Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.
1. Суть і класифікація міжгалузевих комплексів.
2. Паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, будівельний комплекси.
3. Комплекс галузей легкої промисловості.
4. Агропромисловий комплекс. Рекреаційний комплекс.
1. Суть і класифікація міжгалузевих комплексів.
Міжгалузевий комплекс – поєднання галузей, між якими сформувалися стійкі і тісні зв’язки.
Міжгалузеві виробничі комплекси (МВК) – це сукупність декількох галузей, які виробляють взаємозамінну продукцію (паливно-енергетичний), або послідовно переробляють певну вихідну сировину, включаючи її добування (лісовиробничий, агропромисловий, будівельний), або ж розв’язують важливу загальнодержавну економічну, соціальну чи іншу проблему (військово-промисловий, рекреаційний, продовольчий комплекси).
Отже, міжгалузеві виробничі комплекси – це система взаємопов’язаних галузей, об’єднаних певною спільною функцією, узгоджений розвиток підприємств якої забезпечує найбільший ефект.
Міжгалузеві комплекси формуються як у виробництві, так і у сфері обслуговування, а також в інфраструктурних галузях.
За характером зв’язків між галузями вирізняють 4 типи міжгалузевих комплексів:
1. Галузі, підприємства яких пов’язані послідовною і (або) паралельною переробкою певного типу сировини, включаючи і її видобування чи вирощування. Це АПК, рибопромисловий та лісопромисловий комплекси.
2. Однорідні галузі, зв’язки між підприємствами яких виникають на основі виробництва взаємозамінюваної продукції. ПЕК, транспортний тощо
3. Склад з сукупності галузей, діяльність підприємств яких спрямована на вирішення певної господарчої чи регіональної проблеми. Продовольчий, рекреаційний.
4. Програмні міжгалузеві комплекси – комплекси галузей, зв’язки між підприємствами яких здійснюють, щоб досягти певної мети, заданої їм економікою, соціальними. чи екологічними проблемами. До них відносять міжгалузеві комплекси перших трьох видів, формування яких регулюється відповідно до певної програми.
Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси поділяються на міждержавні, макроекономічні і територіальні, а останні, в свою чергу, - на локальні та регіональні.
До міжгалузевих комплексів в Україні належать:
· паливно – енергетичний;
· металургійний;
· машинобудівний;
· хіміко – лісовий;
· будівельний;
· агропромисловий;
· легка промисловість;
· соціальний комплекс;
· транспортний комплекс.
Використання міжгалузевих комплексів регіону як об'єктів територіального управління сприяє більш ефективному поєднанню загальногосподарських та регіональних інтересів у розвитку суспільного виробництва, більш глибокому науковому обґрунтуванню прогнозів і розробці на цій основі довгострокової концепції розвитку суспільного господарства регіону.
2. Паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, будівельнийкомплекси.
Паливно-енергетичний комплекс України (ПЕК) — є технологічно складною, територіально розгалуженою системою, що складається з електроенергетики, системи теплопостачання, вугільної, ядерної, газової, нафтової і нафтопереробної промисловостей. ПЕК здійснює видобуток, виробництво та транспортування паливно – енергетичних ресурсів.
ПЕК є базовим в економіці держави, значно впливає на рівень її розвитку. В Україні держава забезпечує енергетичні потреби за рахунок власних ресурсів на 40%, зокрема у газі – на 20, у вугіллі – на 80, у нафті – на 10-15%. Тому значну частину енергоносіїв доводиться імпортувати: вугілля – до 28 млн. т, нафти та нафтопродуктів – до 20 млн. т, газу – 40-45 млрд. м3 на рік, ядерного палива – 100%. Потреби в електроенергії і задовольняються в Україні за рахунок власного виробництва.
Вугільна промисловістьза обсягом видобутку палива натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам’яного вугілля є Донецький басейн (157 діючих шахт). До 5 млн. т кам’яного вугілля видобувають у Львівсько – Волинському кам’яновугільному басейні, також видобуток ведеться у Дніпровському вугільному басейні, проте поклади тут невеликі.. Шахтний фонд України є одним із найстаріших в світі. Найстарішою в Україні є діюча шахта ім.. Дзержинського, заснована у 1860 р. За останні 20 років не закладеної нової шахти. На понад 2/3 шахт взагалі не проводилося реконструкції за весь час експлуатації. 55% шахт працюють на глибині понад 600м, 30 – понад 800 м, 11% - понад 1000 м. Понад 90% шахт – газові, що є вибухонебезпечним. Згідно з постановою ВРУ від 16.03.2005 р. розроблена концепція розвитку вугільної промисловості в розділі «Вугільна промисловість» Енергетичної стратегії України до 2030 р. де визначені напрями вдосконалення цієї галузі.
Нафтова промисловість. Нафта — основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше й найзручніше паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, на транспорті, у побуті. Основна частина продукції використовується для вироблення енергії, а тому вона відноситься до групи галузей енергетики. Частина нафти й нафтопродуктів йде на нафтохімічну переробку.
Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками видобутку нафти, хоча потенційні можливості для цього значно більші. На сьогодні перше місце за видобутком нафти посідає лівобережна частина України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського та Прилуцького родовищ, у Сумській – на основі Охтирського і Качанівського, у Полтавській – на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають більшу частину нафти України. На другому місці Прикарпатська нафтогазоносна провінція.
Україна має розвинену нафтопровідну систему, що складається з 18 магістральних нафтопроводів загальною довжиною 4,6 тис. км. Система нафтопроводів спроможна в повному обсязі забезпечити потреби нафтопереробних підприємств України.
В Україні є сім нафтопереробних підприємств, найбільші з них : Кременчуцький (18 млн. т), Лисичанський (найбільший в Європі потужність 23 млн. т нафти на рік), Одеський, та Херсонський (4 млн. т ) заводи.
Газова промисловість. Промисловість природного газу включає розвідування, видобуток, транспортування, зберігання й переробку природного й супутнього нафтового газу, що видобувається разом з нафтою. Це наймолодша галузь паливної промисловості України. Використання газу удвічі дешевше, ніж нафти. Крім того, з газу виробляють азотні добрива й синтетичні матеріали.
В Україні освоєні Передкарпатська нафтогазоносна область, Дніпровсько – Донецька газоносна область, Причорноморсько – Кримська нафтогазоносна область.
Приблизно 4/5 видобутого природного газу йде на потреби промисловості.
Україна володіє потужною газотранспортною системою, яка складається з 37,6 тис. км газопроводів різного призначення та продуктивності.
Торф’яна промисловість. Це одна з найдавніших галузей паливної промисловості. Основні родовища торфу зосереджені в Сумській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Львівській областях. Видобуток його незначний. У вигляді брикетів і шматків торф використовують як паливо. У сільському господарстві його застосовують для виготовлення органічного добрива, торфоізоляційних плит. Торф може бути сировиною для виробництва парафіну, масел, фенолів, креоліну.
Електроенергетика.Ця галузьвпливає не тільки на розвиток господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил.
В Україні є чотири види електростанцій, які розрізняються за використовуваним ресурсом:
1.Теплові (ТЕС) - працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі. Найбільші в Україні є Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська, Зуєвська, Слов’янська, Криворізька, Придніпровська, Запорізька та ін.
2. Гідравлічні – використовують відповідні гідроресурси й поділяються на гідроелектростанції (ГЕС), гідрокумуляційні (ГАЕС) й припливні. Одне з найефективніших джерел електроенергії. Основні : Дніпровська, Кременчуцька, Канівська, Дніпродзержинська, Київська, Дністровська, Теребле – Ріцька (Закарпатська область).
3. Атомні – як правило використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи. Зараз в Україні функціонують чотири атомні електростанції: Запорізька, Південноукраїнська (Миколаївська обл.), Рівненська, Хмельницька.
4. Електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні та ін..
Металургійний комплекс –це сукупність галузей чорної і кольорової металургії. Металургійний комплекс є основою розвитку не лише більшості галузей промисловості України, а й джерелом валютних надходжень, часткам його продукції у структурі експорту становить близько 50 %.
Чорна металургія. включає: видобуток, збагачення й агломерацію залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, сталі й прокату, феросплавів, повторне використання металевої сировини, коксування вугілля. Найпоширеніша форма організації виробництва в чорній металургії це комбінати. Металургійний комплекс України включає 15 металургійних комбінатів, 15 підприємств з виробництва труб, 14 коксохімічних комбінатів, 3 заводу металоконструкції. На території Донецької та Луганської областей сформувався Донецький металургійний регіон. Найбільшими комбінатами в цьому регіоні є : Алчевський металургійний комбінат, Донецький металургійний завод. Найбільшим підприємством Приазовського металургійного регіону є Азовсталь.( Запоріжсталь)
Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом та частково марганцем. Виробничі потужності металургійного комплексу України дають можливість повністю забезпечувати потреби внутрішнього ринку.
Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, утому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорових каменів. Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.
Кольорова металургія як багатогалузева промисловість включає:
· основні кольорові метали (алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, ртуть, сурма),
· благородні (золото, срібло, платина),
· легуючі (хром, титан, нікель, кобальт, вольфрам, молібден, ванадій, тантал, ніобій),
· рідкі й розпорошені метали (кадмій, індій, телур, галій, талій, селен, германій, цирконій тощо).
У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієва промисловість (20%). В Україні сформувались три регіони кольорової металургії : Донецький ( Микитівський ртутний комбінат, Костянтинівський завод «Укрцинк», Артемівський завод з обробки кольорових металів), Придніпровський (Запорізький алюмінієвий завод, Верхньодніпровський гірничозбагачувальний комбінат, Дніпровський завод чистих металів), Прикарпатський (Калузьке виробниче об’єднання «Хлорвініл», Магнієвий завод виробничого об’єднання «Ларіалом»).
Машинобудівний комплекс
Машинобудування — одна з провідних галузей промисловості. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва. До комплексу входять 11267 підприємств, 1,6 млн. зайнятих. Пріоритетні галузі – авіаційна, ракетно – космічна, суднобудування, електронна, виробництво міських транспортних засобів, оборонні галузі експортного напряму, виробництво зернових комбайнів, енергозберігального обладнання. Одне з головних завдань комплексу зменшення його залежності від інших країн через розвиток власного виробництва необхідних компонентів.
За особливостями розміщення виробництва і технологічних процесів розрізняють машинобудування :
1.Важке машинобудування – об’єднує виробництво металургійного, гірнично – шахтного ( Донецька обл., Луганська обл., Дніпропетровська обл. ВАТ Донецький експериментальний ремонтно – механічний завод, ВАТ Луганський завод гірничого машинобудування, ВАТ Криворізький завод гірничого машинобудування), підйомно – транспортного ( м. Одеса, Львів, Харків, Нікополь, Прилуки, Дніпропетровськ) та енергетичного устаткування (Харківський «Турбоатом», Миколаївське ВО «Зоря»). Серед підприємств важкого машинобудування найбільшим є Новокрамоторський машинобудівний завод, який випускає ковальсько – пресове, металургійне устаткування.
2. Загальне машинобудування об’єднує транспортне (без автомобільного) (виробництво транспортних засобів для залізничного транспорту ДХК «Луганськтепловоз», ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод»; суднобудування м. Миколаїв, м. Київ, м. Керч ) і сільськогосподарське (без тракторного) (Кіровоградське ВАТ «Червона зірка», ВАТ «Херсонські комбайни, ВАТ «Вінницький завод тракторних агрегатів»), виробництво технологічного та будівельного обладнання.
3. Середнє машинобудування – охоплює верстатобудування (м. Київ,Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Запоріжжя, Львів, Краматорськ, Житомир), тракторне машинобудування (Харків, Дніпропетровськ), автомобілебудування (КрАЗ, Львівський автозавод, ЗАЗ).
4.Виробництво приладів та інструментів – телевізори( Львів, Київ,Харків, Сімферополь), ЕОМ (Київ), приладобудування та інструментів (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів).
5.Літакобудування Київський завод «Авіант», Харківський авіаційний завод, Запорізький «Мотор – Січ», Київський завод ім. Артема, Харківський «Фед». Основний лідер літакобудування – державний авіаційний концерн «Антонов».
6.Космічний комплекс. Україна входить до сімки космічних держав світу. Вона відома виготовленням ракетоносіїв, а також супутників. В Україні на космічну галузь працює 40 підприємств. Головними з них є КБ «Південне», «Південмаш», «Моноліт», «Комунар» (м. Харків), Київський радіозавод , ВО «Київприлад», Чернігівський завод радіоприладів, Сумський «Оріон».
Хіміко – лісовий комплекс охоплює галузі промисловості, що виробляють сировину й конструкційні матеріали. До них належать хімічна і лісова промисловість, що забезпечують господарство мінеральними добривами, содою, фарбами, паливно – мастильними продуктами, пластмасами, синтетичними волокнами, пиломатеріалами, папером, целюлозою.
Хімічна промисловість охоплює понад 300 підприємств. взаємопов'язаних виробництв з великою номенклатурою продукції. Ці виробництва об'єднані у три великих групи галузей: неорганічна або основна хімія ( виробляє соду Слав’янськ, Лисичанськ,Красноперекопськ; сірчану кислоту Суми, Вінниця, Одеса, Горлівка; мінеральні добрива Вінниця, Суми, Одеса) , хімія органічного синтезу (нафтопереробна промисловість) та гірничо-хімічна промисловість (калійні солі , сірка Прикарпаття, кам’яна сіль Донбас,Закарпаття, Прикарпаття).
Основу хімічної промисловості становлять видобуток сировини, виробництво мінеральних добрив і полімерних матеріалів.
Фармацевтична промисловість посідає одне з найважливіших місць у хімічній індустрії світу. В Україні працює близько 80 підприємств.
Лісопромисловий комплексскладається з двох підгалузей : лісового господарства (лісництва) та лісозаготівельної промисловості. Ліс в Україні здебільшого заготовляють в Івано – Франківській, Закарпатській, Волинській, Житомирській, Київській і Чернігівській областях.
Целюлозно – паперова промисловість в Україні недостатньо розвинена, наслідком чого є дефіцит паперу й картону. (Жидачівський целюлозно – паперовий комбінат, Рахівська картонна фабрика, Херсонський целюлозний завод, Ізмаїльський комбінат)
Україна має великі перспективи використання дуже цінної сировини для паперової галузі — каолінів. Каоліни використовують для наповнення паперу і його поліпшення з метою забезпечення відповідної білизни і естетичності. В Україні відкрито 28 родовищ каолінів, розміщених у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій і Донецькій областях.
Будівельний комплекс складається з таких основних блоків: виробництво будівельних матеріалів (галузь промисловості); власне будівництво; будівельне машинобудування; проектно-конструкторські та дослідні роботи в галузі будівництва. Частка будівельного комплексу в народному господарстві досить значна. В Україні питома вага в ВВП тільки будівництва становить 8% . Комплекс охоплює майже 10% усіх зайнятих в народному господарстві, з них 6% — в будівництві.
За призначенням будівництво поділяють на промислове (заводи, фабрики), гідротехнічне (ГЕС, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження приміщень для тварин, елеваторів).
Промисловість будівельних матеріалів – комплекс галузей важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва (цементна галузь, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки та ін.). Найбільші центри промисловості будівельних матеріалів – Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.
Будівельне машинобудування — основна продукція галузі: екскаватори, бульдозери, грейдери, бетономішалки, скрепери, крани. Україна практично повністю забезпечує себе будівельною технікою. Найбільшими центрами її виробництва є: Київ (виробництво екскаваторів), Харків (бетономішалки, шляхові машини), Одеса (важкі крани), Миколаїв (шляхові машини), Краматорськ, Кременчук, Бердянськ.
Проектно-конструкторські роботи в будівництві — важлива складова частина комплексу. В проектних роботах зайняті сотні тисяч фахівців з різних галузей будівництва, а також економісти, екологи, географи. Проектування зосереджено у великих індустріальних центрах, які мають розвинену мережу науково-дослідних і вищих учбових закладів, значний контингент фахівців-будівельників. В Україні такими центрами є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса.
3. Комплекс галузей легкої промисловості.
Легка промисловість забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання. Вона відноситься до обробної промисловості та включає текстильну, взуттєву і швейну галузь.
Ця галузь тісно пов'язана з сільським господарством, галузями машинобудування та хімічною промисловістю. Сільське господарство забезпечує легку промисловість окремими видами сировини, машинобудування — обладнанням, хімічна промисловість — хімічними волокнами, барвниками.
Легка промисловість України представлена текстильною, швейною та шкіряно-взуттєвою галузями.
Текстильна промисловість: первинна обробка текстильної сировини, лляна, вовняна, шовкова, підгалузь нетканих матеріалів, сітков’язальна, текстильно – галантерейна, трикотажна та ін.
Бавовняні тканини та інші вироби з бавовни виробляються у Херсоні, Тернополі, Донецьку, Полтаві, Києві, Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі, Миколаєві; більша частина виробляється на трьох комбінатах — Херсонському, Донецькому, Тернопільському.
У вовняній промисловості здійснюється первинна переробка вовни та виготовлення пряжі, тканин та виробів з них. Підприємства вовняної промисловості розміщені у Харкові, Луганську, Одесі, Дунаївцях, Сумах, Богуславі, Кременчуці, Лубнах, Чернігові, Кривому Розі, Черкасах. На базі натуральної сировини (шовку-сирцю) діє комбінат у Києві, який випускає високоякісний натуральний шовк.
Лляна промисловість забезпечує частину споживачів тканинами побутового та технічного призначення, що вирізняються високою міцністю. Це, перш за все, брезент, пожежні рукави, сировина для взуттєвої промисловості. Лляні тканини застосовуються як технічні у поліграфічній промисловості, деяких галузях машинобудування. Окрім того, лляні тканини потрібні для виготовлення одягу, білизни тощо. Лляні тканини виробляють у Житомирі, Рівному — на великих комбінатах, а також на Коростенській та Марчихіно - Будській фабриках. Україна є експортером льоноволокна.
Трикотажна промисловість виготовляє в'язані вироби з різних пряж: бавовняної, вовняної, хімічного волокна та змішаних волокон. Найбільші центри трикотажної промисловості: Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Донецьк, Миколаїв, Луганськ, Кременчук та інші. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу.
Швейна промисловість: понад 1/3 обсягу валової продукції легкої промисловості. На відміну від трикотажної промисловості, де багато дрібних підприємств, у швейної галузі виробництво сконцентроване на великих підприємствах таких міст, як Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Львів, Запоріжжя, Донецьк, Чернівці, Артемівськ, Дрогобич.
Шкіряно-взуттєва промисловість - переробляють шкіру тварин. Сюди ж відноситься виробництво штучних шкір та хутра. Найбільші центри промисловості: Київ, Харків, Одеса, Бердичів, Запоріжжя, Вознесенськ.
На базі шкіряної сировини (натуральної та штучної) виникла взуттєва промисловість. Підприємства розміщені у Луганську, Львові, Дніпропетровську, Кременчуці, Івано-Франківську, Сімферополі та інших містах.
Хутряне виробництво спеціалізується на виготовленні хутряних виробів зі шкір диких звірів, звірів кліткового утримання та домашніх тварин. Найбільші хутряні об'єднання розташовані у Харкові, Балті, Львові, Краснодарі (Харківська область), Тисмениці (Івано – Франківська обл..).
До складу легкої промисловості входить також галантерейне виробництво, яке в Україні добре розвинене. Підприємства цієї галузі розміщені скрізь: як у великих містах, так і у невеликих селищах. Їхня продукція — валізи, господарчі сумки, кошики, гаманці, зубні щітки, мильниці, гребінці, краватки, шпильки та ін.
4. Агропромисловий комплекс. Рекреаційний комплекс.
АПК - це виробничо – економічна система, що об’єднує мережі сільськогосподарських, промислових, науково – виробничих і навчальних галузей, спрямованих на одержання, транспортування, зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції.
До складу АПК входять три взаємопов’язані :
1. сільське господарство, яке формує сировинну базу АПК;
2. галузі, що виробляють засоби виробництва та обслуговування АПК;
3. галузі, зайняті транспортуванням, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.
Сільське господарство ділять на дві галузі: рослинництво та тваринництво.
Провідною галуззю рослинництва є зернова, де основними хлібними зерновими культурами України є озимі пшениця і жито, круп’яними – просо, гречка і рис, зернофуражними – ячмінь, кукурудза й овес, зернобобовими – горох. Основними зонами виробництва зерна в Україні є степова і лісостепова. Основною технічною культурою України є цукровий буряк (лісостеп, південна частина Полісся, північ степу). Друге місце серед технічних культур належить соняшнику (Донецька, Дніпропетровська, Луганська та Запорізька області). Овочівництво та баштанництво поширені на всій території України. Помідори, баклажани і деякі ін..овочі переважно культивуються в південній частині країни. Капуста, столові буряки, огірки та ін.. городні культури вирощують у північній частині Лісостепу і на Поліссі. Основні площі баштанних культур розташовані у степовій зоні. Картоплю вирощують у всіх областях, але сконцентрована вона на Поліссі та у північних районах Лісостепу.
Важливими галузями сільськогосподарського виробництва є садівництво і виноградарство. (Крим, Вінницька , Одеська, Харківська, Черкаська, Закарпатська обл.).
Тваринництво підрозділяється на скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство.
Провідне місце у його структурі займає скотарство. Це галузь м'ясо-молочного напряму. На Поліссі розвивається молочно-м'ясне і м'ясне тваринництво, у південних районах переважає м'ясо-молочне. Молочний напрям скотарства розвинуто лише в окремих районах, орієнтованих на великі молокопереробні підприємства і міста.
Свинарство — друга за значенням галузь тваринництва у країні. Найпоширенішою породою є велика біла, — понад 80% поголів'я. Поширені також українська біла степова, миргородська, північнокавказька, велика чорна, естонська беконна, уельська та інші породи. Велика біла порода розводиться в усіх областях країни, її питома вага перевищує решту. Українська степова біла порода розводиться у Степу, миргородська — у Полтавській та Хмельницькій областях, північнокавказька — у Запорізькій, Херсонській, Луганській та Донецькій областях, велика чорна — у Донецькій, Луганській, Чернігівській, Сумській областях, естонська беконна — у Криму, Львівській, Київській, уельська — у Харківській та Дніпропетровській областях.
Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва невелика — лише 2%; тільки в окремих районах цей показник підіймається до 5%. Тим часом продукція цієї галузі має більший попит як у галузях господарства, так і у населення. У нас розводять тонкорунних, напівтонкорунних та грубововняних овець.
Птахівництво забезпечує потреби населення у м'ясі птиці та яйцях. Воно зосереджене у Лісостепу та Степу. Птахівницькі господарства розміщуються біля великих міст. Більше за все таких господарств — у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Луганській, Одеській, Львівській областях та у Криму.
Рибне господарство розвивається на основі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, озер, лиманів та багатьох невеликих річок. Бджільництво забезпечує збір меду. Мед виробляється переважно у Степу та Лісостепу, де зосереджені основні медоносні культури: гречка, соняшник. Там же є великі масиви садів та ягідників.