Тема 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

1. Сучасне економічне районування України

2. Столичний та Центральний економічний район

3. Донецький і Придніпровський економічний район

4. Північно - Східний економічний район

5. Причорноморський економічний район

6. Карпатський і Волинський (Північно – Західний) економічний район

7. Подільський економічний район

1. Сучасне економічне районування України

Економічні райони підрозділяються на галузеві та інтегральні. Галузеві райони характеризуються зосередженням на певній території підприємств окремих галузей (паливної, металургійної тощо). Інтегральні райони характеризуються загальністю внутрішніх економічних зв’язків, територіальною, адміністративною цілісністю. Надалі йтиметься саме про інтегральні райони.

За своїм масштабом, розміром території, місцем у територіальному поділі праці виділяють мікрорайони (група адміністративних районів), мезорайони (як правило, дві - три області) та макрорайони (велика частина території країни, може налічувати до десяти та більше областей). Макрорайони у деяких інтерпретаціях називають ще великими економічними районами.

За економічним районуванням Україна поділена на Донецький, Карпатський, Північно-західний, Північно-східний, Подільський, Придніпровський, Причорноморський, Столичний, Центральний економічні райони

2. Столичний та Центральний економічний район

Столичний економічний район.

Столичний економічний район знаходиться у північні частині України, в басейн Дніпра. До його складу входять Київська, Чернігівська та Житомирська області. Площа його становить 90,7 тисяч квадратних кілометрів. Населення — 7,5 млн. осіб. Це найпотужніший економічний район, частка його у ВВП країни становить 24,8%.

Особливості його розташування полягає в тому, що тут знаходиться столиця України місто Київ. До нього сходяться залізниці, автомагістралі, річкові та повітряні шляхи, що позитивно впливає на соціально економічний розвиток регіону.

Природні умови і ресурси. Столичний район належить до регіонів України з невисоким природно – ресурсним потенціалом. У його структурі переважають земельні (60%), водні та лісові ресурси. Серед мінеральних – нерудні корисні копалини. На території району зосереджено майже1/4 запасів гнейсів України, виявлені унікальні родовища мармуру, коштовного каміння (гірського кришталю, гранату, топазу, аметисту, опалу, берилу та ін.)

На Житомирщині знаходиться одна з найбільших каолінових провінцій (каоліни використовують у фармацевтичній промисловості, для виготовлення косметичних засобів, порцеляново – фаянсових виробів, паперу).

З рудних корисних копалин промислове значення мають ільменіти (титанові руди) Іршанського родовища (Житомирська область).

Із паливних ресурсів найважливішою є нафта. Найбільші її родовища (Прилуцьке, Леляківське, Гнідинцівське) знаходяться у південно – східній частині району. Буре вугілля видобувається в західній частині (Коростишівське родовище). На Поліссі залягають найбільші в Україні поклади торфу.

Клімат району помірно континентальний, з достатньою кількістю опадів, теплим літом і помірно м’якою зимою. агрокліматичні ресурси району сприятливі для сільськогосподарського виробництва.

Одне з основних багатств району – ліси. Лісистість території становить 26%. За їх площею та запасами деревини посідає перше місце.

Значною різноманітністю характеризуються водні ресурси району. Його територією протікає 594 річки довжиною понад 10 км. Усі вони належать до басейну Дніпра.

Сприятливі кліматичні умови, поєднання різних рослинних угруповань, наявність численних водних об’єктів, а також джерел мінеральних вод (Миронівка, Біла Церква, Березань, Овруч, Верхівня), велика кількість культурно – історичних пам’яток визначають роль Столичного району як важливого рекреаційного регіону. Однак використання рекреаційного потенціалу району сильно обмежене в результаті радіоактивного забруднення території після аварії на Чорнобильській АЕС.

Населення. У Столичному економічному районі проживає 15% населення України. На території району мешкають представники понад 100 національностей. Переважна більшість з них (82%) – українці. Населення розміщене на території нерівномірно. Його середня щільність – 76 осіб/км2, що відповідає середньо українському показнику. Найменша щільність населення – в Чернігівській області (41 особи/км2), найвища – в Київській області (155 осіб/км2).

Більшість населення району (58%) проживає у міських поселеннях. На сьогодні рівень зайнятості населення невисокий (64%). Рівень безробіття найвищий у Житомирській області (3%). В Києві він майже відсутній (0,4%). Більшість трудових ресурсів зайнято в соціальній сфері.

Господарство району. Становить індустріально – аграрний комплекс, що спеціалізується в обробній промисловості, зокрема машинобудуванні, легкій, хімічній і харчовій промисловості, у багатогалузевому сільському господарстві.

У регіоні виробляється 18,5% промислової продукції країни ( з них в Києві – 12,7%). У галузевій структурі виділяється машинобудування, продукція якого охоплює понад ¼ промислової продукції району. Представлені практично всі види машинобудування: сільськогосподарського машинобудування (Київ, Біла Церква, Ніжин, Прилуки, Житомир, Ірпінь, Овруч та ін.), верстатобудування (Київ, Житомир), точного машинобудування, виробництва радіо- та електроприладів (Київ, Чернігів, Житомир, Коростишів, Васильків, Біла Церква). Найбільший центр транспортного машинобудування – м. Київ (суднобудування, авіабудування, випуск мотоциклів, велосипедів тощо).

Легка промисловість району виділяється текстильною, швейною, взуттєвою галузями. Столичний район посідає перше місце в країні за виробництвом вовняних тканин (80%) (Чернігів, Березань, Богуслав, Коростишів).

Одна з провідних галузей промисловості – харчова. Тут виробляється 16% продовольчих товарів України, в тому числі 9% цукру, 15% консервної продукції. Район посідає перше місце в країні за обсягами виробництва м’ясної та молочної продукції.

Значну роль відіграє хімічна промисловість, особливо виробництво синтетичних волокон (Чернігів, Київ, Житомир).

Наявність значної кількості будівельної сировини і потужного споживача зумовлює розвиток промисловості будівельних матеріалів.

Сільське господарство району характеризується високою продуктивністю. Частка виробленою сільськогосподарської продукції становить 15% від загальноукраїнського показника. Провідна галузь – рослинництво. В його структурі переважають зернові культури – озима пшениця, ячмінь, жито, овес, гречка, зернобобові. з технічних культур – льон і цукровий буряк. Тваринництво району спеціалізується на скотарстві, свинарстві, птахівництві. У районі заготовляють майже 5 млн. т деревини, що становить 30% заготівлі лісу України.

Транспортна мережа району має чітку радіально – кільцеву форму з центром у Київі. Провідним за обсягами товаро- і пасажироперевезень в районі є автомобільний транспорт. На нього перепадає 2/3 усіх вантажоперевезень.

Столичний район характеризується нерівномірним розвитком окремих територій. Рівень економічного розвитку Київської області і м. Київ – один із найвищих в країні, а Чернігівської і Житомирської областей – низький. У районі сконцентрований величезний науковий потенціал. Тут працює в різних наукових і дослідницьких установах більше половини кандидатів і докторів наук України.

Пріоритети розвитку. В районі слід провести реструктуризацію господарства,визначити пріоритетні галузі, для розвитку яких у регіонах є найкращі умови. Для Столичного економічного району такими галузями є харчова й легка промисловості, виробництво будівельних матеріалів, деревообробна промисловість, науко- і трудомісткі галузі машинобудування, сільське господарство.

Зрушення в економіці можливі лише за умови технічного переоснащення виробництв. Для цього необхідно залучати значні інвестиції, як внутрішні, так і зовнішні.

У регіоні спостерігається значна невідповідність між виробництвом сільськогосподарської продукції та її переробкою. Район не в змозі переробити на власних підприємствах харчової промисловості цю продукцію повністю. Розвиток галузі має відбутись шляхом впровадження нових технологій, поглиблення переробки сільськогосподарської сировини, розширення мережі малих підприємств, які здатні швидше пристосуватись до потреб ринку.

Важливий напрям розвитку господарства – виробництва,розширення виробництв, що орієнтуються на місцеві природні ресурси, особливо виробництва будівельних матеріалів та легкої промисловості (лляної).

Складна демографічна ситуація в районі може поліпшитися лише за умови підвищення соціально – економічного розвитку регіону. Покращення умов життя людей, піднесення рівня їх добробуту, ефективне функціонування закладів охорони здоров’я сприятимуть зростанню народжуваності та зменшення смертності.

Надмірне антропогенне навантаження, яке посилилося наслідками катастрофи на ЧАЕС, вимагає поліпшення екологічної ситуації в районі через реалізацію міжнародних програм «Чорнобиль», «Дніпро», дотримання вимог понад 20 конвенцій і угод з охорони навколишнього середовища, учасницею яких є Україна.

Особливе занепокоєння викликає стан водних ресурсів. Найбільшими забруднювачами водних ресурсів є підприємства Києва та Київської області.

Потрібний жорсткіший контроль за діяльністю промислових і сільськогосподарських підприємств з метою обмеження викидів ними шкідливих речовин у повітря та поверхневі води.

Центральний економічний район

Центральний економічний район охоплює територію Черкаської та Кіровоградської областей. Площа району – 45,5 тис. км² (7,5% площі держави), населення – 2,3 млн. чоловік (5% населення України). Вигідність економіко – географічного положення району полягає в його центральності, рівновіддаленості від столиці та морських портів, близькості до агропромислового Полісся та індустріального Придніпров’я. Нині регіон має низькі економічні показники (частка у ВВП країни 3,5%) при високому потенціалі і належить до найвідсталіших територій країни.

Природні умови і ресурси. Більша частина території району – хвиляста рівнина, розчленована ярами, балками і річками. Клімат помірно континентальний, теплий, на півдні – недостатньо зволожений, сприятливий для розвитку багатогалузевого сільського господарства. В структурі природно – ресурсного потенціалу найважливішими є земельні ресурси.

Земельні угіддя характеризуються високою родючістю. Ґрунти переважно чорноземи. Водними ресурсами район забезпечений недостатньо, хоча тут протікають Дніпро, Південний Буг, багато малих річок. ліси займають незначні площі і Черкаській області.

Серед мінеральних ресурсів району важливе місце належать покладам бурого вугілля (частина Дніпровського буровугільного басейну): воно видобувається поблизу міст Олександрія та Ватутіне. У східній частині Кіровоградської області знаходяться поклади уранових руд. У південно – західній частині району,в Побужжі, розвідано хромітові та нікелеві руди. Ведуться підготовчі роботи до експлуатації Кіровоградського залізорудного району.

Є тут і поклади графіту (Завалівське родовище), значні запаси будівельних матеріалів – гранітів, габро, лабрадоритів, каолінів, вогнетривких глин. Кіровоградщина перспективна також на алмази.

Населення. Розміщено по території нерівномірно, щільність його зменшується з півночі на південь, а середній її показник становить 51 особу/км2, сільського – 23 особи/км2. Частка міського населення в загальній чисельності населення району становить 58%. Рівень зайнятості невисокий – не перевищує 65%, рівень безробіття – 10% - один з найвищих в Україні. Етнічний склад населення досить однорідний – майже 90% українців.

Господарство. Володіючи потужними природно – ресурсним і виробничим потенціалом, район залишається одним із найвідсталіших за показниками соціально – економічного розвитку в Україні. Тут немає передових виробництв із новітніми технологіями, не реалізовані можливості для розвитку харчової промисловості.

Галузями спеціалізації району є сільське господарство, харчова і гірничодобувна промисловості, сільськогосподарське машинобудування.

Легка промисловість району розвинена недостатньо, представлена такими підприємствами як Черкаський шовковий комбінат, Черкаська текстильна і Стеблівська прядильно-ткацька фабрика, швейні фабрики в Черкасах (ВАТ “Азас”, фірма “Ковіс”, МП “Україна”), Шполі, Корсунь-Шевченківському, Смілі, Золотоноші, Умані (“Роксолана”), Гайвороні (“МП “Гайтекс”), Кіровограді, Олександрії, Жашкові, Чигирині. Взуттєва промисловість представлена в Черкасах, Кіровограді Умані. Трикотажні вироби виготовляють в Черкасах.

Найбільші центри сільськогосподарського машинобудування тв. районі – Кіровоград і Олександрія, де виготовляють знаряддя для обробітку ґрунту, сівалки, а в останні роки налагоджено збирання зернових комбайнів.

Приладобудування представлене виробництвом радіо- і телеапаратури (Сміла, Канів, Кіровоград, Світловодськ, Гайворон), електроприладів (Олександрія, Сміла, Умань, Кіровоград), поліграфічної техніки (Кіровоград, Олександрія) та ін.

Кольорова металургія розвинена в Побузькому (виробництво феронікелю) та Світловодську ( тверді сплав, тугоплавкі чисті метали).

Хімічна промисловість району спеціалізується на випуску мінеральних добрив, штучних волокон, пластмас, хімічних реактивів (Черкаси, Кіровоград, Світловодськ).

Головною галуззю харчової промисловості тривалий час була цукрова, представлена 35 заводами, більшість яких зараз не працює. Район виробляє 10% м’ясної продукції, 9% - масла, 12% - олії від загальноукраїнського. Розвинені також борошномельно – круп’яна, овочеконсервна, спиртова галузі промисловості.

Сільське господарство району, на відміну від промисловості, високопродуктивне. На одного жителя району виробляється валової продукції сільського господарства майже в 2 рази більше, ніж у середньому в Україні. Вирощують зернові, цукровий буряк, соняшник, овочі, баштанні культури. Традиційним для Черкащини є садівництво.

У тваринництві переважають скотарство та свинарство. Район виробляє 15% м’яса України. Птахівництво та вівчарство розвинені недостатньо. Канівське, Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища використовуються для риборозведення. Найбільше підприємство ставкового рибництва – у Світловодську.

Транспорт. Центральність розташування території обумовлює значний обсяг транзитних залізничних, автомобільних, трубопровідних перевезень. Однак якість цих перевезень низька. Найбільші залізничні вузли району – Знам’янка, Помічна, Долинська, ім. Т.Г.Шевченка, Цвіткове, Христинівка. Територією району проходять такі автомагістралі: Київ – Одеса, Київ – Дніпропетровськ, Кіровоград – Миколаїв, Кіровоград – Кривий Ріг.

Судноплавство на Дніпрі розвинуто слабо. Основні порти – Канів, Черкаси.

Енергетика району представлена Кременчуцькою та низькою малих ГЕС, Кіровоградською ТЕС, Олександрійською та декількома меншими ТЕЦ.

Пріоритети розвитку:

· удосконалення та розвиток галузевої і територіальної структури виробництва за рахунок удосконалення спеціалізації машинобудування і легкої промисловості;

· пріоритетний розвиток агропромислового комплексу на ринкових засадах;

· подолання демографічної репресивності та розвиток соціальної інфраструктури;

· розвиток транспортної інфраструктури і формування інвестиційної привабливості регіону.

3. Донецький і Придніпровський економічний район

Донецький економічний район

Район займає крайній схід України, межує з Російською Федерацією, Придніпровським та Північно – Східним економічними районами України. З півдня омивається Азовським морем. Район охоплює територію тільки двох областей — Донецької та Луганської. Площа його становить 53,2 тис. км², а населення — 6,67 млн осіб. Особливу роль у розвитку регіону відіграє розташування на його території Донецького вугільного басейну. Регіон виділяється найвищою в країні концентрацією населення, виробництва, особливо важкої промисловості. Займаючи порівняно незначну територію, район посідає перше місце за обсягами промислового виробництва та скупчення підприємств в Україні. На нього припадає біля 17% ВВП України.

Природні умови і ресурси. Територія району – рівнинна, місцями піднята, слабо хвиляста, розчленована глибокими балками і ярами. Клімат району помірно континентальний, з недостатнім зволоженням. Часто бувають засухи, суховії.

Район найменше водозабезпечений в Україні. Місцеві річки (Сіверський Донець, Кальміус та ін.) задовольняють потреби регіону не більше ніж на 40%. Ліси займають незначні території, здебільшого у вигляді полезахисних лісосмуг. Ґрунти родючі, переважно чорноземи, і при зрошенні та правильному обробітку дають змогу вирощувати різні сільськогосподарські культури.

Серед корисних копалин найважливіші – кам’яне вугілля Донбасу (коксівне, енергетичне, антрацит), кіновар (ртутна руда) Микитівського родовища, кам’яна сіль, яка залягає в Артемівському, Слов’янському, Новокарфагенському родовищах, різноманітні природні будівельні матеріали. Серед них – цементний мергель, вогнетривкі глини, крейда, гіпси, будівельні піски, пісковики.

Населення. У Донецькому економічному районі проживає 14,8% населення України. Це найбільш заселений регіон України, щільність населення 128 осіб/км2. Заселений район нерівномірно : найбільша концентрація населення у середній частині Донецької області та на півдні Луганської. Щільність сільського населення в районі – одна з найнижчих у країні і не перевищує 20 осіб/км2. Українців у регіні проживає 51 %, росіян – 44%.

Господарство. Переважає важка промисловість. Регіон виробляє близько ¼ промислової продукції України.

Вугільна промисловість видобуває близько 90% українського вугілля. В останні роки спостерігається скорочення видобутку вугілля, що пов’язано зі складними умовами залягання і малою потужністю пластів, погіршенням стану шахтного фонду, недостатніми капіталовкладеннями, неефективним управлінням галуззю.

Теплоенергетика. Тут працюють такі великі електростанції, як Вуглегірська, Зуївська, Луганська, Старобешівська, Курахівська та ін., які виробляють майже 30 млрд. кВт електроенергії в рік.

Виробництво чорних металів. Регіон є другим за обсягами виробництва (після Придніпровського). Найбільші підприємства галуззі знаходяться в Маріуполі, Алчевську, Харцизьку, Макіївці, Луганську, Алмазному, Донецьку, Краматорську. З чорною металургією пов’язане коксохімічне виробництво в Горлівці, Авдіївці, Макіївці, Алчевську, Стаханові, а також виробництво вогнетривів (Часів Яр, Дружківка, Новотроїцьк, Костянтинівка, Микитівка та ін.).

Кольорова металургія регіону представлена виробництвом цинку та свинцю в Костянтинівці, алюмінієвих сплавів у Свердловську, прокату міді та алюмінію із брухту в Артемівську.

Машинобудування району має високий рівень спеціалізації. Більшість підприємств виробляють устаткування для гірничої промисловості, металургії. Найбільші центри важкого машинобудування – Маріуполь, Краматорськ, Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Антрацит, Харцизьк, Слов’янськ, Донецьк.

Важливе місце займає і виробництво устаткування для залізниць. В Луганську тепловозобудівний завод випускає тепловози, електровози, дизель – поїзди, трамваї. Підприємства галузі розташовані також в Авдіївці, Стаханові, Донецьку.

Устаткування для хімічної промисловості виробляють у Слов’янську, Сніжному, Краматорську.

Хімічна та нафтохімічна промисловість. У районі сконцентровано 1/3 потужностей країни. У Лисичанську знаходиться найбільше нафтопереробне підприємство України. Крім того, тут є потужне підприємство з виробництва соди. В Сєверодонецьку підприємство ВО «Азот» виготовляє азотні добрива, кислоти, полімери. В Рубіжному знаходиться найбільше в Європі підприємство з виготовлення барвників. Потужними підприємствами галузі є також ВАТ «Стирол»(Горлівка), Костянтинівський хімічний завод, Донецький завод хімічних реактивів.

Промисловість будівельних матеріалів. Основними центрами виробництва цієї продукції є Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівка, Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Алчевськ, Рубіжне.

Легка промисловість району за обсягами виробництва займає передові позиції в державі. Виділяються текстильна (Донецьк, Луганськ, Лисичанськ), швейна, взуттєва (Луганськ) галузі.

Харчова промисловість. Особливо добре розвинуті виробництва борошна (14% українського виробництва цієї продукції), хліба, хлібобулочних виробів (19%). Виробництво соняшникової олії (Донецьк, 19%). На солеварні Артемівська і Слов’янська припадає 3/4 українського видобутку кам’яної солі.

Сільське господарство. Тут вирощують зернові культури (10% в Україні), соняшник (15%), овочі (10%), кормові культури. Тваринництво регіону спеціалізується на скотарстві, свинарстві та птахівництві.

Транспорт. За обсягами вантажоперевезень район посідає перше місце в Україні. Тут найгустіша мережа залізниць. Найбільші залізничні вузли – Дебальцеве, Ясинувата, Красний Лиман, Іловайськ, Попасна, Луганськ, Донецьк. Територією проходять нафтопроводи Грозний – Лисичанськ – Кременчук та Самара – Слов’янськ, газопроводи Оренбург – Ужгород та Ставрополь – Москва.

Пріоритети розвитку. Регіональна економічна політика повинна спрямовуватись на підвищення ефективності та конкурентоспроможності вугільної, хімічної та машинобудівної галузей через реструктуризацію та технічне переоснащення. Надмірне технологічне навантаження на територію, пов’язане з високою концентрацією т. зв. «брудних виробництв», робить пріоритетом і природоохоронні заходи комплексного характеру, тобто такі, які спрямовуватимуться не тільки на ліквідацію наслідків, а й на запобігання їм.

Придніпровський економічний район

Економічний район України, до якого входять Дніпропетровська та Запорізька області. Площа району — 59,1 тис. км2 (9,8 % площі України). Населення — 5,2 млн. осіб (11,3 % населення України). Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції. Один з найбільших у світі регіонів видобутку залізних і марганцевих руд та виплавки чорних металів.

Природні умови і ресурси. Район володіє потужним природно – ресурсним потенціалом, що дає змогу розвивати як промисловість, так і багатогалузеве сільське господарство.

Рельєф регіону рівнинний. Клімат помірно континентальний, з недостатнім зволоженням. У ґрунтовому покриві переважають різновиди чорнозему, каштанові ґрунти. Лісистість території становить близько 14%, проте ліси в основному, охоронного характеру, штучно насаджені і промислового значення не мають.

Територією Придніпров’я проходить найважливіша транспортна магістраль України – Дніпро, також є Дніпродзержинське, Запорізьке і Каховське водосховища.

Основа природно – ресурсного потенціалу району – мінеральні ресурси, серед яких найважливішими є рудні.

Запаси залізних руд у Криворізькому басейні перевищують 21 млрд. т і є найбільшими в Європі. У районі знаходяться величезні запаси марганцевої руди (Нікопольське та Великотокмацьке родовища), які становлять понад 1/3 світових запасів. Унікальне значення мають руди рідкісноземельних металів (рутил, цирконій, кобальт, нікель, титан). Поблизу Мелітополя розвідано поклади бокситів і нефелінів. Разом із покладами на Дніпропетровщині вони повинні забезпечити потреби алюмінієвої промисловості України. Із 9 розвіданих родовищ золота в Україні на території Дніпропетровської області знаходяться три.

Серед покладів паливних ресурсів найважливіше значення має кам’яне вугілля у Дніпропетровській області. Є також родовища бурого вугілля та природного газу. З будівельних матеріалів виділяються поклади каоліну, графіту, вогнетривких глин, вапняків, граніту, діабазу та ін. Приморські регіони мають мінеральні води та лікувальні грязі.

Населення. Регіон є одним з найбільш заселених в Україні. Щільність населення – 87 осіб/км2. Найгустіше заселені прилеглі до Дніпра райони. У містах проживає абсолютна більшість населення регіону (81%). Етнічна структура населення регіону складна, проте переважають українці (79%).

Господарство. Придніпровський район належить до найрозвинутіших індустріальних регіонів країни. Галузями спеціалізації господарства є металургія, гірничодобувна промисловість, машинобудування, енергетика, агропромисловий комплекс. Важливу роль в економіці України відіграють хімічна і легка промисловість району.

Гірничодобувна промисловість представлена видобутком залізних, марганцевих і поліметалічних руд, кам’яного вугілля, будівельних матеріалів. Залізна руда видобувається, в основному, у Криворізькому басейні, на базі якого працює чотири гірничозбагачувальних комбінати. Видобуток залізної руди ведеться також у Білозерському родовищі. Видобута руда задовольняє потреби чорної металургії України і в значних обсягах експортується до Словаччини, Чехії, Польші.

Марганцеву руду видобувають в Нікополі і Токмаку відкритим і шахтним способами. Україна є одним з найбільших експортерів феромарганцю на світовий ринок, конкуруючи тільки з ПАР.

Жовті Води – найбільший центр видобутку урану в Україні. Поряд готується до експлуатації родовище золота.

Зростає роль Дніпропетровської області у вугледобування (Західний Донбас).

Енергетика. Представлена потужними Запорізькою, Криворізькою, Придніпровською, Дніпродзержинською ТЕС, двома великими ГЕС (Дніпрогес - , Дніпрогес – 2), найбільшою в Україні Запорізькою АЕС.

Металургійний комплекс. В регіоні сконцентровано понад половину обсягів виробництва продукції української чорної металургії. Найбільші центри галузі – Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Нікополь, де виплавляють 46% українського прокату та 70% сталевих труб.

Кольорова металургія представлена алюмінієвим та титано – марганцевим комбінатами у Запоріжжі.

Машинобудування району поступається за вартістю валової продукції чорній металургії. Важке машинобудування спеціалізується на виробництві металургійного устаткування (Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Марганець, Запоріжжя), підйомно – транспортних машин (Нікополь, Верхньодніпровськ, Бердянськ).

Транспортне машинобудування представлене випуском автомобілів (Запоріжжя – 70% виробництва в країні), тролейбусів і трамваїв (Дніпропетровськ).

Сільськогосподарське машинобудування розвивається у Дніпропетровську, Запоріжжі, Павлограді, Бердянську, Нікополі.

У Дніпропетровську та Павлограді знаходяться підприємства ВО «Південмаш», основною продукцією якого є ракетоносії. Це найбільше підприємство такого профілю у світі. Запорізький завод «Мото – Січ» є одним з найпотужніших у світі за випуском авіадвигунів.

Розвинене в районі і виробництво побутової електротехніки, електроніки (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь).

Хімічна промисловість. Розвинулась у комплексі з коксохімічного виробництвом ( Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя). Крім того, у Дніпропетровську діє шинний комбінат, а в Бердянську, Запоріжжі і Дніпропетровську розвинута нафтохімія, лакофарбова промисловість.

Промисловість будівельних матеріалів використовує як природну сировину (граніти, глину, пісок), так і відходи металургійної промисловості (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Павлоград, Нікополь).

Легка промисловість має широку географію в районі, але потреб населення ще не задовольняє.

Харчова промисловість. Найбільш розвинені олійна, м’ясна, борошномельно – круп’яна галузі.

Сільське господарство розвивається у сприятливих агрокліматичних умовах, при добрій забезпеченості земельними ресурсами. У районі виробляється 20% пшениці, 25 % кукурудзи, 28% соняшнику, 11% м’яса від загальноукраїнського.

Рекреаційний комплекс. На узбережжі Азовського моря та біля Дніпра розташовано 53 санаторії та будинки відпочинку.

Міста Запоріжжя і Кривий Ріг є одними з найбільш забруднених територій. Значно погіршують стан довкілля у регіоні гігантські викиди шкідливих речовин в атмосферу.

Транспортний комплекс району представлений усіма видами транспорту. Провідну роль відіграє залізничний транспорт. В районі одна з найвищих у країні густота залізниць. Найбільшими залізничними вузлами є – Дніпропетровськ, Запоріжжя, П’ятихатки, Синельникове, Апостолове. Значна цільність автомобільних шляхів дає змогу здійснювати як внутрішні, так і транзитні перевезення. Помітну роль відіграє морський транспорт (Бердянськ). Великий потенціал у річкового транспорту. Однак портові потужності Запоріжжя і Дніпропетровська використовуються недостатньо.

Трубопроводами здійснюється забезпечення району нафтою та газом.

Пріоритети розвитку:

· реструктуризація господарства та зменшення енергоємності виробництва;

· оптимізація гірничорудної промисловості з огляду на засади сталого розвитку;

· посилення комплексних заходів стосовно раціонального ресурсовикористання і ресурсозбереження та поліпшення стану навколишнього середовища;

· пріоритетний розвиток галузей машинобудування та агропромислового комплексу.

4. Північно-східний економічний район

Район розташований на північному сході України і межує на півночі та північному сході з Російською Федерацією (має безпосередній вихід до Курської та Білгородської областей), на заході — зі Столичним економічним районом, на сході — з Донецьким, на півдні — з Придніпровським. Район включає територію Сумської, Харківської і Полтавської областей. Належить до найбільш індустріально розвинених районів України, характеризується вигідним економіко-географічним положенням, розташований на важливих шляхах сполучення з сусідньою Російською Федерацією, поблизу металургійних баз Донбасу та Придніпров’я

За територією – 83,9 тис. км² (13,9% території України) та кількістю населення – 6,1 млн. чол. (12,1%) Північно-Східний район найменший. Проте його роль в економічному потенціалі держави досить велика. Він характеризується потужним і галузево-різноманітним машинобудуванням: від важкого до електронного й авіаційного. Він має розвинений агропромисловий комплекс; за виробництвом цукрового буряка (23,5% обсягу в країні) й соняшника (17,4%) район посідає третє місце. У галузевій структурі виділяються також легка, хімічна промисловість, енергетика, видобуток корисних копалин.

Природні умови і ресурси. Район знаходиться в межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини і має рівнинний рельєф. Помірно теплий клімат з достатньою кількістю опадів дає змогу вирощувати різноманітні сільськогосподарську культури лісостепової і степової зон. Район відносно добре забезпечений водними ресурсами. Найважливішу роль у водо забезпеченні регіону відіграють Дніпро, Ворскла, Сіверський Донець, Сейм, Псел, Десна, Хорол. Відомі також джерела мінеральних вод (Миргородське, Гоголівське, Березівське).

Лісовими ресурсами район забезпечений недостатньо, лісистість території становить близько 12%. Більшість лісів листяні, молоді, мають охоронне значення.

Найвагомішу частку у природно – ресурсному потенціалі району мають земельні ресурси. Поєднання рівнинного рельєфу з родючими ґрунтами (чорноземи, сірі лісові ґрунти) дає змогу широко використовувати земельні угіддя в сільському господарстві.

Серед корисних копалин району найважливіше значення мають паливні ресурси. За запасами та обсягами видобутку природного газу й нафти район займає перше місце в країні. Найбільші поклади газу в Полтавській (Глинсько – Розбишівське, Радченківське, Зачепилівське та ін. родовища) і Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Єфремівське, Муратівське тощо) областях. Поклади нафти не так великі і зосереджені переважно на півдні Сумської та на півночі Полтавської областей. Поблизу міста Охтирки видобувається майже половина української нафти.

З рудних ресурсів виділяються поклади залізної руди у Кременчуцькому басейні. У надрах району містяться різноманітні будівельні матеріали (каоліни, кварцові піски, гіпс, крейда, вапняки, мергель). У Сумській області є поклади кам’яної солі та фосфоритів.

Населення розміщене на території досить рівномірно. Середня щільність його становить 65 осіб/км2. Значна частина населення (66%) проживає в містах. В етнічному складі населення регіону переважають українці (79%). Значна частка росіян, особливо в північно – східній частині району.

Господарство.

Машинобудівна промисловість – найпотужніша в Україні. Харків – найбільший центр вітчизняного машинобудування, зокрема виділяються енергетичне і електротехнічне машинобудування. Тут випускають турбіни для електростанцій, електродвигуни. підприємства цього профілю працюють також в Полтаві, Сумах, Глухові. Транспортне машинобудування найбільш розвинене у Кременчуці (КрАЗ, КрВБЗ) та у Харкові (авіазавод). Значного розвитку набуло сільськогосподарське машинобудування: у Харкові випускають трактори і двигуни до них, у Сумах, Карлівці, Охтирці – інше сільськогосподарське устаткування. Верстатобудування зосереджене в Харкові, Лубнах, Глухові. У Харкові знаходиться одне з найбільших підприємств військово – промислового комплексу – танковий завод ім. Малишева.

Харчова промисловість. У районі виробляється близько 32% цукру, 17% олії, 16% масла вершкового від загальноукраїнських обсягів. Найбільші цукрові заводи діють у Лохвиці, Сумах (рафінадний завод), Куп’янську. Найпотужніші м’ясокомбінати – в Полтаві, Харкові, Сумах, Охтирці.

Легка промисловість. У структурі промисловості району помітне місце займають швейна, текстильна, галантерейна галузі, їх найбільші центри – Харків, Полтава, Суми, Ромни.

Хімічна промисловість. У Кременчуці знаходиться один із найбільших нафтопереробних заводів. ВО «Хім – пром.» у Сумах виробляє фосфорні добрива, отрутохімікати, лаки, фарби, товари побутової хімії. У Шостці на ВО «Свема» виготовляють кіно фотоплівки, лавсан та ін., в Шебелинці – хімреактиви.

Промисловість будівельних матеріалів. Найбільші центри галузі – Харків, Балаклія, Кременчук, Полтава, Суми, Охтирка та ін.

Основу енергетики району становить мережа теплових електростанцій, серед яких найбільшою є Зміївська.

Сільське господарство району спеціалізується на вирощуванні зернових, цукрового буряку, соняшнику; у тваринництві переважають скотарство, свинарство, птахівництво.

Транспорт. Найбільше внутрішніх перевезень здійснюється автомобільним транспортом. Достатньо розвинений і залізничний транспорт: найбільші залізничні вузли – Харків, Лозова, Конотоп, Кременчук, Суми, Полтава. У річкових перевезеннях району бере участь Кременчуцький порт на Дніпрі. Надзвичайно густа також мережа трубопроводі, що складаються із транзитних газо- і нафтопроводів. У Харкові діє метрополітен протяжністю 36 км.

Пріоритети розвитку. Головними напрямами перспективного розвитку регіону є:

· реструктуризація і модернізація машинобудування, хімічної і легкої промисловостей;

· просторова диверсифікація господарства з метою подолання дуже значних диспропорцій між розвитком великих міст та малих населених пунктів і периферії;

· у межах загальнодержавної аграрної політики більш повне використання можливостей сільського господарства регіону.

5. Причорноморський економічний район

Найбільший за площею та кількості населення Причорноморський район охоплює значну територію на півдні України, на перетині державних міжнародних морських шляхів Азово – Чорноморського басейну.

Район складається з Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Площа району – 113,4 тис. км² (18,8% загальноукраїнської території), населення – 7,4 млн. чол. (14,4%). Тут зосереджено 14% виробничого потенціалу України.

Природні умови і ресурси. Основна частина території району знаходиться на Причорноморській низовині. Лише крайні північні території частково займають Подільську та Придніпровську височини. Рельєф території в основному рівнинний, незначною мірою розчленований ярами та балками. Тільки на крайньому півдні Кримського півострова розкинулися Кримські гори.

Клімат району помірно континентальний з недостатньою кількістю опадів (близько 350 мм на рік), що обмежує розвиток сільського господарства. Водночас значна кількість сонячних днів, жарке літо, м'яка зима створюють можливості для розвитку рекреації, вирощування теплолюбних культур, у тому числі на поливних землях.

Причорноморський район недостатньо забезпечений водними ресурсами. Річкова мережа району негуста, проте тут протікають (нижніми течіями) найбільші ріки України — Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, а також Інгул,. Інгулець. Для кращого водозабезпечення степових районів збудовані Північнокримський та Інгулецький канали, Каховська зрошувальна система. Вздовж морського узбережжя району знаходиться ряд великих озер: солоні — у північному Криму, прісноводні — в дельті Дунаю. Велике господарське значення для району мають Чорне та Азовське моря.

Винятково важливі для району земельні ресурси. Більшу частину території займають різновиди чорноземів, на півдні вони переходять у каштанові ґрунти. Ці ґрунти за умови зрошення та високої агрокультури дуже родючі і дають змогу збирати високі врожаї сільськогосподарських культур.

Великих лісових масивів, за винятком гірських масивів Криму, на території району майже немає. Лісові насадження мають переважно охоронне значення і охоплюють не більше 5 % території.

У Причорноморському економічному районі зосереджені значні мінеральні ресурси. Серед корисних копалин найважливіше місце посідають будівельні матеріали. Вапняки, пісковики, мергель, мармур, глина, пісок поширені в усіх областях району, однак найбільші їх поклади — на Кримському півострові.

Серед паливних ресурсів, якими район забезпечений недостатньо, варто виділити поклади природного газу у Північному Криму та в шельфовій зоні Чорного моря біля Кримського узбережжя. На сьогодні видобуток газу з цих родовищ повністю забезпечує потреби Криму. Значних промислових запасів нафти, незважаючи на сприятливі геологічні умови, поки що не виявлено. Незначні поклади кам'яного вугілля є в Криму, а бурого — в Миколаївській та Одеській областях. Однак промислового значення вони не мають.

Серед рудних корисних копалин найважливішою є залізна руда Керченського басейну. Донедавна вона інтенсивно видобувалась для потреб металургії міст Маріуполя та Керчі. Однак через низький вміст заліза та значну кількість домішок її видобуток призупинено.

Для потреб чорної металургії у Криму видобуваються флюсові вапняки, поклади яких біля Севастополя та Керчі найбільші в Україні.

Солі озер і заток північного Криму — цінна сировина для хімічної промисловості.

Район багатий на рекреаційні ресурси. Поєднання сприятливих кліматичних умов, теплого моря, лікувальних вод та грязей створює унікальні можливості для розвитку курортного господарства на всьому узбережжі району.

Населення. Причорноморський економічний район заселений значно менше, ніж інші регіони України. Середня щільність — 62 особи/км2, а щільність сільського населення степової частини регіону не перевищує 20 осіб/км2. У містах проживає 64% населення.

Історичні особливості освоєння території наклали відбиток на етнічну строкатість населення. Хоча в цілому по регіону українці переважають, в АР Крим вони становлять лише 26 % населення. Серед етнічних меншин виділяються росіяни, кримські татари, молдавани, болгари, гагаузи, греки.