Початки людської цивілізації на території України
Східні слов'яни у давнину
Перші державні утворення у Північному Причорномор'ї та в Криму
Початки людської цивілізації на території України
Тема І Давня історія України
План:
На терені України стародавні люди з'явилися (за різними даними) від 1 млн до 300 тис. років тому. Україна, як і Європа в цілому, не належала до ареалу антропогенезу, тобто регіону, де відбувався найперший етап еволюції мавпи в людину. Найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Кавказ та Балкани.
Від людиноподібних мавп вони відрізнялися прямоходінням і тим, що вміли робити знаряддя праці, мали примітивну мову і мислення. Тому такий фізичний тип людини називають «людина уміла».
Найдавніша епоха в історії людства визначається яккам'яний вік. Він поділяється на три періоди: палеоліт (від 1 млн доX тисячоліття до н. є.), мезоліт (ІХ-VІ тис. до н. є.) і неоліт (VІ-ІV тис. до н. є.). Кам'яний вік тривав на території України під 1 млн. років до н. є. і до IIIтис. до н. є. Кам'яним він називається тому, що основними знаряддями праці були вироби з каменю, які поступововдосконалювалися. Це вдосконалення призвело до першого поділу праці, коли з'явилися знаряддя праці різного призначення Стародавні люди жили у печерах, одягалися у шкури. За допомогою тертя вони навчилися добувати вогонь, що стало цілою революцією вїхньому житті, оскільки вони стали менш залежними від природи і могли краще забезпечити своє існування (тепло, термічна обробка їжі). Це сталося близько 100 тис. років тому, що означає: 90% Історіїлюдства пішло на здобуття цього першого великого досягнення.
Спочатку стародавні люди змушені були кочувати у пошуках їжі, але з еволюцією знарядь праці і розвитком суспільства почали вести осілий спосіб життя. Виникають стоянки-поселення. Найдавніші стоянки людей на території України знайдені археологами біля м. Амвросіївка Донецької обл. та біля с. Лука-Врублівецька Хмельницької обл.
Першою суспільною організацією людей було первісне стадо потім на зміну йому близько 40 тис. років тому прийшла матріархальна родова община. Основним осередком суспільства став рід — група кровних родичів за материнською лінією, оскільки при груповому шлюбі інакше спорідненість визначити було неможливо. Крім того, жінки посідали провідне місце і в суспільному виробництві (гончарство, ткацтво), збиранні їстівних рослин.
Близько 40 тис. років до н. є. з'являється людина сучасного фізичного типу — «людина розумна» — homo sapiens (кроманьйонець — від назви печери у Франції, де було вперше знайдено рештки такої людини). Тоді ж виникають перші форми світогляду у вигляді релігійних вірувань: анімізму (віра в те, що живі і неживі предмети мають душу); тотемізму (віра у походження людей від єдиного предка — тварини чи птиці); магії (чаклування); фетишизму (віра у надприродні властивості предметів).
В період мезоліту відбулися суттєві зміни в озброєнні людини — з'явилися лук і стріли і знарядь праці — було винайдено сокиру, долото, гачки для ловлі риби, сітку, човни, видовбані з дерева. Особливо важливе значення мало впровадження лука — складного як на той час механічного знаряддя, що дало змогу полювати на звірів на відстані і зменшити кількість мисливців, вивільнивши їх для інших робіт. Колективне полювання на великого стадного звіра змінюється індивідуальним. Замість великих сталих стійбищ з'являються малі тимчасові стоянки невеликих і мобільних сімейних груп. Почалося приручення диких тварин, спочатку собаки, потім свині. На відміну від попереднього періоду, померлих почали ховати не серед живих (на території стоянок), а за їх межами — у могильниках.
У період неоліту відбулася так звана «неолітична революція» — перехід від присвоюючих форм господарства до відтворюючих. Раніше основними формами економіки були мисливство, рибальство і збиральництво, коли люди присвоювали продукти природи. Тепервони почали їх відтворювати за допомогою розвитку скотарcтваі землеробства. Це був якісно новий етап в розвитку людства, коли воно вийшло з «колиски» господарювання і перейшло до свідомого виробництва продуктів харчування. З цього починається відлік людської цивілізації. Наслідком неолітичної революції стало не лише суттєве зростання продуктивних сил, але й помітне поліпшення умов життя, зростання харчових запасів, збільшення Тривалості життя (до 30-32 років). Відбувається перший «демографічний вибух і населення Землі зростає з 5 млн до 80 млн.
Одним із найважливіших досягнень стає вміння виготовляти глиняний (керамічний) посуд. Випалена на вогні глина стала першим штучним матеріалом, створеним людиною. Вироби з кераміки дозволили краще зберегти запаси харчів та готувати варену їжу, що стало певною революцією у стародавній «кулінарії». З'являються прядіння, а на його основі — ткацтво, яке дає ще один штучний продукт — тканину.
Для неоліту є характерним зміна технології обробки каменю: традиційне оббивання змінюється шліфуванням і пилянням. З'являються перші примітивні транспортні засоби типу саней.
Розвиток землеробства і скотарства призвів до певної «прив'язки» людей до місцевості, а значить до осілого способу життя, появи постійних жител. Змінилася організація суспільного життя. Надлишки продуктів сприяливідокремленню парної сім'ї, оскільки можна було вже прожити не лише за допомогою колективного господарювання, але й сімейного.
Неоліт був періодом розвитку родового ладу. Рід спільно володів знаряддями та продуктами праці, контролював свою територію. Це сприяло формуванню територіальних зв'язків, далі сусідської общини, а згодом племені.
Кам'яний вік — це понад 99% історії людства. Перехідною епохою від кам'яного до металічного періоду був енеоліт — мідно-кам'яний вік, коли поруч з кам'яними почали виробляти знаряддя з міді (III—II тис. до н. є.). Перехід до використання металу — одна з найважливіших віх в історії людства. Самородна мідь оброблялася методом холодного кування, а пізніше люди навчилися витоплювати метал з руди, застосовувати ливарництво. Крім міді використовується також срібло і золото, але через дефіцит цих металів вони майже відразу стають дорогоцінними. На території України на цей час проживали племена, культура яких відома під назвою трипільської (від с. Трипілля Київської обл.). Сільське господарство у трипільців було уже на досить високому рівні. Землю обробляли за допомогою дерев'яної сохи (орне землсробство, а не мотичне, як раніше). Урожай збирали серпами з крем'яними лезами,розмелюючи потім зерно ручними кам'яними зернотерками. Високого розвитку досягло гончарство — виробляли посуд з токими стінками, добре випалений, з багатим орнаментом. Відомо їм було вже і ткацтво. Трипільці застосовували (вперше в Україні) механічний предмет — свердло.
На зміну енеоліту прийшов бронзовий вік (II тис. до н.е. ), коли люди навчилися виробляти бронзу (сплав міді з оловом) - перший штучний сплав, знаряддя з якої мали перевагу над кам'яними. Відбувається перший великий суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. Поділ праці між орачами і скотарями передбачав необхідність обміну продуктами праці,тобто примітивної торгівлі, яка включала в себе тепер не лише злаки (ячмінь, пшеницю, просо, жито) і м'ясо, але й металеві вироби і сіль. Це призвело до того, що на зміну матріархату приходить патріархат, оскільки чоловіки починають відігравати більшу роль у металургії та скотарстві. Рід тепер складається з кількох сімей, , споріднених за батьківською лінією. Розвиток скотарства і землеробства спричинив виникнення засобів пересування, в тому числі за допомогою коліс, що стало одним з найвидатніших винаходів людства. Підвищення продуктивності праці призвело до появи надлишків продуктів, викликало потребу в робочих руках. Способом вирішення суперечностей, досягнення цілей все частіше стають війни, які ведуться для розширення власної території, грабунку, постачання підневільної робочої сили. Війни стають вигідним заняттям і ремеслом. Захоплені під час воєн полонені перетворюються на рабів, які виконують найтяжчі роботи.
Родові общини об'єднувались у племена. Вони займали певну територію, мали свою мову, звичаї, управління. На чолі племен стояли ради родових вождів — старійшин, які обирались з найавторитетніших осіб. Для вирішення найважливіших питань скликались збори всього племені. Ради старійшин розподіляли між родами племені ділянки для полювання і скотарства, землі для обробітку і побудови житла, вирішували спільні питання.
Поступово первісне суспільство вступає у період розкладу, оскільки виокремлюється як основний його осередок патріархальна сім'я, виникає поділ общинників на багатих і бідних (майнова і станова нерівність), з'являється приватна власність, що було дуже важливим явищем в історії людства. На зміну родовій общині кровних родичів приходить сусідська (територіальна), де родинні зв'язки змінилися спільністю території і господарського життя.
Ці процеси посилилися в часи залізного віку (І тис. до н. є.), коли використання заліза, твердішого від бронзи, призвело до ще одного великого суспільного поділу праці — ремесло відділяється від землеробства і стає самостійною галуззю. Активно йде процес етногенезу, тобто утворення народів шляхом об'єднання племен. Формується цивілізоване суспільство, яке характеризується існуванням спільностей людей з певною ієрархією, суспільним поділом праці у різнихгалузях, наявністю знарядь праці певної досконалості, виникненням світогляду, деякої культури (розвиток мови і початків писемності), появою приватної власності.