Хронологія руху радянських військ територією Польщі

Слід зазначити, що Червона армія зайняла територію меншу, ніж передбачалося Пактом Молотова-Ріббентропа. З метою визначення кордонів, 28 вересня 1939 року Німеччина та СРСР підписали „Договір про дружбу та кордони”, у відповідності до якого до складу СРСР увійшла і більшість територій Західної України, крім Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемківщини, а територія від Вісли до Бугу переходила до Німеччини. Таким чином, кордони СРСР перемістилися у західному напрямку на 250-350 кілометрів.

Для юридичного оформлення статусу новоприєднаних територій проведено вибори до Народних Зборів Західної України, які відбулися у Львові 26-28 жовтня 1939 року. Делегатами зборів прийнято рішення про встановлення радянської влади в Західній Україні та декларовано возз’єднання Західної України з Радянською Україною, що була складовою СРСР. Сесії Верховної Ради СРСР (1-2 дистопада 1939 р.) та Верховної Ради УРСР (13-15 листопада 1939 р.) задовольнили означене рішення Народних Зборів.

4 грудня 1939 р. на західноукраїнських землях утворено Львівську, Тернопільську, Дрогобицьку, Станіславську (Івано-Франківську), Волинську і Рівненську області.

Після приєднання західноукраїнських земель у Радянському Союзі на порядку денному постало питання про землі Бессарабії, зацікавленість якими також зафіксовано Радянським Союзом у таємному протоколі від 23 серпня 1939 р. Питання територіальної приналежності Бессарабії залишалося від 1918 р. невизначеним між Румунією та Росією (а пізніше - СРСР). Отже, „бессарабська проблема” з новою гостротою постала напередодні та на початку Другої світової війни. Вже восени 1939 року, тобто невдовзі після підписання таємного протоколу, „бессарабське питання” заполонило радянську пресу, але відкритих заяв румунському урядові не було пред’явлено, оскільки СРСР був зайнятий радянізацією Західної України.

Для пред’явлення вимог Румунії щодо Бессарабії, Радянський Союз обирає вигідний момент: поразку англо-французьких військ, внаслідок якої Румунія втрачає підтримку Заходу.

23 червня 1940 р. В.М.Молотов звернувся до німецького посла в Москві В.Шуленбурга з заявою, в якій зазначалося, що радянський уряд розраховує на підтримку з боку Німеччини у вирішенні „бессарабської проблеми” та у проблемі приєднання до СРСР Буковини. Це, звісно, було несподіваним для Німеччини, оскільки в таємному протоколі питання про Буковину взагалі не ставилося. Проте, уникаючи погіршення відносин з СРСР, і, підкреслюючи свою вірність усім раніше досягнутим домовленостям, Німеччина погодилася на територіальні поступки.

Заручившись підтримкою Німеччини, В.М.Молотов 26 червня 1940 року вручив ультиматум послу Румунії у Москві Г.Давидеску з вимогою передачі Радянському Союзу Бессарабії і Північної Буковини. Усвідомлюючи відсутність підтримки від Німеччини, уряд Румунії визнав всі територіальні претензії Радянського Союзу.

28 червня 1940 року радянські війська перейшли річку Дністр. Проведення операції по включенню Бессарабії до СРСР покладалося на Південний фронт, командувачем якого призначено генерала армії Г.К.Жукова.