ТЕМА: ПІДПРИЄМСТВО В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

ПЛАН

1. Підприємство як суб’єкт господарювання

2. Типи і види підприємств

3. Короткий огляд закону України «Про підприємство»

Рекомендована література:

1. Орехівський Г.А. Політекономія: Навч. посібн. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2010. стор. 205-217.

2. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 10 Т. 10.1.

3. Закон України «Про підприємство» від 27 березня 1991 року №887-ХП (ВВР 1991 р., №24, ст.272)

1. Внаслідок сукупного поділу праці народне господарство країни поділяється на окремі сфери, галузі, що в свою чергу складаються з окремих одиниць – підприємств.

Підприємство – це основна ланка народного господарства, самостійний господарюючий суб’єкт, який забезпечує виробництво більшості товарів і послуг, здійснює діяльність з метою отримання прибутку.

На підприємстві зосереджена сукупність продуктивних сил і відносин економічної власності. Підприємство як юридичну особу характеризують наявність у нього свого статуту, балансу доходів і витрат, рахунку в банку і права укладати договори з іншими юридичними особами, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи. Фірма переважно утворюється з кількох підприємств. Якщо фірма створена з одного підприємства, то терміни іноді вживають як ідентичні.

Підприємство виконує такі основні функції:

1 .Організаційна - забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх.

2. Відтворювальна - це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

3. Соціальна - полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Кожне підприємство повинно отримувати дохід від своєї діяльності. Для цього воно має діяти на принципах господарського ( комерційного) розрахунку:

· Самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна заінтересованість, економічна відповідальність, самостійність у межах чинного законодавства.

Створення подібного середовища означає, що країна живе за законами ринкової економіки.

2. Основним критерієм класифікації підприємств є тип власності. Відповідно до цього в Україні та багатьох інших країнах функціонують підприємства таких основних видів.

1. Державні підприємства( загальнодержавні, комунальні) – засновані на державній формі власності.

2. Колективні підприємства – засновані на власності колективу ( кооперативи, акціонерні , підприємства громадських організацій).

3. Приватні підприємства(індивідуальні, сімейні) – засновані на приватній власності домогосподарства.

Існують також спільні підприємства , засновані на поєднанні різних форм власності.

За розміром розрізняють:

1. Малі підприємства з певною кількістю працюючих.

2. Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

3. Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво такої продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її доступною для масового споживача.

Переваги великих підприємств полягають і в тому, що вони активно формують ринок, створюючи нові види товарів і послуг. Такі підприємства здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів.

Використовують також інші критерії класифікації підприємств. Так, за наявністю влади на ринку їх поділяють на конкурентні, олігопольні, монопольні.

За характером економічної діяльності ( галузевою належністю) підприємства бувають виробничі, торговельні, фінансово – кредитні, посередницькі, науково – виробничі об’єднання тощо.

За структурою підприємства підрозділяються на :

· Вузькоспеціалізовані , що виготовляють обмежений асортимент продукції масового або багатосерійного виробництва (виробництво сталі, зерна).

· Багатопрофільні випускають продукцію різноманітного асортименту і різного призначення( с/господарські).

· Комбіновані – один від сировини або готової продукції перетворюють паралельно або послідовно в інший вид, потім у третій і т.д.

Підприємства, метою яких є максимізації доходів, називаються комерційними. Підприємства, мета існування яких відрізняється від мети максимізації прибутку, є некомерційними. До такого типу підприємств можуть належати підприємства, створені з метою забезпечення зайнятості, виконання певних суспільних, громадських робіт, надання соціальних послуг населенню тощо, а також підприємства, котрі створюються громадськими фондами, організаціями.

3. В усіх розвинутих країнах кількісно переважають малі підприємства, причому до них відносять різні за величиною підприємства:

- у США до цієї категорії належать підприємства, на яких зайнято до 500,

- у Японії — до 300 чол.

- в Україні до малих віднесено підприємства з кількістю зайнятих 15-200 чол. залежно від галузі або виду діяльності.

Розвиток малого бізнесу почався з розгортання НТР, яка посилює процес спеціалізації, кооперування виробництва, формує великий попит на вузькоспеціалізовану продукцію.

Малі підприємства мобільніші в управлінні, в переорієнтації на випуск нових товарів і послуг, у створенні нових зразків продукції,в експериментаторстві, у зниженні деяких витрат виробництва(через відсутність або низькі витрати на управління, рекламу тощо), у повнішому використанні факторів виробництва, у необхідності значно менших сум капіталу для їх заснування тощо.

Водночас на переважній більшості малих підприємств нижча продуктивність, вони неспроможні впроваджувати новітні досягнення науки і техніки, підвищують інтенсивність праці за рахунок використання сімейної праці, подовження робочого дня. Ці підприємства також економлять на техніці безпеки, поліпшенні умов праці, мають менші можливості для підвищення кваліфікаційного рівня працівників, труднощі в отриманні кредитів тощо.

Щоб якнайповніше використати позитивні аспекти малих підприємств і послабити негативні наслідки їх діяльності, держава повинна надавати їм всебічну підтримку.

В Україні понад 40 %малих підприємств не проводять виробничу діяльність , більшість займається торговельною, посередницькою. Головні причини цього – недосконалість законодавства (насамперед податкового), велика ціна кредитів, чиновницьке свавілля тощо.

Діяльність підприємств в Україні регулюють такі законодавчі акти:

· Господарський кодекс України,

· Закон України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб – підприємців»,

· Закон України «Про підприємства в Україні».