Монопольна рента

План

 

1. Підприємництво в сфері обігу. Торговий капітал і торговий прибуток. Форми торгівлі за сучасних умов.

2. Сутність, джерела, функції та особливості позичкового капіталу. Підприємницький дохід і позичковий відсоток. Норма позичкового відсотку.

3. Акціонерне товариство і акціонерний капітал.

4. Особливості бізнесу в сільському господарстві. Рентні відносини.

5. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс (АПК).

 

1. Підприємництво в сфері обігу. Торговий капітал і торговий прибуток. Форми торгівлі за сучасних умов

 

К. Маркс називає промисловим капіталом капітал будь-якої галузі виробництва, що ведеться капіталістичним способом.

Загальна формула руху промислового капіталу:

На кожній стадії кругообороту промисловий капітал набуває певної форми та виконує певну функцію:

- функція грошового капіталу – підготовка до виробництва додаткової вартості;

- функція виробничого капіталу – виробництво додаткової вартості;

- функція товарного капіталу – реалізація додаткової вартості.

Кожний індивідуальний капітал знаходиться в усіх трьох кругооборотах одночасно, весь кругооборот – це єдність всіх його трьох форм. «Всі три кругообороти мають те спільне, що капітал закінчує процес свого кругообороту в тій же формі, в якій він відкриває його і дякуючи цьому знов набуває початкової форми, в якій він знову відкриває той же кругооборот» (К. Маркс, капітал, т.2, с.109).

Поглиблення суспільного поділу праці на певному етапі розвитку капіталістичного виробництва привело до відокремлення товарної і грошової форм промислового капіталу у відносно самостійні форми – торговий і позичковий капітал.

Торговий капітал – це відокремлена частина промислового капіталу, що застосовується окремою групою підприємців виключно у сфері обігу та перетворює товарний капітал на грошовий з метою одержання прибутку.

Його функції:

- перетворює товарну форму капіталу в грошову форму;

- обслуговує реалізацію товарів і втіленої в них додаткової вартості;

- скорочує час обороту капіталу;

- знижує витрати обігу на одиницю реалізованої продукції;

- збільшує величну всього суспільного капіталу;

- підвищує норму прибутку;

- зменшує долю капіталу зайнятого у сфері обігу.

Торговий капітал концентрує попит на товари і тому має змогу впливати на виробництво, пристосовуючи його до потреб ринку, стимулюючи випуск товарів, що користуються попитом, інноваційних виробів, скорочує і припиняє виробництво неприбуткових товарів, впливає на попит, пов’язує виробництво з національними і зарубіжними ринками.

За сучасних умов поглиблюється інтеграція промислового і торгового капіталів на новій основі. Рух промислового і торгового капіталу переплітається на основі кооперації промисловості і торгівлі. Це відображається в концепції маркетингу.

Маркетинг – спрямована на задоволення потреб споживачів щодо отримання прибутку діяльність у сфері ринку товарів, послуг, цінних паперів, яка полягає у просуванні товарів на ринок, формуванні попиту, стимулюванні збуту товарів, розвитку і прискоренні обігу товарного капіталу.

Таким чином, маркетинг не є особливою функцією промислового або товарного капіталу, він лише відображає специфічний погляд на підприємництво, мета якого – «створення споживача».

На етапі зрілих ринкових відносин застосування маркетингу в практиці виробничо-комерційної діяльності підприємств і фірм постає як новітня форма взаємозв’язків промислового і торгового капіталів.

Торговий капітал загалом обслуговує сферу обігу, в якій не створюється ні нова вартість, ні додаткова вартість. Проте оборот торгового капіталу Г – Т - Г′ (гроші – товар – гроші штрих) передбачає не лише відшкодування витрат на реалізацію, а й отримання прибутку, причому не нижчого, ніж середній у виробництві. На поверхні явищ, здається, що торговий прибуток – це надбавка до ціни товару. Насправді механізм його утворення наступний:

Припустимо, що функціонує промисловий капітал 900 грошових одиниць (720с+180v) при m′= 100 %. Тоді він створює додаткову вартість 180m (якщо m′= 100 %, то m=v=180 гр. од.).

Повна вартість товару складе:

Норма прибутку на промисловий капітал (галузева) становитиме:

Але для реалізації вироблених товарів необхідний додатковий капітал. Якщо торговельні бізнесмени авансують на реалізацію 100 одиниць капіталу, то весь авансований капітал складе 1000 гр. од. (900+100)

Суспільне виробництво включатиме дві сфери (промисловість і торгівлю) значить виникає міжгалузева конкуренція й утворюється середня норма прибутку:

.

Тоді промисловий бізнесмен одержить середній прибуток: 18% від 900 = 162 (гр. од.), а торговий: 18% від 100 = 18 (гр. од.)

Ціна, за якою промисловий підприємець реалізує товар торговому, ціна виробництва, становитиме: 720с+180v+162 = 1062 гр. од. (тобто це неповна ціна виробництва).

Торговці реалізують товар за повною ціною виробництва, тобто включать в неї і торговий прибуток: 720с+180v+162+18= 1080 гр. од.

Таким чином, торговий прибутокце частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промислові підприємці уступають (через механізм цін) торговим за те, що вони реалізують товар.

Отже, промисловий підприємець реалізує товар торговому за оптовою ціною, яка трохи нижча від ціни виробництва, уступаючи частину додаткової вартості, втіленої в товарі за те, що торговці реалізують товар.

Торговий капітал теж бере участь у міжгалузевій конкуренції та утворенні середньої норми прибутку, а торговий прибуток, як і прибуток взагалі є перетвореною формою додаткової вартості.

Витрати обігу – це витрати, пов’язані з реалізацією товару.Вони поділяються на дві групи:

1) чисті витрати обігу– пов’язані зі зміною форми вартості (купівля – продаж, розрахунки, реклама, зарплата продавців, касирів, бухгалтерів, утримання приміщень). Це праця непродуктивна, не створює ні нової, ні додаткової вартості, тому вони покриваються за рахунок сукупної додаткової вартості,створеної продуктивною працею у промисловості і частково в торгівлі.

2) додаткові витрати обігу – це продуктивні витрати, зумовлені продовженням процесу виробництва у сфері обігу (транспортування, зберігання, упаковка, сортування). Це праця продуктивна, тому вони відшкодовуються за рахунок збільшеної вартості і ціни товару (упакований товар дорожчий).

Норма торгового прибутку розраховується як середня, тобто як відношення до суми капіталу, авансованого у виробництво у торгівлю.

На відміну від сфери виробництва норма торгового прибутку не залежить від швидкості обороту торгового капіталу, бо капітал обігу не створює додаткову вартість. Однак прискорюючи оборот промислового капіталу, торговий капітал сприяє підвищенню середньої норми прибутку.

Форми торгівлі за сучасних умов:

1) оптова: біржова; ярмарки; торги; аукціони; торгові доми.

2) роздрібна торгівля: спец. магазини; багатофілійні магазини; магазини стандартних цін; універмаги; посилкова торгівля; магазини самообслуговування.

3) зовнішня торгівля,

4) посилкова,

5) через інтернет.

2.Сутність, джерела, функції та особливості позичкового капіталу. Підприємницький дохід і позичковий відсоток.

Норма позичкового відсотку

З розвитком ринкового господарства грошова форма промислового капіталу відокремлюється від нього і перетворюється на позичковий капітал, що функціонує самостійно та приносить власникам дохід у формі відсотку.

Історично позичковому капіталу передував лихварський. Основною його функцією був засіб платежу, причому позики надавались під дуже великі відсотки (40%, 50%, 100% і більше).

Позичковий капітал відрізняється від лихварського тим, що його основними позичальниками є функціонуючі підприємці, що використовують позику не для погашення боргів, а як капітал, тобто для одержання прибутку.

Позичковий капітал – це грошовий капітал, що віддається у позику і приносить власнику дохід у формі позичкового відсотка.

Джерела утворення позичкового капіталу:

1. Тимчасово вивільнені в процесі кругообороту промислового капіталу грошові засоби:

- амортизаційні відрахування, призначені для оновлення основного капіталу;

- тимчасово вільні кошти, призначені для оборотного капіталу (зарплата, сировина);

- кошти, призначені для розширення та модернізації виробництва.

2. Капітали рантьє (осіб, що живуть на відсоток).

3. Грошові доходи та заощадження населення.

4. Грошові засоби державного та місцевих бюджетів, установ.

Формула руху позичкового капіталу:

Г - Г′

маскує джерело позичкового відсотку, породжує хибне враження, що гроші створюють гроші. Насправді це не так.

Підприємець - позичальник вкладає позичений капітал у виробництво і одержує середній прибуток. Цей прибуток поділяється на дві частини:

1) підприємницький дохід – залишається у функціонуючого підприємця;

2) позичковий відсоток – віддається кредитору як плата за використання позиченого капіталу.

Таким чином, позичковий відсоток – це перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі підприємці віддають власникам позичкового капіталу як плату за його використання.

Рівень позичкового відсотка – (N) – це відношення суми річного доходу від позичкового капіталу до суми позичкового капіталу.

.

Функції позичкового капіталу:

1) грошове обслуговування промислового капіталу;

2) участь у виробництві і розподілі додаткової вартості;

3) сприяння акумуляції тимчасово вільних коштів та запровадження їх в обіг з метою зростання;

4) використання капіталу – товару з метою отримання прибутку у формі відсотка.

Хоч позичковий капітал зростає в процесі руху промислового, він є окремою формою капіталу, що має такі особливості:

1) позичковий капітал – це капітал-власність, а не капітал-функція. Він належить певному суб’єкту, що його не використовує, а віддає в позику. Лише відносини позики роздвоюють його: для власника – це капітал-власність, для позичальника – капітал-функція.

2) позичковий капітал має властивість бути своєрідним товаром з особливою споживчою вартістю – як само зростаюча вартість.

3) позичковий капітал має специфічну форму руху: він весь час перебуває у грошовій формі Г - Г′.

4) позичковий капітал – найбільш фетишизована форма капіталу: його рух маскує джерело позичкового відсотка – додаткову вартість, створену у виробництві. З формули руху позичкового капіталу складається враження самозростання грошей.

Отже, позичковий капітал є самостійним видом капіталу, що функціонує поруч з промисловим і торговим.

Формою руху позичкового капіталу є кредит.

Кредит – система економічних відносин, що опосередковують мобілізацію тимчасово вільних коштів та їх надання кредиторами позичальникам у тимчасове володіння, розпорядження, використання на певний строк на умовах повернення з відсотком; продаж товарів з відстрочкою сплати їх ціни.

Залежно від об’єкта виокремлюють грошовий і товарний кредит.

Мета кредиту – отримання доходу. У розвиненій ринковій економіці кредит виконує різні взаємопов’язані функціїчерез які реалізується його загальна роль у суспільному відтворенні:

- перерозподільча;

- економія витрат обігу;

- концентрація і централізація капіталу;

- регулююча;

- прискорення НГП та інновацій.

Через них кредит виступає як особливий чинник, що сприяє капіталотворенню, тобто перетворенню грошей на капітал як самозростаючу вартість.

Система кредитних відносин

Кредитні відносини Інститути, що їх опосередковують
Між державою і банками Центральні банки
Між підприємствами і банками Комерційні банки
Між підприємствами, організаціями, установами Комерційні банки, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути
Між банками і населенням Спеціалізовані банки
Між підприємствами, організаціями, установами і населенням Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути
Між фізичними особами Кредитні спілки, каси взаємодопомоги
Зовнішньоекономічні кредитні відносини Спеціалізовані зовнішньоекономічні банки

 

Найпоширеніші форми кредиту:

Комерційний – надається власником товару покупцю, як відстрочка платежу за продані товари.

Банківський – надають банки у грошовій формі господарюючим суб’єктам державі, домогосподарствам на умовах повернення, строковості, сплати відсотка.

Споживчий – надається фізичним особам на придбання споживчих товарів і послуг, погашається поступово.

Іпотечний – надання грошової позики під заставу нерухомого майна.

Державний – кредитні відносини, де позичальником є держава і місцеві органи влади (через випуск державних цінних паперів).

Міжнародний – кредитні відносини, опосередковані рухом позичкового капіталу між державами.

Центри кредиту – особливі установи – банки.

Банківська система має два рівні:

1. Центральний Банк (ЦБ) – випускає банкноти, регулює грошовий обіг, кредит, валютний курс, зберігає золотовалютні резерви країни, кредитує комерційні банки.

2. Комерційні банки – обслуговують господарюючі суб’єкти, виконують приблизно 200 різних операцій.

Результатом здійснення банківських операцій є банківський прибуток, який утворюється переважно за рахунок різниці між сумою відсотків за надання кредитів і відсотків, сплачених вкладником. До нього входять також і доходи від інших операцій.

За економічною сутністю банківський прибуток – це частина додаткової вартості, яка створюється у сфері виробництва і присвоюється банком як відсоток. Загальною основою зміцнення банківської системи є економічне зростання у всіх галузях та сферах виробництва, що сприяє збільшенню грошових ресурсів у суспільстві.

 

3. Акціонерн товариство і акціонерний капітал

На відміну від промислового, торгового та позичкового капіталів акціонерний капітал функціонує не в певній сфері економіки, а в кожній з її сфер, тому він не є особливим видом капіталу, а є особливою формою організації капіталу, що функціонує в будь-якій сфері економіки.

Акціонерний капітал – економічна форма реалізації акціонерної власності, сукупність економічних відносин між АТ, акціонерами, найманими працівниками щодо володіння, розпорядження і використання грошей, засобів виробництва, майна АТ з метою одержання додаткової вартості у формі прибутку АТ, дивідендів, інших доходів акціонерів.

Він формується шляхом об’єднання розрізнених грошових засобів у великий капітал АТ шляхом випуску і розміщення своїх цінних паперів – акцій.

Акціонерне товариство – це господарське об’єднання, підприємство, капітал якого формується шляхом продажу акцій. Їх форми:

1) Закриті АТ (ЗАТ) – акції яких розподіляють серед обмеженого кола осіб (засновників) і не підлягають вільному продажу.

2) Відкриті АТ (ВАТ) – підприємства, акції яких вільно продаються і купуються на ринку цінних паперів.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що свідчить про дольову участь у капіталі АТ. Існує два види акцій:

1) Прості – дають право голосу на зборах акціонерів і право на дохід (дивіденд), що не є гарантованим.

2) Привілейовані – не дають акціонеру право голосу на зборах, але розмір дивіденду заздалегідь фіксований, незалежно від прибутку АТ.

Крім того акції можуть бути і іменними, і на пред’явника.

Іменні – занесені до реєстру АТ, продаються після перереєстрації.

На пред’явника – не реєструються, купуються і продаються вільно.

Крім акцій АТ випускають облігації:

Облігації підлягають погашенню (викупу) на певний строк та дають право власнику на одержання доходу у вигляді фіксованого відсотка від номінальної вартості.

Сума вказана на акції – номінальна вартість.

Курс акції – її продажна ціна.

Засновницький прибуток – різниця між сумою цін акцій, проданих за курсом і реальним капіталом, що стоїть за ними.

Акції, облігації, приватизаційні сертифікати – це форми фіктивного капіталу. На відміну від реального він не має вартості та не бере участь у виробництві.

Фіктивний капітал – це титул, символ власності, втіленої в цінних паперах.

4. Особливості бізнесу в сільському господарстві. Рентні відносини

Бізнес в сільському господарстві має свої особливості:

1. Тут головний засіб виробництва – земля, тому аграрні відносини складаються з приводу використання землі як основного засобу виробництва та розподілу доходу, який вона приносить.

2. Відтворювальний процес тісно переплітається з природним, тобто залежить від природно-кліматичних умов.

3. Власність на землю часто відокремлена від її фактичного використання, тобто широко використовується оренда як вид землекористування.

4. Земля монополізована як об’єкт власності (тобто кожна ділянка може бути у власності лише одного суб’єкта) і як об’єкт господарювання (кожна ділянка може використовуватись лише одним суб’єктом), тому надприбуток в сільському господарстві постійний та набуває форму ренти.

Рента (від латинського «реддіта» – «віддана назад») в найзагальнішому вигляді – це регулярно одержуваний дохід від землі, майна, будов не пов'язаний з підприємницькою діяльністю одержувача.

Рента в сільському господарствіце постійний надприбуток, частина додаткової вартості, що є надлишком над середнім прибутком.

Основні види ренти:

1) Диференційна рента:

Її породжує монополія на землю як об’єкт господарювання. Вона зумовлена обмеженістю землі, загальну площу якої на планеті неможливо збільшити як наприклад кількість заводів чи фабрик. Підприємці, що володіють кращими та середніми землями мають монопольне право обробляти їх. Суспільству треба, щоб оброблялись і гірші ділянки, тому суспільна ціна виробництва продукції визначається витратами на гірших землях. Праця на кращих і середніх землях продуктивніша, тому крім звичайного, середнього прибутку вона приносить ще і надприбуток – диференційну ренту.

Розрізняють диференційну ренту першого та другого виду.

Диференційна рента І виду:

утворюється на середніх і кращих за родючістю або місцем розташування землях і привласнюється власниками землі через вищу орендну плату.

 

Механізм утворення диференційної ренти І

 

Ділянка землі Авансований капітал Середній прибуток Кількість продукції Індивідуальна ціна виробництва Суспільна ціна виробництва Диференціальна рента І
Всієї продукції 1 ц 1 ц Всієї продукції
ІІ 120:4=30 30*4=120 120-120=0
ІІ 120:5=24 30*5=150 150-120=30
ІІІ 120:6=20 30*6=180 180-120=60

 

Диференційна рента ІІ видустворюється на гірших землях за умови додаткових вкладень капіталу. Вона привласнюється орендаторами. Рента першої форми відображає екстенсивний тип зростання, а другої – інтенсивний.

Джерелом диференційних рент І та ІІ виду є надлишковий продукт, надлишкова додаткова вартість, створена додатковою працею сільськогосподарських робітників.

Диференційна рента І = Суспільна ціна виробництва сільськогосподарської продукції (визначається витратами на гірших земельних ділянках) - Індивідуальна ціна виробництва сільськогосподарської продукції, виробленої на середніх і кращих земельних ділянках.

Абсолютна рента створюється на всіх без винятку ділянках.

Її причина – монополія приватної власності на землю. Ця монополія не дозволяє переливати капітал з інших галузей у сільське господарство.Тому аграрний капітал не бере участі в міжгалузевій конкуренції та вирівнюванні галузевої норми прибутку в середню.Ціна виробництва тут не формується. Товари продаються не за ціною виробництва , а за вартістю, (а вона вища через низьку органічну будову аграрного капіталу). Надлишок вартості сільськогосподарської продукції над ціною її виробництва і становить абсолютну ренту

Абсолютна рента утворюється на всіх без винятку ділянках землі та привласнюється землевласниками через порівняно вищі ціни на сільськогосподарську продукцію.Купуючи її, все суспільство платить своєрідну

данину земельним власникам за те, що вони всіх годують.

 

Утворення абсолютної земельної ренти

(приклад)

 

Галузі виробництва Авансований капітал Додаткова вартість Вартість Галузеві норми прибутку Середня норма Середній прибуток Ціна виробництва Абсолютна рента
Шкіряна 70с+30v  
Текстильна 80с+20v  
Машинобудівна 90с+10v  
Вся промисловість 240с+60v      
Сільське господарство 60с+40v 40% 140-120=20

 

Абсолютна земельна рента = вартість с/г продуктів – суспільна ціна виробництва с/г продуктів

Монополія приватної власності на землю, що характеризується особливими умовами виробництва обмеженої кількості продуктів є причиною утворення монопольної ренти.

Вона утворюється за рахунок споживача через нееквівалентний обмін між власником товару та покупцем.

За підрахунками абсолютний рентний дохід в Україні становить 1,6 ц. зерна з гектару, диференційний – 7,4 ц., разом – 9 ц. з 1 га.

Ціна землі

Земля не продукт праці, тому вона не має вартості, але має ціну, бо купується і продається. Купівля землі – це купівля доходу, що вона дає, купівля ренти.

Власник землі продасть її як мінімум за таку суму грошей, поклавши яку в банк отримав би дохід на рівні ренти за рік. Покупець також порівнюватиме ренту з відсотком, який він отримав би, поклавши гроші в банк. Тому ціна землі– це капіталізована (перетворена на грошовий капітал) земельна рента.

Зростання цін на землю – це загальносвітова тенденція, зумовлена нееластичністю її пропозиції, залежністю ціни від попиту і т.п.За сучасних умов НТП збільшує можливості утворення диференційної ренти другого виду навіть на гірших землях, що підвищує попит та, як наслідок, і ціну землі.

 

5. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс (АПК)

Інтеграція сільського господарства з промисловістю привела до створення АПК. Аграрно-промисловий комплекс (АПК) – це сукупність галузей національної економіки, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням та доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.

До складу АПК входять такі сфери:

1) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування;

2) власне сільське господарство (тобто саме);

3) зберігання, заготівля, переробка, транспортування сільськогосподарської продукції;

4) виробнича і соціальна інфраструктура – транспорт, зв'язок, житлові об’єкти.

Завдання АПК – забезпечити населення продовольством, а промисловість – сировиною.

В Україні завдяки аграрним реформам проведене розпаювання землі, створена багатоукладна система господарювання. Зберігається мораторій на продаж землі. Гальмує розвиток АПК диспаритет цін і слабка підтримка сільськогосподарського виробника з боку держави.

 

Висновки

Поглиблення суспільного поділу праці на певному етапі призводить до відокремлення відносно самостійних видів капіталу: торгового і позичкового.

Торговий капітал - відокремлена частина промислового капіталу, що застосовується виключно у сфері обігу групою підприємців, які займаються реалізацією товарів і перетвореннм товарного капіталу на грошовий з метою отримання прибутку.

Торговий прибуток - перетворена форма додаткової вартості, що створюється найманими працівниками у сфері виробництва і присвоюється торговими підприємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловим капіталом.

Позичковий капітал - грошовий капітал, який передається в позику і приносить власнику дохід у формі позичкового відсотка.

Позичковий відсоток - перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі підприємці вимушені віддавати власникам позичкового капіталу.

Земельна рента - специфічна економічна форма реалізації земельної власності, дохід, який присвоює власник землі, здавши її в оренду. Абсолютна рента - форма земельної ренти, яку сплачують власникові за ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташування.

Диференційна рента - додатковий прибуток землевласників або фермерів-орендарів, пов'язаний з використанням кращих і середніх за родючістю і розташуванням до ринків збуту земель. Розрізняють диференційну ренту І і П.

Диференційна рента І - різниця між ціною виробництва продукції на найгірших землях та індивідуальною ціною на кращих, середніх і зручніше розташованих щодо ринків збуту продукції землях.

Диференційна рента П - різниця між суспільною та індивідуальною ціною виробництва, обумовлена додатковими капіталовкладеннями в орендовані ділянки землі, яка передається орендарем землевласнику при укладанні нового договору оренди.

Основні поняття:

 

Торговий капітал, торговий прибуток, витрати обігу, позичковий капітал, позичковий відсоток, норма позичкового відсотку, монополія приватної власності на землю, монополія на землю як об’єкт господарювання, диференційна рента, абсолютна рента, монопольна рента, ціна землі, АПК, акція, облігація, акціонерний капітал, курс акцій.

 

Питання для самоконтролю знань

1. Яких форм набуває капітал в ході свого кругообороту?

2. Які форми капіталу виокремились та функціонують самостійно?

3. Що таке торговий капітал?

4. В чому сутність торгового прибутку?

5. Які джерела утворення позичкового капіталу?

6. Що таке позичковий відсоток?

7. Чим акціонерний капітал відрізняється від торгового та позичкового?

8. Що таке дивіденд?

9. Як визначається курс акцій?

10. Які особливості підприємництва в с/г?

11. Назвіть основні форми рентні (форми)?

12. Які форми ренти є в Україні?

13. Як визначається ціна землі?

14. Чому земля дорожчає у всіх країнах світу?

Література:

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д. Базилевича – К.: Знання-прес, 2012, - 702с.

2. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія : Навч. посіб. – К : Знання , 2007- 684с.

3. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.: За ред. К.Т. Кривенка, - К.: КНЕУ, 2005. – 508 с.

4. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. В. О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2007. – 672 с.

5. Мельник Л.Ю., Макаренко Л.М. :Економічна теорія – політекономічний контекст – Навчальний посібник . К .: Кондор, 2008-524 с.

6. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М. , Іткін О.Ф. Політична економія : Підручник/ За науковою ред.. доктора економічних наук, проф.. В.Г. Федоренка – К.- Алерта.2008-487 с

Щетинін А.І, Політична економія. Підручник.- К.: Центр учбової літератури, 2011.-480с.


Тема № 12. Суспільне відтворення, суспільний продукт

і його основні форми