Робочий час і час відпочинку
Робочий час- це передбачений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору зобов'язаний бути на своєму робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки.
Нормою робочого часу є передбачена законом для даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період: день, тиждень, місяць.
Чинним законодавством передбачено три види робочого часу: нормальна тривалість, скорочена тривалість і неповна.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: 1) для працівників віком до 18 років; 2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці.
За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може передбачатися як при прийнятті на роботу, так і у подальшому неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Надурочними вважаються роботи понад передбачену законом або угодою тривалість робочого дня.
Від надурочної роботи необхідно відрізняти ненормований робочий день. Це особливий режим робочого часу, який запроваджується для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.
Право на відпочинок гарантує громадянам вільний від безпосередньої продуктивної праці час, який вони використовують для відновлення своїх сил, всебічного розвитку духовних та фізичних здібностей, для активної участі в управлінні справами суспільства.
Час відпочинку- це частина календарного періоду, протягом якого працівника за законом має бути звільнено від виконання трудових обов'язків і який він може використати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів та відновлення працездатності.
Законодавством передбачено такі види часу відпочинку: перерви протягом робочого дня (зміни); щоденний відпочинок (міжзмінна перерва); вихідні дні (щотижневий відпочинок); святкові і неробочі дні; відпустки.
Відпустка - це вільний від роботи час протягом передбаченої законом кількості календарних днів. Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. передбачено такі види відпусток:
1) щорічні відпустки:
- основна відпустка;
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
- додаткова відпустка за особливий характер праці;
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) соціальні відпустки:
- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;
5) відпустка без збереження заробітної плати.
4. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність
Трудова дисципліна. Трудова дисципліна - це сукупність правових норм, які регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників і власника або уповноваженого ним органу, визначають заходи заохочення за успіхи в праці та відповідальність за винне невиконання цих обов'язків.
Порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві, в установі, організації в процесі трудової діяльності називаєтьсявнутрішнім трудовим розпорядком.
За скоєння дисциплінарного проступку настає дисциплінарна відповідальність, під якою розуміється обов'язок працівника відповісти перед власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за скоєний дисциплінарний проступок і понести ті стягнення, які зазначені у дисциплінарних санкціях трудового права.
Матеріальна відповідальність працівників- відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
Трудове законодавство передбачає два основних види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну. При обмеженій матеріальній відповідальностіза шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, однак не більше свого середнього місячного заробітку. При повній матеріальній відповідальності працівник зобов'язаний відшкодовувати шкоду в повному обсязі незалежно від будь-яких меж.
Питання для самоконтролю:
1. Дайте визначення основним поняттям : право на працю, трудове право, зайнятість населення, безробітний, колективний договір, найманий працівник, контракт, випробування при прийнятті на роботу, робочий час, неповний робочий час, скорочений робочий час, час відпочинку, трудова дисципліна, дисциплінарна відповідальність, матеріальна відповідальність.
2. Дайте загальну характеристику джерел трудового права України.
3. Чим відрізняється контракт від звичайного трудового договору?
4. Які види відпочинку Ви знаєте?
5. Чим відрізняється скорочений робочий день від неповного робочого дня?
6. Якими правовими методами забезпечується трудова дисципліна ?
7. В чому полягає правова сутність матеріальної відповідальності сторін трудового договору?
8. Що таке трудовий спір та його види?
9. Які органи уповноважені розглядати індивідуальні трудові спори?