Відносні величини динаміки

В тому разі, коли порівнювана величина є більшою від бази по­рівняння, відносну величину можна виразити або в коефіцієнтній, або у відсотковій формі. Якщо порівнювана величина є меншою від бази порівняння, відносну величину доцільніше виражати у відсотках. Якщо ж числові значення порівнюваної величини відносно малі, то відносні величини виражають у проміле. Так, у проміле обчислюють показники природного руху населення: народжуваності, смертності, приросту, одруження, розлучення тощо.

Якщо значення бази (основи) порівняння приймаються за 100 %, то результат порівняння (відносну величину) виражають у відсотках. Відсоткове вираження відносних величин є найпоширенішим у практиці економічної роботи.

У тому разі, коли значення основи (бази) порівняння приймають за одиницю, то відносна величина (наслідок порівняння) є коефіці­єнтом, який показує, в скільки разів досліджуване значення більше (менше) від бази порівняння. Розрахунок відносних величин у вигляді коефіцієнтів застосовують, якщо порівнювана величина є більшою від тієї, з якою її порівнюють.

Коли базу порівняння приймають за 1000 (наприклад, при об­численні показників природного руху населення), результат порів­няння виражають у проміле (%о).

У деяких випадках при обчисленні відносних величин базу порівняння приймають за 10 000 одиниць (продециміле, %оо), за 100 000 (просантиміле, %ооо).

Так, часто на 10 000 чоловік населення розраховують кількість лікарів, лікарняних ліжок, підприємств громадського харчування тощо. На­приклад, на певний момент часу на кожні 10 000 чоловік населення України припадало 45 лікарів.

Форма вираження відносних величин залежить від кількісного співвідношення порівнюваних величин, а також від суті отриманого результату порівняння.

У кожному окремому випадку слід добирати таку форму вираження відносних величин, яка забезпечує більшу наочність та сприйняття. Наприклад, краще сказати, що продуктивність праці за минулий період зросла майже в 1,5 (півтора) раза, ніж те, що продуктивність праці проти базисного періоду становить 149,7 %.

Аби відносні величини були правильними, потрібно, щоб порівнювана величина і база (основа) були зіставними.

Різноманітність співвідношень і пропорцій реального життя для свого відображення потребує різних за змістом і статистич­ною природою відносних величин. Відповідно до аналітичних функцій відносні величини можна класифікувати так.

А. Відношення однойменних показників

1) Відносні величини динаміки;

2) відносні величини просторових порівнянь;

3) відносні величини порівняння зі стандартом( виконання плану та планового завдання);

4) відносні величини структури;

5) відносні величини координації.

Б. Відношення різнойменних показників

Відносні величини інтенсивності.

Динамікою називається зміна соціально-економічного явища в часі, а відносна величина динаміки характеризує напрям та ін­тенсивність зміни.

Відносні величини динаміки визначаються співвідношенням значень показника за два періоди чи моменти часу. - відповідно значення показника у поточному( звітному) та минулому (базисному) періодах.

При цьому базою порівняння може бути або попередній або більш віддалений у часі рівень

. Наприклад, інвестиції в галузь становили, млн. грн.: у 1995 р. — 420, у 1999 р. — 588. Порівню­ючи значення показника, дістаємо темпи зростання інвестицій: 588 : 420 = 1,4.

Якщо значення показника зменшується, відносна величина динаміки буде меншою за 1.

Передумовою обчислення відносних величин динаміки є порі­внянність даних за одиницею вимірювання (для вартісних показ­ників — порівнянність цін), методикою розрахунку показника, масштабом об'єкта.

Відносні величини просторових порівнянь

Відносні величини просторових порівнянь – це співвідношення однойменних статистичних показників за різними територіями але за один час.- відповідно рівні показника на різних територіях. Визначається або у формі коефіцієнта. Або процента.

Найчастіше це регіональні чи міжнародні порівняння показ­ників економічного розвитку або життєвого рівня. Вибір бази по­рівняння довільний. Головне, щоб методика розрахунку показни­ків, що порівнюються, була однаковою.

Наприклад, станом на 01.01.1996 року чисельність населення Києва становила 2630 тис. чол.., а Харкова – 1555 тис. чол.. Зробимо висновок про тенденцію зміни чисельності в містах, розрахувавши ,Отже. Чисельність населення Києва у 1,69 раз вища за чисельність населення в Харкові.

Відносні величини порівняння зі стандартом

Важливу роль у статистичному аналізі відіграє порівняння фактичних значень показника з певним еталоном — норма­тивом, стандартом, оптимальним рівнем, планом. Такими відносними величинами порівняння є виконання плану та планового завдання.. Будь-яке відхилення відносної величини від 1 чи 100% свідчить про порушення оптимальності процесу.

Відносна величина планового завдання - показує на скільки відсотків у поточному періоді планом передбачається змінити ( збільшити або зменшити) рівень показника що вивчається порівняно з базисним.- відповідно запланований рівень показника у поточному періоді та рівень показника у базовому періоді. Визначається як коефіцієнт і %

Відносна величина виконання плану - показує на скільки відсотків фактично перевиконано чи не довиконано планове завдання у поточному періоді. відповідно запланований рівень показника у поточному періоді та досягнутий рівень показника у даному періоді.

Наприклад, У 2000 році магазином було продано продовольчих товарів на суму 275 тис. грн.., планом на 2001 рік передбачалось продати на 300 тис. грн., фактично було продано на 330 тис. грн.. Визначити відносні величини виконання плану та планового завдання.

Отже, планом передбачалося збільшити у 2001 році продаж на 91%, план було перевиконано на 10%.

Для показників, які не мають визначеного еталона (захворюва­ність, злочинність тощо), базою порівняння може бути максимальне чи мінімальне значення або середня по сукупності в цілому.

Відносні величини структури

Статистичні сукупності структуровані, у них завжди можна виявити певні складові. Відносні величини структури характе­ризують склад, структуру сукупності за тією чи іншою ознакою. Вони визначаються відношенням розмірів складових частин су­купності до загального підсумку.

Скільки складових, стільки від­носних величин структури. Кожну з них окремо називають част­кою, або питомою вагою, виражають простим чи десятковим дробом або процентом. Наприклад, певна частина сукупності становить 1/4, або 0,25, або 25% загального обсягу сукупності.

Відносні величини структури адитивні. Сума всіх часток дорі­внює одиниці. Якщо частку і-ї складової сукупності позначити , то або, у процентах, 100 Припустимо, що ча­стка власних коштів фірми становить 68%, залучених — 32%. Ра­зом вони складають, 68 + 32 100%.

За допомогою відносних величин структури можна оцінити структурні зрушення, тобто зміни у складі сукупності за певний період часу. Така оцінка ґрунтується на порівнянні частокза два періоди. Аналогічно можна порівняти структуру різних за обсягом сукупностей. Різницю між відповідними частками двох сукупностей називають процентним пунктом (п. п.).

Наприклад, на певний момент часу чисельність міського населення України становила 34, 8 млн. чол.., а сільського – 16,5. Проаналізуємо структуру цих категорій населення в загальній його чисельності. Загальна чисельність = 34,8+16,5=51,3

Відносні величини координації

Поглиблений аналіз структури передбачає оцінювання спів­відношень, пропорцій між окремими складовими одного цілого. Такий різновид порівнянь називають відносною величиною ко­ординації. Вона показує, скільки одиниць однієї частини сукуп­ності припадає на 1, 100 і 1000 одиниць іншої, узятої за базу по­рівняння. - частини цілого. За базу порівняння береться та частина цілого, яка має меншу питому вагу в сукупності. Так, з попереднього прикладу

Комплексне використання відносних величин динаміки, стру­ктури та координації розглянемо на прикладі матеріальних запа­сів умовної фірми за 2 квартали (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

МАТЕРІАЛЬНІ ЗАПАСИ ФІРМИ

За IV квартал матеріальні запаси в цілому зросли в 1,12 раза або на 12%. Оскільки запаси складаються з двох функціонально відмінних складових, то потрібно оцінити динаміку кожної з них. Так, запаси сировини і напівфабрикатів зросли лише на 2,5%, а запаси готової продукції — на 32,1%. Нерівномірність динаміки окремих складових зумовила зміни в структурі матеріальних за­пасів. Якщо в III кварталі частка сировини та напівфабрикатів становила 68%, то в IV кварталі зменшилась до 62%, тобто на 6 п. п. Відповідно на стільки ж зросла частка готової продукції. Внаслідок структурних зрушень змінились пропорції між складо­вими частинами: у III кварталі на 1 грн. запасів готової продукції

припадало 2,125 грн. запасів сировини і напівфабрикатів (119 : 56 = = 2,125), у IV кварталі їх співвідношення зменшилося до 1,65 (122:74=1,65).

Відносні величини інтенсивності

Особливим видом відносних показників є результат порівняння різнойменних абсолютних величин: у чисельнику — обсяги пев­ного явища (кількість подій, фактів), у знаменнику — обсяг сере­довища, якому це явище (подія) властиве. У кожному конкретному випадку таке співвідношення характеризує інтенсивність поши­рення явища в середовищі, а тому називається відносною величи­ною інтенсивності. На відміну від відносних величин групи А відносні величини інтенсивності іменовані одиницями вимірюван­ня чисельника і знаменника співвідношення. Наприклад, густота населення в регіоні — 82,5 осіб на 1 км², виробництво електроене­ргії— 5627 кВт за год на душу населення і т. ін.

У формі відносних величин інтенсивності обчислюється низка показників технічного рівня виробництва (електроозброєність праці), ефективності використання ресурсів (фондовіддача), еко­номічного розвитку країни (валовий внутрішній продукт на душу населення), життєвого рівня населення (забезпеченість сімей то­варами культурно-побутового призначення), інших аспектів сус­пільного життя.

Якщо обсяги явища незначні відносно обсягів середовища, то результат їх співвідношення збільшується в 100, 1000 і більше разів. Так, демографічні явища (народжуваність, смертність, шлюб­ність) розраховуються на 1000 осіб, забезпеченість лікарями, під­приємствами громадського харчування — на 10 000 осіб, захво­рюваність, злочинність — на 100 000 осіб. Такі показники нази­ваються відповідно промілле, продецимілле, просантимілле.

У порівняльному аналізі використовуються кратні співвідно­шення не лише абсолютних величин. Комплексна й всебічна ха­рактеристика закономірностей суспільного життя передбачає по­рівняння середніх і відносних величин.

Наприклад, розглянемо показник, що характеризує кількість лікарів усіх спеціальностей у розрахунку на 10000 чоловік населення, якщо станом на 01.01. 1996 року кількість лікарів усіх спеціальностей України складала 230 тис. чол.., загальна чисельність населення України – 51300 тис. чол.., тоді