УПРАВЛІННЯ РОЗПОДІЛОМ ПРИБУТКУ

Визначення можливих результатів зростання обсягу вало­вого прибутку від реалізації продукції за оптимізації співвідно­шення постійних та змінних витрат на виробництво і реаліза­цію продукції.

Збільшення обсягу прибутку підприємства залежить від трьох основних факторів:

• збільшення обсягу реалізації продукції;

• підвищення ціни на продукцію;

• зниження затрат на виробництво і реалізацію.

Поширеними у фінансовому менеджменті способами щодо максимізації і темпів наростання прибутку є:

1) метод граничного аналізу з оптимізацією затрат, обсягу ви­робництва продукції і прибутку, в основу якого покладено зіста­влення граничної виручки з граничними витратами

2) метод операційного лівериджу.

Метод операційного лівериджу побудовано на зіставленні ви­ручки від реалізації із загальними витратами, а також змінними та постійними витратами. Його зміст полягає в такому.

Будь-яка зміна виручки від реалізації продукції породжує ще значнішу зміну прибутку. Даний феномен має назву виробничого (операційного) важеля, сила дії якого визначається за формулою:

Сила дії виробничого важеля

Результат від реалізації після відшкодування змінних витрат Прибуток

Проте ступінь такої зміни залежить від співвідношення між постійними та змінними затратами підприємства, що називається коефіцієнтом операційного лівериджу:

Коефіцієнт операційного = левериджу

Постійні затрати на виробництво та реалізацію продукції Змінні затрати на виробництво та реалізацію продукції

Постійні затрати на виробництво та реалізацію продукції   Повна сума затрат на виробництво та реалізацію продукції

Чим більша питома вага постійних витрат у загальній сумі ви­трат (за постійної виручки від реалізації), тим сильніше діє виро­бничий важіль, і навпаки. Проте слід враховувати втрату еласти­чності в управлінні затратами у підприємств, що мають високий коефіцієнт операційного лівериджу, — за роздутих постійних ви­трат зниження виручки призведе до набагато більшої втрати при­бутку. В управлінні прибутком фінансовий менеджмент підпри­ємства повинен прагнути до економії як постійних, так і змінних витрат.

Співвідношення приросту суми валового прибутку та суми обсягу реалізації, що досягається за певного коефіцієнта опе­раційного лівериджу, називають ефектом операційного ліве­риджу:

Ефект операційного = лівериджу

Темп приросту валового прибутку, % Темп приросту обсягу реалізації продукції, %

При застосуванні методу операційного лівериджу необхідно враховувати ряд особливостей:

· позитивний вплив операційного лівериджу може бути досяг­нуто лише за умови переходу підприємством порогу рентабель­ності основної діяльності;

· чим вище значення коефіцієнта операційного лівериджу, тим вищим буде його ефект при збільшенні приросту обсягу реаліза­ції продукції;

· за умови зниження обсягу реалізації продукції значною мі­рою знижуватиметься валовий прибуток;

· ефект операційного лівериджу можеповністю виявлятисьлише в короткотерміновому періоді.

Використовуючи механізм операційного лівериджу, підпри­ємства можуть цілеспрямовано управляти постійними та змінними витратами з метою визначення такої їх комбінації, заякої ботримувався найбільший з усіх можливих прибутків.

Отриманий прибуток підприємство розподіляє за двома основ­ними напрямами:

Ø на фінансування певних витрат на рівні держави шляхом сплати в державний та місцеві бюджети податку на прибуток;

Ø на формування на рівні підприємства фінансових ресурсів або грошових фондів, які мають певне призначення і виконують певні функції в його діяльності.

Управління розподілом прибутку підприємства передбачає вирішення таких завдань:

1) забезпечити збільшення абсолютної суми прибутку після сплати податку на прибуток;

2) забезпечити збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства;

3) визначення оптимального співвідношення у використанні чистого прибутку на споживання і накопичення;

4) визначення оптимального розміру прибутку, який спрямо­вується на виплату дивідендів.

Дані завдання фінансові менеджери вирішують, враховуючи особливості чинної податкової політики (шляхом оптимального зменшення оподатковуваної суми прибутку, використання діючих податкових пільг, оптимізації податкових платежів у часі, врахування чинних умов оподаткування дивідендних виплат тощо.

В розподілі прибутку на рівні підприємства значну роль відіграє дивідендна політика. Дивідендна політика встановлює механізм формування частки прибутку, яка сплачується власником відповідно до його частки внеску в загальну суму власного капіталу підприємства.

Основною метою дивідендної політики є встановлення необхідних пропорцій поміж поточним використанням прибутку власниками та майбутнім його зростанням, яке максимізує ринкову вартість підприємства і забезпечує його стратегічний розвиток.

Розподіл прибутку являє собою процес формування напрямів його майбутнього використання відповідно до цілей і задач розвитку підприємства.

Роль розподілу прибутку в діяльності підприємства визначається наступними основними положеннями.

1. Розподіл прибутку безпосередньо реалізує головну мету політики управління ним – підвищення рівня добробуту власників підприємства. Воно формує пропорції між поточними виплатами їм прибутку на капітал (в формі дивідендів, відсотків і т.п.) і зростанням цих прибутків в майбутньому періоді (за рахунок забезпечення зростання вкладеного капіталу).

2. Розподіл прибутку є основним інструментом впливу на зростання ринкової вартості підприємства. Цей вплив виявляється в за­безпеченні приросту капіталу в процесі капіталізації частки розподі­леного прибутку.

3. Пропорції розподілу прибутку визначають темпи реалізації стратегії розвитку підприємства.

4. Характер розподілу прибутку є найважливішим індикатором інвестиційної привабливості підприємства. У процесі залучення власного капіталу із зовнішніх джерел рівень дивідендів (або інших форм інвестиційного прибутку), що виплачуються підприємством є одним з основних критеріїв оцінки, що визначають результат майбутньої емісії акцій.

5. Розподіл прибутку є однією з дійових форм впливу на трудову активність персоналу підприємства.

6. Пропорції розподілу прибутку формують рівень забезпечен­ня додаткової соціальної захищеності працівників.

7. Характер розподілу прибутку впливає на рівень поточної платоспроможності підприємства.

Розподіл прибутку здійснюється у відповідності зі спеціально розробленою політикою.

Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між його частинами, що капіталізується і споживається, з урахуванням забез­печення реалізації стратегії розвитку і зростання ринкової вартості підприємства.

Виходячи з цієї основної мети в процесі формування політики розподілу прибутку підприємства вирішуються наступні задачі:

Ø забезпечення отримання власниками необхідної норми при­бутку на інвестований капітал;

Ø забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок частки прибутку, що капіталізується;

Ø забезпечення стимулювання трудової активності і додаткового соціального захисту персоналу;

Ø забезпечення формування в необхідних розмірах резервного
і інших фондів підприємства.

З урахуванням реалізації цих основних задач здійснюється безпосередній розподіл прибутку підприємства. Процес цього розподілу базується на наступних принципах.

1. Зв'язок політики розподілу із загальною політикою управління прибутком підприємства. Мета і задачі політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати цілям і задачам загальної політики управління ним, так як розподіл прибутку звітного періоду являє собою процес забезпечення умов формування прибутку майбутнього періоду.

2. Пріоритетність обліку інтересів і менталітету власників
підприємства. Менталітет власників підприємства може бути спрямований на отримання високого поточного прибутку або на забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу, визначаючи головну пропорцію розподілу прибутку між частинами, які споживаються і капіталізуються.