Класифікація методів монтажу
Метод монтажу характеризується взаємодією засобів виробництва з предметами праці та відображає основні шляхи здійснення даного процесу. Організаційно-технологічна структура методів монтажу включає:
— організацію процесу — напрямок, послідовність та режим виконання окремих операцій, наявність чи відсутність попереднього укрупнення, засоби транспортування монтажних блоків в монтажну зону і т.і.;
— механізацію окремих процесів (операцій) або ж комплексного процесу;
— технологію виконання окремих операцій чи процесів;
— управління їх виконанням.
6.2.1. По розмірам монтажних блоків та укрупненню розрізняють такі методи:
Монтаж окремими відправними елементами. В цьому разі монтують будівлю чи споруду з елементів у такому вигляді, як вони прийшли з заводу-постачальника (іноді зустрічається укрупнення двох чи більше відправних елементів у один блок). Такий метод потребує мінімальних витрат на підготовчі процеси й найбільш зручний для організації монтажу «з коліс». Але кількість піднімань максимальна, а використання крана по вантажопідйомності мінімальне.
Монтаж блоками. Декілька відправних елементів або вузлів об'єднують в один монтажний блок. Маса блоку може бути підібрана таким чином, що вантажопідйомність крана використовується максимально, а кількість підйомів стає технологічно мінімальною. Укрупнені блоки можуть бути видовженими лінійно, плоскими та просторовими. У всякому разі вони мають бути сталими й міцними настільки, щоб витримувати всі монтажні навантаження. Укрупнення в блоки вимагає вживання великої кількості монтажних пристосувань, вартість яких може бути значною.
Монтаж конструктивно-технологічними блоками є розвитком попереднього методу; в цьому разі до будівельних конструкцій приєднують технологічне устаткування (вентиляційні системи, каналізацію, освітлювальну арматуру та інше).
Монтаж споруди в цілому вигляді. Споруда збирається з окремих відправних елементів в зручному для цього становищі (наприклад, висотна споруда — в горизонтальному стані внизу), або збоку від проектного розташування на тимчасових опорах. Після повного збирання виводиться в проектний стан одним з можливих способів (наприклад, методом повороту, насуванням тощо).
Такі методи потребують великих одноразових витрат на влаштування тимчасових процесів та споруд, необхідна велика кількість такелажного знаряддя. Не дивлячись на це вони дають велике скорочення трудових затрат й виявляються у більшості випадків економічно доцільними.
6.2.2. По послідовності встановленняя в проектне становище
Метод нарощування, коли монтажні елементи послідовно встановлюються в проектне становище знизу вгору, споруда «зростає». Використовуються звичайні механізми.
Метод підрощування, коли зведення будівлі чи споруди починається зі збирання верхнього монтажного ярусу. Після цього виконується піднімання зібраної частини на висоту, необхідну для встановлення ярусу, що лежить нижче, й утримання її на термін збирання. Виконується з'єднання двох зібраних ярусів між собою. Цей з'єднаний блок підіймається знов на таку ж висоту і всі операції повторюються. Таким чином настає час, коли необхідно утримувати в стійкому становищі майже всю зібрану споруду за допомогою монтажного устаткування, тобто останнє має бути потужним. Крім того всю споруду, яка інколи має велику висоту треба утримувати в стійкому стані за допомогою складного такелажного оснащення.
Метод повороту. Споруда, що зводиться, збирається в горизонтальному стані. Нижній, базовий, елемент з'єднується з фундаментом за допомогою опорно-поворотного шарнира. Поворот навколо шарніра здійснюється за допомогою крана або спеціальної такелажної оснастки так, щоб після виведення споруди в прямовисне становище (проектне) нижні елементи отримували спроможність сприймати й передавати на фундамент експлуатаційні навантаження.
Метод насування. Споруда збирається збоку від постійних фундаментів на тимчасовому стенді. В проектне становище насувається за допомогою потужного такелажного устаткування по спеціальних путях накочування. В залежності від того, як переміщується монтажний блок відносно путі, розрізняють метод «ковзання» та метод «накочування».
Комбиновані методи. Вміщують в себе елементи різних методів, використовуючи відповідні переваги того чи іншого методу.
Крім того, в залежності від порядку встановлення окремих монтажних блоків з однієї стоянки водійного монтажного механізму розрізняють:
— роздільний (диференційований) монтаж, коли головний монтажний механізм, послідовно переміщуючись, встановлює однакові (наприклад, колони) монтажні елементи в межах однієї захватки, потім — елементи, що спираються на раніше встановлені (наприклад, підкранові балки чи підкроквяні ферми) в тих же межах; метод використовується при організації потокових процесів;
— комплексний (зосереджений) монтаж, коли головний механізм встановлює з однієї стоянки всі елементи однієї чи декількох чарунок (ярусів) будівлі чи споруди, потім переміщується на наступну стоянку;
— комбінований (змішаний) монтаж, коли спочатку монтуються елементи одного з потоків (наприклад, колони) в межах захватки, а потім встановлюються останні елементи по чарунках; можна застосовувати, коли монтажна організація має декілька типів монтажних механізмів.
6.2.3. В залежності від умов роботи монтажних елементів та засобів наведення їх на опори розрізняють монтаж:
— на суцільних помостах або окремих тимчасових монтажних опорах. При цьому помости або опори сприймають всі навантаження, що виникають під час збирання споруди з окремих монтажних блоків (відправних елементів чи укрупнених попередньо блоків). Після оформлення вузлів та з'єднань помости та опори витягують, попередньо виконуючи процес розкружалювання, коли висота помостів (опор) зменшується за рахунок розкружалюючих пристосувань (пристроїв), а зібрана конструкція послідовно й відповідно до стадії розкружалювання включається в роботу по розрахунковій схемі;
— напівнавісним методом, коли монтажні блоки після встановлення в проектне становище з одного боку приєднуються до змонтованої раніше частини, а другий (консольний) бік підтримується якоюсь тимчасовою опорою, процес розкружалювання відсутній (див. Рисунок 6.2 а);
— навісними методами (Рисунок 6.2 б), коли блоки, що монтуються, закріплюються до змонтованої частини одним боком і в такому стані сприймають монтажні навантаження.
В залежності від способа наведення на опори розрізняють:
— вільний монтаж, коли наведення на опори здійснюється окремими рухами монтажного механізму, сама конструкція в просторі переміщується вільно;
— обмежено-вільний монтаж, коли застосовуються окремі пристосування, що полегшують наведення;
— трафаретний або примусовий монтаж, коли під час наведення монтажний блок має один ступінь свободи й встановлюється на опори точно в проектне становище. Якщо забезпечується встановлення монтажних блоків таким чином, монтаж зветься безвивірочним.
6.2.4. По виду піднімання монтаж буває:
— з вільним підніманням (вертикальним чи горизонтальним переміщенням);
— з примусовим підніманням (вертикальним чи похилим спрямівником, горизонтальним спрямівником, підрощування, поворот у вертикальній чи горизонтальній площині);
— комбіновані методи.
6.2.5. По засобам організації процесу монтаж буває:
— відкритий, коли спочатку зводиться підземна частина будівлі, включаючи фундаменти під технологічне устаткування, а потім монтується надземна частина;
— закритий, коли зводяться тільки фундаменти під каркас будівлі, монтується сам каркас, а вже в «закритому» каркасі зводяться фундаменти й монтується саме технологічне устаткування;
— суміщений монтаж передбачає одночасне зведення і підземної частини, і монтаж технологічного устаткування, і встановлення конструкцій каркаса;
— комбінований метод вживається, коли в різних прогонах будівлі розташовані різні по складності підземні частини; тоді в прогонах, де є розвинена підземна частина, запроваджується закритий метод, а там, де підземна частина проста, — відкритий метод.
В просторі монтажний процес може розвиватися по горизонталі, вертикалі та бути комбінованим.
При горизонтальному напрямі монтаж буває поздовжній або поперечний (секційний).
6.2.6. Класифікація методів монтажу по механізації.
Механізація, як метод використання машин взагалі може бути:
— часткова — передбачає, що частина операцій чи процесів виконується вручну, а частина — механізовано;
— комплексна — передбачає виконання всіх процесів і операцій за допомогою взаємопов'язаних між собою по потужності та технологічним параметрам комплектів машин. Машина, що виконує головний процес, зветься провідничою (водійною);
— полуавтоматична механізація припускає використання автоматів для окремих операцій при обов'язковій повній механізації останніх;
— автоматизація технологічного процесу має на увазі, що всі монтажні операції виконуються по розробленій програмі технологічно взаємопов'язаними спеціальними автоматами.
В залежності від виду механізмів, що вживаються, механізація буває за допомогою:
а) мобільних монтажних машин та механізмів (на гусеничному ходу, автомобільних, пневмоколесних тощо);
б) обмежено мобільних монтажних машин та механізмів (баштових, козлових, залізничних, портальних тощо);
в) немобільних монтажних машин та механізмів (домкратів різних типів, талей, лебідок тощо);
г) стаціонарних машин, механізмів та пристосувань типу: монтажних щогл, кран-щогл, переносних монтажних стріл, шеврів, вантових мачтово-стрілових кранів, монтажних порталів тощо.