ТЕМА 6. УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ
6.1. Економічна сутність і основні види активів.
6.2. Управління оборотними активами підприємства.
6.3. Управління необоротними активами.
6.4. Система показників ефективності використання активів підприємства.
6.1 Економічна сутність і основні види активів.
Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, використаних у господарській діяльності з метою одержання прибутку.
Для організації своєї діяльності підприємство повинно мати основні засоби та оборотні кошти.
У ході функціонування підприємства формуються оборотні кошти і необоротні активи.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.07.99 р. № 996-XIV, активами підприємства вважаються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому.
Специфіка функціонування кожної групи активів підприємства вимагає чіткої класифікації активів підприємства за різними ознаками.
Залежно від форми функціонування активів розрізняють:
матеріальні активи. Вони характеризують активи підприємства, що мають речовинну (матеріальну) форму. До складу матеріальних активів підприємства відносяться:
- основні засоби;
- незавершене будівництво;
- виробничі запаси сировини і напівфабрикатів;
- запаси готової продукції і т.д.
нематеріальні активи. Вони характеризують активи підприємства, що не мають речовинної форми, але приймають участь у господарській діяльності і приносять прибуток. До цього виду активів підприємства відносяться:
- придбані підприємством права користування окремими видами ресурсів;
- патентні права на використання винаходів;
- "ноу-хау";
- права на промислові моделі і зразки;
- торгова марка;
- "гудвіл”;
фінансові активи. До них відносяться:
- грошові активи в національній валюті;
- грошові активи в іноземній валюті;
- дебіторська заборгованість у всіх її формах;
- короткострокові фінансові вкладення;
- довгострокові фінансові вкладення.
Залежно від характеру участі у виробничому процесі і швидкості обороту даної групи засобів виділяють такі групи активів:
оборотні (поточні) активи, які характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і цілком споживаються протягом одного виробничо-господарського циклу.
Відповідно до законодавства до даної групи засобів відносяться майнові цінності, які мають матеріально-речовинну форму з терміном використання до одного року і вартістю менш 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.
необоротні активи. Вони характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі та переносять свою вартість на вироблений продукт частками.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, необоротні активи – це всі активи підприємства, що не є оборотними. До необоротних активів відносяться: основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, здійснюване для власних потреб підприємства, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи (це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступні періоди).
У міжнародній практиці необоротні активище називають позаоборотними (long-term assets or fixed assets), які являють собою засоби, що:
- мають термін корисної служби більш одного року;
- використовуються в діяльності підприємства;
- не підлягають перепродажу покупцям.
У цю групу не включається земля, призначена для продажу, а також будинки, які використовуються у процесі виробництва.
Залежно від джерел формування активів підприємства можна виділити дві групи, представлені валовими активами і чистими активами підприємства.
Валові активи — це сукупність активів підприємства незалежно від джерел їх формування (власних або позикових).
Чисті активи характеризуються винятково власними джерелами формування тобто чисті активи підприємства сформовані лише засобами власного капіталу.
Залежно від ступеня ліквідності активів їх можна згрупувати в наступні основні групи:
найбільш ліквідні активи, до них відносяться кошти і короткострокові фінансові вкладення в цінні папери (А1);
швидкореалізовувані активи, до складу яких входять депозити і дебіторська заборгованість (А2);
повільно реалізовувані активи – готова продукція, запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів (А3);
труднореалізовувані активи – земля, будинки, устаткування, продаж яких вимагає значного часу і тому здійснюється вкрай рідко (А4).
Керівництву підприємств необхідно будувати політику управління активами за такими напрямами:
1. Скласти чіткий прогноз щодо подальших перспектив росту операційної діяльності підприємства. При розробці прогнозу варто розглядати варіанти диверсифікованості виробництва.
2. Оцінити співвідношення об’єму та структури, існуючих у розпорядженні на підприємстві засобів масштабом і спеціалізацією діяльності.
У ході аналізу розглядаються всі можливі резерви зростання прибутку підприємства за рахунок залучення всіх наявних ресурсів, як внутрішніх, так і зовнішніх.
Для проведення такого аналізу оцінюють потребу:
- в матеріальних засобах;
- в коштах;
- в інших видах засобів.
Потреба в матеріальних засобах розраховується за формулою:
| (6.1) |
де Пм.с. – потреба в матеріальних активах визначеного виду;
Vпп – запланований обсяг виробництва конкретного виду продукції, од.;
Pnn – прогнозована вартість одиниці зробленої продукції;
Pr – продуктивність досліджуваного виду устаткування;
Cn – вартість монтажу, налагодження, установки.
Потреба в нематеріальних активах визначається виходячи з особливостей технологічного процесу, доступності природних ресурсів, а також здатності керівництва підприємства організувати і здійснити даний технологічний процес.
Потреба в коштах визначається шляхом складання балансу доходів і витрат. У дохідну частину балансу треба включати всі доходи підприємства незалежно від виду діяльності і джерел формування. У витратній частині повинні бути в обов'язковому порядку відображені кошти на оплату праці, розрахунки з партнерами, розрахунки по податкам і обов'язковим платежам та інші.
Потреба в інших видах активів визначається виходячи із специфіки виробничого і технологічного процесу на підприємстві.
3. Забезпечити оптимальну структуру активів підприємства з позиції генерування ними максимальної величини прибутку. У структурі активів підприємства повинні переважати такі види засобів, що здатні збільшувати операційний прибуток підприємства незважаючи на ріст витрат на їх утримання. Від активів, що не тільки не генерують прибуток, але і створюють додаткові витрати на їх збереження та утримання, підприємство повинно відмовитися. Як правило, найбільше генерують прибуток підприємства оборотні активи, у силу специфіки їх функціонування. Позаоборотні активи лише створюють умови для здійснення виробничого процесу, але при цьому залишаються тільки знаряддям праці, яке не приносить прибуток.
Для оцінки оптимальності співвідношення оборотних і позаоборотних коштів на підприємстві використовується коефіцієнт маневреності активів підприємства, що являє собою відношення величини оборотних активів підприємства (ОбА) до загальної величини даної групи засобів (А):
| (6.2) |
4. Максимізація швидкості обороту активів підприємства в процесі виробничого й операційного циклів.
У даному випадку має місце пряма залежність між швидкістю обороту активів підприємства і величиною його прибутку. Чим більше активи підприємства зроблять повних оборотів, тим більший прибуток підприємство одержить протягом звітного періоду.