Розгортання руху Опору проти фашистів.

З перших днів окупації на території України розгорнулася антифашистська боротьба. Існували дві основних течії руху Опору: комуністичне (партизанські загони і радянське підпілля та націоналістичне (ОУН-УПА). Військова доктрина Радянського Союзу припускала ведення війни малою кров'ю на чужій території. Тому партизанська війна вважалася недоцільною в 30-і рр. Були ліквідовані партизанські бази в прикордонних районах. Фашисти дуже швидко просувалися по Україні, тому у них в тилу виявилися цілі підрозділи радянських військ. Вони і стали базою радянського партизанського руху. Значну роль в організації руху Опору зіграли радянські військово-організаційні центри: Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР) і Український штаб партизанського руху (УШПД) ,(створений у червні 1942 г. На чолі з Т.Строкачем. Роботою цих центрів радянське керівництво вирішило підняти партизанський рух на більш високий рівень. В Україні діяли партизанські об'єднання під командуванням С. Ковпака, які здійснили рейд від Путивля до Карпат, А.Федорова (Чернігівщина), А. Сабурова (Сумська обл., Правобережна Україна), М. Наумова (Сумська обл.).

Історик А. Чайковский про особливості партизанського і підпільного руху в Україні писав, що в перший рік війни дії партизан і підпільщиків носили неорганізований характер, не вистачало підготованих командних кадрів і фахівців.В 1941 р. Партизани мали на озброєнні лише гвинтівки, карабіни, револьвери, пляшки з запальною сумішшю. Вибухівки та мін було мало. Більшість партизан захоплювала зброю у ворога. В з'єднанні С. Ковпака трофейна зброя складала 80% всього озброєння. Партизанський рух активізувався в вирішальному 1943 р. Дії партизан координувалися із діями Червоної Армії. В період Курскої битви партизани провели операцію 'Рейковая війна': подрив ешелонів, залізничних і шосейних мостів. Восени 1943 р. була організована операція 'Концерт': підрив комунікацій супротивника та вивід з ладу залізниць. Партизани діяли активно, самовіддано, організовували диверсії, знищували окупантів, вели агітацію серед населення. Однак ефективності їхніх дій заважала позиція І. Сталіна. Він не довіряв активним діям народних мас. ЦШПД декілька раз расформовували, а в січні 1944 р. він був повністю ліквідований.

З наказу фельдмаршала Кейтеля «О подавлении комуністичного повстанського» (1941 р.): «Слід вжити найсуворіші заходи для відвертання подальшого поширення руху. Слід враховувати, що на означених територіях людське життя нічого не коштує. В якості плати за життя одного німецького солдата повинна вважатися смертна кара для 50-100 комуністів».

Період найбільшого підйому партизанского руху був у 1944 р. В Вінницькій, Житомирській, Кам’янець-Подільській, Кіровоградській, Тернопільській та Чернівецькій областях. В містах України діяло комуністичне і комсомольське підпілля ('Молода гвардія', Краснодон).Підпільники та партизани від імені народу знищували фашистських приспішників в Україні: помічника Коха - Функа, його радників - Вінтера і Шнайдера, віце-губернатора Галичини Бауера. В Харкові за допомогою радіокерованої міны було підірвано будинок гестапо. Відомі партизанські командири стали Героями Радянського Союзу: С. Ковпак, А. Федоров, А. Сабуров, М. Наумов.

Представники українського національного руху створили на території Західної України (в Поліссі та на Волині) свої загони - Поліська Сікта. Їх сформував Н. Боровець (Бульба). Він проводив партизанські дії проти німецьких окупантів і радянських партизан. В роки війни представники націоналістичного руху намагалися відновити незалежність України. Вони воювали проти фашистів і проти радянських військ. Політичним центром націоналістичного руху була Організація українських националістів (ОУН). Спочатку ОУН намагалася бороться проти радянських військ із допомогою нацистів, але ті виступили проти ОУН через національні ідеї організації і її прагнення створити незалежну Україну. 14 жовтня 1942 р. ОУН створила військову організацію – Українську повстанську армію (УПА), яку очолив Р. Шухевич (Тарас Чупринка). УПА була найорганізованішим військовим об'єднанням українського націоналістичного руху.

З листівки «За що борется Українська Повстанська Армія?»: «УПА бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі. УПА бореться проти імперіалістів і імперій, бо в них один панівний народ поневолює культурно і політично та експлуатує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької 'Нової Європи». В рядах УПА борються українські селяни, робітники і інтелігенти... За національне і соціальне визволення'.

Розкол у русі Опору в Україні перешкоджав швидкому визволенню України від німецько-фашистських окупантів. І радянські партизани, і ОУН-УПА намагалися максимально зібрати і сконцентрувати реальні українські сили в боротьбі проти завойовників. Рух Опору став справжнім другим фронтом Великої Вітчизняної війни.