Питання цивільного права і предмет його регулювання.

Інформаційний блок

Питання теми

Тема 7. Основи цивільного права

1. Поняття цивільного права і предмет його регулювання.

2. Право власності та його конституційний захист.

3. Зобов'язальне право.Цивільно правові договори.

4. Спадкування за законом і за заповітом.

Основні терміни теми: цивільне право, фізична особа, ци­вільна правоздатність фізичної особи, цивільна дієздатність фізичної особи, юридич­на особа, правочин, право власності, право інтелектуальної власності,авторське право, право промислової власності, зобов'язальне право, договір купівлі – продажу, договір позички, договір позики, договір дарування, недоговірні зобов'язання, спадкове право, спадкові правовідносини, спадкування, за­повіт.

Цивільне право – це система правових норм, які регулюють майнові відносини щодо володіння, користування і розпорядження матеріальними благами, а також особисті немайнові відносини за участю фізичних і юридичних осіб, та держави в цілому.

Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами.

Методом цивільного права є сукупність засобів і способів впливу на суспільні відносини, для яких характерні ознаки: вільне воле­виявленні сторін; майнова самостійність сторін; юридична рівність сторін, тобто рівність їх правового становища; особливий спосіб вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через загальний, господарський, третейський суд); майновий характер цивільно-правової відповідальності.

Джереламицивільного законодавства є Конституція Укра­їни, Господарський, Цивільний, Житловий кодекси України, Закони України "Про власність", "Про захист прав споживачів", "Про приватизацію державного житлового фонду” та ін.

Основу цивільного законодав­ства України становить Консти­туція України, а основним дже­релом цього законодавстває Цивільний кодекс України, який прийнятий 16 січня 2003 року (набрав чинності з 1 січня 2004 року).

Цивільні правовідносини— це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права (майнові відносини; відносини власності; особисті немайнові відносини; зобов’язально - договірні відносини, результати духовної творчості; спадкування по закону чи заповіту).

У цивільних правовідносинах розрізняють суб'єкти, зміст і об'єкт. Суб'єктами (учасниками) цивільних правовідносин можуть бути фізичні та юри­дичні особи.

Фізичною особою вва­жається людина як учасник пра­вових відносин. Усі фізичні особи мають ци­вільну правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки, яка ви­никає з моменту народження і припиняється у момент смерті.

Цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними.

Обсяг цивільної дієздатності залежить од віку та психічного здоров’я фізичної особи. Цивільна дієздатність поділяється на види:

- часткова дієздатність;

- неповна дієздатність;

-повна дієздатність

- обмежена дієздатність;

- визнання фізичної особи недієздатною.

Особи, які не досягли 14 років (малолітні) мають часткову цивільну дієздатність.

Особи від 14 до 18 років володіють неповною цивільною дієздатністю. У повному обсязі цивільна дієздатність виникає з 18 років, тобто з настанням повноліття. Обмеження цивільної дієздатності допускається у випадках коли фізична особа страждає на психічний розлад здоров’я, що суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними а також якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами і ставить себе чи свою сім’ю в тяжке матеріальне становище. Громадянин, який внаслідок душев­ної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздат­ним і над ним встановлюється опіка

Опіка встановлюється над мало­літніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Піклування встановлюється над неповнолітніми, які позбав­лені батьківського піклування, та фізичними особами, які обмежені в своїй дієздатності .

До учасників цивільно - правових відносин належать також юридичні особи. Юридич­ною особою є організація, що за­реєстрована у встановленому по­рядку законом, наділена ци­вільною правоздатністю і дієздат­ністю, може бути позивачем і відповідачем у суді.

Юридична особа вважається утвореною з моменту її дер­жавної реєстрації. Реорганізація можлива у формі злиття, приєднання, поді­лу, виокремлення, перетворення юридичної особи. Ліквідо­вано юридичну особу може бути за рішенням власника май­на, уповноваженого ним органу, а також за рішенням орга­ну, уповноваженого на це установчими документами юри­дичної особи; за рішенням суду, арбітражного суду в разі банкрутства (неспроможності) або в разі систематичного здійснення незаконної діяльності юридичної особи. Чинне законодавство розрізняє комерційні та некомерційні юридичні особи.

Об'єктами цивільних правє конкретні блага з приводу яких суб’єкти вступають між собою в зазначені правові відносини. Це можуть бути:

1) речі, зокрема гроші та цінні папери;

2) інше майно;

3) майнові права;

4) результати робіт;

5) послуги;

6) результати інтелектуальної, творчої діяльності;

7) інформація;

8) інші матеріальні й нема­теріальні блага .

Підставами виникнення ци­вільних прав і обов'язків є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуаль­ної й творчої діяльності;

3) завдання майнової (мате­ріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочинможе бути: - одностороннім (дія однієї сторони може бути представлена однією або кількома особами; ство­рює обов'язки лише для особи, що його здійснила), дво - чи багатос­тороннім (погоджена дія двох або більше сторін). Правочин здійснюється в усній або письмовій формі.