Азійський напрям зовнішньої політики України.

Успіх України у сучасному глобалізованому світі не може бути досягнутий без урахування важливих тенденцій і змін у сучасному світі. Одна з таких найважливіших тенденцій – посилення ролі Азії.

Якщо у 1940 р. в Азії створювалося всього 19 % валового світового продукту, то у 2013 – понад 45 %. А через два десятиліття, за оцінками експертів, Азія створюватиме понад 55 % світового продукту.

До 2020 року КНР, найімовірніше, стане економічним лідером Азії. Економіка цієї країни вже сьогодні посідає друге місце у світі, поступаючись лише США. Завдяки здатності мобілізувати величезний економічний потенціал, ця країна чи, справедливіше сказати, цивілізація, здобуде значну вагу у міжнародній політиці. Колосальний економічний підйом Китаю, а також старіших і молодших «тигрів» Південно-Східної Азії вже у найближчій перспективі призведе до значних змін світового економічного і політичного ландшафту.

Щодо обсягів економіки Індія в наступне десятиліття залишить позаду більшість європейських країн, а подолання кастового поділу суспільства здатне зробити її розвиток ще динамічнішим. Розвиток Індії вже сьогодні висуває її не лише в азійські, а й світові лідери. Світове співтовариство змушене погодитись із здобутим Індією ядерним статусом. Вже тепер «найбільша демократія світу» претендує на постійне членство у Раді Безпеки ООН, відіграючи важливу роль у забезпеченні стабільності всього регіону Південної Азії.

Зміни в Азії вже сьогодні суттєво впливають на подальший розвиток усього людства. Протягом кількох попередніх століть модернізація, фактично, була вестернізацією.

Проте сьогодні цілий ряд азійських країн демонструють здатність досягати високих економічних і соціальних результатів, залишаючись у межах своїх цивілізаційних цінностей і традиційних культур.

Серед азійських суспільств вже не є незаперечним твердження про те, що ліберальна демократія і вільний ринок найкраще пристосовані до викликів глобалізації. Тепер ефективність європейської (євроатлантичної) моделі потрібно доводити, і прагматична політика на азійському напрямі має враховувати цей факт.

Традиційні світові «центри сили» змушені враховувати нові реалії. Азійський напрям став одним з найважливіших у стратегічних планах трансатлантичної спільноти держав і, відповідно, ЄС і НАТО. У 2007 році активізувалися зусилля Росії з надання Шанхайській організації співробітництва (ШОС) характеру не лише економічного, а й безпекового союзу.

Глобалізація все більше набуває азійських рис. У зв'язку з цим Україна глибоко зацікавлена у всебічному розвитку відносин з азійськими країнами, у співпраці у забезпеченні миру і безпеки, у взаємовигідному економічному партнерстві.

Пріоритетними цілями української політики в азійському регіоні є наступні:

– Забезпечення миру і стабільності, зокрема подолання триваючих міжнародних, міжетнічних і міжконфесійних конфліктів, які є живильним середовищем для політичного екстремізму та релігійного фундаменталізму.

– Збереження режиму нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки.

– Боротьба з терористичними загрозами, з торгівлею людьми, незаконною торгівлею зброєю, наркотрафіком.

– Отримання доступу до енергетичних ресурсів, партнерство з країнами регіону у їх розвідці, видобутку, постачанні на світові ринки.

– Посилення економічної присутності України на регіональних ринках, які є перспективними для збуту української продукції машинобудівного комплексу та металопрокату, надання науково-технічних і будівельних послуг у військово-технічній сфері та сфері високих технологій, насамперед космічній.

– Використання інвестиційного потенціалу регіону,який стрімко зростає і посилює свою присутність у багатьох країнах світу і може бути використаний в інтересах розвитку української економіки.

З метою реалізації національних інтересів України та відповідно до рішень Президента України зусилля української дипломатії на азійському напрямі концентруються на Близькому і Середньому Сході, у Каспійсько-Центральноазійському та Азійсько-Тихоокеанському регіонах.

Формування нових глобальних енергетичних балансів і маршрутів доставки енергоносії підвищує роль країн Каспійсько – Центральноазійського регіону (КЦАР).У цьому регіоні сконцентровано близько 28 % розвіданих світових запасів нафти і близько 34 % запасів газу.

Україна є споживачем і транзитером енергетичних ресурсів цього регіону до країн Європи і зацікавлена у збереженні цієї ролі в майбутньому. На це спрямовано відповідні зусилля як в межах партнерства з країнами регіону, так і в межах української політики на європейському, американському і російському напрямах.

Для зміцнення українських позицій регіонального лідерства, гарантування енергетичної безпеки стратегічно важливим є всебічне співробітництво з Азербайджаном.

У здійсненні свого зовнішньополітичного курсу Україна враховує значне зростання ваги Казахстануу формуванні системи нової регіональної і міжнародної безпеки, створенні нових енерготранспортних коридорів, регіональних структур та об’єднань. Вже у найближче десятиліття (до 2017 р.) Казахстан має увійти до десятки найбільших експортерів вуглеводнів і ця позиція значною мірою визначатиме роль Казахстану у системі світових господарських зв’язків ХХІ століття.

Туркменістантрадиційно є важливим партнером України в Центральній Азії. Україна у своїх стосунках із Туркменістаном виходить із врахування зростаючої ролі цієї центрально-азійської країни на міжнародній арені, розуміння її прагнення до розбудови суверенної внутрішньої й зовнішньої політики та досвіду взаємовигідної економічної співпраці, зокрема у нафтогазовій сфері.

У розвитку співробітництва України з країнами Азійсько-Тихоокеанського