Суть, організація і техніка статистичного зведення

Статистичні ряди розподілу

Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп

Основні види і завдання статистичних групувань

Методологічні аспекти статистичних групувань

Суть, організація і техніка статистичного зведення

Тема 3. ЗВЕДЕННЯ І ГРУПУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ.

Зміст.

3.6 Статистичні таблиці.

Другим етапом статистичного дослідження є зведення і групуван­ня даних спостереження.

Статистичне спостереження дає багато інформації про кожну одиницю досліджуваної сукупності.

Наприклад, за переписом дістають відомості про кожну людину: стать, вік, освіту тощо. У звітності підприємств з праці наводяться дані про чисельність робітників, нараховану їм заробітну платню тощо.

Ці відомості статистика використовує для визначення узагальнюючих показників, що характеризують сукупність у цілому або її окремі частини (чисельність усього населення, в тому числі чоловіків і жінок; чисельність працівників, у тому числі робітників, ГТП, службовців тощо). Зібрані відомості про явища треба науково опрацювати, привести до певної системи, підсумувати, узагальнити.

Систематизація та підсумовування даних з метою отримання узагальненої характеристики досліджуваного явища за деякими істотними ознаками називають статистичним зведенням.

Отже, статистичне зведення — це систематизація одиничних фактів, яка дає. змогу знайти узагальнюючі показники, що описують всю досліджувану сукупність та її окремі частини, здійснити аналіз та прогнозування досліджуваних явищ і процесів.

Застосування відповідних способів статистичного зведення зу­мовлене характером і формами розвитку розглядуваних явищ. З їх зміненням мають видозмінюватися і способи статистичного зведен­ня. Перехід до ринкових відносин об'єктивно змінює принципові підходи до статистичного зведення і групування

Статистичні зведення розрізняються за цілою низкою ознак.

1). За складністю побудови зведення поділяють на прості і групові.
Просте підсумкове зведення не передбачає попереднього розподілу на групи одержаних відомостей. В цьому разі лише визначають загальний підсумок усіх одиниць сукупності або загальний обсяг .досліджуваного показника. Наприклад, аби знайти загальну чи­сельність студентів в Україні, достатньо скласти дані про чисельність студентів у всіх вищих закладах освіти.

Просте зведення застосовують не часто, оскільки досліджувані статистикою масові явища і процеси суспільного життя складні, багатогранні та суперечливі. Наприклад, у разі загальних відносно добрих підсумків господарської діяльності всіх промислових під­приємств із поля зору випадають ті, що досягли значних успіхів, і ті, що ледве функціонують, рентабельні й збиткові тощо. За підсумками простого зведення цього не видно. Для того щоб виявити кращі й гірші підприємства, потрібно підрахувати підсумки в розрізі окремих груп підприємств, використовуючи групове зведення.

Групове зведення передбачає попередній розподіл одиниць па групи (наприклад рентабельні і збиткові підприємства). Це дає змогу підрахувати кількість одиниць сукупності та обсяг досліджуваної ознаки в кожній групі. Здебільшого матеріал спостереження групують за певними ознаками, після чого зводять. Отже, статистичне зведення в широкому розумінні — це складна операція наукової обробки первинних статистичних даних, яка охоплює групування матеріалів, розробку системи показників для характеристики типових груп і підгруп, підбиття підсумків у розрізі груп і в цілому за всією сукупністю та зображення згрупованих матеріалів у вигляді таблиць.

Виділення однорідних груп є основою статистичного зведення вихідної інформації неодмінною умовою його наукової обробки і практичного використання в підприємницькій діяльності.

Зведення статистичних матеріалів здійснюється на підставі науково розробленої програми.

Вся багатогранна і складна робота, пов'язана із статистичним щоденням вихідної інформації, поділяється на такі етапи:

1) визначення завдання статистичного зведення;

2) вибір групувальної ознаки, кількості груп та інтервалу, форму­вання груп і підгруп;

3)перевірка повноти і якості матеріалів спостереження, підбиття підсумків, обчислення необхідних показників для харак­теристики всієї сукупності та її окремих частин.

2) За способом здійсненнястатистичне зведення поділяється на
централізоване і децентралізоване.

У разі централізованого зведення весь первинний матеріал спостереження зосереджується, систематизується та узагальнюється в центральному органі державної статистики — Комітеті статистики України.

Децентралізоване зведення передбачає узагальнення матеріалу знизу догори за ієрархічними сходинками управління з відповідною обробкою на кожній із них. Отже, під час децентралізованого зведен­ня матеріалів послідовно розробляють відповідні ланки по інстанції за єдиною програмою.

Основною перевагою централізованого зведення є можливість його автоматизації, застосування єдиної методології розробки даних, додавши групування та обчислення похідних показників. Проте при централізованому зведенні важче зрівняти первинні дані, збіль­шуються витрати на його організацію, створюєшся великий розрив у часі між збиранням даних і результатами їх обробки. Децент­ралізоване зведення порівняно з централізованим оперативніше і дешевше.

В умовах зміни форм господарювання, реальних ринкових відносин принципово змінюються способи зведення статистичної інформації:

· скорочується загальнодержавна і галузева звітність водночас при збільшенні обсягу та розширенні різних даних, пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Впорядковуються способи отримання інформації, її зведення та ефективного використан­ня;

· розвиваються такі джерела даних, як вибіркове обстеження, одноразові обліки та інші способи одержання відомостей, необхідних для управління діяльністю підприємств;

· поліпшується координація і регулювання пропорційного те­риторіально-галузевого розвитку суспільства, вдосконалюється зміст централізованої форми зведення;

· змінюються методи і форми організації статистичної звітності як одного з видів зведення, пропонується диференціація різних соціальних типів підприємств (державних, у тому числі орендних, акціонерних, кооперативних тощо) з метою одержан­ім реальної оцінки становлення багатоукладності економіки соціальної структури народного господарств.