Гітлерівський окупаційний режим.

22 червня 1941 г. розпочалася Велика Вітчизняна війна. Територія України була окупована військам Німеччини і її союзників. Відповідно до розробленого ще в 1940 р. стратегічного Генерального плану 'Ост", у відношенні України передбачалося наступне:

1. Германізація іколонізація районів Сходу, в тому числі українських земель.

2. Фізичне знищення слов'янського населення.

3. Масове насильницьке переселення населення Західної України (65 %)до Сибіру.

4. Переселення німців на українські землі протягом 30 років.

Територія України була поділлена на 4 зони:

1) 'Рейхскоміссариат Україна';

2) 'Дистрикт Галичина';

3)Трансністрія;

4)Прифронтова зона.

Новостворені адміністративні одиниці очолили генерал-губернатори. Особливу ненавість до українців виявив рейхскомісар Еріх Кох, якого називали 'коричневим царем України'. Після окупації України був встановлений нацистський 'новий порядок', що означав масовий терор проти «неповноцінних» народів: слов’ян, євреїв, циган, а також представників радянської влади і комуністів. В Україні діяли карательні органи нацистів: СС, СД, гестапо, що проводили нестримний терор мирного населення. Створювалися концентраційні табори і гетто для євреїв. Масове євреїв було в Києві (Бабин Яр), Харкові (Дробицький Яр), а також в Львові,Бердичеві, Одесі.

Після окупації Києва німецька військова влада розклеїл по всьому місту оголошення: 'Всі жиды міста Києва... повинні з'явитися 29 вересня 1941 р. до 8 годин ранку на перехрестя Мельниковської і Дохтуровської... з документами, грошима, цінними речами, теплим одягом, білизною... Хто не виконає цього розпорядження, буде розстріляний'. У євреїв, які прийшли, відбирали речі і розстрілювали. За три дня німці стратили 195 тис. київських євреїв. (Існують інші дані про розстріляних в Бабиному Яру.) Терор фізичний супроводжувався моральним терором. На крамницях, ресторанах, перукарнях висіли таблички: 'Тільки для німців', 'Українцям вхід заборонений'. Мирному населенню міст заборонялося користуватися залізницею, міським транспортом, поштою, телеграфом, аптеками. Були закриті школи і вузи. Влаштовувались публічні страти комуністів, комсомольців, представників радянської влади. Окупаційна політика носила відкритий колоніальний характер. Була введена примусова трудова повинність, людей насильно вивозили на роботи в Німеччину. Починається безсоромний грабіж матеріальних і культурних цінностей України: були розграбовані сотні музеїв, бібліотек, Будинків творчості. Експонати вивозилися в Німеччину. Вивозили також чорнозем і фруктові дерева. Окупаційні власті шукали опору в 'певних особистостях', з яких призначалися бургомістри в містах, старости в селі, поліцаї. В кінці січня – початку лютого 1943 р. радянське командування поставило завдання визволити Донбас і Харківський промисловий район силами військ Південного, Південно-західного і Воронезького фронтів. В результаті наступальної операції в січні-березні 1943 р. були визволені північно-східні райони Донбасу і Харків, але внаслідок контрнаступу німецьких військ ці райони були залишені радянськими військами, що відійшли за ріку Сіверський Донець. В результаті контрнаступу радянських військ під Курськом були визволені Донбас і Лівобережна Україна. Німецька армія створила оборонний рубіж під назвою 'Східний вал'. В результаті Ізюмсько-барвінковської, Білгородсько- харківської ('Звезда') операцій 23 серпня 1943 р. був визволений Харків. Донбаська, Чернігово –прип’ятська наступальні операції вивели радянські війська до Дніпра. Почалося його форсування. Восени 1943 р. радянські війська розпочали наступ на Київському напрямку. 6 листопада 1943 р. Київ був визволений від окупантів.