Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики.

1. Проблеми реалізації регіональної економічної політики

2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави

3. Законодавчо – нормативна база

4. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.

5. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіону.

1. Проблеми реалізації регіональної економічної політики.

Завданням регіональної політики є забезпечення збалансованого комплексно - пропорційного розвитку окремих регіонів з метою успішного функціонування їх господарських комплексів і створення умов, за яких жителі регіонів зможуть вільно реалізувати свої можливості. Головним завданням регіональної політики є обґрунтування та розробка оптимальної територіальної структури господарського комплексу держави.

Реалізація регіональної економічної політики має ґрунтуватися на чіткому законодавчому розподілі повноважень між державними, територіальними і місцевими органами управління. Регулювання повинно забезпечити найбільш повне використання природно - ресурсного та економічного потенціалів, створити умови для прискореного розвитку прогресивних галузей господарства та життєдіяльності населення.

Реалізація регіональної економічної політики і стимулювання господарської діяльності в регіонах передбачає організацію різних типів спеціальних (вільних) економічних зон.

Передусім повинні бути розроблені законодавчі акти, які визначають права й обов’язки регіонів у бюджетній та податковій політиці України. Накопичені проблеми регіонального розвитку набувають особливої актуальності для України з помітними відмінами у рівнях соціально - економічного розвитку між окремими її районами.

Окреслюються найбільш характерні регіональні проблеми, що потребують невідкладного вирішення:

1. необхідно стабілізувати роботу підприємств сфери матеріального виробництва у регіонах і створити умови для нарощування обсягів виробництва товарів та надання послуг;

2. потребує вирішення проблема ефективності зайнятості трудових ресурсів в районах з високим рівнем безробіття. Це перш за все стосується західних областей, особливо Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської та індустріально-розвинутих областей – Донецької, Луганської, Харківської;

3. набуває все більшої актуальності проблема надмірного антропогенного та техногенного навантаження на природно-територіальні комплекси Донбасу, Придніпров’я, окремих районів Прикарпаття, Причорномор’я, північного Криму. Гіпертрофічний розвиток ресурсо- та енергомістких виробництв призвів до погіршення екологічної ситуації в більшості з них. Особливо небезпечна ситуація склалася у Донецькому і Придніпровському регіонах та у великих містах;

4. необхідно підвищити відповідальність органів управління за рівень виконання державних регіональних програм. Для цього треба забезпечити їх централізоване фінансування із Державного бюджету.

2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.

Механізм реалізації регіональної економічної політики – це система конкретних економічних важелів та організаційно – економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально – економічний розвиток регіонів, удосконалюється їх структура господарського комплексу.

Держава впливає на регіональний розвиток за допомогою адміністративних та економічних важелів.

Основними складовими механізму реалізації державної регіональної економічної політики України виступають:

· законодавчо-нормативна база;

· бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку та селективна підтримка окремих регіонів з боку держави;

· державна фіскальна політика;

· державні регіональні програми, індикативні прогнози та плани, місцеві програми соціально-економічного розвитку;

· створення та розвиток спеціальних (вільних) економічних зон у певних регіонах;

· розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва.

3. Законодавчо – нормативна база

Першоосновою механізму регіональної економічної політики є законодавча база, що визначає права та обов’язки регіонів у фінансово – бюджетній сфері, повноваження в управлінні майном, участь у реалізації загальнодержавних і регіональних соціально – економічних програм, порядок створення і використання регіональних фондів, форми соціальної підтримки населення.

Законодавчо-нормативна база створює правову основу для реалізації та зміцнення відносин «центр - регіони», впливає на розвиток ринкових відносин на місцях та визначає організаційно-управлінські структури соціально - економічного розвитку в регіонах. До неї належать:

· Конституція України;

· Бюджетний кодекс України;

· Господарський кодекс України;

· Закони України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України – місто-герой Київ», «Про бюджетну систему України», «Про зайнятість населення», «Про стимулювання розвитку регіонів»;

· Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»;

· щорічні закони про Державний бюджет України;

· Указ Президента України «Концепція державної регіональної політики» та інші нормативно-правові акти.

Нормативні акти регулюють порядок створення та використання регіональних фондів субвенцій (це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно визначеної цілі/цілей) , інвестування, соціальної підтримки населення.

4. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.

Держава спрямовує й координує діяльність місцевих органів державної виконавчої влади у сфері організації економічної безпеки держави, зміцнення фінансово-економічної стабільності, грошового обігу, фінансово - бюджетної дисципліни, валютного й митного контролю, реалізації загальнодержавної структурно-промислової, науково - технічної політики та інших загальнодержавних пріоритетів та програм.

Об'єктами державного регулювання стають природно - економічні регіони з підприємствами всіх форм власності, що знаходяться на цій території.

Державне регулювання регіонального розвитку складається з адміністративно-правового, економічного та специфічно - територіального регулювання.

Адміністративно-правове регулювання включає розробку регіональних програм на середньо- та короткостроковий періоди (до 5 років). Програми спрямовано на вирішення проблем поточної збалансованості, стабілізації економіки, подолання спаду виробництва, фінансового оздоровлення.

Економічне регулювання передбачає використання економічних регуляторів розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку. До економічних регуляторів з боку держави належать податкова політика (види місцевих податків, ставки, пільги та об'єкти оподаткування); цінова політика, квоти та ліцензії, дотації та субвенції, державні закупівлі.

Специфічно-територіальне регулювання визначає конкретні методи державного регулювання розвитку регіонів, через проведення типологізації регіонів на макро- і мікрорівні.

Типологізація регіонів проводиться за такими параметрами:

· географічне положення; кліматичні умови;

· наявність природних ресурсів;

· рівень економічного й соціального розвитку;

· структура господарства;

· рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури;

· рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Суб'єктами, що реалізують державну політику в регіонах та безпосередньо здійснюють державне регулювання на місцях є обласні, районні та міські держадміністрації. Вони забезпечують реалізацію законів України, Указів Президента, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів, рішень відповідних представницьких органів регіонального самоврядування.

Для виконання функцій управління територією, реалізації загальнодержавної та регіональної політики в складі місцевих держадміністрацій існують відповідні економічні служби – комітети (департаменти), управління економіки.

Основними завданнями управлінь економіки місцевих державних адміністрацій є:

· реалізація ДРЕП на місцях;

· забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку регіону;

· сприяння проведенню економічних реформ,

· забезпечення раціонального використання виробничо-технічного та наукового потенціалу регіону, його природних, трудових і фінансових ресурсів;

· здійснення методичного керівництва економічною роботою в регіоні.

Управління економіки виконують також певні функції щодо використання й охорони земель, природних ресурсів, навколишнього середовища, в галузі обслуговування населення, міжнародних та зовнішньоекономічних зв'язків.

5. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіону.

Бюджетні та майнові права, що надані адміністративно - територіальним одиницям різного рівня, дають їм можливість розробляти, затверджувати й виконувати свої бюджети, розпоряджатися підпорядкованими підприємствами й отримувати від них доходи.

Через місцеві бюджети до населення доводяться кінцеві результати виробництва, розподіляються суспільні фонди споживання між окремими верствами населення, фінансується розвиток галузей виробничої сфери передовсім місцевої та харчової промисловості, комунального господарства.

Основними функціями місцевих бюджетів є:

· формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади;

· розподіл і використання грошових коштів між галузями економіки;

· контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ, підвідомчих органам місцевого (регіонального) самоврядування.

За своєю структурою місцеві бюджети складаються з дохідної та видаткової частин.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних і регулюючих джерел доходів. Основу власних доходів становлять місцеві податки і збори, відрахування від державних податків. Саме в балансуванні доходів і витрат регіонів виявляється державне регулювання місцевих бюджетів.

Основну діяльність місцевих органів влади пов'язано з реалізацією планів економічного й соціального розвитку підвідомчих їм територій. Понад три чверті бюджетних витрат, як правило, спрямовується в соціальну сферу. Витрати на соціальний захист становлять до сорока і більше процентів, постійно зростає частка дотацій з місцевого бюджету на утримання комунального господарства та транспорту.

Місцеві бюджети є автономними і не входять до складу бюджетів вищих рівнів.