ТЕМА : ЕКОНОМІКА СУСПІЛЬСТВА ЯК СУКУПНІСТЬ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПЛАН
1. Економічна система : сутність, структурні елементи
2. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи
3. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
4. Типи економічних систем та критерії їх класифікацій
Рекомендована література:
1. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: навч. посіб.- К.: „Академія”, 2009.-с.365
2. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 4 Т. 4.1.
3. Політична економія: Навч. посібник / Т.Г. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Т. Г. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. Тема 3, стор. 49-69.
1. Економіка є сферою людської життєдіяльності, де реалізуються виробничі відносини з приводу привласнення, виробництва, обміну, розподілу, споживання та регулювання. В такому вигляді її можна розглядати як певну організовану сукупність елементів, тобто систему.
Економічна система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг, а також у процесі регулювання такої діяльності.
Структура економічної системи передбачає виділення в її структурі таких функціональних елементів, як :
· Виробничої, ринкової, цінової, фінансової, грошової підсистем,
· Підсистеми формування та розподілу доходів,
· Підсистем споживання і регулювання доходів.
Виробнича система – це сукупність певних механізмів, способів, методів трансформації економічних ресурсів в економічні блага. Її основою є процес виробництва. Виробничі системи розвиваються в часі і просторі під впливом різних факторів і змінюються в процесі історичного розвитку. Залежно від розвитку техніки, технології виробничі системи поділяються на 3 типи:
1. доіндустріальні – які базуються на ручній праці;
2. індустріальні – які базуються на механізованій праці;
3. постіндустріальні – які базуються на автоматизованій праці.
Цілісність та організованість економічної системи залежить від наявності у неї спільної мети, яка повинна стати внутрішнім імпульсом діяльності переважної більшості населення. Економічна система, передусім суспільний спосіб виробництва, є базисом, над яким формується надбудова– соціальні, політичні, правові, ідеологічні, національні відносини. В діалектичні й єдності та взаємодії базис і надбудова утворюють суспільно – економічну формацію, тобто економічну систему і притаманну їй сукупність інших суспільних відносин. Надбудова визначається базисом, але водночас інколи впливає на нього ( політика визначає економіку).
Економічна система має 3 основні ланки, підсистеми :
1) економічну структуру продуктивних сил суспільства,
2) систему економічних відносин,
3) механізм господарювання – є сукупністю форм організації та управління суспільними діями економічних суб’єктів.
2. Матеріальною основою будь – якої економічної системи є продуктивні сили, тобто засоби виробництва і робоча сила.
Продуктивні сили – це система економічних факторів, які в процесі суспільного поділу праці забезпечують перетворення навколишнього середовища, створюють блага для задоволення потреб людини і суспільства.
Центральне місце в економічній системі, як і в структурі продуктивних сил належить людині. Як головна продуктивна сила, уособлення економічних відносин, суб’єкт і об’єкт господарської діяльності , носій і реалізатор економічних потреб і інтересів - вона поєднує і узгоджує функціонування всіх ланок економічної системи. Місце людини в суспільній ієрархії , можливість і форми її самореалізації зумовлюють характер економічної системи.
Сучасні продуктивні сили - це складна система, що містить матеріальні і духовні, об’єктивні і суб’єктивні, суспільні і природні елементи.
Будь – який елемент матеріально – речових продуктивних сил завжди є безпосереднім продовженням природних сил людини, її енергійного потенціалу. Використання енергії води, пари, автоматизованих систем, транспортних засобів слід розглядати як органічне продовження її фізичного уособлення та інтелекту. У цьому розумінні продуктивні сили є не лише результатом втілення минулої праці людини, а й безпосереднім енергетичним потенціалом її праці.
3.Найскладніша підсистема економічної системи – економічні відносини.
Економічні відносини являють собою сукупність соціально – економічних та організаційно – виробничих зв’язків між господарюючими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг. Вони складаються з :
· виробничих відносин;
· техніко – економічних відносин – відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва. Визначаються рівнем розвитку техніки, вдосконалюються паралельно з нею
· організаційно – економічних відносин – менеджмент, маркетинг тощо.
Виробничі відносини – суспільна форма розвитку продуктивних сил, змістом якої є відносини між людьми у процесі виробництва економічних благ.
Основу виробничих відносин становлять відносини власності на засоби виробництва, що формуються у сфері безпосереднього виробництва. Саме вони створюють суспільно – економічну форму поєднання особистісних і матеріальних факторів виробництва.
4. Економічна система - складне, багато структурне соціально – економічне явище. Особливості організації господарського життя різних суспільств у просторі і часі зумовлюють існування різних типів функціонально – історичних економічних систем.
Організація національної економічної системи залежить від таких ознак: наявність відносин власності, від співвідношення рівнів розвитку між окремими елементами підсистем, від спрямованості економічної системи, спільної мети. Виходячи з цих ознак, виділяють такі функціональні типи економічних систем:
1- конкурентна ринкова ( чиста класична) економічна система – основним регулятором відносин є ринок, формування економічних пропорцій відбувається під впливом динаміки цін та утворення конкуренції ;
2- монополістична економічна система – один або декілька виробників опановують ринок, диктуючи свої умови іншим суб’єктам;
3- адміністративна економічна система – діяльність господарюючих суб’єктів регулюється централізовано державою;
4- змішана (ринково – державна) економічна система, в тому числі перехідна – є реально існуючою, оскільки кожна національна економіка на сьогодні поєднує у собі ринкові відносини із державним регулюванням; перехідноювважають таку систему, яка перебуває у стадії трансформації з одного якісного стану в інший;
5- традиційна економічна система – характерні для слаборозвинених країн , які засновані на давніх звичаях (Афганістан, Нікарагуа, Іран) .
Ці функціональні моделі різняться за формою власності на ресурси та за способом управління і координації економічної діяльності.
Економічна система розглядається на мікро - і макрорівнях.
Національна мікроекономічна система визначається як певна сукупність механізмів та інститутів функціонування первинних ланок господарського комплексу: підприємств, фірм, корпорацій тощо. До неї відносять ринок продуктів, ринок ресурсів, ринок грошей і валют. В історичному плані виділяють такі типи мікроекономічних систем, які різняться рівнем розвитку ринку та ринкових структур:
· Доринкові,
· Ринкові,
· Постринкові.
Національна макроекономічна система – це певна сукупність механізмів та інститутів функціонування і розвитку національної економіки в цілому.
Питання для самоконтролю:
*1. Що являє собою система?
*2. Що являє собою економічна система?
**3. Яка ознака економічної системи є визначальною з погляду досягнення головної мети її функціонування?
**4. Взаємодія яких двох сторін суспільного виробництва забезпечує розвиток економічної системи?
*5. Які два види економічної системи можна виділити в межах капіталістичного способу виробництва?
**6. Які зміни в продуктивних силах забезпечили перехід від капіталізму вільної конкуренції до системи регульованого капіталізму?
**7. Чому виробничі відносини стають прямим наслідком суспільного виробництва?
**8. Які елементи в сукупності виробничих відносин можна виділити з огляду на основні фази суспільного виробництва?
процес реалізації технологічно-економічних та організаційно-економічних відносин?
Питання для самостійного опрацювання:
1. Економічні системи суспільства.
2. Становлення сучасної цивілізації і економічної єдності світу.