ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1. Зміст, мета і завдання фінансового менеджменту
1.2.Функції фінансового менеджменту
1.3. Стратегічний і оперативно-тактичний фінансовий менеджмент
1.1 ЗМІСТ, МЕТА І ЗАВДАННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Новий етап формування ринкової економіки в Україні породив потребу в навчанні як практиків бізнесу, так і студентів вузів фінансовому менеджменту – науці управління фінансами підприємства, спрямованої на досягнення його стратегічних і тактичних цілей. Останні ж індивідуальні для кожного господарюючого суб’єкта. Підприємства в складних умовах податкового клімату можуть мати різні інтереси в питаннях регулювання маси і динаміки прибутку, примноження майна акціонерів, контролю за курсовою вартістю акцій, дивідендної політики, підвищення вартості підприємства, але всі ці і багато які інші аспекти діяльності підприємства піддаються управлінню за допомогою універсальних методів, напрацьованих ринковою цивілізацією і об’єднаних в науці фінансового менеджменту в струнку і корисну в практичному відношенні систему.
Поняття “менеджмент” можна розглянути з трьох сторін: як систему економічного управління, як орган управління ( апарат управління), як форму підприємницької діяльності.
МЕНЕДЖМЕНТ (англ. Managment – управління) узагальнено можна визначити як систему економічного управління виробництвом, що включає сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління.
Фінансовий менеджмент – невід’ємна складова менеджменту.
Фінансовий менеджмент представляє систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, зв’язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства та організацією обороту його грошових коштів.
Об’єктом управління в фінансовому менеджменті є сукупність умов здійснення грошового потоку, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів і фінансових відносин між господарюючими суб’єктами і їх підрозділами в господарському процесі.
Суб’єкт управління - цеспеціальна група людей (фінансова дирекція як апарат управління, фінансовий менеджер як керівник), яка за допомогою різних форм управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування обєкта.
Основні принципи ефективного управління фінансовими ресурсами представлені на рисунку 1.1.
Рисунок 1.1. - Основні принципи фінансового менеджменту
Інтегрованість із загальною системою управління підприємством означає, що будь-яке управлінське рішення безпосередньо чи опосередковано здійснює вплив на формування грошових потоків та результати фінансової діяльності. Звідси випливає необхідність інтегрувати рішення фінансового менеджменту із загальною системою управління підприємством.
Комплексний характер формування управлінських рішень зобов’язує враховувати взаємозв’язок і взаємовплив всіх управлінських рішень в галузі фінансових ресурсів.
Високий динамізм управління необхідний, оскільки навіть найбільш ефективні фінансові рішення, які були реалізовані у попередньому періоді, не завжди можуть бути застосовані на наступних етапах розвитку підприємств. Треба враховувати зміни факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, фінансового стану та інших параметрів діяльності.
Варіативність підходів до розробки управлінських рішень означає розробку альтернативних варіантів управлінських рішень, основаних на системі критеріїв, які визначають фінансову стратегію або фінансову політику підприємства.
Орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства вимагає, щоб проекти управлінських рішень були узгодженими із стратегічними цілями розвитку підприємства, і навпаки, повинні бути відхиленими у випадку протиріччя з головною метою діяльності підприємства.
Таким чином, підходи до рішення управлінських задач можуть бути найрізноманітнішими, тому фінансовий менеджмент має багатоваріантність. Багатоваріантність фінансового менеджменту означає поєднання стандарту і неординарності фінансових комбінацій, гнучкість і не повторність тих або інших способів дії в конкретній господарській ситуації. Головне в фінансовому менеджменті –правильна постановка мети, що фінансовим інтересам об’єкта управління. Фінансовий менеджмент вельми динамічний. Ефективність його функціонування багато в чому залежить від швидкості реакції зміни умов фінансового ринку, фінансової ситуації, фінансового становища об’єкта управління. Тому фінансовий менеджмент повинен базуватися на знанні стандартних прийомів управління, умінні швидко і правильно оцінювати конкретну фінансову ситуацію, на здатності швидко знайти оптимальний, якщо не єдиний, вихід з цієї ситуації. У фінансовому менеджменті готових рецептів не має і бути не може. Він вчить тому, як, знаючи методи, прийоми, способи рішення тих або інших господарських задач, добитися відчутного успіху для конкретного господарюючого суб’єкта.
З метою ефективного управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм. Фінансовий механізм підприємств – це система управління фінансами підприємств, призначена для організації фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою їх ефективного впливу на кінцеві результати роботи. Фінансовий механізм складається з п’яти взаємопов’язаних елементів: фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення.
Фінансові методи – це способи впливу фінансових відносин на господарський процес. Спектр фінансових методів є достатньо широким: планування, прогнозування, контроль, інвестування, кредитування, оподаткування тощо.
Певними прийомами дії фінансових методів виступають фінансові важелі: прибуток, доходи, амортизаційні відрахування, фінансові санкції та ін.
Правове забезпечення функціонування фінансового механізму включає законодавчі акти, постанови, накази та інші правові документи органів управління.
Нормативне забезпечення утворюють інструкції, нормативи, норми, тарифи тощо.
Інформаційне забезпечення складається з економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації.
Із урахуванням змісту і принципів фінансового менеджменту формуються його цілі і завдання.
Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.
Дана ціль одержує конкретне вираження в забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства (його акцій), що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників.
Слід відмітити, що головна мета фінансового менеджменту вступає у протиріччя із розповсюдженою думкою про те, що головною метою фінансової діяльності є максимізація прибутку. Справа у тому, що максимізація прибутку не завжди автоматично призводить до максимізації ринкової вартості підприємства. Наприклад, високий прибуток може повністю витрачатися на поточне споживання, внаслідок чого підприємство втрачає джерело свого розвитку на перспективу. Або високий рівень прибутку досягнутий за рахунок високого ступеню ризику. І в першому, і в другому випадках може знизитися ринкова ціна підприємства. Таким чином, в ринкових умовах господарювання максимізація прибутку виступає однією з важливіших задач фінансового менеджменту, але не є головною його метою.
Для досягнення головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення таких основних завдань:
Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства у майбутньому періоді. Для цього розраховується загальна потреба в фінансових ресурсах, оптимальне співвідношення їх власних та позикових джерел.
Забезпечення найефективнішого використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства. Передбачається пропорційність у використанні фінансових ресурсів на виробничі, соціальні та інші цілі. Повинні бути враховані стратегічні цілі розвитку підприємства та рівень віддачі вкладених коштів.
Вдосконалення управління грошовими потоками. Задача вирішується шляхом ефективного управління грошовими потоками, підтримки необхідної ліквідності оборотних активів.
Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику. Потрібно прагнути до максимізації не валового, а чистого прибутку, що потребує здійснення ефективної податкової, амортизаційної та дивідендної політики.
Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при очікуваному рівні прибутку. Мінімізація ризиків досягається шляхом диверсифікації видів діяльності, ефективними формами страхування та інше.
Забезпечення беззбиткової діяльності підприємства. Рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості та платоспроможності, що забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу та активів.
Усі завдання фінансового менеджменту взаємопов’язані, хоча окремі завдання носять різноспрямований характер. Тому в процесі фінансового менеджменту окремі завдання повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети.