Правові засади і основні складові соціального захисту інвалідів в Україні

Сутність соціальної політики стосовно інвалідів

Соціальна політика стосовно осіб з обмеженими можливостями здійснюється за двома напрямами:

1) з точки зору суспільних, глобальних проблем — зміни суспільної думки до проблеми інвалідності і формування середовища життєдіяльності, створення системи соціального і раціональ­ного працевлаштування і т. ін.;

2) з точки зору окремого індивіда — створення необхідних умов для адаптації до нових життєвих умов з урахуванням індивідуальних особливостей.

У Рекомендаціях до реабілітаційних програм 44 сесії Парламент­ської Асамблеї Ради Європи від 5 травня 1992 р. зазначалося, що «інвалідність — це обмеження в можливостях, обумовлені фізичними, психологічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими й іншими бар’єрами, що не дозволяють людині, яка має інвалідність, бути інтегрованим у суспільство і брати участь у житті сім’ї або суспільства на таких же підставах, як і інші члени суспільства.

Загальні права інвалідів сформульовані в Декларації ООН «Про права інвалідів». Наводимо кілька уривків з цього правового міжнародного документу:

¨ «Інваліди мають право на повагу до їх людського достоїнства»;

¨ «Інваліди мають ті ж громадянські і політичні права, що й інші особи»;

¨ «Інваліди мають право на заходи, призначені для того, щоб дати можливість придбати якомога більшу самостійність»;

¨ «Інваліди мають право на медичне, технічне чи функціональне лікування, включаючи протезні й ортопедичні апарати, на відновлення здоров’я і положення у суспільстві, на освіту, ремісничу професійну підготовку і відновлення працездатності, на допомогу, консультації, на послуги по працевлаштуванню й інші види обслуговування»;

¨ «Інваліди повинні бути захищені від будь-якої експлуатації».

В Україні за роки незалежності також відбулися зміни стосовно проблем інвалідності. Наприклад, 21.03.1991 р. був прийнятий Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в якому передбачено ряд спеціальних прав для інвалідів, без яких вони не можуть успішно інтегруватись в суспільство, зокрема:

¨ право на медичну допомогу (безкоштовно або на пільгових умовах), право на медичну реабілітацію (ст. 5, 25);

¨ право на забезпечення безперешкодного доступу до інформації з допомогою засобів комунікації (ст. 30, 34, 35);

¨ право на забезпечення безперешкодного доступу до об’єк­тів соціальної інфраструктури (розділ V ст. 26—30);

¨ право на забезпечення житлом (з обладнанням жилого приміщення спеціальними засобами і пристроями відповідно до індивідуальної програми реабілітації) (ст. 29, 30);

¨ право на освіту інвалідів (ст. 21, 22);

¨ право на працевлаштування (ст. 17, 20);

¨ право на матеріальне забезпечення (ст. 36);

¨ право на соціально-побутове обслуговування (ст. 37);

¨ право на медичне і санаторно-курортне лікування (ст. 38);

¨ право на транспортне обслуговування (ст. 28);

¨ право на створення громадських об’єднань (розділ ІІІ ст. 12—16).