Основні категорії статистики

З питанням про предмет статистики пов'язані поняття ста­тистичної закономірності та статистичної сукупності.

Закономірність — це повторюваність, послідовність і поря­док у масових процесах. Виявити і виміряти статистичну законо­мірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовле­ність явищ. Згідно з цими принципами закони суспільного розви­тку виразно виявляються лише в досить численній сукупності подій. Об'єктивною основою існування статистичних закономір­ностей є складне переплетіння причин, які формують масовий процес, — основних, спільних для всіх подій масового процесу, та індивідуальних для кожної з них окремо, але випадкових для маси. У разі великої кількості подій вплив випадкових причин врівноважується, завдяки чому закон стає видимим.

Отже, статистичні закономірності притаманні лише сукупнос­тям. Саме сукупність, а не окремий елемент є тією базою реаль­ного світу, відносно якої можна встановлювати конкретні закони. Внаслідок об'єднання елементів у сукупність виникають якіс­но нові системні властивості. Вони відбивають спільність і від­мінність, сталість і мінливість, повторюваність і неповторність властивостей, зв'язків і співвідношень елементів. Системні влас­тивості становлять сутність статистичної закономірності. Відби­ваючи характер дії об'єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах простору і часу, статистичні закономірності виявляються по-різному. їх можна об'єднати в чотири групи.

1).Закономірності розвитку (динаміки) явищ. Так, статистика свідчить про збільшення кількості населення Земної кулі, зростан­ня тривалості життя, зменшення середнього віку одруження тощо.

2)Закономірності розподілу елементів сукупності. Це може
бути розподіл населення за віком, сімей — за кількістю дітей,
комерційних банків — за статутним фондом.

3).Закономірності структурних зрушень. Прикладом може бу­ти збільшення частки міського населення в загальній його кіль­кості, збільшення частки населення похилого віку в сільській мі­сцевості.

4).Закономірності зв'язку між явищами. Наприклад, залеж­ність продуктивності праці від фондоозброєності, собівартості продукції — від продуктивності праці, урожайності — від родю­чості грунту, попиту — від ціни на товар.

Статистична сукупність — це певна множина елементів, поєднаних умовами існування й розвитку. Так, статистичною є сукупність комерційних банків країни. Їх об'єднує характер бан­ківських послуг, хоча капітал, кредитно-інвестиційний портфель, прибуток та інші ознаки в них різні.

Склад елементів і спосіб їх об'єднання визначають структуру сукупності. Складовою статистичної сукупності є так звана одиниця.

Одиниця статистичної сукупності – це якісно однорідні первинні елементи цієї сукупності, тобто, кожний окремо взятий елемент сукупності якому притаманні певні ознаки.

Ознака одиниці статистичної сукупності – це загальна властивість, характерна риса або інша особливість одиниць сукупності, яку можна спостерігати або кількісно вимірювати. Кожна одиниця сукупності характеризується багатьма ознаками, значення яких змінюється від елемента до елемента, або від одного періоду до іншого.

Ознака., яка набуває в межах сукупності різних значень, називається такою, що варіює, а відмінність, коливання значень ознаки, варіацією.

Кожна ознака може бути задана або виражена в таких формах:

1). У вигляді числа – кількісна ознака, характеризує кількісні ознаки явища. Кількісні ознаки є: дискретні – задані одним числом ( вік) та неперервні – задані числовим проміжком (роки навчання від 1-го до 5).

2) У вигляді слова – атрибутивні, характеризують якісні ознаки одиниць сукупності (професія ).

Кожна ознака має назву в якій відображається її зміст та значення.

Ознаки мають різний рівень вимірювання, що відображується у відповідних типах шкал. Тип шкали можна визначити допусти­мими перетвореннями її чисел або допустимими арифметичними діями з цими числами. Згідно з класифікацією шкал за рівнем вимірювання — від «слабкої» до «сильної» — вирізняють три їх типи: номінальну, порядкову, метричну. Чим вищий рівень шка­ли, тим ширше коло відповідних допустимих перетворень чисел, тим більше арифметичних дій реалізується.

Номінальна шкала — шкала найменувань. «Оцифрування» ознак цієї шкали виконується так, щоб подібним елементам від­повідало одне й те саме число, а неподібним — різні числа. Оче­видно, число відіграє роль символа. Для ідентифікації наймену­вань шкали використовуються натуральні числа 1, 2, 3, ... або певні числові коди. Номінальні ознаки, які мають лише два протилежні значення (наприклад, задоволений / незадоволений), називають альтерна­тивними. Іх ідентифікують числами «1» або «0» залежно від на­явності чи відсутності властивості.

Порядкова (рангова) шкала встановлює не лише відношення подібності елементів, а й відношення послідовності — порядку. Це відношення типу «більше ніж», «краще ніж» і т. ін. Кожній позначці шкали приписується число — ранг. Такими числами мо­жуть бути: 1, 2, 3 ... п; 0, 25, 50, 75, 100; -2, -1, 0, 1,2, тобто зна­чення будь-якої монотонно зростаючої функції, що відповідають послідовності значень ознаки, не враховуючи відстань між ними.

Метричнашкала — це звичайна шкала дійсних чисел. За допо­могою метричної шкали вимірюються натурально-речові явища, ре­сурси та результати господарсько-фінансової діяльності. Вибір оди­ниці такої шкали залежить від природи, матеріального змісту явища, конкретних завдань дослідження та практичної доцільності. Скажі­мо, взуття природно вимірювати парами, костюми — штуками, споживання цукру — кілограмами.

За характером варіації ознаки метричної шкали поділяються на дискретні та неперервні. Дискретні ознаки мають лише окремі цілочислові значення: кількість укладених на біржі угод, кількість дітей у сім'ї тощо. Неперервні ознаки мають будь-які значення в певних межах ва­ріації. Наприклад, вік людини в межах від 0 до 100 і більше ро­ків. Таке визначення неперервної ознаки дещо умовне, її можна подати квазідискретною величиною (вік — числом виповнених років). До неперервних належать також розрахункові ознаки, а саме: народжуваність, урожайність, балансова ліквідність тощо.

Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характеризують­ся практично необмеженим числом різних ознак. Які саме з цих ознак підлягають вимірюванню в конкретному дослідженні, за­лежить від його мети.

Оскільки статистика вивчає масові процеси, індивідуальні значення ознак систематизуються, зводяться в єдине ціле. Уза­гальнюючою характеристикою явищ є статистичний показ­ник. На відміну від ознак, які реєструються, статистичні показ­ники розраховуються. Це може бути простий підсумок елементів сукупності або значень ознаки, результат порівняння двох вели­чин або складніших розрахунків.