Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства

Аналіз загальної суми прибутку підприємства здійснюють за таким алгоритмом: спочатку розраховують темп зростання при­бутку за звітний рік порівняно з минулим роком, а потім цей по­казник – з даними плану (прогнозу) прибутку за звітний період. Такий аналіз доповнюють вивченням складових частин загальної суми прибутку, напрямів розвитку їх у звітному періоді, аналізом структури прибутку за звітний період.

Досконале вивчення та аналіз загальної суми прибутку на під­приємстві здійснюють при використанні моделі економічного аналізу, яка основана на даних фінансової звітності і будується у формі таблиці.

За даними моделі аналізу загальної суми прибутку можуть бу­ти три варіанти аналітичних висновків:

I. Загальна оцінка виконання плану прибутку;

II. Зміна окремих складових частин прибутку і вплив цієї змі­ни на загальну суму прибутку;

III. Зміна темпів зростання загальної суми прибутку через вплив окремих складових частин.

За першого варіанта аналітичного висновку результати мо­жуть бути такими:

• план за загальною сумою прибутку виконано;

• план за загальною сумою прибутку перевиконано;

• план за загальною сумою прибутку не виконано.

За другого варіанта аналітичного висновку:

• зміна окремих складових частин прибутку збільшує його за­гальну суму прибутку;

• зміна окремих частин прибутку зменшує його загальну суму прибутку.

За третього варіанта аналітичного висновку:

• темп зростання загальної суми прибутку порівняно з мину­лим роком збільшується;

• темп зростання загальної суми прибутку порівняно з мину­лим роком зменшується.

Аналіз фінансових результатів здійснюється на основі даних форми № 2 «Звіт про фінансові результати»

У процесі аналізу фінансових результатів необхідно:

• проаналізувати рівень і динаміку фінансових результатів;

• оцінити темпи зростання прибутку в цілому та окремих його складових;

• виявити чинники, що впливають на зміни прибутку, та ви­значити рівень їх впливу;

• оцінити рівень рентабельності підприємства;

• виявити резерви збільшення прибутку;

• проаналізувати розподіл прибутку та оцінити його раціональ­ність.

Важливим елементом аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є проведення факторного аналізу прибутку підприємствасуть якого по відношенню до основних складових чистого прибутку (табл. 11.1) зводиться до знаходження відхилення значень факторних показників.

Таблиця 11.1

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ПРИБУТКУ

* Згідно з п. 10. підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» встановлюється наступний розмір ставки податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

У цьому разі сукупний вплив факторних показників на прибуток (резуль­тативний показник) можна навести у вигляді адитивної моделі:

ЧП = В - С - АВ - ЗВ - ІОВ + ФД - ФВ - ПНП (11.1)

До інших чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни (рис. 11.1):

- ціни на реалізовану продукцію; обсягів реалізації продукції;

- структури реалізованої продукції;

- собівартості одиниці продукції;

- собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Рис. 11.1. Фактори, що впливають на зміну операційного прибутку

Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають. З метою спрощення формування висновків щодо основних факторів, що впливають на обсяг операційного прибутку всі розрахунки зводять до табл. 11.2.

Таблиця 11.2

ВИХІДНІ ДАНІ ТА РОЗРАХУНКОВІ ПОКАЗНИКИ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ФОРМУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНОГО ПРИБУТКУ

1. Розрахунок загальної зміни валового прибутку (∆Р):

∆Р = Р₁ - Р₂ = ∑∆ P_i , (11.2)

де ∆Р – зміна прибутку від реалізації продукції за аналізований період;

Р₁ – прибуток звітного року;

Р₂ – прибуток минулого року;

і – фактори, що впливають на величину прибутку.

2. Вплив на прибуток відпускних цін на реалізовану продукцію (∆Р₁):

∆Р₁ = N₁р - N_1,0р = Σ р₁q₁ - Σ р₀q₁, , (11.3)

де Σ р₁q₁ – реалізація у звітному році в цінах звітного року;

Σ р₀q₁ – реалізація у звітному році в цінах минулого року;

р – ціна продукції;

q – кількість продукції.

3. Вплив на прибуток змін в обсязі реалізованої продукції (∆Р₂):

∆Р₂ = Р₀k₁ – Р₀ = Р₀ (k₁ - 1), , (11.4)

де k₁ - коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції у відпускних цінах, визначається за формулою:

k₁ = N_1,0 / N₀, , (11.5)

де Р – прибуток, одержаний у минулому році, у цінах і за собівартістю минулого року;

N_1,0 = Σр₀q₁ – реалізація у звітному році в цінах минулого року;

N₀ = Σ р₀q₀ – реалізація у минулому році в цінах минулого року;

p – ціна продукції;

q – кількість продукції.

4. Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції (∆Р₃):

∆Р₃ = Р_1,0 – Р₀k₁, (11.6)

де Р_1,0 – прибуток, одержаний від фактично реалізованої продукції у звітному році у цінах і за собівартістю минулого року;

Р₀ – прибуток, одержаний у минулому році, у цінах і за собівартістю минулого року.

5. Вплив на прибуток собівартості продукції (∆Р₄):

∆Р₄ = S_1,0 - S₁, (11.7)

де S₁ – фактична собівартість реалізованої продукції;

S_1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції за звітний рік у цінах і тарифах минулого року.

Таким чином, збільшення прибутку можливе за рахунок:

– нарощення обсягів виробництва і реалізації товарів;

– здійснення заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

– зменшення витрат на виробництво продукції;

– кваліфікованого здійснення цінової політики, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

– грамотної побудови договірних відносин з постачальниками, посередни­ка­ми, покупцями;

– покращення системи маркетингу на підприємстві, тобто виробляти тільки те, що безумовно буде купуватися, тому потрібно згрупувати свою продукцію за ознакою рентабельності і зосередити увагу на тій продукції, яка є високо­рентабельною;

– удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності, а низько­рентабельну зняти з виробництва;

– організації виробничого процесу таким чином, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;

– постійного проведення наукових досліджень аналізу ринку, поведінки спожива­чів і конкурентів.

Ще одним напрямком аналізу ефективності формування фінансових результатів діяльності підприємства є розрахунок показників рентабельності.

Рентабельність (від німецького rentabel – дохідність, прибут­ковість) – це рівень прибутковості, який вимірюється у відсот­ках. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробни­цтва і, крім того, забезпечують прибуток, достатній для нормаль­ного його функціонування.

Основними завданнями аналізу (оцінки) рентабельності є:

• оцінка ефективності діяльності підприємства на поточний момент;

• виявлення зміни рентабельності протягом певного періоду;

• визначення факторів, які вплинули на зміну рентабельності;

• визначення резервів зростання рентабельності.

Рентабельність оцінюють з різною метою залежно від потре­би (зовнішньої чи внутрішньої). Найчастіше рентабельність підприємств оцінюють потенційні інвестори з метою доцільно­сті інвестування коштів. Для державних підприємств така оці­нка може здійснюватися на державному рівні з метою вияв­лення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі. На приватних підприємствах оцінку рентабельності з метою прийняття необ­хідних управлінських рішень, направлених на підтримання або підвищення рівня рентабельності, проводять їх власники та ви­конавчі директори.

Основними джерелами інформації для проведення аналізу рентабельності є «Баланс» (ф. 1), «Звіт про фінансові результа­ти» (ф. 2).

Рентабельність підприємства можна оцінити за допомогою системи показників. За даними сукупності показників рентабель­ності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складо­вих: операційної, інвестиційної, фінансової, та відповідності за­вданням фінансової політики.

Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового стану.

Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за систе­мою показників, використання кожного з яких залежить від хара­ктеру оцінки ефективності діяльності підприємства.

Таблиця 11.3

РОЗРАХУНОК КОЕФІЦІЄНТІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

* - в деяких джерел в знаменнику відповідної формули використовуються середні значення за період

Рентабельність активів (майна) – показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи.

Аналіз рентабельності активів здійснюють для оцінки ефектив­ності діяльності підприємства, а також використовують при ви­вченні попиту на продукцію.

На рентабельність активів впливають: оборотність активів; рентабельність реалізованої продукції.

Рентабельність власного капіталуцікавить наявних і потенційних власників і ак­ціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибу­ток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

Це основний показник, що використовують для характеристи­ки ефективності вкладень у діяльність того або іншого виду.

При оцінці рентабельності про­дажу на основі показників прибутку і виручки від реалізації роз­раховують коефіцієнти рентабельності всієї продукції або окремих її видів. Аналогічно рентабельності капіталу, існує багато показників оцінки рентабельності продажу, різноманіття яких зумовлене вибором того чи іншого виду прибутку. Частіше всьо­го використовують валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховують три показники рентабельності про­дажу.

Операційна рентабельність реалізованої продукції показує рентабельність підприємства після ви­рахування затрат на виробництво і збут товару.

Показник операційної рентабельності є одним із найкращих інструментів визначення операційної ефективності і свідчить про спроможність керівництва підприємства отримати прибуток від діяльності до вирахування витрат, які не відносяться до опе­раційної ефективності. Аналіз цього показника у сукупності з показником валової рентабельності дозволяє сформувати уяв­лення про те, чим викликані зміни рентабельності. Якщо, на­приклад, протягом ряду років валова рентабельність суттєво не змінилась, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то реальна причина прихована, скоріше за все, у зростанні витрат за статтями адміністративних і збутових ви­трат.

Чиста рентабельність реалізованої продукції. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перелічених вище показників рентабельності та провести їх порівняння із зна­ченнями аналогічних коефіцієнт­ів по галузі, а також з показни­ками рентабельності конкурентів.

Найчастіше використовують саме показник чистої рентабе­льності реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одно­часним зниженням показника чистої рентабельності може сві­дчити або про збільшення фінансових витрат і отримання зби­тків від участі в капіталі інших підприємств, або підвищення суми сплачених податкових платежів. Цей коефіцієнт повністю відображає вплив структури капіталу і фінансування підпри­ємства на її рентабельність.

Валова рентабельність виробництва являє собою відношення і валового прибутку до собівартості продукції й показує, скільки гривень валового прибутку припадає на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції.

Чиста рентабельність виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку припадає на гривню реалізованої продукції. За аналогією з показниками рентабельності продажів, із двох названих вище показників рентабельності виробничої діяльності більш жорстким тестом прибутковості підприємства є показник чистої рентабельності виробництва, адже при його розрахунку застосовується чистий прибуток підприємства.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перелічених вище показників рентабельності та провести їх порівняння із зна­ченнями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показни­ками рентабельності конкурентів.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності широкого розповсю­дження набула факторна модель фірми «DuPont». Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства, й оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності, аналітиками цієї фірми обрано один, на їхню думку, найбільш значущий – рентабельність власного ка­піталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

В основу наведеної схеми аналізу покладено таку детерміновану модель:

(11.8)

(11.9)

З наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу і підприємства залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовіддачі та структури джерел і коштів, інвестованих у підприємство. Значущість цих показників пояснюється тим, що вони певною мірою узагальнюють усі аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства:

- перший фак­тор узагальнює Звіт про фінансові результати,

- другий – актив балансу,

- третій – пасив балансу.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд та включає наступні складові:

- рентабельність реалізації;

- коефіцієнт фінансової залежності;

- частка термінових зобов’язань у валюті балансу;

- коефіцієнт загального покриття (поточної платоспроможності);

- оборотність поточних активів.

(11.10)

де Р – чистий прибуток (ф. 2 р. 220);

А, П – відповідно сумарна вартість активів чи пасивів (ф. 1 р. 280 чи 640);

ВК – власний капітал (ф. 1 р. 380);

V – виручка від реалізації (чистий дохід – ф. 2 р. 035)

ПА – середня вартість поточних активів (ф. 1 р. 260);

ПП – поточні пасиви (ф. 1 р. 620).