Сутність і цілі внутрішньо фірмового фінансового прогнозування та планування.
ТЕМА 11, ВНУТРІШНЬОФШРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ
11.1.Сутність і цілі внутрішньо фірмового фінансового прогнозування та планування.
11.2.Система прогнозування фінансової діяльності.
11.3.Поточне фінансове планування.
11.4.Система оперативного фінансового планування (бюджетування).
В умовах ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зростає значення перспективного, поточного і оперативного фінансового планування як елементів ефективного управління. Ефективне управління фінансами підприємств можливе при прогнозуванні і плануванні всіх грошових потоків, господарських процесів усіх суб’єктів господарювання.
Фінансове планування – це процес розробки системи фінансових планів і бюджетів по забезпеченню функціонування і розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в наступному періоді.
У ринковій економіці фінансове планування на відміну від адміністративно-командної економіки не носить директивного централізованого і галузевого характеру, а має чисто внутрішньофірмові ознаки.
Мета внутрішньофірмового фінансового планування – забезпечити фінансові можливості для успішної господарської діяльності, досягти прибутковості і конкурентоспроможності підприємства.
Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені у виробничому плані економічні пропорції розвитку.
Значення фінансового планування і прогнозування полягає в тому, що воно:
- втілює стратегічні цілі в форму конкретних фінансово-економічних показників;
- забезпечує фінансовими ресурсами операційну та інвестиційну діяльність підприємства;
- визначає життєздатність проекту підприємства в умовах конкуренції;
- є фактором отримання фінансової підтримки з боку як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів.
Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
- установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями;
- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;
- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.
Фінансове планування дає змогу розв’язати такі конкретні питання:
які грошові кошти може мати підприємство в своему розпорядженні;
які джерела їх надходження;
чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;
яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;
як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба підприємства у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
При використанні розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватись різні критерії вибору:
- максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
- економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
- економія поточних витрат;
- мінімум вкладання капіталу за максимально ефективного результату;
- максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Економіко-математичне моделювання у фінансовому плануванні уможливлює знаходження кількісного вираження взаемозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають, дає змогу перейти від середніх величин до оптимальних варіантів.
Внутрішньофірмове фінансове планування базується на використанні трьох основних його систем:
1. Прогнозування фінансової діяльності.
2. Поточне фінансове планування.
3. Оперативне фінансове планування.
Ці системи перебувають у взаємозв’язку і реалізуються в певній послідовності. Першим етапом є прогнозування основних напрямів і цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, яка покликана визначити завдання і параметри поточного фінансового планування. В свою чергу, поточне фінансове планування створює основу для розробки і доведення до безпосередніх виконавців оперативних фінансових планів, бюджетів по основним напрямам фінансової діяльності підприємства.