю (ЗПо). Неперехрещені частки відповідають поточному ринку:
ПР = СР – ЗПо,
де СР – сукупний ринок праці; ПР – поточний ринок праці.
Поточний ринок праці утворюється за рахунок природного і механічного руху робочої сили і робочих міст. Він складається з відкритого і закритого ринків праці. Відкритий ринок праці – це економічно активне населення, яке шукає роботу і має потребу у підготовці, перепідготовці, а також усі вакантні робочі місця у всіх секторах економіки. Закритий ринок праці – це особи, які формально зайняті в економіці, але у той же час у зв'язку зі скороченням виробництва або зі зміною його структури можуть бути звільнені.
Виходячи з визначення і характеристики ринку праці можна установити основні його елементи:
1) Сторони ринкових відносин, або суб'єкти ринку праці: роботодавці (і їх об'єднання), найняті працівники (і їх союзи) і держава;
2) Правові акти, які регламентують сторони ринкових відносин (КЗоТ, закон "Про зайнятість населення" та інші).
3) Кон'юктура ринку – співвідношення попиту і пропозиції праці, яка визначає ставку заробітної плати на конкретні види праці і рівень зайнятості населення. Існують три типи кон'юктури ринку праці:
- трудозбитковий, коли пропозиція праці перевищує попит на нього;
- трудодефіцитний, коли попит на працю нижче, ніж його пропозиція;
- рівновісний, коли попит на працю дорівнює його пропозиції.
4) Служби зайнятості населення (центри, біржі, бюро тощо).
5) Інфраструктура ринку праці – це державні установи, недержавні структури сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств та фірм, суспільні організації і фонди, які забезпечують ефективну взаємодію між попитом і пропозицією на ринку праці.
6) Система соціальних виплат і гарантії для громадян, яких з виробництва перевели на нове місце роботи, та безробітних.
7) Альтернативні форми забезпечення зайнятості: суспільні роботи, надомна праця, сезонні роботи та інші.
Для функціонування ринку праці необхідне існування і взаємодія усіх його елементів.
2. Під функціями розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції.
1) Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами;
2) Інформаційну. Ринок дає інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, пропозиції робочих місць та робочої сили, якості робочої сили тощо.
3) Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб.
4) Ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці, який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку діє закон вартості і відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару "труд" і визначається його вартість.
5) Стимулюючу. Ринок праці завдяки конкуренції стимулює роботодавців краще використовувати трудові ресурси з метою підвищення прибутковості виробництва, а найманих працівників стимулює підвищувати професійно-кваліфікаційний рівень.
6) Оздоровлюючу. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу у конкурентній боротьбі більш якісній робочій силі і стимулює постійно підвищувати цю якість.
7) Регулюючу. Певною мірою ринок впливає і на формування пропозиції суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, господарств в інші, які пріоритетно розвиваються, і високорентабельні. Він регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а також ефективне використання. Ринок праці, зокрема, регулює рух трудових ресурсів в народному господарстві, спонукаючи підприємців утримувати саме ту кількість працівників і такої кваліфікації, які забезпечують його прибутковість.
Сегментація ринку праці – це процес розподілу роботодавців і продавців праці на групи за ознаками, які їх об’єднують. Сегментарний ринок праці – це ринок з чітко визначеними частинами – сегментами, на яких концентруються певні категорії робітників (останні не є конкурентами іншим робітникам в інших частинах ринку праці), які конкурують поміж себе. Такі сегменти утворюються, наприклад, на ринках жіночої праці, праці інвалідів, літніх трудящих та ін.
Сегментація виконується за різними критеріями та в залежності від різних ознак. Ними можуть бути: територіальний, соціальний, професійний підходи; ланки суспільного виробництва; кількісне співвідношення покупців та продавців товару "робоча сила"; умови конкуренції тощо.
I. З точки зору територіального підходу бувають ринки праці:
- внутрішній - місцевий, регіональний, національний;
- зовнішній - транснаціональний та світовий.
II. В залежності від соціального підходу виділяють ринки:
- робочих кадрів (працівників переважно фізичної праці);
- спеціалістів та менеджерів (працівників переважно нефізичної праці).
III. Залежно від професій розрізняють ринок, наприклад, токарів, гірників, лікарів, економістів тощо.
IV. З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:
- внутріфірмовий, тобто ринок праці підприємства, фірми, установи, організації тощо;
- галузевий;
- національний. Даний тип ринку праці співпадає з однойменним типом ринку за територіальною ознакою.
V. Залежно від кількісного співвідношення покупців та продавців товару „робоча сила” ринок праці, подібно до товарного, може бути монополією, монопсонією, олігополією, поліполією.
VI. З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки праці:
- необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);
- обмеженої конкуренції (неповної конкуренції).
Особливе значення має виділення сегментів, в яких зконцентровані групи осіб з ньзькою конкурентоспроможністю: молодь, жінки з дітьми, інваліди 3-ї групи тощо. Вони потребують соціальної підтримки з боку держави.
Сегментація ринку праці має велике значення для аналізу ринку; вивчення його структури та ємності; виявлення контингенту, який утворює пропозицію праці і попит на нього; визначення перспектив ринку праці.