Періодизація культури Стародавньої Греції. Особливості античної грецької культури.

Тема 6. КУЛЬТУРА ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Л і т е р а т у р а

1. Древние цивилизации. – М.,1989.

2. Всеобщая история искусств: В шести томах. – М.,1961. – Т.2, кн.2.

3. Куликов В.С. Китайцы о себе. – М.,1989.

4. Конрад Н.И. Очерк истории культуры средневековой Японки. – М.,1980.

5. Лобас В.Х. Українська і зарубіжна культура. – К.,2000

6. Переломов Л.С. Слово Конфуция. – М.,1992.

7. Поликарпов В.С. Лекції з історії світової культури. – Харків, 2005.

8. Наука и история. – Мировая энциклопедия. – М., 2004.

9. Лекції з історії світової та вітчизняної культури.- Львів, 1994.

10. Япония: Справочник. – М.,1992.

 

Тестові завдання для самоперевірки:

1. Яку добу прийнято вважати «золотим віком» у розвитку Китаю та його культури?

а) період Шань-Інь;

b) період династії Цинь;

с) період династії Хань;

d) період династії Тан.

 

2. Яка релігійно-філософська система Стародавнього Китаю обґрунтувала пріоритет суспільства і держави перед окремою людиною, наслідком чого стало те, що давньокитайське суспільство жило за принципом: «особисте – ніщо перед державним і колективним»

a) даосизм;

b) конфуціанство;

c) дзен-буддизм;

d) джайнізм.

 

3. Які мистецтва в Китаї створили триєдину форму?

a) каліграфія, поезія, живопис;

b) каліграфія, живопис, графіка;

c) каліграфія, поезія, графіка;

d) поезія, живопис, графіка.

 

4. Хто з європейських учених першим визнав значення китайської думки для західної культури?

a) І. Кант;

b) Б. Паскаль;

c) Г. Гегель;

d) Г. Лейбніц.

 

5. Яку назву має винайдене в Китаї мистецтво самооборони?

a) у-шу;

b) кун-фу;

c) самбо;

d) дзюдо.

 

6. Як називається різновид японської азбуки кани, що використовується для запозичених слів?

a) хірагана;

b) махаяна;

c) катакана;

d) хинаяна.

 

7. Яку назву має багатосюжетна і виразна японська скульптура у вигляді фігур воїнів, жерців, слуг, тварин, моделей будинків, що ставилися навколо гробниць-курганів як культова огорожа?

a) нецке;

b) кана;

c) укійо-е;

d) ханіва.

 

8. Яку назву має різновид японської умовної танцювальної опери, де головні діючі особи виступають у масках?

a) ноо;

b) кабукі;

c) бунраку;

d) бугаку.

 

9. Хто вважається фундатором японської ксилографії?

a) Моронобу

b) Басьо;

c) Матабасі;

d) Куросава.

 

10. П’ятистрофний неримований вірш із 31 складу в японській поезії має назву:

a) хоку;

b) хайкай;

c) танка;

d) хайкай.

 


§ 1. Періодизація культури Стародавньої Греції. Особливості античної грецької культури.

§ 2. Егейська доба в культурі Греції.

§ 3. Культура героїчного періоду. Давньогрецька міфологія.

§ 4. Освіта, наука, література і мистецтво Стародавньої Греції.

§ 5. Стародавні Олімпійські ігри.

§ 6. Місце античності в історії світової культури.

 

Давньогрецький світ сформувався в період між 3200 і 1100 рр. до н.е., в часи бронзового віку, коли люди розпочали виготовляти знаряддя праці із бронзи – сплава міді з оловом. Перші грецькі общини з’явилися на островах Егейського моря – Кікладах. На материку, в гористих районах Пелопонеського півострова, виникла мікенська цивілізація. Спочатку греки займалися переважно землеробством у долинах рік і на приморських рівнинах. Уже в ранній період греки розпочали будувати кораблі, які були в них головним транспортним засобом. Плаваючи Середземним морем, греки вели торгівлю або воювали з іншими грецькими містами, а пізніше здійснювали далекі подорожі, щоб заснувати нові поселення. Починаючи з VII ст. до н.е., Греція постійно розширяла свої кордони. В V ст. до н.е. Греція стала визнаним лідером Стародавнього світу в мистецтві, науці і філософії, а в елліністичний період грецька модель життєвлаштування й організації влади розповсюдилась на багато інших країн.

Поняття “античність” з’явилося в епоху Відродження. Так італійські гуманісти називали найстародавнішу із відомих на той час греко-римську культуру. Термін “античність” (від лат. «аntiguіtas» – давнина) вживається у двох змістовних значеннях:

· у широкому розумінні означає – «давній», «стародавній»;

· у вузькому – “історія та культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму”.

Слова «Греція», «греки» також латинського походження. Самі ж стародавні греки від VІІІ – VІІ ст. до н.е. називали себе еллінами, а свою країну Елладою.

Антична цивілізація межувала з давніми цивілізаціями Сходу – Єгиптом, Фінікією, Персією і підтримувала з ними торгівельні і культурні контакти.

Стародавня Греція цілком справедливо вважається колискою європейської цивілізації. Починаючи з VIII ст. до н.е. вона стала одним із найінтенсивніших вогнищ духовності у світовій культурі. Цьому сприяло те, що Греція як середземноморська країна розташована на стику Європи та Азії, поблизу Африки. Мореплавання забезпечувало їй інтенсивний інформаційний обмін, взаємозбагачення культур. Сприятливі природні та соціальні чинники позитивно вплинули на розвиток культури. До кінця VI ст. до н.е. греки випередили в царині культури всіх сусідів, зокрема країни Передньої Азії. Останні до того часу очолювали культурний прогрес людства.

У сьогодення органічно вплелися численні поняття, слова, назви, імена, вирази, які дійшли саме з культури Стародавньої Греції. Коли хочуть підкреслити величину предмета, то говорять, що він “гігантських” розмірів. Коли наголошують на величі якоїсь роботи, то кажуть, що вона “титанічна”, і навпаки – незначних і жалюгідних людей називають “пігмеями”. З грецького лексикону походять такі вирази: ”панічний жах”, “яблуко розбрату”, “ріг достатку”, “олімпійський спокій”, “лебедина пісня”, “гомеричний сміх”, “ахіллесова п’ята”, “муки Тантала”, “Дамоклів меч”, “Прокрустове ложе”, “Сізіфова праця”, “троянський кінь”, ”Сцілла і Харібда” тощо. Із Стародавньої Греції походять такі слова: академія, ліцей, гімназія, школа, демократія, деспотія, диктатура, монархія, олігархія, партія, політика, республіка, тиранія, аристократія.

Особливостями культури Стародавньої Греції (в античний період її розвитку) вчені називають:

· демократизм, оскільки демократія (з грецької букв. «демос» – народ, «кратос» – влада) як особлива форма правління з’явилася саме в Стародавній Греції. Цей демократизм надзвичайно позитивно вплинув на розвиток і культури, адже вільний грек, повноправний громадянин рідного міста-поліса (міста-держави), мав усі можливості для власного всебічного розвитку; держава заохочувала високий освітній і культурний рівень серед своїх громадян;

· агоністичний (з грецької букв. «агон» – змагання, боротьба) характер культури Стародавньої Греції. Змагальність виявлялася майже в усіх сферах громадського і культурного життя: політичній та судовій галузях, у спорті, мистецтві, науці; вона сприяла культурному піднесенню Стародавньої Греції, адже конкуренція допомагала здійснювати відбір кращого, життєвішого;

· гуманістичний характер (від лат. «humanus» – людина) давньогрецької культури. Визнання людини найвищою цінністю у світі, мірилом усіх речей, повага до гідності та розуму людини. Саме у Стародавній Греції людина вперше у світовій історії відчула себе особистістю, вільною і незалежною;

· антропоцентричний (від грецьк. «антропос» – людина) – характер давньогрецької культури. Головна тема грецького мистецтва – людина. Повністю виявити всі можливості людини – така мета мистецтва, поезії, філософії і науки Стародавньої Греції;

· антропоморфізм античної культури – перенесення властивих людині рис на природу, наділення людськими властивостями явищ природи, тварин, предметів і фантастичних створінь. Крім того, антропоморфізм передбачає поклоніння богам у людській подобі;

· катарсистичний характер давньогрецької культури. Термін «катарсис» (з грецьк. букв. – очищення) – введений Аристотелем в античну культуру. Під ним філософ розумів вплив мистецтва на людину: душевна розрядка, очищення від шкідливих пристрастей у процесі співпереживання під час споглядання мистецького твору (трагедії, скульптури тощо);

· принцип калокагатії (букв. з грецького «калос» – краса, «агатос» –добро). Мета грецького мистецтва – створення краси, яка рівнозначна добру і мудрості. Створювана мистецтвом ідеальна краса породжує в людині благородне устремління до самовдосконалення. Іншими словами, ідеальна людина в уявленні елліна – це людина, що поєднує в собі тілесну красу й досконалість із внутрішнім духовним багатством душі.

В історії культури Стародавньої Греції дослідники виділяють наступні періоди:

· егейський або крито-мікенський – III – II тис. до н.е.;

· героїчний або гомерівський – ХI – IХ ст. до н.е.;

· архаїчний – VIII – VI ст. до н.е.;

· класичний – V – IV ст. до н.е.;

· елліністичний – остання чверть IV – I ст. до н.е.