Організація виконання робіт
Контроль якості робіт
Виконання покрівельних робіт контролюється у відповідності до схем операційного контроля, що являються необхідною складовою частиною технологічних карт. Якість матеріалів перевіряють згідно ГОСТ і ТУ. Перевіряються правильність виконання окремих операцій і конструктивних елементів покріття. Результати перевірок заносять в журнал робіт. Складаються акти огляду прихованих робіт (Додаток 2).
Передо всім перевіряється відхилення від проектною нахила для скатних покрівель: воно не повинно перевищувати 5%. Особливо ретельно перевіряється влаштування приєднань до виступаючих конструкцій, розжолобків, воронок водостоків.
Нанесення розчинника повинно бути рівномірним по усій площі полотнища. Натяг полотнищ при їх укладанні на основу повинен знищити хвилястість та зморшки на поверхні матеріалу. Укладене полотнище не повинно мати хвиль і повітряних «мішків».
Якість приклеювання перевіряють відривом поволі одного шару від другого. Розрив повинен бути по картонній основі матеріалу. Іспит проводять не раніше, ніж за 48 годин після укладання покрівлі.
Якщо знайдено місце, де полотнище не приклеєне, то його проколюють ін'єктором і нагнітають розчинник (130 г/м2) і через 7...15 хвилин це місце притирають.
В килимі не повинно бути тріщин, раковин, розшарування і інших дефектів; посипка повинна бути великозерниста і в достатній кількості по всій поверхні верхнього шару покрівлі.
Штучні матеріали мають бути вкладені з необхідним напуском, добре закріплені до основи й щільно прилягати до неї. Сколи, тріщини, короблення не припускаються. Під час огляду знизу в покрівлі не повинно бути просвітів та отворів.
Водонепроникність покрівлі перевіряють шляхом заливання її водою або зразу після дощу.
Проектувати виконання покрівельних робіт необхідно на теплий період року. На виконання кожного процесу призначається спеціалізована ланка. Взагалі ланки комплектують таким чином, щоб їх продуктивність відповідала продуктивності головної ланки, якою завжди вважається така, що виконує вкладання покрівельного матеріалу.
Фронт робіт розчленовують на захватки, розміри яких визначаються змінною продуктивністю водійної ланки. Межами захваток є лінії водорозділів або межі між конструктивними чарунками.
Матеріал завжди подається назустріч пересуванню фронту робіт.
Кількість захваток при ритмічному потоці влаштування покрівель визначається за формулою:
(7.1)
де Т — термін виконання робіт, що встановлено замовником або нормативним документом, робочі дні;
А — кількість робочих змін на добу;
еtт— загальна кількість технологічних перерв, днів;
К — модуль циклічності (1...2 зміни);
n — кількість окремих потоків, що утворюють спеціалізований потік влаштування покрівлі.
Рулонні покрівлі найчастіше влаштовують 9...10 ланок (якщо заготівельні процеси виконують спеціальні ланки):
1 — влаштування основи (в тому числі й для водосточних воронок);
2 — влаштування пароізоляції;
3 — вкладання утеплювача;
4 — влаштування вирівнюючої стяжки;
5 — грунтування основи під килим;
6...9 — (в залежності від кількості шарів) наклеювання килима;
9 або 10 — влаштування захисту килима.
Кількість ланок при інших видах покрівель визначається в залежності від складності комплексного технологічного процесу.
У всіх випадках влаштування покрівель повинно мати таку організацію переміщення ланок і матеріалів, яка б виключала їх знаходження по щойно вкладеній або незакріпленій покрівлі. Якщо на покрівлі є ліхтарі (аераційні чи світлові), покрівлю вкладають спочатку на них, потім між ними, а потім на захватках, починаючи з боку звисів чи парапетів.
Деякі особливості організації робіт з різних матеріалів наведені у відповідних розділах цієї частини.