Адміністративно-територіальний поділ України
Україна являє собою унітарну державу, територія якої розділена на адміністративно-територіальні одиниці.
Територіальні одиниці розрізняються за трьома ознаками:
1. за географічними ознаками вони поділяються на регіони (АР Крим, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) та населені пункти (міста, селища, села);
2. за своїм статусом на адміністративно – територіальні одиниці (області, райони) та самоврядні територіальні одиниці (міста, селища, села).
3. за місцем у системі адміністративно – територіального устрою України на: територіальні одиниці первинного рівня (міста без районного поділу, райони у містах, селища, села), середнього рівня ( райони, міста з районним поділом) і вищого рівня ( АР Крим, області, міста Київ і Севастополь).
У систему адміністративно-територіального поділу входять Автономна Республіка Крим, 24 адміністративні області, Київ і Севастополь – міста державного підпорядкування.
Адміністративна область — це частина території України, яка має чітко визначені кордони й систему місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Середня площа області в Україні складає 24 тис. км2. Найбільші за площею — Одеська (33,3 тис. км2).
Більшість областей України мають вихід до державного кордону. Цілком внутрішніми є Хмельницька, Черкаська, Кіровоградська. Полтавська, Дніпропетровська область. П'ять областей мають вихід до Чорного й Азовського морів.
Кожна область поділяється на адміністративні райони, усього їх нараховується 490 - у середньому 19 районів на одну область. У всіх областях існують міста обласного значення, більше їх у східних областях.
У 1991 р. Верховна Рада України прийняла рішення про відновлення автономії Криму. Автономна Республіка Крим має свою Верховну Раду, Конституцію, прапор; татарське населення має свій владний орган - меджліс.
Особливий статус державного підпорядкування мають міста Київ і Севастополь.
Столиця — головний адміністративний центр держави, її назва і статус закріплені Конституцією України. Основна функція столиці - керування політичним, соціальним, культурним і економічним життям країни.
Адміністративно – територіальний поділ покликаний забезпечити ефективну систему управління в кожній частині країни.
4. Показники рівня спеціалізації регіонів
Без ініціативи регіонів неможливий ефективний розвиток господарства. Регіональна спеціалізація є внутрішньо регіональною, міжрегіональною та міжнародною. Галузі спеціалізації є профільні, які мають значну питому вагу в господарстві регіону та непрофільні, які мають незначну питому вагу.
Основою визначення спеціалізації є ступінь участі регіону у територіальному поділ праці. Поділ праці диференціює процес виробництва, визначає спеціалізацію, галузеву структуру. Для визначення спеціалізації регіонів держави використовують наступну систему показників:
· частка виробництва продукції галузей спеціалізації регіону у виробництві держави;
· коефіцієнт локалізації галузі на території регіону;
· коефіцієнт виробництва продукції на душу населення;
Коефіцієнт локалізації (Кл) визначають за формулою
Кл = (Ор / Пр)
(Ос / Пс),
де Ор - показники галузі регіону (згідно з обсягом валової товарної продукції, чисельності робітників, вартості основних фондів);
Ос - аналогічний показник для галузі по країні в цілому;
Пр - загальний показник промисловості регіону (згідно з обсягом валової товарної продукції, чисельності робітників, вартості основних фондів);
Пс - аналогічний показник для промисловості країни в цілому.
При цьому ліва частина формули характеризує частку конкретної галузі в промисловому виробництві території, права - частку цієї ж галузі в промисловості країни в цілому. Коефіцієнт локалізації дорівнює одиниці в тому випадку, коли частка галузі у промисловості території і країни однакова. Це є ознакою рівномірного розвитку (територіальної концентрації) галузі в регіоні.
Коефіцієнт душового виробництва (Кд) визначають за формулою
Кд = (Ор / Пр)
(Нр / Нс),
де Ор - показники галузі регіону (згідно з обсягом валової товарної продукції, чисельністю робітників, вартістю основних фондів);
Ос - аналогічний показник для галузі по країні в цілому;
Нр - населення регіону;
Нс - населення країни.
Ліва частина формули характеризує частку конкретної галузі в промисловому виробництві території, права - питому вагу регіону в загальній чисельності населення країни. У випадку, коли Кд = 1, спостерігається рівномірний, пропорційний населенню розподіл даної галузі по регіонах. Коли Кд>1, якщо галузь сконцентрована в регіоні більше, ніж у середньому по країні і ця концентрація, тим більша, чим більший Кд.
Коефіцієнт спеціалізації (Кс)знаходять за формулою:
Кс = (Ор / Пр)
(Пр / Пс),
де Ор - показники галузі регіону (згідно з обсягом валової товарної продукції, чисельністю робітників, вартістю основних фондів);
Пр - загальний показник промисловості регіону (згідно з обсягом валової товарної продукції, чисельністю робітників, вартістю основних фондів);
Пс - аналогічний показник для промисловості країни в цілому.
Ліва частина формули характеризує питому вагу конкретної галузі взагалі, обсяг валової товарної продукції, чисельність персоналу, основних фондів, права - питому вагу регіону взагалі по країні.