Спадщина давньоримського образотворчого мистецтва та архітектури

Мистецтво Риму періоду республіки формувалось під значним впливом етруської та грецької художньої культури доби еллінізму. Особливо яскраво цей вплив проявився у портретній скульптурі та живописі. Характерною особливістю римського мистецтва була натуралістична точність зображення у портретах, практичність і водночас пишність архітектури, використання рельєфів, присвячених історичним подіям.

У цей період римляни будують головним чином споруди практичного призначення – міські мури, дороги, мости, акведуки, базиліки, складські приміщення, цирки. До нашого часу функціонує Аппієва дорога, побудована у 312 р. до н.е., водогін Аква Апіа завдовжки 16 км 617 м. – критий канал, місцями прорубаний у скелі або складений з кам’яних плит і піднятий на підпорки, де цього вимагав рельєф місцевості. Наприкінці ІІІ ст. до н.е. був зведений цирк Фламінія.

Римські архітектори активно використовували всі три грецькі архітектурні стилі (ордери) – доричний, іонічний та коринфський, але перевага віддається коринфському ордеру як найбільш декоративно насиченому. Загалом для римської архітектури доби Республіки характерні простота і сувора велич.

Особливо активну будівельну діяльність провадили Цезар, Помпей та Сулла. Наприклад, Помпей збудував величезний кам’яний театр на 10 тисяч глядачів. Споруда була обличкована мармуром і вражає надзвичайною міцністю й небаченими розмірами. Грандіозні плани перебудови Рима були у Цезаря. Центром торговельного і суспільного життя Риму на той час був Форум Романум – площа, навколо якої розташовувались культові та громадські споруди: Табулярій (державний архів), храм Сатурна, храм богині Конкордії, базиліка Юлія. Для римської культової архітектури типовим був храм Вести, що мав округлу форму з колонами. Своєрідними були й погребальні споруди – мавзолеї, колумбарії, які мали різноманітні архітектурні форми – у вигляді вежі, хлібного кошика, піраміди тощо. За Цезаря Старий Форум був вимощений, на північ від нього заклали другий Форум, у центрі якого мав бути мармуровий храм Венери Прародительки. Смерть Цезаря не дозволила йому здійснити всі задуми. Багато з його планів пізніше реалізував Октавіан Август.

За часів Августа Рим перетворився з цегляного на мармурове місто. Тепер зодчество характеризується розкішністю і пишнотою оздоблення. Нові архітектурні споруди і пам’ятники повинні були свідчити про римську велич, про настання миру і спокою в державі, про заслуги самого принцепса (такий статус присвоїв собі Август як перший римський імператор) – першого громадянина і сина божественого Юлія. Саме за Октавіана Августа культура Стародавеього Риму досягає свого найвищого розквіту, формується класичний римський стиль у мистецтві.

Проблеми зодчества стали предметом теоретичного вивчення у трактаті Марка Вітрувія Полліона «Про архітектуру». У ньому автор розглядає не лише суто архітектуру, а й проблеми прикладної механіки, різних пристроїв, котрі використовувалися у військовій інженерії.

Головним помічником Октавіана Августа у його будівельних замислах був Агріппа, з ім’ям якого прийнято пов’язувати появу низки споруд. Август реставрував і обличкував мармуром театр Помпея, Агріппа спорудив Пантеон – храм усіх богів, покровителів роду Юліїв. Це був грандіозний купольний храм із обширним портиком. Він добре зберігся до наших днів. Цей язичницький храм був зведений Агріппою і присвячений своєму тестю імператору Августу. Але той відмовився від честі бути проголошеним напівбогом, і тоді Пантеон був присвячений усім богам. Будівництво храму повністю було закінчене при імператорові Адріанові за період з 110 по 117 рр. н.е. Зодчим, що спорудив Пантеон, вважають Аполлодора Дамаського, але у створенні його як архітектор, брав участь сам імператор Адріан. Його ім’я як зодчого пов’язане з такими прекрасними спорудами, як вілла Адріана, храм Венери, арка Адріана в Афінах та ін.

Пантеон характеризує геніально гранична простота і ясність замислу: до покритого куполом циліндра приставлений портик із 16 (8+4+4) гранітних колон із мармуровими коринфськими капітелями, досконала врівноваженість пропорцій внутрішнього простору, в який вписується сфера, доцільність і лаконічність конструкції. В Пантеоні блискуче вирішена проблема освітлення: через єдиний круглий отвір діаметром 9 метрів в центрі купола всередину потрапляють сонячні промені, які, падаючи внизу на мозаїчну підлогу, м’яко освітлюють навколишній простір.

Раніше перед Пантеоном знаходилась величезна площа, яка обов’язковою була в римському будівництві. Площа символізувала відкритий простір і шум життя під південним небом – ідеал старої римської общини. Коли ж община переросла в світову імперію, ідеал перемістився ззовні всередину.

У центрі площі стояла тріумфальна арка, через яку повинен був пройти (насправді або подумки) кожний. Людина входила в храм не простим смертним, а тріумфатором, рівним імператорам і богам. Потрапляючи до Пантеону, людина мусила зовсім перевтілитися. Перед нею відкривався величезний, єдиний і цілісний простір. Ніхто вже не думав, яка міць його оточує (стіни до шести метрів товщиною!), які мудрі інженерні розрахунки тримають у рівновазі частини складної архітектурної споруди. Стіни ніде не вигляділи неживими, вони були полегшені глибокими нішами і стрункими колонами, оздоблені дорогими мармурами і камінням, підлога викладена мозаїкою, і випромінюване ними тихе, мерехтливе світло наповнювало простір особливим сяйвом, яке вгору ставало все ясніше і чистіше. Внутрішній простір Пантеону створюють величезні ребра бетонної конструкції, які, утворюючи купол, вільно лежать на міцних стінах. Купол вражав не менше. Середньовічна легенда повідомляє, що цей гігантський купол був споруджений на величезній купі сміття, накопиченій всередині барабана (так мовою архітектури називається циліндрична чи багатогранна верхня частина будівлі або храму, що служить основою для купола). А щоб цю купу сміття швидше розгребли, як гласить легенда, імператор Адріан велів по закінченню будівництва закопати в неї шматки золота.

Вага зводу була врахована і при виборі будівельних матеріалів та їх кількості. В міру того, як купол округлюється до вершини, його бетонна маса (підраховано, що вона складає 5000 тонн) поступово зменшується: якщо біля основи шар бетону досягав 6 м, то біля круглого отвору вгорі його товщина становить всього 1,5 м. Якщо нижні частини зводу складаються із каменю, то у верхньому ярусі для полегшення ваги в бетон додана вулканічна пемза. Купол Пантеону піднімається над круглою ротондою на 22 метри і має діаметр 43,5 метри. Пантеон вміщає в себе понад дві тисячі людей. В основу художнього образу Пантеона покладений суворий розрахунок. Діаметр ротонди дорівнює загальній висоті храму (43 м.), так що, якби в простір Пантеону вписали кулю, половину її утворив би купол.

Спорудою, котра демонструвала характер політики Августа був «Вівтар Миру», зведений між 13 і 9 рр. до н.е. Збереглися його фрагменти та зображення на монетах, які дозволяють скласти уявлення про цю пам’ятку. В ній гармонійно поєдналися простота та масивність. Вівтар являв собою простий чотирикутник з огорожею, прикрашеною орнаментами та барельєфами. Флористичний орнамент стилізовано поєднував у собі плоди та листя, що мали вказувати на благоденство Римської держави. Цю ж тему відображали й деякі барельєфи. Богиня Землі, або Італія, була зображена у вигляді жінки-годівниці, оточеної символами родючості. Вся композиція мала свідчити про повернення римського суспільства до старих звичаїв. А ця ідея пов’язувалася саме з Августом та родом Юліїв.

Саме доба імперії характеризується розквітом давньоримської архітектури. Головними будівничими у цей час виступають імператори. Котрі ініціювали спорудження різноманітних будівель. Особливо широкого розмаху досягло будівництво за часів Флавіїв та Антонінів. Найграндіознішими були громадські споруди – форуми, храми, базиліки, терми.

Форум – римська площа, центр політичного і культрного життя римського міста (місце для проведення народних зборів. Провадження судочинства, місцезнаходження головного храму).

Базиліка – прямокутна у плані споруда з багатьма нефами (просторами в середині споруди, розділенимирядами колон чи стовпів), що виконувала роль торгового або судового залу.

Терми – сімейні та громадські лазні. Одне з найбільш відвідуваних місць у Римі. Мали по кілька відділень (залу для занять спортом, роздягальні, гарячу лазню, теплу лазню, холодну лазню, басейн).

Імператор Веспасіан спорудив у Римі новий форум, здійснив реставрацію Вівтаря Миру. Тіт і Доміціан закінчили справу, розпочату Веспасіаном – будівництво Колізею – величезного амфітеатру, однієї з найвеличніших пам’яток римського зодчества. Колізей мав 4 поверхи, був розрахований на 50 тис. глядачів. Три перші поверхи прорізані арками, в проміжках між якими стояли колони. Під час будівництва Колізею широко були використані склепінчасті конструкції, котрі давали можливість перекривати великі простори без додаткових споруд. Місця для глядачів, система входів та виходів, вентиляція приміщення – все було влаштовано дуже раціонально. Сцена амфітеатру була сконструйована так, що залежно від характеру видовища можна було випускати на неї диких звірів з кліток, які стояли внизу, заповнювати простір сцени водою тощо. Масивність, міцність і раціональність усієї споруди поєднувалися зі стрункістю і гармонією її архітектури.

Тріумфальна арка Тіта, зведена вже після смерті імператора в честь перемоги римлян над іудеями, стала новим і оригінальним поєднанням колон і склепінчастої арки. За часів Траяна в Римі знову звели новий форум. Він містив базиліку, оточену двома рядами колон. Траян спорудив також великі терми і завершив будівництво нового акведука, розпочате імператором Нервою. Колона Траяна увічнила пам’ять про Дакійську війну. Неначе стрічкою оповита вона рельєфними зображеннями різних сцен з дакійського походу. В основі колони містилася урна з прахом Траяна.

Бурхливий розвиток архітектури в епоху імперії характерний не лише для поліса-гегемона – Рима, а й для римських провінцій. Там також зводилися театри, портики, акведуки, мости, храми. У західних провінціях переважала римська монументальна архітектура. В східних – еліністичні традиції зодчества.

Завойовуючи величезні території, римляни швидко засвоювали досвід інших культур. Так, давні греки зводили прекрасні будівлі за своєю гармонійністю, пропорційністю, вписаністю в оточуюче середовище. Але будували вони повільно, ретельно шліфуючи й обробляючи величезні мармурові чи вапнякові брили. Римляни вперше в історії будівництва розпочали масове цивільне (civilis – лат. – міський) зведення будівель, храмів, доріг, акведуків, терм, цирків і інших споруд які творять власне міста. Вдалося це їм зробити завдяки своєму винаходу міцного римського бетону, у склад якого входив, окрім вапняного розчину і щебеню, пісок вулканічного походження. Це не тільки спростило й здешевило кладку масивних несучих конструкцій, але й забезпечило гнучкість і пластичність їх форм, а також створило можливості для побудови споруд, що включають у себе великі криті приміщення.

У скульптурі римляни великою мірою продовжили своїх попередніків – греків. Однак заслугою римлян була портретна майстерність. Портрети з’явилися дуже рано й одразу мали реалістичний, і, певною мірою, навіть натуралістичний характер. Така рання поява портруту в скульптурі була пов’зана з етрусько-італійським заупокійним культом, відповідно до якого обов’язково виготовлялися воскові посмертні маски з облич небіжчиків. Це й зумовило надзвичайну реалістичність римського скульптурного портрету. Відповідно до культу предків, римляни замовляли зображення померлих. Для них характерні точність передачі рис обличчя, непорушний спокій. На початку I ст. до н.е. під впливом грецького мистецтва портрети набувають більшої духовності та виразності, про що свідчить, наприклад, портрет Юлія Цезаря. Поруч з погрудними зображеннями мали поширення статуї, що зображали видатних полководців та політичних діячів на повний зріст.

На протвагу грецьким оголеним статуям класичної епохи римляни створюють «закриту статую» відповідлно до уявлень про велич і гідність римського магістрата, який з’являється перед народом у тозі. Характерною у цьому відношенні є римсько-етруська статуя ІІ ст. до н.е. «Оратор». Вона зображує римлянина, одягненого у тогу, з піднятою рукою (ознака оратора). Старанно оброблена тога, її складки надають статуї краси й конкретності.

За часів ранньої імперії була створена одна з найбільш імпозантних римських статуй – портрет Августа з Пріма-Порти. Августа зображено тут як полководця, що звертається з промовою до римських солдатів. Статуя справляє на глядача враження спокою, сили, простоти та величі. В Октавіані Августі ніби втілилися риси, якими Вергілій наділив Енея. Ще одна скульптурна пам’ятка цього періоду – статуя Августа з міста Куми. Тут імператор зображений у сидячій позі в образі Юпітера. Пам’ятник виконано у грецькому стилі. Римський елемент виявився лише в зображенні обличчя, в якому підкреслено індивідуальні риси, а також у трактуванні одягу. Ця статуя зберігається тепер в Ермітажі у Санкт-Петербурзі.

В добу пізньої імперії скульптурне портретне мистецтво Риму набуло свого подальшого розвитку. У цей час реалізм межує з натуралізмом, також спостерігається стилізація, навіяна грецькими класичними творами. Скульптура часів імперії була представлена здебільшого портретними ідеалізованими зображеннями імператорів та членів їх сімей, нерідко у вигляді богів і богинь. Погруддя являли собою ніби застиглі характеристики зображуваних людей. Портрет Веспасіана виразно говорить про його практичний розум, з його вуст, здається, от-от зірвуться знамениті слова “Гроші не пахнуть”, які він сказав, обклавши податком працю римських вивізників нечистот.

У погрудді Ціцелія Юкунда наочно відбито черствість натури і цинічна розважливість цього римського банкіра. Точно передає характер імператора і філософа Марка Аврелія його кінна статуя (бл.170 р.) – перший бронзовий пам’ятник, що дійшов до нас. Психологічним скульптурним портретом римляни зробили свій оригінальний внесок в історію світового мистецтва. Рельєфна скульптура пов’язана з монументальними спорудами (колона Траяна, колона Марка Аврелія).

Живописом римляни прикрашали стіни храмів. І в республіканський. І в імператорський період домінував фресковий розпис (малюнок водяними фарбами по вологій, щойно потинськованій стіні). Прекрасні фрескові зображення дійшли до нас у Помпеї. Тріумфальні процесії римських полководців супроводжували картини із зображенням битв, які потім виставляли в базиліках і храмах. Після завоювання Греції поширився декоративний розпис будинків, що імітував кольоровий мармур, а у 80 р. до н.е. з’явився новий стиль розпису. На мурах живопису I ст. до н.е. зображували пейзажі, сцени з міфів. Чудовою пам’яткою живопису I ст. до н.е. є розпис вілл, які були розташовані недалеко від Помпеї і пізніше засипані попелом під час виверження вулкану Везувій.

Література

1. Асєєв Ю.С.Шедеври світової архітектури. – К.,1982.

2. Быт и история античности. – М., 1956.

3. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. – М., 1988.

4. Всеобщая история искусств: В шести томах. – Москва, 1956. – Т. 1.

5. Дмитриева Н.А.Краткая история искусств. – М.,1985.

6. Древние цивилизации/ Под общей ред. Г.Бонгард-Левина. – М., 1989.

7. Історія світової культури: Навч. Посібник / Керівник авт. кол. Л.Т. Левчук. – К., 1994.

8. История искусства зарубежных стран: Первобытное общество. Древний восток. Античность / Н.Бозунова-Пестрякова, Н.Флитнер, Б.Блэк и др. –М., 1980.

9. Кордун М.В.Українська та зарубіжна культура. – К., 2005.

10. Культура древнего мира. – М., 1987.

11. Культура Древнего Рима: В 2 т. / Отв. ред.Е.Голубцева. – М.,1985.

12. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М., 1990.

13. Лекції з історії світової та вітчизняної культури / За заг.ред. А.В.Яртися -Львів, 2004.

14. Любимов Ю.Д. Искусство древнего мира. – М., 1980.

15. Підлісна Г.Н. Світ античної культури. – К., 1989.

16. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. – К., 2004.

17. Разин Е.А. История военного искусства. – М., 1994.

18. Федорова Е.В. Императорский Рим в лицах. – М., 1979.

Тестові завдання для самоперевірки:

1. Розквіт античної римської середземноморської культури і цівілізації припадає на:

a) добу домінату;

b) епоху великих завоювань;

c) добу принципату;

d) царський період.

2. Образ якої легендарної постаті вважається втіленням стійкості духу римлян, їхньої доблесті та патріотизму?

a) Гай Муцій Сцеволла;

b) Гай Юлій Цезар;

c) Гай Марій;

d) Октавіан Август.

3. Яка зі світових релігій зародилася на теренах Римської імперії?

a) іслам;

b) буддизм;

c) іудаїзм;

d) християнство.

4. Яка збірка законів вважається втіленням першої кодифікації римського права?

a) кодекс Юстиніана;

b) закони ХІІ-ти таблиць;

c) закони Ману;

d) кодекс Хаммурапі.

5. Встановіть відповідність між культурним діячем та його внеском у розвиток давньоримської та світової культури:

a) Клавдій Гален; 1. Автор 142-томної «Римської історії»

b) Страбон; 2. Імператор і філософ, автор праці «До самого себе»

c) Тіт Лівій; 3. Автор класичної праці з географії з однойменною назвою

d) Клавдій Птолемей 4. Лікар і природознавець.

5. Автор геоцентричної моделі світу.

6. Автором авантюрного роману “Золотий осел” (або «Метаморфози») був римський літератор:

a) Ювенал;

b) Марціал;

c) Луцій Апулей;

d) Гай Петроній.

7. Середня школа у Стародавньому Римі мала назву:

a) лудус;

b) граматика;

c) риторська школа;

d) гімназія.

8. Найбільш привілейованим родом військ у Римі вважалася:

a) кіннота;

b) піхота;

c) воїни на колісницях;

d) лучники.

9. Яку назву у Стародавньому Римі мала прямокутна у плані споруда з багатьма нефами (просторами в середині споруди, розділеними рядами колон чи стовпів), що виконувала роль торгового або судового залу?

a) форум;

b) базиліка;

c) терми;

d) Колізей.

10. Розвитком якого скульптурного жанру римляни зробили свій оригінальний внесок в історію світового мистецтва?

a) Історичний;

b) Релігійний;

c) Анімалістичний;

d) Психологічний портрет.