Питання до самоконтролю знань

План

Навчальна мета

- з'ясувати сутність суспільного відтворення його основні проблеми;

- розкрити сутність проблеми реалізації суспільного продукту, вивести основні умови реалізації при простому та розширеному відтворенні;

- проаналізувати результативні показники суспільного відтворення.

1. Суспільне відтворення: сутність, проблеми збалансованості.

2. Марксистська модель рівноваги суспільного відтворення.

3. Результати суспільного відтворення.

 

1. Суспільне відтворення: сутність, проблеми збалансованості

Економіка завжди існує в державних кордонах і, отже, її ресурси,можливості, потенціал обмежені не тільки наявними умовами відтворення, але й наявністю корисних копалин, населенням, територією, географічними факторами тощо. Іншими словами, суспільне відтворення, тобто постійно поновлюване виробництво, розподіл, обмін і споживання в даній країні завжди здійснюється як національне відтворення.

Проблема збалансованості, тобто забезпечення відповідності виробництва і потреб, відповідності обсягу і структури виробництва витратам і доходам у суспільстві є основною проблемою відтворення будь-якого типу господарства, будь-якої економічної системи. Якщо глянути на розвиток суспільного відтворення історично, то ми побачимо лише різні модифікації цієї проблеми, що розрізняються не тільки способами підтримки народногосподарської збалансованості, але і різноманітністю кола потреб, ступенем складності суспільних зв'язків, особливостями економічних форм виразу пропозиції з боку виробництва і потреб.

В умовах ринкової економіки ця проблема виступає як проблема реалізації суспільного продукту, коли потрібна відповідність пропорцій відтворення не тільки за натуральною формою, але й за вартістю. Ця проблема в реальній дійсності ринкового господарства виступає як проблема відповідності між сукупним попитом та сукупною пропозицією суспільства. Причому ця відповідність повинна бути досягнута не тільки за обсягом, але і за структурою.

Рішення проблеми реалізації дозволяє досягти цілей макроекономічної
політики: зростання реального суспільного продукту, високого рівня
зайнятості, стабільного рівня цін і експортно-імпортної рівноваги.

Проблема пропорцій і їхньої збалансованості - ключова проблема відтворення. Порушення збалансованості навіть в одній ланці економіки може привести до ланцюгової реакції порушень у всьому народному господарстві, викликавши економічні потрясіння. Пропорції в економіці різноманітні. Їхня класифікація може бути проведена за декількома критеріями.

По-перше, необхідно виділяти найбільш загальну пропорцію між виробництвом і споживанням.Ця пропорція має в економіці різноманітні форми прояву. У складі суспільного продукту - це пропорція між засобами виробництва і споживчими благами і послугами, створеними протягом року. Якщо підсумовувати всю продукцію, вироблену в економіці, включаючи проміжний продукт, то дана пропорція виступає як пропорція між І підрозділом(засоби виробництва) і ІІ підрозділом(предмети споживання) суспільного виробництва. Пропорція між виробництвом і споживанням є найбільш загальноюі наскрізноюпропорцією відтворення, яка охоплює усі форми продукту і накопичених ресурсів.

Інший різновид пропорцій - це пропорції між сферами і секторамиекономіки. Відображенням цієї пропорції у валовому продукті є пропорція між виробництвом товарів і виробництвом послуг.У даний час у розвинутих країнах частка послуг у ВВП існує в межах 2/3-3/4. Змінилася структура послуг: тут величезне зростання досягається в сфері послуг фінансів, кредиту, страхування. Важливою пропорцією також є співвідношення між соціальною сферою, яка включає освіту, національну культуру, охорону здоров'я і. житлові умови населення, та іншими сферами і галузями народного господарства, які прямо не забезпечують соціальні умови життя громадян.

Третя група пропорцій - пропорції між галузями народного господарства.Вони складають базову структуру народного господарства, поєднують ті ланки економіки, які однотипні за видами продукції і, отже, технологічними умовами, засобами і предметами праці.

Четверта група пропорцій - співвідношення між частинами суспільного продукту, які виконують особливу відтворювальну роль в економіці. Як такі пропорції можна, наприклад, виділити співвідношення між різними елементами валового національного продукту, обчисленнями в системі національних рахунків. Аналіз даних пропорцій надає багату інформацію про стан економіки країни та її динаміку.

2. Марксистська модель рівноваги суспільного відтворення

Питання про схематичне зображення національного відтворення має багатовікову історію. Можна виділити кілька принципових спроб описати механізм національного відтворення. При цьому важливо знайти таку залежність між усіма складовими, при якій економіка знаходиться в рівновазі.

Загальною економічною рівновагоюназивається такий стан національної економіки, при якому на ринках одночасно забезпечується рівність попиту та пропозиції і жоден з економічних агентів не зацікавлений у зміні обсягу своїх покупок чи продажів.

У реальному житті рівновага є виключенням, скороминущим явищем, що рідко досягається. Нормальний стан економіки припускає можливість відхилення на окремих ринках від стану загальної рівноваги. Однак рівноважний аналіз широко використовується, тому що в досягненні рівноваги зацікавлені всі економічні агенти.

Рівновага суспільного відтворення можлива за умови, що всі товари продані, усі засоби виробництва і предмети споживання відшкодовані.

Ця умова припускає дотримання певних народногосподарських пропорцій.

Уперше до такого висновку прийшов фізіократ Франсуа Кене, якому належить історично перша спроба описати механізм національного відтворення. У своїй знаменитій праці "Економічна таблиця" (1758 р.) Ф. Кене вперше спробував проаналізувати суспільне відтворення як збалансовану економічну систему, установивши пропорційність між натурально-речовинними і вартісними елементами національного виробництва.

Надалі проблемами рівноваги на рівні суспільного відтворення займався К.Маркс.

Він виходив з того, що відтворення являє собою єдиний процес поновлення матеріальних благ, виробничих відносин і робочої сили. На його думку, досягти рівноваги можна лише в тому випадку, якщо будуть відшкодовані всі частини суспільного продукту як за вартістю, так і в натуральній формі.

За вартістю сукупний суспільний продукт складається з трьох частин: спожитого постійного капіталу (с), змінного (V) та додаткової вартості (т), тобто дорівнює с + V+ т.

За натурально-речовинною формою сукупний суспільний продукт складається з засобів виробництва (І підрозділ) і предметів споживання (ІІ підрозділ).

Схема процесу відтворення за Марксом. Поняття "відтворення".

Безперервний процес виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, називається - відтворенням. Процес відтворення охоплює стадії виробництва, розподілу, обміну, споживання. Для поновлення процесу виробництва потрібно відтворити необхідні ресурси, тобто предмети праці (сировина, матеріали, комплектуючі), засоби праці (машини, устаткування, будинки, спорудження) і робочу силу. Відтворення припускає поновлення не тільки факторів виробництва, але й у відповідних формах економічних, виробничих відносин.

За своїм типом відтворення може характеризуватися як просте, розширене чи звужене. Просте відтворення- це процес поновлення процесу виробництва в незмінному масштабі, що визначає необхідність поновлення виробництва благ з незмінним обсягом ресурсів у їх кількісному і якісному відношенні.

Відтворення називається розширеним, якщо виробництво щорічно здійснюється в зростаючому масштабі, що визначає додаткове залучення ресурсів і їхнє якісне удосконалення.

Звужене відтворенняхарактеризується скороченням масштабу виробництва, що може бути викликане недостатністю ресурсів, нераціональним і неефективним їх використанням чи погіршенням якісного стану використовуваних ресурсів. Як правило, відтворення має розширенийхарактер. Однак у періоди кризової фази економічних циклів, воєн, стихійних катаклізмів чи революційних перетворень у суспільстві воно набуває характеру не тільки простого, але і звуженого.

Для макроекономічного аналізу процесу відтворення в народногосподарському комплексі виділяються два великих підрозділи за принципом призначення продукції, що випускається.

І підрозділвключає всі галузі і виробництва, які випускають засоби виробництвa, тобто ті з них, продукція яких має виробниче призначення і буде використана в наступних процесах господарської діяльності.

ІІ підрозділохоплює всі галузі і виробництва з випуску предметів споживання, тобто продуктів, що мають споживче призначення і служать для задоволення суспільних чи індивідуальних потреб населення.

У сукупності ці підрозділи охоплюють усе суспільне виробництво. Суспільство повинно вибрати такий розподіл ресурсів між І іII підрозділами, який, по-перше, відповідав би кривій виробничих можливостей; по-друге, забезпечував би збалансованість виробництва засобів виробництва (І підрозділ) і виробництва предметів споживання (II підрозділ).

Умови реалізації при простому відтворенні. Розглянемо процес і умови реалізації при простому відтворенні й економічній рівновазі при збалансованому, пропорційному розвитку І і II підрозділів.

Збалансованість і рівноважний стан економіки при простому відтворенні, так само як і повна реалізація суспільного продукту, зв'язані з дотриманням трьох основних пропорцій:

а) І (V + m) = II с;

б) І(с +V + m)= І с +II с;

в) I(V + m) + ІІ(V + m) = II(c + V + m)

Розглянемо реалізацію суспільного продукту і пропорції суспільного виробництва при розширеному відтворенні.

Особливості розширеного відтворення. Для здійснення розширеного відтворення необхідно щорічно частину створеного додаткового продукту направляти на збільшення матеріальних і трудових ресурсів з метою розширити масштаб виробництва і збільшити обсяг виробленого суспільного продукту. У цьому випадку додатковий продукт розпадається на фонд споживання (ФС) іфонд нагромадження (ФН). Фонд нагромадження служить джерелом для додаткового придбання засобів виробництва і наймання робочої сили.

Звідси можна зробити висновок про розходження між простим і розширеним відтворенням.При простому відтворенні весь додатковий продукт використовується на споживчі цілі, тобто цілком "проїдається". При розширеному відтворенні одна частина додаткового продукту йде на споживання, аінша - на нарощування ресурсів (засобів виробництва і робочої сили).

 

Умови реалізації при розширеному відтворенні:

а) I (V+ m)>IIc;

б) І ( c + V + m)> Ic + IІc;

в) I (V + m) + ІІ(V + m)>II(c + V + m)

Звернемося до реалізації продуктів І і II підрозділів:

- І підрозділ залишає для власних виробничих потреб засоби виробництва. Частина продукту, що залишилася, яка представляє собою знов-таки засоби виробництва, не знаходить реалізації в І підрозділі. Вона призначена для обміну на продукцію II підрозділу з метою одержання необхідних йому предметів споживання.

- II підрозділ залишає для власного споживання предмети споживання. Частина продукту, що залишилася, і яка за натурально-речовинною формою складається з предметів споживання, не знаходить збуту в цьому підрозділі і призначена для обміну на необхідні йому засоби виробництва, що знаходяться в розпорядженні І підрозділу.

Особливості суспільного відтворення за сучасних умов:

-зближуються темпи зростання І і ІІ підрозділів, бо ринкова економіка працює на споживача, тому швидко розвивається сфера послуг, галузі споживчого комплексу і всієї соціальної інфраструктури

- істотну роль відіграє воєнне виробництво;

- скорочується фондомістськість виробництва;

- зменшується доля капіталомістких галузей і збільшується – наукомістких;

- йде процес диверсифікації, інтернаціоналізації виробництва.

За сучасних умов також широко використовується балансові методи макроекономічної рівноваги та модель економічного обороту ресурсів.

 

3. Результати суспільного (національного) відтворення

Як узагальнюючі результати функціонування національної економіки застосовуються агрегати, використовувані за рекомендацією Організації Об'єднаних Націй. Із середини 90-х pp. XX ст. на міжнародну систему рахівництва перейшла і Україна.

Основним і узагальнюючим є національне багатство.

Національне багатство- це вся сукупність споживчих вартостей, накопичених суспільством за всю його історію.

Уперше національне багатство було обчислено У. Петті в 1664 р. в Англії. Через сто років цю спробу повторив А. Сміт.

Національне багатство охоплює: майно (основні й оборотні фонди, домашнє майно), природні багатства (земля, запаси мінеральних і лісових ресурсів), нематеріальне багатство (потенціал здоров'я нації, її духовне багатство, освітній і науковий потенціал, що формують інтелектуальну власність).

Основним узагальнюючим показником господарської діяльності за один рік є суспільний продукт.Його виражають за допомогою ряду показників: валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий національний продукт(ЧНП), національний дохід (НД).(дивись тему 2).

Національний дохід - це сукупність доходів усіх власників економічних ресурсів (всіх економічних агентів - учасників сфер матеріального виробництва і нематеріальних послуг).

Він обчислюється як різниця між ВНП (ВВП) і витраченими протягом року на його створення матеріальними витратами (амортизація, сировина, матеріали). Для характеристики рівня життя населеннявикористовуються три показники: особистий, дохід, використаний дохід, чистий економічний добробут.

Особистий дохід- це весь, дохід, одержуваний окремими особами чи сім'ями до сплати податків. Він містить у собі отриманий дохід плюс трансферні платежі, що одержують сім'ї й індивідуальні особи від держави: пенсії, стипендії, допомога у зв'язку з безробіттям і т. ін. Він втрачається на споживання, заощадження, сплату податків тощо.

Використаний дохід- це дохід, що залишається після сплати податків.

Між ВНП і економічним добробутом існує прямий зв'язок: чим більший ВНП, тим вищий добробут. Однак ВНП не враховує всіх компонентів, що впливають на добробут. Тому П. Самуельсоном було запропоновано підраховувати чистий економічний добробут (ЧЕД).

ЧЕД- це показник, який вимірює економічний добробут суспільства з урахуванням не тільки наявних доходів, але і якості життя.

Методика підрахунку цього показника така: із ВНП відраховується збитки від забруднення навколишнього середовища, кримінальної обстановки і т. ін. Одночасно додаються доходи від самообслуговування, задоволення від дозвілля, комфорту в громадських місцях тощо. Усі ці фактори або поліпшують, або погіршують якість життя, але не враховуються у ВНП. Так, наприклад, забруднення повітря від теплоцентралі, задимленість вулиць не збільшують добробут. Навпроти, приватні уроки, робота навколо дачного будиночка, ремонт квартири, зроблений самостійно, сприяють зростанню
якості життя, але у ВНП не враховуються.

Складність підрахунку ЧЕД полягає в тому, що важко кількісно оцінити всі ці фактори.

В економічному відтворенні України значна роль належить тіньовій економіці. Як економічна категорія тіньова економіка – це сукупність специфічних економічних відносин пов’язаних з виробництвом, розподілом, споживанням товарів і послуг, приховану від державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.

Для України сьогодні важливою проблемою є також зміна галузевої структури економіки на користь нових, наукоємних галузей виробництва, що забезпечують економічний і соціальний прогрес суспільства.

 

Висновки:

1. Макроекономічна рівновага, що базується на пріоритеті виробництва, припускає розподіл суспільного виробництва на І і II підрозділ. І підрозділ містить у собі всі галузі виробництва з випуску засобів виробництва, II підрозділ - з випуску предметів споживання. У зв'язку з тим, що обидва підрозділи не можуть самостійно забезпечити власний процес виробництва, вони змушені обмінюватися частиною створеної ними продукції. І підрозділ, звертаючись до II підрозділу за предметами споживання, пропонує йому еквівалентний за вартістю обсяг засобів виробництва. У результаті між І і II підрозділами відбувається частковий обмін виробленими ними продуктами.

2. З метою здійснення безперервного процесу відтворення (безупинного повторення в тій чи іншій формі виробництва) І і II підрозділи залишають частину вироблених кожним з них суспільних продуктів для власних потреб, а іншою частиною продуктів вони обмінюються між собою.

3. Відтворення за своїм характером може бути простим (масштаб виробництва незмінний), розширеним (масштаб виробництва щорічно збільшується), звуженим (масштаб виробництва щорічно скорочується).

4. Збалансований розвиток національної економіки при простому відтворенні має місце в тому випадку, якщо весь додатковий продукт цілком іде винятково на споживання, а національний дохід, створений у І підрозділі, дорівнює вартості засобів виробництва, спожитих у II підрозділі.

5. Рівноважний стан національної економіки при розширеному відтворенні (коли частина додаткового продукту спрямовується на нагромадження) досягається в тому випадку, коли вартість засобів виробництва II підрозділу з урахуванням нагромадження буде дорівнювати вартості фонду споживання І підрозділу з урахуванням його збільшення.

6. Важливе значення для забезпечення пропорційного розвитку народного господарства має складання міжгалузевого балансу, який є системою лінійних рівнянь, з метою виявлення повних витрат продукції одних галузей у виробництві продукції інших галузей. Міжгалузевий баланс дозволяє визначати обсяги виробництв у галузях національної економіки, що відповідають заданому кінцевому попиту.

 

Основні поняття

Відтворення, просте відтворення, розширене відтворення, сукупний суспільний продукт, система національних рахунків, національний дохід, національне багатство.

 

1. В чому полягає сутність суспільного відтворення?

2. Як розподіляється додаткова вартість при розширеному відтворенні?

3. Які два основні підрозділи суспільного виробництва виділив К.Маркса?

4. В чому сутність теорії реалізації ССП К.Маркса?

5. Сформулюй умови реалізації ССП при простому відтворенні?

6. Сформулюйте умови реалізації ССПу при розширеному відтворенні?

Література

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-прес, 2012, - 702с.

2. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія : Навч. посіб. – К : Знання , 2007- 684с.

3. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.: За ред. К.Т. Кривенка, - К.: КНЕУ, 2005. – 508 с.

4. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. В. О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2007. – 672 с.

5. Мельник Л.Ю., Макаренко Л.М. :Економічна теорія – політекономічний контекст – Навчальний посібник . К .: Кондор, 2008-524 с.

6. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М. , Іткін О.Ф. Політична економія : Підручник/ За науковою ред.. доктора економічних наук, проф.. В.Г. Федоренка – К.- Алерта.2008-487 с

7.Щетинін А. І. Політична економія. Підручник.- К.: Центр учбової літератури, 2011.-480с.


Тема №13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою