Система адміністративної влади

старости у повітах

Прихід литовських феодалів на українські землі не означав для населення звільнення від податків на користь Орди. Вітовт виношує план великої війни з Золотою Ордою. 1397 року за участі формувань українського боярства здійснює три успішні походи: на Дон, в Нижнє Подніпров’я, Крим. Започатковує будівництво фортифікаційних споруд. Але 1399 року збірні сили ординців нанесли силам литовців нещадний удар. Перемога військ під орудою Тимур Кутлука і Едигея над литовсько-руськими військами на Ворсклі мала неабиякі політичні наслідки: вона посилила вплив Золотої Орди в Східній Європі і примусила Вітовта відмовитися від планів створення незалежної від Польщі Литовсько-Руської держави.

Означений подієвий контекст є причиною наступного політичного кроку Вітовта. 1401 року у Вільно проголошено новий акт польсько-литовської унії, зміст якої є наступним:

· литовські князі і бояри знову визнавали васальну залежність Великого Литовського Князівства від Королівства Польського;

· після смерті Вітовта всі литовські і українські землі повинні перейти під безпосередню владу польського короля.

Але перемога об’єднаних сил під орудою Вітовта в Грюнвальдській битві, що призвела до поразки Тевтонського ордена, посилила позиції Великого Литовського Князівства. Тепер вже польські феодали переживали побоювання розриву польсько-литовської унії; тому вимушено йдуть на поступки литовській стороні. Нові домовленості стосувалися, в першу чергу, руських земель. У відповідності до акту унії, підписаного у 1413 р. в Городелі (Городельська унія), руські землі після смерті Вітовта не переходили під владу польського короля як передбачалося Віленською унією 1401 року, а залишалися у складі Великого Литовського Князівства.

Та в другій половині XVI ст. Велике Литовське Князівство і Королівство Польське об’єдналися в одну державу – Річ Посполиту (Спільну Справу). Які обставини соціально-політичного характеру спонукали сторони до цього кроку?