- поняття та зміст основних правових категорій з цивільного права;

- джерела правового регулювання; суб’єкти, об’єкти, підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин;

- поняття та способи здійснення і захисту суб’єктивних цивільних прав; поняття, зміст, види, форми, підстави виникнення та припинення права власності;

- поняття та способи захисту права власності; поняття та зміст права інтелектуальної власності;

- спадкове право; загальні положення про зобов’язання та договір;

- способи забезпечення виконання договірних зобов’язань;

- поняття, особливості укладання, зміни і розірвання окремих договірних зобов’язань (договору купівлі-продажу, дарування, страхування, перевезення тощо);

- поняття і систему деліктних зобов’язань, порядок відшкодування моральної та матеріальної шкоди тощо.

- Уміти

- правильно тлумачити норми цивільного законодавства та застосовувати для вирішення конкретних життєвих ситуацій;

- аналізувати відносини, що складають суть справи; приймати обґрунтовані рішення відповідно до норм чинного законодавства.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Цивільне право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють шляхом диспозитивного методу особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Метод цивільно-правового регулювання – це сукупність специфічних засобів впливу на учасників цивільних відносин, що характеризується насамперед юридичною рівністю сторін, а також наданням останнім можливості врегулювання цих відносин на їх розсуд за винятками, встановленими цивільним законодавством.

Функції цивільного права – це головні напрями його впливу на цивільні відносини з метою їх підпорядкування.

Система цивільного права – це систематизована сукупність його елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або розділів), розташованих у певній послідовності й ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою цієї галузі.

Цивільна правоздатність – це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридичною особою є організація, створена і за­реєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповіда­чем у суді.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Публічна обіцянка винагороди - це односторонній правочин, в силу якого одна особа зобов'язується сплатити матеріальну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного результату.

Зобов’язання з відшкодування шкоди – це цивільно-правові зобов’язання, що виникають внаслідок протиправного заподіяння шкоди, і в зв’язку з чим потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від правопорушника, який завдав шкоди (боржника), виконання обов’язку відшкодувати завдану шкоду шляхом надання майна в натурі або відшкодування збитків.

Кредитор – це особа, якій заподіяно шкоду. Ним може бути будь-яка особа – неповнолітня, малолітня, дієздатна, недієздатна, обмежено дієздатна, громадяни України, іноземці або особи без громадянства.

Боржник – це особа, яка відповідає за заподіяну шкоду. Як правило, нею виступає заподіювач шкоди.

Джерелом підвищеної небезпекиє діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб