Покрівлі з рулонних матеріалів

Рулонна покрівля — це гнучкий водоізоляційний килим з кількох шарів рулонного покрівельного матеріалу, приклеєного на спеціальній мастиці.

Для бітумних рулонних матеріалів (руберойд, пергамін, гідроізол) засто­со­вують бітумні мастики, для дьогтьових матеріалів (толь, толь-шкіра) — дьогтьові.

З часом летючі масла, якими насичене покриття, випарюються, покриття втрачає гнучкість, з'являються тріщини. Щоб краще зберегти водозахисні якості покрівлі у верхній шар руберойду або толю укладають велико­зер­нисту або лускоподібну посипку. Якщо такої посипки немає, то верхній шар покрівлі покривають шаром гарячої мастики і посипають великозер­нистим піском або дрібним гравієм.

Для зберігання покрівлі від гниття в склад бітумних мас­тик додають анти­септики (фто­рис­­тий, кремнєфтористий натрій і інші).

Основою під рулонний ки­лим застосовують асфальто­бетон­ну або цемент­ну затяж­ку, а також дощату палубу. В неопалюваних будинках ки­лим­ наклеюють зразу на залі­зо­­­­бетонне покриття (Рису­нок 7.2). В тимчасових дерев'я­них будовах рулонний матеріал на­клеюють на мастиці або при­би­ва­ють за допомогою дере­в'яних брусків.

Технологія покрівельних ро­біт складається з підготов­чих і основних про­цесів (див. Рисунок 7.3).

Підготовчі роботи складаються з підготовки рулонних матеріалів і виго­тов­лення мастик. Якщо розкатати рулон покрівельного матеріалу, він буде мати хвилясту поверхню, а при наклеюванні можуть створитися змор­ш­ки. Тому матеріали витримують в розгорнутому вигляді не менш як 20 год. при t=15оС (матеріали з покривним шаром), а без покривного шару — перемотують на другий бік. Щоб зчистити мінеральну посипку, поверхню рулонного матеріалу змочують соляркою, уайт-спірітом або гасом (Рисунок 7.4). Шар бітуму розм'якшується і вбирає тонкий шар присипки. Після висихання — матеріал загортають в рулон зчищеним боком назовні і залишають у вертикальному становищі.

Довговічність покрівлі залежить також від якості мастики.

Мастика — це суміш бітумного або дьогтьового в'яжучого з наповню­вачем (азбест, попіл ТЄЦ, цемент, тальк, каолін, мелений шлак і інші).

Наповнювач вводять для зниження усадки, підвищення теплостійкісті, упередження витікання в'яжучого, а також для зниження витрат в'яжучого.

Найкращий наповнювач — волокнистий (азбест). В залежності від напов­ню­вача мастики бувають:

бітумно-каучукові — здрібнений і розчинений каучук;

гумово-бітумні — здрібнена і розчинена гума;

бітумно-латексні — здрібнений і розчинений каучук-латекс;

бітумно-полімерні — здрібнені і розчинені синтетичні смоли.

Мастика і грунтовка доставляються на об'єкт у готовому вигляді і тільки на малих об'єктах готується на будові.

Мастики бувають гарячими (бітумні до 170...210о, дьогтьові до 120... ­150оС), напівгарячими (70...100оС), холодними (40...60оС). Гарячі мастики виготовляють, розплавлюючи бітум і обезводнюючи його (доки не буде піни). Додають дрібними порціями в'яжуче і безперервно перемішують.

Увага! Небезпечно! Температура займання бітуму — 220оС!

Для підігрівання мастик в умовах будівельного майданчика викорис­товують спеціальні котли з завантажним пристроєм та пристроями для подавання мастик до місця вкладання. Котли мають перемішуючі та підіг­рі­ваючі пристрої. Спочатку завантажується подрібнений бітум, після його збезводнення (при температурі 200оС) в розплавлений бітум додають при постійному перемішуванні пластифікатор та сухі наповнювачі.

Напівгарячі і холодні мастики виготовляють таким же чином, тільки тем­­пе­ратура розігріву нижча, але в'язкість знижують, додаючи летючі роз­чин­ники (гас, трансформаторна олія, машинна олія).

Грунтовку (праймер) постачають на будівельний об'єкт в спеці­альних ємкостях або автогудронаторах. Її одержують шляхом ретельного пере­мішування бітуму з розчинником. Перед вживанням обов'язкове процід­­жування, яке виконується з метою усунення крупних включень.

Безпокривні матеріали — укладають тільки на гарячих мастиках. Покривні — можна вкладати на різних.

Підготовка основи. Для видалення води з поверхні основи застосо­вують машину СО-106, яка працює за принципом вакуумного відсмокту­ва­ча. Сушка — машиною СО-107. При улаштуванні основи з асфальто­бе­тон­ної стяжки її розрізають температурно-усадочними швами на квадрати 4х4м. Для цього під час бето­нування закладають рейки на товщину шва. Після бетону­ван­ня основи рейки знімають, а шви заливають мастикою і покри­вають смугами з рулон­ного матеріалу, які приклею­ють з одного бо­ку.­

Основа для наклеювання рулонного матеріалу повин­на­ бути сухою і чистою. Для сушіння основи, видалення намерзлої криги завтовшки до 1...1,5 мм використовують спеціальні машини, що пра­цю­­ють на рідкому паливі (со­ля­ро­вому маслі) з приводом вентилятора від електро­ме­ре­жі (Рису­нок 7.5). Якість основи перевіряють наклеюванням куска мате­ріалу. Якщо його відірвати, масти­ка не повинна відстава­ти від основи. Якщо ос­но­ва дерев'я­на, то по носійному настилу, що вкладений по кроквам па­ра­лельно конику, влаштову­ють суцільний рівняльний шар під кутом 45одо носійно­го настилу з сухих вузьких дощок завтовшки 12...20 мм.

Наклеюванню рулонного килима передує очищення основи від бруду, пилу, каме­нів, піску тощо. Цю опе­рацію виконують за допо­мо­гою стисну­того повітря, що надходить від компресо­ра.

Грунтування виконують смугами шириною 3...4 м. Для цього вико­ристовують спеціальні пневматичні пристрої (Рисунок 7.6). Час виси­хан­ня грунтовки не більше 12 год.

Наклеювання рулонних матеріалів виконують шарами (2...5 в залежності від схилу, зони тощо). Якщо схил до 15о, рулони наклеюють паралельно, а при більших схилах перпендикулярно конику. Перехре­щувати рулони не можна. Починають наклеювання з самих низь­ких місць даху: в ворон­ках внутрішнього водостоку, карнизних звисах, розжолобках. Полотна наклею­ють з напуском 100 мм. Стики не повинні збігатися по вертикалі.

Рулонний килим наклеюють по захватках: спочатку перший шар по усій захватці, потім після його перевірки й приймання — другий шар і так далі. Але можна наклеювати разом всі шари і при цьому зекономити до 8% рулонних матеріалів і мастики. Наприклад, при чотири-шаровій покрівлі спо­чатку заготовляють і наклеюють один на другий полотнища, рівні 1/4, 1/2, 3/4 і 4/4, тобто повній ширині рулону (1000 мм).

Кожні наступні повномірні полотнища наклеюють, відступаючи від краю попереднього на 220, 250, 250 і 250 мм.

Напуск полотнищ один на другий буде однаковим в усіх випадках (див. Рисунок 7.7)

1000-(220+250+250+250)=30 мм.

Поздовжній напуск полотнищ повинен витримуватися 100 мм. При цьому засобі наклеювання повинно вестися одночасно чотирма ланками укладаль­ників, які мають працювати з інтервалом 8...10 м одна від другої, тобто при досить великому фронті робіт.

Після просихання основи здійснюють нанесення мастики на захватці сму­­­га­­ми шириною 4...5 м за допомогою автогудронатора (Д-640) (Рисунок 7.8).

Гумові шланги закінчуються вудочкою. Рулонні матеріали подають під­йом­никами, легкими кранами (типу «Піонер»).

При великих обсягах робіт (більше 10 000 м2) рекомендується виготов­лю­вати мастику біля будівлі, що зводиться, подавати на дах за допомогою трубопровода — стояка, що має електропідігрівачі, а на робоче місце — спе­­ці­альними самохідними возиками з зачиненими ємкостями (Рисунок 7.9).

Увага! на покрівельних роботах великовантажні крани не застосовують: вони повинні бути демонтовані після монтажних робіт.

У холодний час трубопровід обігрівають. Мастика повинна циркулювати без­перервно, щоб не з'явилися пробки. На робочі місця гарячу мастику тран­с­портують в термосах мотокарами або моторолерами (мотовізками), тобто порціями. У цьому випадку наклеювання рулонного матеріалу можна вести машиною СО-99 для нанесення мастики і наклеювання рулонів, або машиною «Мосоргстрой».

Принцип работи цих машин в тому, що рулонний матеріал проходить крізь бак з мастикою, змащується нею знизу і котком щільно притискується до основи.

Якщо мастику подають безперервно (від автогудронатора) застосовують більш прості котки-розкотчики.

При малому обсязі робіт або стиснених умовах наклеювання виконують вручну. Повітряні мішки проколюють шилом і укочують котком вагою »80кгс.

На холодній мастиці руберойд наклеюють тільки на основу з цементно-піщаного розчину попередньо обгрунтовану. Мастику наносять тоненьким шаром (до 1мм), більша товщина погіршує приклеювання. Наступний шар наклеюють не раніше як за 12 годин.

Покрівельні роботи планують, як правило, на теплий час року. Організу­ють­ поточні методи роботи. Провідничий процес — наклеювання.

Весь процес покрівельних робіт розподіляють по ланках (спеціа­лізо­ва­них), наприклад:

ланка 1 — чистка, грунтовка основи, підготовка місць приєднання, роз­­­жо­лобків;

ланки 2, 3, 4 — нанесення мастики і наклеювання 1, 2 і 3 рулонного килима;

ланка 5 — улаштування захисного шару;

ланка 6 — підготування мастики й рулонних матеріалів.

Напрям покрівельних робіт йде з нижчих місць покрівлі до верхніх.

По щойно зробленій покрівлі треба виключати усякий рух.