Господарство.

В загальноукраїнському поділі праці район виділяється машинобудуванням, зокрема виробництвом суден та сільськогосподарських машин, харчовою промисловістю, сільським та рекреаційним господарством.

У машинобудуванні регіону зайнято близько 1/3 промислово-виробничого персоналу. Галузь має високий рівень спеціалізації, особливо в суднобудуванні. Потужності верфей Миколаєва, Херсона, Керчі, Феодосії дають змогу будувати кораблі будь-яких типів, в тому числі й унікальні (судна на повітряній подушці у Феодосії, авіаносці у Миколаєві).

Сільськогосподарське машинобудування спеціалізується на виробництві знарядь обробітку ґрунту (плугів, культиваторів, сівалок), іригаційного устаткування. Найбільшими центрами галузі є Одеса, Херсон, Сімферополь, Джанкой, Євпаторія.

Набуває розвитку автоскладальне виробництво. Найважливіші центри складання автомобілів — Сімферополь, Іллічівськ, Одеса. Виготовлення електроприладів та електрообладнання зосереджено в Сімферополі, Новій Каховці, Первомайську, Одесі.

Спеціальне устаткування для освоєння морів випускають у Севастополі, Феодосії.

Значного розвитку на основі власної сировини і привізної (нафти, фосфоритів) набула хімічна промисловість регіону. Найбільші центри галузі — міста Красноперекопськ, Одеса, Саки, Сімферополь.

Харчова промисловість посідає вагоме місце в господарському комплексі не тільки району, а й України. Тут виробляється 10 % м'ясної продукції, 15 — молочної, 35 — плодоовочевих консервів, майже 90 — вина, 21 % — олії в Україні.

М'ясна промисловість представлена потужними м'ясокомбінатами в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Первомайську, Вознесенську, Сімферополі тощо.

Підприємства молочної промисловості є, зокрема, у Балті, Одесі, Севастополі. Серед підприємств плодоовочеконсервної промисловості виділяються найбільші в Україні Херсонський та Ізмаїльський комбінати. Окрім цього є багато менших заводів.

Виноробство — одна з провідних галузей харчової промисловості регіону — зосереджене, в основному, на півдні Криму та південному заході Одеської області (Феодосія, Масандра, Ллушта, Одеса, Херсон, Коблево та ін.).

Рибна промисловість регіону, на яку припадає понад 80 % вилову риби в Україні, використовує ресурси не тільки Чорного та Азовського морів, а й Світового океану, де ведуть промисли наші риболовецькі судна. Найбільші центри рибної промисловості — Севастополь, Одеса, Керч, Очаків, Кілія.

Ефіроолійна промисловість (ефірні масла з троянди, лаванди, шавлії, розмарину та ін.) найкраще розвинута у Криму та Одеській області.

У легкій промисловості району виділяється текстильна промисловість: тут виробляють 20 % українських тканин. Вона представлена Херсонським бавовняним комбінатом, Одеською канатно-джутовою фабрикою, вовняними фабриками в Одесі і Татарбунарах. Швейна промисловість розвинена у великих і малих містах.

Промисловість будівельних матеріалів, незважаючи на значні природні ресурси, розвинена недостатньо. Найбільшим центром галузі є місто Бахчисарай.

Електроенергетика району представлена потужною Південноукраїнською АЕС, Каховською ГЕС, низкою невеликих теплових та гідроелектростанцій. У Криму в останні роки розвивається вітряна енергетика.

Сільське господарство району значне і виробляє 1/5 сільськогосподарської продукції країни, характеризується виробництвом зерна (20 % від загальнодержавного), соняшнику (27 %), овочів (20 %), винограду, ефіроолійних, баштанних культур.

Серед зернових культур виділяється пшениця (1/3 вирощеної в Україні), кукурудза, а в Криму ще й рис. Соняшник вирощують повсюдно. На півночі району, особливо в Одеській області, незначні площі зайняті цукровими буряками.

Найбільше у Криму та в південно-західній частині Одещини виноградників: цей район — база виноградарства в Україні. Садівництво поширене у Придністров'ї, Придніпров'ї та в передгір'ях Криму.

Тваринництво спеціалізується на скотарстві, свинарстві, вівчарстві, шовківництві та птахівництві. Район є основним виробником тонкорунної вовни в державі.

На території регіону сформувався потужний рекреаційний комплекс. Для лікування і оздоровлення людей функціонують кліматичні курорти Південного берега Криму (Ялта, Алупка, Алушта, Гурзуф та ін.), західного берега Криму (Євпаторія і Саки) тощо. На основі ресурсів моря та грязей сформувався ряд курортів Одеси. Всього на території району функціонує 1378 санаторно-курортних і оздоровчих закладів, постійно збільшується кількість будинків відпочинку тощо.

Транспортний комплекс регіону формують усі основні види транспорту. Залізничний транспорт найгустішу мережу має в Одеській області, хоча достатньо розвинений і в інших областях району. Найбільші залізничні вузли району — Одеса, Сімферополь, Джанкой, Миколаїв, Херсон. Основні автомобільні шляхи сполучають найбільші міста району між собою, а також з іншими регіонами України, Молдовою, Румунією та Росією.

Морським транспортом здійснюються як каботажні перевезення, так і міжнародні. Найбільші вантажопотоки проходять через порти Одеси, Південного Іллічівська, Миколаєва, Керчі, Євпаторії, Херсона.

Портове господарство є однією з найефективніших галузей в регіоні. Іллічівськ, місто-порт, є найуспішнішим в країні за показниками соціально-економічного розвитку території.

Добре розвинений річковий транспорт, який здійснює перевезення річками Дніпро та Дунай. Трубопровідний транспорт представлений нафтопроводом Лисичанськ — Кременчук — Одеса, газопроводом Шебелинка — Одеса, аміакопроводом Тольятті — Горлівка — Одеса. Зі спорудженням Одеського нафтотерміналу пов'язане будівництво нафтопроводу Одеса — Броди.

Пріоритети розвитку:

· вдосконалення структури господарства і підвищення ролі морегосподарського комплексу (суднобудування, рибне господарство, морський транспорт);

· ефективне освоєння і використання рекреаційного потенціалу та розвиток рекреації;

· підвищення ефективності АПК;

· подолання соціальної напруги в суспільстві та формування виваженої регіональної політики з врахуванням поліетнічності регіону, особливо Криму;

· за останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система Причорномор’я; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, неґативно впливає на здоров’я мешканців. Проблема має бути вирішена за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.

6. Карпатський і Волинський (Північно – Західний) економічний район

Карпатський економічний район

Район охоплює західні області України: Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську і Чернівецьку. Площа району становить 56,6 тис. км² (9,3% території країни), з них Львівська область займає 21,8 тис. км², Івано-Франківська — 13,9 тис. км², Закарпатська — 12,8 тис. км², Чернівецька — 8,1 тис. км². Населення краю становить за даними останнього перепису - 6 ,1 млн. осіб (13,2%).

Він межує на півночі з Волинським, а на сході — з Подільським економічними районами. З півдня і заходу проходить державний кордон України з Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею. Це сприяє налагодженню відносин із країнами Західної Європи, розвитку експортних галузей. Позитивно на розвитку району позначається густа мережа транзитних залізничних, автомобільних і трубопровідних шляхів.

Природні умови і ресурси. Територія району відзначається різноманітністю природних ресурсів. Тут представлені різні форми рельєфу: горбистий — на Подільській височині, низовинний — на Малому Поліссі та в Закарпатті, гірський — у Карпатах. Гори займають понад 24 тис км².

Клімат регіону помірно теплий з достатньою кількістю вологи. В горах спостерігається висотна поясність. Саме тут випадає найбільша в Україні кількість опадів.

Район добре забезпечений водними ресурсами. У Карпатах бере початок велика кількість річок, які впадають в Дунай. Величезні запаси підземних вод, у тому числі мінеральних, є в Закарпатті і Прикарпатті.

Різноманітний і ґрунтовий покрив Карпатського району. На гірських масивах переважають бурі гірсько-лісові, гірсько-лучні ґрунти, бідні на гумус. У передгір'ях переважають дерново-підзолисті ґрунти, у подільській частині району — опідзолені чорноземи та сірі лісові ґрунти.

Район добре забезпечений унікальними лісовими ресурсами, має значні запаси деревини — понад 1 /4 обсягу продукції лісового господарства в Україні. Надмірна вирубка лісів для регіону сьогодні чи не найбільша екологічна проблема. Ліси тут поділяються на заповідні (охоронні) та експлуатаційні. У них переважають дуб, граб, бук, смерека, ялина. Ліси багаті на ягоди та гриби і мають велике рекреаційне значення. Карпатські букові праліси є пам'яткою природи світового значення.

У Карпатському районі розвідані значні поклади корисних копалин. Серед них виділяються паливні ресурси та хімічна сировина. Вагоме місце посідають нафта і газ, які, в основному, зосереджені у Прикарпатському і Закарпатському прогинах. Внаслідок тривалої експлуатації родовища цих копалин значною мірою вичерпані.

На півночі району знаходиться частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Є значні поклади торфу, проте як паливо торф майже не використовується.

Значний резерв палива та сировини для виробництва нафтопродуктів — менілітові сланці та озокерит із родовищ у Карпатах.

Рудними корисними копалинами район забезпечений недостатньо. Хоча є прояви майже всіх металів, перспективними можна вважати лише поклади марганцю (біля Бурштини), ртуті. Промислова розробка Мужіївського родовища золота вкрай неефективна, а тому призупинена. Виділяється район і родовищами сірки (Яворів, Новий Роздол), кам'яної солі (Солотвино), калійних солей (Калуш, Стебник), будівельних матеріалів, серед яких — андезит, базальт, перліт, ліпарит, мармур, пісок, мергель, вапняки, доломіти.

Населення. Район належить до густозаселених регіонів країни (107 осіб/ км²). Частка сільських жителів становить 51%. Вирізняється район і тим, що в ньому одна з найвищих часток (понад 89%) українського населення, добре виражені етнографічні групи корінних жителів зі своєрідним побутом та культурними традиціями. Представники національних меншин (росіяни, євреї) проживають у містах, а угорці, словаки, поляки, румуни, молдавани — здебільшого в прикордонних районах.

Господарство. Для району характерний значно нижчий від середньоукраїнського рівень матеріального виробництва. При цьому спостерігаються і територіальні відмінності в його розвитку (найвищі показники мають Львівська та Івано-Франківська області).

У структурі господарства Карпатського економічного району провідною є промисловість (5,6 % промислової продукції країни), а галузі її спеціалізації — машинобудування, гірничодобувна, харчова, хімічна, легка, лісова і деревообробна, будівельних матеріалів.

Основу машинобудування району становить приладобудування, яке орієнтується на кваліфіковану робочу силу. Зокрема, добре представлено виробництво радіо- і телекомунікаційних приладів (Львів, Івано-Франківськ, Рахів, Чернівці).

Відносно високий рівень розвитку в районі транспортного машинобудування: виробництво автобусів та мопедів (Львів), авторемонтні й автоскладальні підприємства (Львів, Стрий, Борислав, Чернівці), вагоноремонтні заводи (Стрий, Львів, Івано-Франківськ).

Наявність споживача зумовила розвиток у районі сільськогосподарського машинобудування (Івано-Франківськ, Коломия, Долина). Цим пояснюється і наявність підприємств з виробництва верстатів та іншого устаткування для машинобудівного комплексу (Львів, Рахів, Івано-Франківськ, Брошнів, Мукачево, Калуш, Ужгород, Дрогобич).

Лідер хімічної промисловості району — концерн "Оріана" (місто Калуш), частка якого у промисловій продукції України становить 1 %. Потужними підприємствами галузі є ВО "Сірка" (Новий Розділ), ЗАТ "Софора" (Ужгород), "Реактив" (Львів), "Бистриця" (Івано-Франківськ), "Галлак" (Борислав) та ін. Львів став важливим центром виробництва фармацевтичної та парфумерно-косметичної продукції.

Гірничодобувна промисловість хоча й не вирізняється обсягами виробництва (5,2 % виробництва галузі в країні), проте важлива через унікальність виробленої продукції. Район є монополістом у видобутку сірки, калійних солей, деяких будівельних матеріалів. В Івано-Франківській та Львівській областях видобувається нафта (близько 0,6 млн т за рік) і газ. З їх видобутком пов'язана й нафтопереробка, яка представлена нафтопереробними заводами в Дрогобичі та Надвірній (кожен з них може переробити приблизно 3 млн т нафти на рік), підприємствами у Львові, Долині.

Видобуток вугілля у районі Червонограда незначний, через високу собівартість його майже припинено. Проте здійснюються заходи щодо оздоровлення галузі, зокрема будується завдяки інвестиціям ЄС найсучасніша шахта в Україні. Від успішності цього експерименту залежить майбутнє Львівсько-Волинського басейну.

В електроенергетиці району домінують Бурштинська і Добротвірська ТЕС. Майже вся вироблена ними електроенергія експортується в Польщу, Словаччину, Угорщину та інші країни.

Сировинний чинник визначив географію розміщення підприємств лісової і деревообробної промисловості. Найбільші центри лісової і лісозаготівельної промисловості в районі — Сколе, Радехів, Турка, Берегомет, Перечин, Болехів, Осмолода, Рахів, Свалява. Великий Бичків.

Меблева промисловість району представлена великими підприємствами у Львові, Ужгороді, Золочеві, Береговому, Новоселиці, Сваляві та ін.

Найбільший виробник паперу в Україні — Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат. Папір продукують також у Львові, Коломиї, Рахові, Чернівцях.

Легка промисловість. Виробництво тканин (Долина, Львів, Чернівці, Борислав), швейне виробництво (Львів, Чернівці, Івано-Франківськ, Коломия, Червоноград). У Тисмениці знаходиться найбільше в Європі підприємство з виготовлення хутряних виробів. Взуттєву продукцію випускають у Львові, Чернівцях, Ужгороді, Коломиї, Стрию (18 % взуття в Україні).

Харчова промисловість. М'ясна промисловість представлена підприємствами у Стрию, Львові, Самборі, Мукачевому, Золочеві, Дрогобичі та ін. Найбільші підприємства молочної промисловості розміщені у Львові, Дрогобичі, Городку, Чернівцях, Ужгороді, Бродах тощо.

У лісостеповій частині добре розвинена цукрова промисловість (Городенка, КостриЖівка, Ходорів, Радехів). Спиртова й лікеро-горілчана галузь за обсягами виробленої продукції — одна з провідних у харчовій промисловості району. В Закарпатті традиційно добре розвинене виноробство.

Найбільше олії виробляється у Чернівцях.

Сільське господарство. Обмеженість сільськогосподарських угідь району пояснює невисокі показники виробництва сільськогосподарської продукції, хоча продуктивність сільського господарства не поступається іншим регіонам України. Частка регіону в сільськогосподарському виробництві країни становить 11 %. Спеціалізується воно на виробництві зерна, цукрових буряків, льону-довгунця, на м'ясо-молочному і м'ясо - вовняному тваринництві. Важливою галуззю сільського господарства в районі стало садівництво і виноградарство (насамперед Закарпаття).

Агрокліматичні особливості визначають територіальні відмінності у спеціалізації сільського господарства. Виділяють чотири зони:

1. поліська, яка спеціалізується на льонарстві, хмелярстві, картоплярстві, молочно-м'ясному скотарстві;

2. лісостепова — зернове господарство, буряківництво, м'ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво;

3. карпатська — льонарство, м'ясо-молочне скотарство;

4. закарпатська — виноградарство, садівництво, овочівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство, птахівництво.

Рекреаційний комплекс. Карпатські ландшафти, цілюще повітря, лікувальні води та грязі створюють сприятливі умови для розвитку в регіоні рекреації, насамперед санаторно-курортного господарства. Тут існує значна мережа санаторіїв — 112, спортивних баз, особливо із зимових видів спорту. Підсилюють рекреаційну привабливість регіону добре збережені пам'ятки історії українського та сусідніх народів, етнографічні особливості гуцулів, лемків, бойків. У майбутньому господарський розвиток Карпатського регіону повинен відбуватись у напрямку формування туристичного та лікувально-оздоровчого комплексу державного і міжнародного значення.

Транспорт. Провідним видом транспорту району є залізничний. Густота залізниць тут найвища в Україні. Найбільші залізничні вузли — Львів, Чоп, Красне, Стрий.

Район має також густу мережу автомобільних шляхів, багато з яких пов'язують Україну з європейськими державами. Їх щільність, за винятком Закарпатської області, значно вища за середні показники по Україні. Через його територію проходять найбільші транзитні газопроводи, нафтопровід "Дружба", етиленопровід з Калуша в Угорщину. Густа також мережа внутрішніх трубопроводів. У Львові знаходиться найбільший аеропорт регіону.

Пріоритети розвитку:

· структурна перебудова господарства на користь науко- та працемістких виробництв, зокрема точне і транспортне машинобудування, легка та харчова промисловість, лісове господарство;

· екологізація господарства, в тому числі раціоналізація природокористування;

· розвиток оздоровчо-туристичного комплексу на основі потужних місцевих рекреаційних ресурсів;

· активізація соціально-економічного розвитку малих міських поселень;

· розширення прикордонного співробітництва із країнами-сусідами.

Волинський економічний район (Північно-Західний)

Волинський економічний район розташований на північному заході країни і безпосередньо межує з Польщею та Білоруссю. До району входять дві області - Волинська й Рівненська, загальною площею 40,3 тис. км²; чисельність жителів 2,2 млн осіб. Більша частина його території входить до єврорегіону "Буг", що сприятливо позначилося на розвитку економіки. Через територію району проходять важливі транспортні шляхи в Європу. Він є найменшим за площею в Україні, за кількістю населення, за економічним потенціалом. Його частка у ВВП країни — З %. Район належить до слаборозвинених регіонів України.

Природні умови і ресурси сприятливі для господарського розвитку регіону. Його територія знаходиться в межах Поліської низовини та Волинської височини і має рівнинний рельєф.

Клімат району помірно континентальний з кількістю опадів 550—650 мм на рік в цілому сприятливий для сільськогосподарського виробництва. Ґрунти в поліській частині району дерново-підзолисті, на півдні — чорноземи та сірі лісові ґрунти.

Великі площі земель району піддано меліорації, що призвело до переосушення ґрунтів, зниження їх якості, спричинило порушення унікальної екосистеми регіону.

Водні ресурси представлені густою мережею річок, в основному — приток Прип'яті. У північно-західній частині району виділяються Шацькі озера зі значним рекреаційним потенціалом. Північна частина району заболочена. Болота мають водорегулятивне та ландшафтоформуюче значення.

У районі відносно висока лісистість території (25 %). Переважають, особливо на Волинському Поліссі, хвойні породи дерев, насамперед сосна. В лісостеповій південній частині регіону поширені дубово-грабові ліси.

Волинь багата на поклади будівельних матеріалів, зокрема вапняків, крейди, мергелю, базальту, граніту. З паливних ресурсів — кам'яне вугілля Львівсько-Волинського басейну, незначні поклади природного газу у Волинській області. Біля Клесова налагоджено видобуток бурштину (100% видобутку в Україні).

Значної шкоди навколишньому середовищу Волині завдано аварією на Чорнобильській АЕС. Особливо забруднена радіонуклідами північна частина району (Сарненський, Володимирецький, Дубровицький, Рокитнівський адміністративні райони Рівненської обл.).

Населення. Район характеризується невисокою щільністю населення (54 осіб/км²), причому, переважна його більшість проживає у південній частині регіону.

Для регіону типове неоднорідне розселення, яке виражене в значній кількості населених пунктів, більшість з яких — невеликі села та хутори.

Значна мережа міських поселень, серед яких найбільшими є Луцьк, Рівне, Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський, Дубно.

Етнічна структура населення Волинського регіону є однорідною. Понад 92 % його становлять українці. Росіяни та інші етнічні меншини проживають переважно в містах.

Господарство району - промислово-аграрного характеру. В сукупному валовому продукті регіону промисловість має близько 60 %. Галузі спеціалізації — харчова, легка промисловість, машинобудування, електроенергетика, сільське господарство

Енергетика представлена потужною Рівненською АЕС та низкою ГЕС на малих ріках.

У машинобудуванні провідним є електротехнічне приладобудування (Луцьк, Рівне). Добре розвинене сільськогосподарське машинобудування (Рівне, Ковель, Рожище, Квасилів). У Луцьку знаходиться автомобільний завод, який складає автомобілі зарубіжних марок.

У хімічній промисловості району виділяється Рівненське ВО "Азот" (мінеральні добрива, аміак та ін.), заводи побутової хімії в Луцьку, Здолбунові, Корці, Дубно.

Традиційною для регіону є лісова та деревообробна промисловість, яка розвивається на місцевій сировині (Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський). Обсяг продукції лісового господарства регіону становить 14 % від загального по країні. Великі меблеві підприємства діють в Рівному, Костополі, Дубно, Радивилові, Сарнах. У районах лісозаготівлі розвивається лісохімія (продукція — скипидар, живиця, каніфоль та ін.). У Березному знаходиться єдина в Україні сірникова фабрика.

Серед галузей легкої промисловості в районі виділяється текстильна (меланжева фабрика нетканих матеріалів у Рівному, льонозаводи в Березному, Володимирці, Сарнах, Зарічному, Дубровиці). Шкіряно-взуттєва промисловість представлена невеликими підприємствами в Ковелі та Нововолинську.

Харчова промисловість формується цукровою, м'ясною, молочною, маслосироробною, консервною галузями. Цукроварні розміщені в південній — лісостеповій — частині району, поблизу сировини. На них виробляється близько 3 % українського цукру.

Найбільші м'ясопереробні підприємства знаходяться в Луцьку, Ковелі, Рівному, Дубно. В районі виробляється також майже 8 % молочної продукції України.

Виробництво будівельних матеріалів у регіоні — широке за асортиментом та географією. Найбільші підприємства галузі — Здолбунівський цементно-шиферний комбінат та Луцький картонно-рубероїдний завод. Багато в районі цегелень, підприємств з обробки природного каменю.

Сільське господарство. У структурі земельних ресурсів відносно менша частка ріллі і більша площа сіножатей і пасовищ (20 %), що сприяє розвитку тваринництва та формуванню дешевої кормової бази.

Хоча посіви зернових культур займають майже половину ріллі, частка району у валових зборах зерна в Україні не перевищує 3,0 %. Валовий збір картоплі в регіоні становить 11 % загального збору в Україні, цукрових буряків — 11 %.

Волинський район разом зі Столичним є найбільшими виробниками льону в Україні.

На всій території району переважає свинарство та м'ясо-молочне скотарство, в якому виробляється біля 7 % тваринницької продукції України.

Характерною особливістю регіону є висока частка господарств населення у виробництві сільськогосподарської продукції, переважає дрібнотоварне виробництво.

Транспортний комплекс представлений значною мережею залізничних та автомобільних шляхів, які з'єднують основні центри району зі столицею, Львовом, Польщею, Білоруссю. Через територію району проходить газопровід Іванцевичі — Долина. На окремих відрізках річок Горинь та Стир здійснюється судноплавство. Проте за щільністю залізниць регіон поступається іншим. У вантажо- і пасажироперевезеннях домінує автотранспорт.

Пріоритети розвитку:

· удосконалення територіальної і галузевої структури господарства з метою ефективного використання природного та людського потенціалів (розвиток праці і трудомістких виробництв, рекреації та обмеження шкідливих впливів на довкілля);

· розвиток наукового потенціалу на базі передових підприємств та освітніх установ;

· створення сприятливого інвестиційного клімату, в тому числі й через функціонування ВЕЗ, єврорегіонів, прикордонне співробітництво.

7. Подільський економічний район

Незважаючи на відносно невелику частку в сукупному продукті країни (5,4 %), район володіє потужним економічним потенціалом. Він великий за площею (10 % території країни), сукупністю людей (9 % населення України) із значним виробничим та науковим потенціалом.

Подільський економічний район розташований у центральній частині Правобережної України на Подільській і Придніпровській височинах. До його складу входять Вінницька, Хмельницька і Тернопільська області, загальна площа — 60,9 тис. км² (10,1%); чисельність жителів — 4,1 млн осіб (9,0%).Визначальними рисами економіко-географічного положення регіону є його близькість до промислово розвинених Столичного, Карпатського та Причорноморського економічних районів і сусідство з Молдовою. Територією району проходять важливі транспортні магістралі. Рівнинний рельєф та сприятливі природи о-кліматичні умови дають змогу розвивати агропромислове виробництво.

Природні умови і ресурси. Район належить до регіонів України, небагатих на мінеральні ресурси. Найбільшою є група нерудних корисних копалин. Серед них — граніти, гнейси (Вінницька область та північ Хмельницької), родовища каолінів у Козятинському та Липовецькому районах Вінницької області, фосфорити (Придніпров'я). Район має також величезні поклади вапняків, пісковиків, крейди, цегельно-черепичних глин.

З паливних ресурсів є торф і буре вугілля, проте поклади невеликі, а тому не розробляються.

Важливе лікувальне значення мають мінеральні води Гусятина, Сатанова, Микулинців, Кам'янця-Подільського, Хмільника.

Клімат району помірно континентальний, з достатньою кількістю опадів, тепла, сприятливий для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур помірної зони.

Найбільшим багатством регіону є земельні ресурси. Переважають чорноземні та сірі лісові ґрунти. Сільськогосподарські угіддя становлять 71 % території району, що свідчить про високий рівень освоєння території.

Основою водних ресурсів є густа річкова мережа. На лісові ресурси район бідний — лісистість території становить близько 11%.

Населення. Подільський регіон — найбільш однорідний за етнічною ознакою: частка українців становить близько 95 %. Серед інших національностей виділяються росіяни, поляки та євреї. Проживають вони переважно у містах.

Розселення населення на території району нерівномірне. Найвища його щільність у Придністров'ї, значно менша — на півночі району. Більшість населення проживає у селах. Щільність населення становить 72,5 осіб/км².

Господарство. Домінуючим у господарстві є АПК, значно розвинені електротехнічна, хімічна, легка промисловість, а також виробництво будівельних матеріалів. У сукупній вартості продукції виробничої сфери переважає промисловість (52 %).

Провідна галузь промисловості району — харчова (12 % продукції галузі в Україні). Нараховується 63 цукрових заводи (з них 39 у Вінницькій області). Тут виробляється 1/3 українського цукру.

Надзвичайно потужна спиртогорілчана промисловість (23 підприємства), яка використовує місцеву сировину та відходи цукроваріння. "Неміров" є найбільшим експортером горілки на світовому ринку.

Значно більше за внутрішнє споживання виробляється в районі м'ясної продукції (1/5 виробництва м'яса в країні). Тут знаходяться одні з найбільших м'ясокомбінатів України (Вінниця, Тульчин, Тернопіль, Чортків, Кам'янець-Подільський, Хмельницький). Підприємства молочної промисловості є майже в кожному адміністративному районі. Діє і ряд заводів з виробництва сухого знежиреного молока, а молочний комбінат у Городку (Хмельницька обл.) випускає згущене молоко. В районі виробляється 16 % масла, 14 — сиру в Україні, його частка у виробництві консервної продукції України сягає 13 %, причому половина всіх підприємств знаходиться у Вінницькій області.

Машинобудування району представлене насамперед підприємствами з виготовлення машин і устаткування для сільського господарства. Найбільші з них — Вінницький завод тракторних агрегатів, Тернопільський комбайновий завод, Хмельницький завод сільськогосподарських машин, Шепетівський завод культиваторів, Могилів-Подільський машинобудівний завод (у роки економічної кризи їх обсяги виробництва значно скоротилися). Досить широка географія приладобудування району. Найбільші підприємства галузі є, крім обласних центрів, у Гайсині, Кам'янці-Подільському, Волочиську, Красилові, Шепетівці, Гнівані.

Провідна галузь легкої промисловості району — текстильна (Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Хмільник, Кременець, Дунаївці, Славута). На Тернопільському ВО "Текстерно" виробляється 1/3 усіх бавовняних тканин в Україні. Взуття виготовляють на невеликих підприємствах у Хмельницькому, Теребовлі, Хмільнику, Тульчині. Значний потенціал має швейна галузь.

Хімічна промисловість району представлена Вінницьким хімічним комбінатом, Тернопільським заводом штучної шкіри "Вінітекс" і рядом невеликих підприємств у Під волочиську, Почаєві, Славуті, Ладижині.

Галузь спеціалізації району — промисловість будівельних матеріалів, яка розвинулась на основі місцевих мінеральних ресурсів. Найбільшими підприємствами галузі є Кам'янець-Подільський цементний завод, Губниківський гранітний кар'єр, Глухівський каоліновий кар'єр, заводи залізобетонних виробів у Війниці, Тернополі, Хмельницькому, Кам'янці-Подільському, Гнівані, Ладижині.

Енергетика району представлена Хмельницькою АЕС та Ладижинською ТЕС, що виробляють 10 % електроенергії країни. Робота Хмельницької АЕС чітко орієнтована на експорт.

Сільське господарство району спеціалізується на зерново-буряковому землеробстві і м'ясо - молочному скотарстві. Тут виробляється 13 % сільськогосподарської продукції країни. Регіон виділяється валовими зборами цукрового буряку, зерна, картоплі, виробництвом м'яса, молока. Добре розвинене садівництво.

Транспорт. Основні види транспорту — залізничний та автомобільний, а найбільші залізничні вузли — Жмеринка, Козятин, Вапнярка, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль. Щільність залізниць вища середньоукраїнського показника.

Рекреаційний комплекс. Тут знаходяться відомі в Україні курортні центри: Хмільник, Сатанів і Микулинці. Сприятливі природні умови та багато культурно-історичних пам'яток є благодатним ґрунтом для розвитку туризму й оздоровлення людей з усієї країни.

Пріоритети розвитку:

· вдосконалення територіальної і галузевої структури господарства району з метою повнішого використання економічного потенціалу;

· підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського машинобудування, харчової промисловості та сільського господарства;

· більш ефективне використання гігантських потужностей спиртової промисловості та сільського господарства через виробництво біопалива;

· удосконалення природокористування та розвиток рекреаційної сфери.