Організація фінансового менеджменту

План

1. Глобальні проблеми сучасності: сутність, причини, виникнення, класифікація.

2. Роззброєння та його роль у вирішенні глобальних проблем. Екологічна криза.

3. Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та участь у ньому України.

1. Глобальні проблеми сучасності: сутність,

причини виникнення, класифікація

Глобалізація світової економіки – складна, багатоаспектна проблема, за якою приховується безліч процесів та явищ, проблем, що зачіпають усе людство, і які прийнято називати глобальними проблемами сучасності. Виникнення даних проблем свідчить про той факт, що глобалізація світового господарства відбувається в конфліктній, проблемній, суперечливій формі.

Глобальні проблеми– всезагальні проблеми, що визначаються загально планетарним за своїми масштабами і значенням характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн, становлять загрозу життю всього людства і можуть бути вирішені лише спільними діями всіх країн світу.

Найзагальнішою причиною загострення глобальних проблем є криза індустріальної цивілізації внаслідок:

- низькою рівня технологічної культури виробництва;

- безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації ресурсів природи;

- максимізації, а не оптимізації темпів економічного зростання;

- домінування технократичного підходу до виробництва;

- масштабного впливу людської діяльності на навколишнє середовище і необмеженого вторгнення людини в біосферу;

- швидкої урбанізації населення, зростання гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією;

- поглиблення суперечностей між світовим економічним простором і соціальним прогресом.

Таким чином, глобальні проблеми мають яскраво виражений економічний аспект. Вони впливають на структуру відтворення, динаміку економічних процесів, пошуки ефективних форм і методів управління.

Так наприклад, щорічні збитки від деградації природи оцінюються у відсотках від ВНП:

- для розвинених країн (США, Англія, ФРН, Нідерланди) 0,4-2%;

- для держав Східної Європи – 6-15%;

- для країн СНД, зокрема України – 10-15%;

- для країн третього світу (Нігерія, Ефіопія) – 6-18%.

Особливості глобальних проблем:

- вони мають загальнопланетарний характер, принципово важливі для всього людства;

- безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, усіх країн і народів планети;

- мають взаємопов’язаний характер і суттєво впливають на всі сфери суспільного життя;

- відображають поглиблення та удосконалення світогосподарських зв’язків;

- потребують залучення колосальних технологічних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, невідкладних і рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль всього світового співтовариства;

- можуть бути успішно вирішені лише за умови створення адекватної моделі стійкого розвитку людської цивілізації.

За сферами дії глобальні проблеми поділяються на три групи:

І. Проблеми взаємодії природи і суспільства:

- раціональне природокористування, збереження навколишнього середовища;

- раціональне використання ресурсів світового океану, мирне освоєння космосу;

- утилізація відходів життєдіяльності;

ІІ. Проблеми суспільних взаємовідносин:

- відвернення світової термоядерної війни, забезпечення стабільного миру;

- подолання економічної відсталості певних регіонів і країн світу;

- попередження міжнародних конфліктів;

- ліквідація наслідків світових та локальних криз;

- роззброєння, конверсія військового виробництва.

ІІІ. Проблеми розвитку людини і забезпечення її майбутнього:

- пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР;

- подолання епідемій тяжких захворювань, (серцево-судинні, онкологічні, СНІД, наркоманія);

- культурно-моральні проблеми: втрата довіри до соціальних інститутів, нестабільність сім’ї, послаблення зв’язку поколінь;

- боротьба з тероризмом, міжнародною злочинністю, наркобізнесом;

- проблема демократизації суспільства, охорони прав людини.

Класифікація глобальних проблем не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер. Так ІІІ сфера конкретизує та підсилює увесь комплекс проблем.

2. Роззброєння та його роль у вирішенні глобальних проблем. Екологічна криза

Серед глобальних проблем – проблема збереження миру є однією з найпоширеніших.

Закінчення в кінці ХХ ст. «холодної війни», що виступала у протистоянні двох систем, дещо зняло гостроту прямої загрози ядерної війни. Але людство зіткнулось зі зростанням кількості локальних конфліктів з приводу територіальних, етнічних, релігійних розходжень, що загрожують перетворитись у регіональні та загальні конфлікти.

Загрозливим викликом людству стало розширення кількості ядерних держав. У 1998 році випробували ядерну зброю Індія та Пакистан. До потенційно ядерних держав належать Ізраїль, Іран, КНДР, Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина.

Гонка озброєнь у ХХ ст. набула небачених масштабів. Нині у світі нагромаджено 30 тис. ядерних боєзарядів, з загальною потужністю = 15 тис. мегатонн. Небезпечними темпами розгортаються види озброєнь, що націлені не ведення воєн у космосі. Протягом століття світові воєнні витрати зросли більше ніж у 30 разів.

ВПК багатьох країн витрачають колосальні кошти на виробництво зброї, що веде до загострення економічних та соціальних проблем.

Кошти на вирішення багатьох глобальних проблем людство може віднайти за рахунок демілітаризації економіки– роззброєння та ліквідації оборонних галузей виробництва.

Вона передбачає конверсію підприємств, що працюють на оборону.

Конверсія – це зміна пропорцій розподілу фінансових, людських і матеріальних ресурсів між цивільною і воєнною сферою, переключення виробництва на мирні цілі.

Але конверсія виявилась дорогою справою як в економічному так і соціальному аспекті. За оцінками експертів початкові витрати на конверсію перевищують витрати на гонку озброєнь. За цих умов вихід лише один: народи всіх країн спільно і організовано мають здійснити ядерне роззброєння, суттєво зменшити військові витрати, подолати міжнаціональні та внутрішньонаціональні конфлікти.

Наприкінці ХХ століття людство опинилось перед загрозою екологічних проблем власного соціально-економічного розвитку. Кількісне та якісне нарощення темпів НТП, залучення до господарського обороту дедалі більшої маси природних ресурсів, зростання масштабів природокористування і посилення тиску на довкілля створюють напружену ресурсно-екологічну ситуацію, - критичну з огляду на відтворювальні та відновлювальні можливості біосфери. Більшість вчених називають це екологічною кризою.

Екологічна криза – це незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградація природного середовища, яке втрачає здатність до відтворення, асиміляції та саморегулювання.

Вона виявляється у:

- кількісному та якісному виснаженні природних ресурсів (земля, вода ліси);

- інтенсифікації природних катаклізмів, стихійних лих, катастроф;

- глобальній зміні клімату (кислотні дощі, озонові дири, парниковий ефект);

- зростанні генетичних загроз популяції за рахунок збільшення радіоактивних відходів;

- незворотних втратах генофонду планети (зникають певні види рослин, тварин).

Основні напрями подолання екологічної кризи:

1) техніко-технологічний – поліпшення стану довкілля за рахунок зміни структури економіки та екологізації продуктивних сил (безвідходні ресурсозберігаючі технології, альтернативна енергетика);

2) екологічний: інтеграція екологічних принципів у ринкові реформи, вдосконалення економічного механізму природокористування;

3) науково-теоретичний – фундаментальні наукові дослідження, наукове обґрунтування критеріїв екологічної безпеки, природоохоронне бізнес-планування.

4) адміністративно-правовий – удосконалення природоохоронного законодавства, посилення екологічної дисципліни та юридичної відповідальності за порушення природоохоронних норм, екологічні експертизи проектів.

5) еколого-просвітницький – еколого-правове виховання формування нового екологічного мислення та екологічної свідомості;

6) міжнародний – екологічне співробітництво, інтеграція сил, коштів, ресурсів на вирішенні екологічних проблем.

Все це має забезпечити сталий розвиток.

Під сталим розуміється тип розвитку, що не перекладає на майбутні покоління додаткові витрати: він мінімізує негативні зовнішні ефекти, забезпечує просте або розширене відтворення виробничого потенціалу, необхідність врахування довгострокових наслідків прийнятих рішень.

3. Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем

та участь у ньому України

Вирішення глобальних проблем можливе лише за умови невідкладності й рішучості дій, колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства.

Основними сферами міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем є:

- роззброєння і конверсія;

- ліквідація зон екологічного лиха;

- встановлення уніфікованих норм та правил природокористування;

- сприяння країнам, що розвиваються у вирішенні проблем злиднів, голоду, хвороб, неграмотності;

- освоєння інформаційних технологій, формування єдиного інформаційного простору.

Основні форми міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем: