Організація виконання робіт

Контроль якості робіт

Виконання покрівельних робіт контролюється у відповідності до схем опера­ційного контроля, що являються необхідною складовою частиною техно­логічних карт. Якість матеріалів перевіряють згідно ГОСТ і ТУ. Переві­ряються правильність виконання окремих операцій і конструктивних елементів покріття. Результати перевірок заносять в журнал робіт. Склада­ються акти огляду прихованих робіт (Додаток 2).

Передо всім перевіряється відхилення від проектною нахила для скатних покрівель: воно не повинно перевищувати 5%. Особливо ретельно перевіря­ється влаштування приєднань до виступаючих конструкцій, розжолобків, воронок водостоків.

Нанесення розчинника повинно бути рівномірним по усій площі полотни­ща. Натяг полотнищ при їх укладанні на основу повинен знищити хвиляс­тість та зморшки на поверхні матеріалу. Укладене полотнище не повинно мати хвиль і повітряних «мішків».

Якість приклеювання перевіряють відривом поволі одного шару від другого. Розрив повинен бути по картонній основі матеріалу. Іспит прово­дять не раніше, ніж за 48 годин після укладання покрівлі.

Якщо знайдено місце, де полотнище не приклеєне, то його проколюють ін'єктором і нагнітають розчинник (130 г/м2) і через 7...15 хвилин це міс­це притирають.

В килимі не повинно бути тріщин, раковин, розшарування і інших дефектів; посипка повинна бути великозерниста і в достатній кількості по всій поверхні верхнього шару покрівлі.

Штучні матеріали мають бути вкладені з необхідним напуском, добре закріплені до основи й щільно прилягати до неї. Сколи, тріщини, короб­лення не припускаються. Під час огляду знизу в покрівлі не повинно бути просвітів та отворів.

Водонепроникність покрівлі перевіряють шляхом заливання її водою або зразу після дощу.

Проектувати виконання покрівельних робіт необхідно на теплий період року. На виконання кожного процесу призначається спеціалізована ланка. Взагалі ланки комплектують таким чином, щоб їх продуктивність відпові­дала продуктивності головної ланки, якою завжди вважається така, що виконує вкладання покрівельного матеріалу.

Фронт робіт розчленовують на захватки, розміри яких визначаються змін­ною продуктивністю водійної ланки. Межами захваток є лінії водороз­ділів або межі між конструктивними чарунками.

Матеріал завжди подається назустріч пересуванню фронту робіт.

Кількість захваток при ритмічному потоці влаштування покрівель визна­ча­ється за формулою:

(7.1)

де Т — термін виконання робіт, що встановлено замовником або норма­тивним документом, робочі дні;

А — кількість робочих змін на добу;

еtт— загальна кількість технологічних перерв, днів;

К — модуль циклічності (1...2 зміни);

n — кількість окремих потоків, що утворюють спеціалізований потік влаштування покрівлі.

 

Рулонні покрівлі найчастіше влаштовують 9...10 ланок (якщо заготі­вельні процеси виконують спеціальні ланки):

1 — влаштування основи (в тому числі й для водосточних воронок);

2 — влаштування пароізоляції;

3 — вкладання утеплювача;

4 — влаштування вирівнюючої стяжки;

5 — грунтування основи під килим;

6...9 — (в залежності від кількості шарів) наклеювання килима;

9 або 10 — влаштування захисту килима.

Кількість ланок при інших видах покрівель визначається в залежності від складності комплексного технологічного процесу.

У всіх випадках влаштування покрівель повинно мати таку організацію переміщення ланок і матеріалів, яка б виключала їх знаходження по щойно вкладеній або незакріпленій покрівлі. Якщо на покрівлі є ліхтарі (аераційні чи світлові), покрівлю вкладають спочатку на них, потім між ними, а потім на захватках, починаючи з боку звисів чи парапетів.

Деякі особливості організації робіт з різних матеріалів наведені у відпо­відних розділах цієї частини.