Система прогнозування фінансової діяльності
Система прогнозування фінансової діяльності є найбільш скиданою серед систем фінансового планування. Фінансове прогнозування спрямовано перш за все на виробітку фінансової стратегії підприємства.
Фінансова стратегія – це система довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства та найбільш ефективних шляхів їх досягнення.
Формування фінансової стратегії здійснюється за такими етапами:
(1). Визначення загального періоду формування фінансової стратегії.
Головною умовою виступає тривалість періоду загальної економічної стратегії підприємства, якій фінансова стратегія підпорядкована. В середньому, тривалість періоду формування фінансової стратегії становить 3 роки.
(2). Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища і кон’юнктури фінансового ринку.
При цьому визначаються економіко-правові умови фінансової діяльності та їх можливі зміни у майбутньому періоді.
(3). Формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства.
Головною ціллю при цьому є підвищення рівня добробуту власників підприємства і максимізація його ринкової вартості.
Разом з тим, ця головна ціль конкретизується залежно від задач, встановлених на наступний період.
(4). Конкретизація цільових показників фінансової стратегії по періодах їх реалізації.
Забезпечується зовнішня і внутрішня синхронізація цільових показників, тобто їх узгодженість з показниками загальної стратегії розвитку підприємства, а також між собою.
(5). Розробка фінансової політики по напрямах фінансової діяльності, що вивчаються.
Фінансова політика являє форму реалізації фінансової стратегії підприємства у розрізі найбільш важливих аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення.
(6). Розробка систем організаційно-економічних заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії.
Передбачається формування на підприємстві “центрів відповідальності”, зокрема центрів доходів і витрат. Центр доходів – це підрозділ підприємства, який приносить йому максимальний прибуток. Центр витрат – це підрозділ, який є низькорентабельним, але відіграє важливу роль у виробничому процесі. Наприклад, у западній економіці багато фірм дотримуються правила “двадцять на вісімдесят”, тобто 20% витрат капіталу повинні давати 80% прибутку, отже, останні 80% вкладень капіталу приносять тільки 20% прибутку.
(7). Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії.
При цьому визначаються:
- узгодженість фінансової стратегії із загальною стратегією розвитку підприємства;
- узгодженість фінансової стратегії із можливими змінами кон’юнктури фінансового ринку;
- внутрішня збалансованість фінансової стратегії;
- її реалізуємість;
- рівень ризиків, пов’язаних з реалізацією фінансової стратегії;
- результативність фінансової стратегії.
Прогнозування складається з вивчення можливого фінансового стану підприємства на довгострокову перспективу. На відміну від планування метою прогнозування є не розробка прогнозів на практиці, оскільки вони є лише припущенням можливих змін. Прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких дозволяє визначити один з варіантів розвитку фінансової діяльності підприємства.
Фінансове прогнозування являє основу для фінансового планування і бюджетування.
Відправною точкою фінансового прогнозування є прогноз продажу і відповідних витрат: кінцевою точкою і ціллю розрахунок потреб у зовнішньому фінансуванні.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних фінансових документів:
- прогноз звіту про прибутки і збитки;
- прогноз руху грошових коштів (потоків);
- прогноз бухгалтерського балансу.
Ці документи утворюють основу фінансового плану.
Прогноз об’ємів реалізації (продажу) складається в натуральних одиницях при декількох варіантів ціни або ціна продукції може бути вже визначеною на короткий термін. Як правило, складається на три роки. Дані для першого року приводяться по місяцях і відрізняються великою точністю і надійністю, оскільки відомі майбутні покупці, з якими заключні договори постачання.
Дані для другого року приводяться поквартально, а для третього – однією річною сумою. Під розраховані суми реалізації плануються витрати на сировину і матеріали, устаткування, заробітну плату, оплату податків. Розмір витрат повинен бути таким, щоб вийти на передбачений розмір прибутку.
Прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків) складається з метою досягнути синхронізації у надходженні і витратах коштів, тобто досягнути необхідного рівня ліквідності активів.
Прогноз бухгалтерського балансу доцільно складати на початкову і кінцеву дату плануємого періоду. Цей документ має структуру звичайного балансу підприємства і характеризує насамперед розмір і склад активів підприємства та витрат. Джерела їх формування і фінансування визначаються після цього. Якщо різниця між запланованими активами та наявними джерелами їх формування має від’ємне значення, потрібно додаткове зовнішнє фінансування.
Потрібну суму додаткового зовнішнього фінансування можна обчислити за формулою [4, c.408]:
Потреба у додатковому темп темп
зовнішньому = АФ * приросту – ПФ * приросту -
фінансуванні виручки виручки
нерозподілений прибуток
- * Виручка прогн. * (1 - ),
норма розподілу чистого прибутку на дивіденди
де АФ – активи звітного балансу;
ПФ – пасиви звітного балансу.
Формула свідчить, що потреба у зовнішньому фінансуванні тим більше, ніж більше поточні активи, темп приросту виручки і норма розподілу чистого прибутку на дивіденди, і тим менше, чим більше поточні пасиви і чиста рентабельність реалізованої продукції.
Після складання прогнозів визначають стратегію фінансування підприємства, сутність якої полягає у:
- формуванні структури і витрат капіталу;
- визначенні джерел довгострокового фінансування;
- виборі способів нарощування капіталу на перспективу.
Розробка фінансової стратегії і фінансової політики щодо найважливіших напрямів фінансової діяльності дає змогу приймати ефективні управлінські рішення, пов’язані з фінансовим розвитком підприємства.