Система влади

Хронологія основних козацьких повстань

Антикріпосницький рух козацтва та селянства у ІІ половині ХVІ ст. – І пол. ХVІІ ст.

Причини:

· посилення феодального гніту;

· остаточне закріпачення селян;

· погіршення матеріального стану переважаючої більшості міського населення; насильницьке насадження католицизму;

· дискримінація українського міщанства;

· обмеження впливу і застосування української мови.

Реакцією на всезростаючі утиски стає практика втеч, як показують матеріали сеймів (1578, 1581, 1611, 1613 рр.), втечі набирали характеру глобальної катастрофи. Рішення сеймів є, по суті своїй, закликом і настановою вести безжальну боротьбу з втікачами. Шляхта переживала невиповнені втрати робочих рук.

Широкомасштабним виступом проти гніту стає рух опришків (опришки – від латинського «opressor» - порушник), перші згадки про який можуть бути датовані 1529 р. Цей рух проявляв себе так чи інакше ще й у др. половині ХІХ ст. Отже, рух опришків налічує майже трьохсотлітню історію. Народні маси, на думку вчених, вкладали в латиномовне слово «опришки» значення протилежного звучання: «борець за інтереси пригнічених». Цей рух тривав в західноукраїнських землях.

 

1591 – 1593 рр. Повстання під проводом Криштофа Косинського. Зони поширення: Київщина, Волинське та Брацлавське воєводства.
1594 – 1596 рр. Повстання під проводом Северина Наливайка. Здійснено демарш на Литву (Суч. Білорусь) і в Східну Україну.
1625 р. Повстання під проводом М. Жмайла, М. Дорошенка. Територія охоплена повстанням – Київщина.
1630 р. Повстання під проводом Т. Федоровича. Зона охоплена повстання – Полтавщина та частина Лівобережжя.
1635 р. Повстання під проводом І. Сулими.
1637 р. Повстання під проводом П. Бута (Павлюка). Територія охоплена повстанським рухом – Лівобережжя, Подніпров’є.
1638 р. Повстання під проводом Я. Острянина. Зона поширення руху – Лівобережна Україна.

 

Військова рада – вищий орган управління. В ній брали участь всі запорожці. На її засіданнях обирали гетьмана чи кошового отамана, військову і паланкову старшину; судили, заключали угоди з різними державами, затверджували плани воєнних походів. Рішення приймалось після того, як за нього проголосує більшість.
Військовий суддя – здійснював судову функцію. У час відсутності кошового отамана – виконував його обов’язки. Разом з військовим скарбничим опікувався скарбницею і арсеналом Військової Скарбниці. Символ його влади - січова печатка і палиця.
Кошовий отаман очолював виконавчу, воєнну і духовну владу на Січі. Затверджував судові вироки, від імені товариства вступав у дипломатичні зносини, відповідав за розподіл земель між куренями, вирішував питання прийому козаків до війська чи їх звільнення. Символ влади кошового отамана – булава.

 

Військовий осавул – опікувався організацією прикордонної служби, охороною мостів і доріг, що вели до Січі. Проводив слідство, здійснював вирок. Проводив розподіл грошей і провіанту.

 

Військовий писар – від імені кошового отамана і товариства укладав і підписував документи. Очолював січову канцелярію, був начальником для паланкових писарів. Зовнішнім атрибутом його статусу була чорнильниця (каламар) в срібному оздобленні, яку він під час ради тримав за поясом; і перо, засунуте за праве вухо.

 

 

Підсумок. Козацькі повстання кінця ХVІ ст. – І пол. ХVІІ ст. засвідчили появу нової впливової сили, яка, пройшовши етап воєнно-політичної самоорганізації, виступила на захист своїх прав і свобод.