Розділ 35. АГРАРНЕ ЗАКОНОДАВСТВО КРАЇН-ЧЛЕНІВ ЄС

§ 1. Сільське господарство України після вступу до СОТ

Євро­пейсь­ка Рада 11 груд­ня 1999 р. схва­ли­ла спільну страте­гію ЄС щодо України, яка спря­мо­ва­на на зміцнен­ня парт­нер­ства між Україною та ЄС, пе­ред­ба­чає підт­рим­ку про­це­су де­мо­кра­тич­них та еко­номічних пе­ре­тво­рень в Україні, вирішення спільних про­блем щодо підт­ри­ман­ня стабільності та без­пе­ки на Євро­пейсь­ко­му кон­ти­ненті, зміцнен­ня співпраці між ЄС та Україною у кон­тексті роз­ши­рен­ня Євро-​со­ю­зу. До ос­нов­них по­ло­жень стра­тегії Є С на­ле­жать пи­тан­ня приско­рення про­ве­ден­ня аг­рар­ної та зе­мель­ної ре­форм з метою ство­рен­ня ви­со­ко­е­фек­тив­но­го, кон­ку­рен­то­спро­мож­но­го АПК та сільсь­ко­го гос­подарства України. План дій «Україна-Євро­пейсь­кий Союз», схвале­ний Кабінетом Міністрів України 12 лю­то­го 2005 р., визна­чає, що до пер­шо­чер­го­вих за­в­дань України в про­цесі здійс­нен­ня інте­грації до ЄС на­ле­жать: підви­щен­ня без­пе­ки про­дуктів хар­чу­ван­ня для спо­жи­вачів, приєднан­ня до Комісії Ко­дек­су Алімен­таріус та міжна­род­ної кон­венції про за­хист рос­лин, за­без­пе­чи­ти імпле­мен­тацію угод СОТ «Про сіль­ське гос­по­дар­ство» та «Про за­сто­су­ван­ня санітар­них та фітосанітар­них заходів», за­без­пе­чи­ти про­грес у на­б­ли­женні до за­ко­но­дав­ства ЄС у сфе­рі відсте­жен­ня хар­чо­во­го лан­ц­ю­га «від лану до столу»; за­галь­них прин­ципів та вимог до без­пе­ки про­дуктів хар­чу­ван­ня; ефек­тив­но імпле­мен­ту­ва­ти си­сте­му (НАССР) на підприємствах та в ор­га­нах кон­тро­лю, вклю­ча­ю­чи рибне гос­по­дар­ство.

3 16 трав­ня 2008 р. Україна на­бу­ла по­в­но­прав­но­го член­ства у СОТ на підставі За­ко­ну України «Про ратифікацію Про­то­ко­лу про вступ України до Світової організації торгівлі» від 10 квітня 2008 р. № 250. Роз­по­ряд­жен­ням Кабінету Міністрів України «Про за­твер­джен­ня пла­ну заходів щодо адап­тації української еко­номіки до вимог СОТ» від ЗО жо­втня 2008 р. № 1381 у сфері сільсь­ко­го гос­по­дар­ства необхідно: підви­щен­ня якості та без­пе­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції вітчиз­няного ви­роб­ництва; про­су­ван­ня вітчиз­ня­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції на зовнішній ринок; удос­ко­на­лен­ня існу­ю­чих і запроваджен­ня нових про­грам дер­жав­ної підт­рим­ки сільсь­ко­го гос­по­дар­ства відпо­відно до норм СОТ; ство­рен­ня ефек­тив­ної си­сте­ми охо­ро­ни та раціо­нального ви­ко­ри­стан­ня зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня; за­без­пе­чен­ня ви­ко­нан­ня за­галь­но­дер­жав­них про­грам у сфері сільсь­ко­го гос­по­дар­ства України (За­галь­но­дер­жав­ної про­гра­ми се­лекції у тварин­ництві на період до 2010 року, За­галь­но­дер­жав­ної про­гра­ми роз­вит­ку риб­но­го гос­по­дар­ства України на період до 2010 року). Розпоряджен­ням Кабінету Міністрів України «Про за­твер­джен­ня плану першочер­гових заходів щодо ви­ко­нан­ня зобов'язань України в рам­ках член­ства у СОТ» від 17 груд­ня 2008 р. № 1570 визна­че­но: при­ве­ден­ня держав­них стан­дартів у відповідність з ре­ко­мен­даціями Ко­дек­су Алімен­таріус, зо­кре­ма вста­нов­лен­ня вимог до строків зберігання риби, на­дан­ня внут­рішньої підт­рим­ки ви­роб­ни­кам сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції відпо­відно до механізму, пе­ред­ба­че­но­го уго­да­ми СОТ тощо.

Україна - по­в­но­прав­ний член СОТ і саме відповідним ста­ту­сом учас­ни­ка міжна­род­ної торгівлі пе­ред­ба­чається право вільно­го до­сту­пу про­дуктів хар­чу­ван­ня та про­до­воль­чої си­ро­ви­ни вітчиз­ня­но­го вироб­ництва до світових аг­рар­них ринків, але з ураху­ван­ням до­три­ман­ня ви­роб­ни­ка­ми вимог міжна­род­них стан­дартів якості та без­печ­ності ви­робленої про­дукції та пра­вил доб­ро­совісної кон­ку­ренції. Міжна­род­на торгівля про­до­воль­чи­ми то­ва­ра­ми вклю­чає торгівлю про­дукцією рос­линництва, тва­рин­ництва, ри­баль­ства, морсь­ко­го про­ми­слу, а також напівфаб­ри­ка­та­ми. Ос­нов­ним видом про­дукції, на яку за­вжди є попит на світових то­вар­них рин­ках, є зер­нові куль­ту­ри: пше­ни­ця, ку­ку­руд­за, рис та жито, оскільки рівень за­без­пе­чен­ня про­до­воль­чої без­пе­ки будь-​якої дер­жа­ви визна­чається саме за по­каз­ни­ка­ми стра­тегічних запасів зерна. Таким чином, роз­ви­ток сільсь­ко­го гос­по­дар­ства України безпо­середньо за­ле­жить від політики дер­жав­но­го про­текціонізму, за­хо­ди якої пе­ред­ба­ча­ють­ся Уго­дою про сільсь­ке гос­по­дар­ство СОТ 1994 р. і по­винні обов'яз­ко­во бути вра­хо­вані у чин­но­му за­ко­но­давстві країни-​чле­на СОТ.

За­ко­ном України «Про ос­новні за­са­ди дер­жав­ної аг­рар­ної політи­ки на період до 2015 року» від 18 жо­втня 2005 р. визна­че­но, що держав­на аг­рар­на політика базується на національ­них пріори­те­тах і вра­хо­вує необхідність інте­грації України до Євро­пейсь­ко­го Союзу та світо­во­го еко­номічного про­сто­ру.

За таких умов перед дер­жа­вою постає за­в­дан­ня щодо ство­рен­ня та за­про­ва­д­жен­ня ви­ва­же­ної аг­рар­ної політики, яка б спри­я­ла роз­вит­ку організо­ва­но­го аг­рар­но­го ринку, запобігала про­явам демпінгу продо­вольчих товарів та сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, за­хи­ща­ла населен­ня країни від низь­ко­якісного де­ше­во­го імпор­ту про­дуктів хар­чу­ван­ня, спри­я­ла збільшен­ню екс­порт­них по­ста­вок ос­нов­них про­до­воль­чих то­варів та да­валь­ни­ць­кої сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої си­ро­ви­ни вітчиз­ня­но­го ви­роб­ництва, зо­кре­ма зерна, цукру, насіння до світових про­до­воль­чих ринків з метою по­вер­нен­ня Україні ре­пу­тації «жит­ниці Європи» та сві­тового екс­пор­те­ра зерна.

Україна є чле­ном СОТ з 16 трав­ня 2008 р. при цьому аг­рар­на полі­тика підт­рим­ки має бути більше сфо­ку­со­ва­на на пи­танні ефек­тив­ності бюд­жет­них про­грам підт­рим­ки, чіткому визна­ченні інди­ка­торів для оцінки ре­зуль­та­тив­ності кожної бюд­жет­ної про­гра­ми, ніж збільшенні фінан­с­у­ван­ня галузі. Визна­чаль­ним на­пря­мом дер­жав­ної політики під­тримки сільсь­ко­го гос­по­дар­ства має стати ро­з­роб­ка та впро­ва­д­жен­ня нових про­грам так званої «зе­ле­ної скринь­ки» відповідно до вимог Уго­ди «Про сільсь­ке гос­по­дар­ство СОТ». Пер­спек­ти­ви сільсь­ко­го госпо­дарства України бу­дуть фор­му­ва­ти­ся під вп­ли­вом зобов'язань, які взя­ла на себе країна в ході пе­ре­го­вор­но­го про­це­су, конкурентоспромож­ності національ­них ви­роб­ників на внутрішньо­му і зовнішніх рин­ках, тен­денцій роз­вит­ку світових аг­ро­про­до­воль­чих ринків. Ви­роб­ниц­тво та торгівля сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми і про­до­воль­чи­ми то­ва­ра­ми регу­люється в дер­жа­вах СОТ та­ки­ми уго­да­ми цієї міжна­род­ної організації: «Про технічні бар'єри у торгівлі» «Про сільсь­ке гос­по­дар­ство», «Про санітарні та фітосанітарні за­хо­ди» тощо.

По­ло­жен­ня Угоди «Про технічні бар'єри у торгівлі» встановлю­ють, що члени СОТ по­винні за­без­пе­чи­ти у ча­стині технічних регламен­тів то­ва­рам, що імпор­ту­ють­ся з те­ри­торії будь-​яко­го члена СОТ, надан­ня ре­жи­му не менш спри­ят­ли­во­го, ніж той, що надається ана­логічним то­ва­рам вітчиз­ня­но­го по­ход­жен­ня та ана­логічним то­ва­рам, що похо­дять з інших країн. При цьому члени СОТ по­винні за­без­пе­чи­ти, щоб технічні ре­гла­мен­ти не ро­з­роб­ля­ли­ся, не прий­ма­ли­ся і не застосовува­лися у спосіб, метою або наслідком якого є ство­рен­ня неви­прав­да­них пе­ре­пон для міжна­род­ної торгівлі. Для цього технічні ре­гла­мен­ти не по­винні мати більш об­ме­жу­валь­но­го впли­ву на торгівлю, ніж це є необ­хідним для ви­ко­нан­ня за­кон­них за­в­дань, з ураху­ван­ням ризиків, які б ви­ник­ли в ре­зуль­таті їх неви­ко­нан­ня.

Угода про сільсь­ке гос­по­дар­ство визна­чає особ­ли­вості регулюван­ня торгівлі сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми то­ва­ра­ми, механізми за­сто­су­ван­ня заходів дер­жав­ної підт­рим­ки ви­роб­ництва і торгівлі в цьому сек­торі. Угода про за­сто­су­ван­ня санітар­них і фітосанітар­них норм визна­чає умови за­сто­су­ван­ня заходів санітар­но­го і фітосанітар­но­го кон­тро­лю. СОТ реалізує прин­цип спра­вед­ли­вої кон­ку­ренції на рин­ках сільсько­господарської про­дукції (як зовнішніх, так і внутрішніх). Відповідно до цього прин­ци­пу за­хо­ди дер­жав­ної підт­рим­ки сільсь­ко­го господар­ства, що справ­ля­ють найбільший про­текціоністсь­кий і сти­му­лю­ю­чий вплив на ви­роб­ниц­тво сільгосппро­дукції, а також за­хо­ди, спря­мо­вані на за­хист внутрішньо­го аг­ро­про­до­воль­чо­го ринку, мають скорочувати­ся. Адже вважається, що вони впли­ва­ють «ви­крив­лю­ю­чим чином» на ринок, тобто на об­ся­ги ви­роб­ництва та ціни. Отже, країни, що приєдну­ються до СОТ, бе­руть на себе певні зобов'язан­ня з чо­ти­рьох на­прямів: щодо дер­жав­ної підт­рим­ки сільсь­ко­го гос­по­дар­ства; до­сту­пу на ринок сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких і про­до­воль­чих товарів; санітар­них і фітосанітар­них заходів, екс­порт­ної кон­ку­ренції в сільсь­ко­гос­по­дарській і про­довольчій торгівлі.

Україна в ході пе­ре­го­ворів відмо­ви­ла­ся від за­сто­су­ван­ня експорт­них суб­сидій для сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, отже, зміни у вітчи­зняному АПК відбу­ва­ти­му­ть­ся під вп­ли­вом пер­ших трьох чин­ників. Слід за­ува­жи­ти, що по­сту­по­ва відмова країн-​членів СОТ від засто­сування екс­порт­них суб­сидій та по­сту­по­ве змен­шен­ня фер­мерсь­ких суб­сидій вигідні Україні як нет­то-​екс­пор­те­ру сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції з об­ме­же­ни­ми фінан­со­ви­ми мож­ли­во­стя­ми суб­си­ду­ван­ня екс­пор­ту і підт­рим­ки сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, адже ці чин­ни­ки зумов­люють по­сту­по­ве зрос­тан­ня світових цін на сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію.

Згідно з до­дат­ком 2 до Угоди «Про сільсь­ке гос­по­дар­ство СОТ» 1994 р. всі за­хо­ди щодо дер­жав­ної підт­рим­ки сільсь­ко­го господар­ства умов­но поділені на три групи, або роз­кла­дені по різно­ко­льо­ро­вих скринь­ках: «зеленій», «бла­китній» і «жовтій» (чи «бур­шти­новій»).

До «зе­ле­ної скринь­ки» на­ле­жать за­хо­ди, не спря­мо­вані на підтрим­ку обсягів ви­роб­ництва та цін ви­роб­ників, отже, не по­ру­шу­ють принци­пів спра­вед­ли­вої кон­ку­ренції. У до­дат­ку 2 визна­чені два ос­новні крите­рії, яким мають відповідати ці за­хо­ди: підт­рим­ка по­вин­на на­да­ва­ти­ся через уря­дові бюд­жетні про­гра­ми, а не за кошти спо­жи­вачів; наслідком підт­рим­ки не по­винне бути на­дан­ня цінової підт­рим­ки ви­роб­ни­кам. Дер­жавні вит­ра­ти в межах «зе­ле­ної скринь­ки» мо­жуть здійс­ню­ва­тись у таких на­пря­мах:

- на­у­кові досліджен­ня, підго­тов­ка та підви­щен­ня кваліфікації кад­рів, інфор­маційно-​кон­суль­таційне об­слу­го­ву­ван­ня;

- ве­те­ри­нарні та фітосанітарні за­хо­ди, кон­троль без­пе­ки продук­тів хар­чу­ван­ня;

- спри­ян­ня збуту сільгосппро­дукції, у тому числі зби­ран­ня, об­робка та по­ши­рен­ня рин­ко­вої інфор­мації;

- удос­ко­на­лен­ня інфра­струк­ту­ри (будівниц­тво шляхів, електро­мереж, меліора­тив­них спо­руд) за ви­нят­ком опе­раційних вит­рат на її утри­ман­ня;

- утри­ман­ня стра­тегічних про­до­воль­чих запасів, внутрішня про­довольча до­по­мо­га;

- за­без­пе­чен­ня га­ран­то­ва­но­го до­хо­ду сільгоспви­роб­ни­кам, удоско­налення зем­ле­ко­ри­сту­ван­ня тощо;

- підт­рим­ка доходів ви­роб­ників, не пов'язана з видом і об­ся­гом ви­роб­ництва;

- спри­ян­ня струк­турній пе­ре­бу­дові сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го вироб­ництва;

- охо­ро­на нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща;

- про­гра­ми регіональ­но­го роз­вит­ку.

Дер­жа­ва, що є чле­ном СОТ, має право фінан­с­у­ва­ти за­хо­ди «зеле­ної скринь­ки» в будь-​яко­му обсязі за­леж­но від мож­ли­во­стей свого бю­джету.

Немає також за­пе­ре­чень проти бюд­жет­но­го фінан­с­у­ван­ня заходів «бла­кит­ної скринь­ки», оскільки вони спря­мо­вані на об­ме­жен­ня пере­виробництва (ско­ро­чен­ня поголів'я ху­до­би, посівних площ тощо).

Найбільш дис­кусійним пи­тан­ням при вступі України до СОТ є за­хо­ди «жовтої скринь­ки». До них на­ле­жать за­хо­ди внутрішньої під­тримки, що справ­ля­ють ви­крив­лю­ю­чий вплив на торгівлю і виробниц­тво: дотації на про­дукцію тва­рин­ництва та рос­лин­ництва; дотації на племінне тва­рин­ниц­тво; дотації на елітне насінниц­тво; дотації на ком­бікорми; ком­пен­сація ча­сти­ни вит­рат на міндоб­ри­ва та за­со­би за­хи­сту рос­лин; ком­пен­сація ча­сти­ни вит­рат на енер­го­ре­сур­си; цінова підтрим­ка: ком­пен­сація різниці між закупівель­ною і рин­ко­вою ціною на сіль­госппродукцію; на­дан­ня ви­роб­ни­ку товарів і по­слуг за цінами, нижчи­ми за рин­кові; закупівля у ви­роб­ни­ка товарів (по­слуг) за цінами, що пе­ре­ви­щу­ють рин­кові; пільго­ве кре­ди­ту­ван­ня сільгоспви­роб­ників за ра­ху­нок бюд­же­ту, спи­сан­ня боргів; пільги на транс­пор­ту­ван­ня сіль­госппродукції; вит­ра­ти лізин­го­во­го фонду та деякі інші.

Щодо заходів «жовтої скринь­ки» дер­жа­ва по­вин­на взяти зобов'я­зання із ско­ро­чен­ня бюд­жет­но­го фінан­с­у­ван­ня. У ході визна­чен­ня умов всту­пу до СОТ ро­з­ра­хо­вується такий по­каз­ник су­куп­но­го виміру під­тримки, як щорічна сума всіх видів дер­жав­ної підт­рим­ки, на які поши­рюються зобов'язан­ня із ско­ро­чен­ня. Про­тя­гом 6-річного перехідного періоду, як пра­ви­ло, ско­ро­чується на 20% (норма СОТ для країн з роз­винутою еко­номікою).

Ефек­тивність підт­рим­ки ви­роб­ників про­гра­ма­ми, що кваліфіку­ються як про­гра­ми «жовтої скринь­ки», є низь­кою внаслідок вкрай не­рівномірного роз­поділу суб­сидій серед сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств, непро­зо­рих механізмів роз­поділу коштів, пе­ре­роз­поділу суб­сидій на ко­ристь суміжних сек­торів. Крім того, осо­бисті се­лянські та фер­мерські гос­по­дар­ства, які ви­роб­ля­ють понад 60% сільськогосподар­ської про­дукції і за­без­пе­чу­ють зай­нятість двох тре­тин пра­це­з­дат­них селян, фак­тич­но поз­бав­лені дер­жав­ної підт­рим­ки, у тому числі з ураху­ванням наслідків світової фінан­со­вої кризи.

Тен­денція до зрос­тан­ня підт­рим­ки сільсь­ко­го гос­по­дар­ства захода­ми «зе­ле­ної скринь­ки» є ха­рак­тер­ною і для роз­ви­ну­тих країн. Зо­кре­ма, за да­ни­ми Сек­ре­таріату СОТ, з 1995 р. по 2008 р. вит­ра­ти на «зе­ле­ну скринь­ку» збільши­ли­ся у країнах ЄС на 56%, у США - на 26, в Австра­лії - на 53%.

В Україні зрос­тан­ня підт­рим­ки села за­хо­да­ми «зе­ле­ної скринь­ки» озна­чає, що по­сту­по­во відбу­ва­ти­меть­ся зміщення ак­центів бюд­жет­ної підт­рим­ки сільсь­ко­го гос­по­дар­ства з підт­рим­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств у бік підт­рим­ки роз­вит­ку сільсь­кої місце­вості. Як і в краї­нах Цен­траль­ної та Східної Європи, ці тен­денції по­си­лять­ся в ході євро­пейської інте­грації України, адже роз­ви­ток сільсь­кої місце­вості в краї­нах ЄС є рівним за пріори­тетністю на­пря­мом аг­рар­ної політики нарівні з підт­рим­кою сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ви­роб­ників. Це озна­чає, що дер­жава ак­тив­но підт­ри­му­ва­ти­ме роз­ви­ток інфра­струк­ту­ри у сільській міс­цевості (будівниц­тво шляхів, елек­тро­ме­реж, меліора­тив­них спо­руд), роз­ви­ток рин­ко­вої інфра­струк­ту­ри для се­лянсь­ких гос­по­дарств (спри­яння збуту сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, у тому числі зби­ран­ня, об­роб­ка та по­ши­рен­ня рин­ко­вої інфор­мації), охо­ро­ну довкілля, депре­сивні те­ри­торії, вкла­да­ти­ме гроші у людсь­кий капітал села.

Як по­ка­за­ли події 2006 р. на ринку мо­ло­ка і м'яса, неза­леж­но від на­бут­тя член­ства у СОТ, щоб кон­ку­ру­ва­ти на зовнішніх і внутрішньо­му рин­ках, Україна має вкла­да­ти дер­жавні кошти у на­у­кові ро­з­роб­ки в галузі стан­дар­ти­зації, ре­фор­му­ва­ти си­сте­му оцінки відповідності, сприя­ти ви­роб­ни­кам у пе­ре­ході на світові стан­дар­ти. Ці за­хо­ди, які на­ле­жать до «зе­ле­ної скринь­ки», ста­нуть найбільш ефек­тив­ни­ми для підт­рим­ки кон­ку­рен­то­спро­мож­ності національ­них ви­роб­ників в умо­вах СОТ. Ней­тралізації мож­ли­вих нега­тив­них наслідків для сільсь­ко­го населен­ня від всту­пу України до СОТ і реалізації мож­ли­вих по­зи­тив­них на­слідків спри­я­ти­муть підт­рим­ка фор­му­ван­ня та роз­вит­ку рин­ко­вої і соці­альної інфра­струк­ту­ри, об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­тивів, до­рад­чих служб. Вза­галі, як свідчить аналіз досвіду країн із перехідною еко­номікою, під­став для про­гно­зу­ван­ня ка­та­строфічних наслідків від член­ства у СОТ для сільсь­ко­го гос­по­дар­ства немає. Пра­ви­ла цієї організації не за­вжди спри­ят­ливі для нових членів, пе­редусім для країн, які ще не по­до­ла­ли кризи та де­пресії своїх аг­ро­про­до­воль­чих сек­торів. Для останніх існує ймовірність збільшен­ня і без того знач­ної різниці у рівнях підт­рим­ки внутрішньо­го ринку між но­ви­ми і на­яв­ни­ми чле­на­ми СОТ.

§ 2. Загальна характеристика аграрного законодавства держав ЄС

Про­це­си фор­му­ван­ня аг­рар­ної політики ЄС ще й досі трива­ють. Істо­рич­но аг­рар­на політика ЄС ство­рю­ва­ла­ся у фор­маті регулю­вання си­сте­ми цін та рин­ко­во­го механізму сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­робництва щодо на­яв­ності до­ступ­них та якісних про­дуктів хар­чу­ван­ня з метою за­без­пе­чен­ня про­до­воль­чої без­пе­ки. При про­ве­денні аг­рар­ної політики ЄС було визна­че­но два ос­нов­них її за­в­дан­ня: дер­жавне регу­лювання аг­рар­но­го ви­роб­ництва та ринку і про­ве­ден­ня струк­тур­них ре­форм щодо укруп­нен­ня гос­по­дарств з ви­ко­ри­стан­ням про­грам сти­мулювання інтен­сифікації аг­рар­но­го ви­роб­ництва. При цьому перше за­в­дан­ня до­по­ма­га­ло ви­ко­ну­ва­ти стра­тегічну мету - за­без­пе­чи­ти роз­виток стабільно­го еко­номічного се­ре­до­ви­ща для функціону­ван­ня сіль­ського гос­по­дар­ства дер­жав ЄС. Вод­но­час було здійс­не­но роз­поділ за­вдань аг­рар­ної політики на за­галь­ну (ЄС) та національ­ну (на рівні кожної дер­жа­ви ок­ре­мо). Цінова та зовнішня політика були ви­ве­дені у роз­по­ряд­жен­ня за­галь­них органів ЄС, а національ­на політика концент­рувалася на ство­ренні інфра­струк­ту­ри, сти­му­лю­ванні аг­рар­но­го вироб­ництва та збе­ре­женні при­род­но­го нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща, а також на вирішенні соціаль­них пи­тань села. При про­ве­денні спільної аграр­ної політики ЄС її організа­то­ри та ви­ко­навці зіткну­ло­ся із ба­гатьма про­бле­ма­ми, внаслідок різного еко­номічного роз­вит­ку аг­рар­но­го вироб­ництва в окре­мих країнах ЄС, різної кількості та розміру гос­по­дарств; тому її реалізація мала певні регіональні відмінності та особ­ли­вості. Важ­ли­ве місце в про­цесі реалізації аг­рар­ної політики ЄС посідають пи­тан­ня за­без­пе­чен­ня про­до­воль­чої без­пе­ки. Так, 12 січня 2000 р. була схва­ле­на «Біла книга про без­пе­ку хар­чо­вих про­дуктів» ЄС. У Європі «Біла книга» озна­чає офіційне ви­дан­ня, у якому висвітлю­ють­ся важли­ві події та про­це­си у пев­них га­лу­зях суспільно­го життя. Таким чином, Євро­пейсь­кою комісією з пи­тань без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів було ви­значено коло стра­тегічних заходів, необхідних для поліпшен­ня стандар­тів без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів на декілька на­ступ­них років. Підстава­ми для за­про­ва­д­жен­ня «Білої книги про без­пе­ку хар­чо­вих про­дуктів» стало те, що за останні де­ся­тиріччя спо­стерігався над­зви­чай­ний розви­ток як методів ви­роб­ництва і пе­ре­роб­ки хар­чо­вих про­дуктів, так і кон­тролю, необхідного для за­без­пе­чен­ня до­дер­жан­ня прий­нят­них стан­дартів без­пе­ки. Зро­зуміло, що в де­я­ких сфе­рах існу­ю­че євро­пейсь­ке за­ко­но­дав­ство по­винне бути при­ве­де­ним у відповідність до вимог су­часності. Було вста­нов­ле­но відповідний офіційний кон­троль за якістю хар­чо­вих про­дуктів на національ­но­му і євро­пейсь­ко­му рівнях.

За­в­дан­ням «Білої книги» стали: про­зорість політики ЄС у сфері без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів на усіх рівнях й спри­ян­ня зрос­тан­ню дові­ри спо­жи­вачів, визна­чен­ня про­по­зицій, які пе­ре­тво­рять про­до­воль­чу політику ЄС на ви­пе­реджа­ю­чий, динамічний, логічно послідов­ний і все­о­хо­плю­ю­чий інстру­мент для за­без­пе­чен­ня ви­со­ко­го рівня людсь­ко­го здо­ров'я і за­хи­сту спо­жи­вачів від існу­ю­чих за­гроз про­до­вольчій без­пеці. У «Білій книзі про без­пе­ку хар­чо­вих про­дуктів» деталізо­ва­но ос­новні прин­ци­пи про­до­воль­чої без­пе­ки дер­жав ЄС. Провідним прин­ци­пом «Білої книги» в цілому є те, що політика без­пе­ки про­дуктів хар­чу­ван­ня має ба­зу­ва­ти­ся на все­о­хо­плю­ю­чо­му, інте­гро­ва­но­му підході. Це стосу­ється про­до­воль­чо­го лан­ц­ю­га в си­стемі «від лану до столу» на усіх ета­пах від заготівлі кормів і закінчу­ю­чи реалізацією го­то­вої до споживан­ня про­дукції. Також усі учас­ни­ки про­до­воль­чо­го лан­ц­ю­га (ви­роб­ни­ки кормів, фер­ме­ри й ви­роб­ни­ки про­дуктів хар­чу­ван­ня) по­винні бути чіт­ко визна­чені: ви­роб­ни­ки кормів, фер­ме­ри й опе­ра­то­ри про­дуктів харчу­вання несуть пер­шо­чер­го­ву відповідальність за без­пе­ку про­до­воль­ства; ком­пе­тентні ор­га­ни про­во­дять моніто­ринг й несуть відповідальність через організацію спо­сте­ре­жень і функціону­ван­ня си­стем кон­тро­лю. Спо­жи­вачі також мають визна­ти, що вони відповідальні за на­лежне зберігання, об­роб­ку й при­го­ту­ван­ня їжі. Таким чином, про­до­воль­ча політика «від лану до столу», яка охоп­лює усі ланки про­до­воль­чо­го лан­ц­ю­га, вклю­ча­ю­чи ви­роб­ниц­тво кормів, ви­ро­щу­ван­ня си­ро­ви­ни, пе­реробку, зберігання, транс­пор­ту­ван­ня й роздрібну торгівлю, по­вин­на втілю­ва­ти­ся си­сте­ма­тич­но й послідовно.

Аналіз ризиків має стати ос­но­вою, на якій ба­зу­ва­ти­меть­ся політи­ка без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів, при цьому ЄС має бу­ду­ва­ти свою про­довольчу політику на за­сто­су­ванні трьох ком­по­нентів аналізу ризиків: оцінка ризиків (на­у­кові ре­ко­мен­дації й аналіз інфор­мації), управління ри­зи­ка­ми (ре­гу­лю­ван­ня і кон­троль) й інфор­мація про ри­зи­ки. Успіш­на про­до­воль­ча політика ви­ма­гає, щоб існу­ва­ла мож­ливість відсте­жу­ва­ти корми й про­дук­ти хар­чу­ван­ня та їх інгредієнти, таким чином, необ­хідно за­про­ва­ди­ти відповідні про­це­ду­ри, що по­лег­шу­ють відсте­жен­ня і вони вклю­ча­ють у себе зобов'язан­ня суб'єктів агробізнесу, що займа­ється кор­ма­ми та про­дук­та­ми хар­чу­ван­ня, до­три­му­ва­ти­ся відповідних про­це­дур й відкли­ка­ти з ринку корми й то­ва­ри в тих ви­пад­ках, коли ви­ни­кає ризик для здо­ров'я спо­жи­вачів. Опе­ра­то­ри про­дуктів харчу­вання також мають вести ре­тельні за­пи­си про по­ста­чаль­ників сирови­ни та склад­ни­ки, що в разі по­тре­би дасть змогу визна­чи­ти дже­ре­ло про­бле­ми. Однак потрібно звер­ну­ти увагу на те, що чітке відсте­жен­ня кормів і про­дуктів хар­чу­ван­ня та їх інгредієнтів - склад­на про­бле­ма й потрібно зва­жа­ти на спе­цифіку різних га­лу­зей і товарів. Обов'яз­ко­вим є усебічний, інте­гро­ва­ний підхід, що є за­по­ру­кою логічно послідовної, ефек­тив­ної й динамічної про­до­воль­чої політики у ЄС. Збір інфор­мації та її аналіз є ос­нов­ни­ми еле­мен­та­ми політики без­пе­ки хар­чо­вих продук­тів і відігра­ють важ­ли­ву роль у визна­ченні по­тенційної небез­пе­ки кор­мів і про­дуктів хар­чу­ван­ня.

Фун­да­мен­таль­ни­ми ак­та­ми за­ко­но­дав­ства ЄС у сфері сільсь­ко­го гос­по­дар­ства та за­без­пе­чен­ня без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів стали: Регла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 1257/1999 «Про під­тримку роз­вит­ку сільсь­кий районів з боку Євро­пейсь­ко­го га­рантійного фонду роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства» від 17 трав­ня 1999 p.; Регла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 178/2002 «Про встано­влення за­галь­них прин­ципів та вимог за­ко­но­дав­ства щодо хар­чо­вих про­дуктів, ство­рен­ня Євро­пейсь­ко­го ор­га­ну з без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів та вста­нов­лен­ня про­це­дур у галузі без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів» від 28 січня 2002 p.; Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 1831/2003 «Пи­тан­ня кор­мо­вих до­ба­вок для ви­ко­ри­стан­ня в годівлі тва­рин» від 22 ве­рес­ня 2003 p.; Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ряди ЄС № 1782/2003 «Про вста­нов­лен­ня єдиних пра­вил для про­грам прямої підт­рим­ки в рам­ках спільної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої полі­тики, про­гра­ми підт­рим­ки фер­мерів і вне­сен­ня змін в ре­гла­мен­ти (ЄС) № 2019/93, (ЄС) № 1452/2001, (ЄС) № 1453/2001, (ЄС) № 1454/2001» від 29 ве­рес­ня 2003 p.; Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ра­ди ЄС № 852/2004 «Щодо гігієни хар­чо­вих про­дуктів» від 29 квітня 2004 p.; Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 853/2004 «Про вста­нов­лен­ня спеціаль­них санітар­них норм для хар­чо­вих продук­тів тва­рин­но­го по­ход­жен­ня» від 29 квітня 2004 p.; Ре­гла­мент Європей­ського Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 882/2004 «Про офіційний кон­троль за підтвер­джен­ням відповідності за­ко­но­дав­чих норм щодо кор­мо­вих та хар­чо­вих про­дуктів, ве­те­ри­нар­них норм та пра­вил до­гля­ду за тварина­ми» від 29 квітня 2004 p.; Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ра­ди ЄС № 854/2004 «Про вста­нов­лен­ня спеціаль­них пра­вил організації офіційного кон­тро­лю щодо про­дуктів тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, при­значених для спо­жи­ван­ня лю­ди­ною» від 29 трав­ня 2004 p.; Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 1290/2005 року «Про фінан­сування спільної аг­рар­ної політики» від 21 черв­ня 2005 p.; Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 1698/2005 «Щодо підтрим­ки роз­вит­ку села з боку Євро­пейсь­ко­го Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го Фон­ду Роз­вит­ку Села» від 20 ве­рес­ня 2005 p.; Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 2073/2005 «Про мікробіологічні кри­терії для хар­чо­вих про­дуктів» від 15 ли­сто­па­да 2005 p.; Ре­гла­мент Європей­ського Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 1198/2006 «Про Євро­пейсь­кий фонд риб­но­го гос­по­дар­ства» від 27 липня 2006 p.; Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 1974/2006 «Про визна­чен­ня пра­вил застосу­вання Ре­гла­мен­ту Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 1698/2005 «Щодо підт­рим­ки роз­вит­ку села з боку Євро­пейсь­ко­го Сільськогоспо­дарського Фонду Роз­вит­ку Села» від 15 груд­ня 2006 p.; Ди­рек­ти­ва Ра­ди ЄС № 89/397 «Про офіційний кон­троль за якістю про­дуктів» від 14 черв­ня 1989 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 90/496 «Про мар­ку­ван­ня хар­чової цінності про­дуктів хар­чу­ван­ня» від 24 ве­рес­ня 1990 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 91/492 «Про санітар­но-​гігієнічні ви­мо­ги ви­роб­ництва та про­да­жу на ринку живих мо­люсків» від 15 липня 1991 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 91/493 «Про санітар­но-​гігієнічні ви­мо­ги до ви­роб­ництва та про­да­жу на ринку риби та риб­них про­дуктів» від 22 липня 1991 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 92/46 «Про вста­нов­лен­ня вимог ви­роб­ництва та розміщення на ринку си­ро­го мо­ло­ка, мо­ло­ка, підда­но­го термічній об­робці та мо­ло­ко­про­дуктів» від 16 черв­ня 1992 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 93/43 «Про гігієну хар­чо­вих про­дуктів» від 14 липня 1993 p.; Дирек­тива Ради ЄС № 94/36 «Про барв­ни­ки, при­зна­чені для за­сто­су­ван­ня у їжі» від 30 черв­ня 1994 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 94/65 «Про ви­мо­ги до ви­роб­ництва та про­да­жу руб­ле­но­го м'яса та м'ясних напівфабрика­тів» від 14 груд­ня 1994 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 94/62 «Про упаков­ку та відходи па­ку­ван­ня» від 20 груд­ня 1994 р.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 77/96 «Про по­ста­чан­ня дитячих зер­но­вих про­дуктів хар­чу­ван­ня як про­до­воль­чої до­по­мо­ги» від 19 січня 1996 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 98/83 «Щодо якості води, при­зна­че­ної для спо­жи­ван­ня лю­ди­ною» від 3 ли­сто­па­да 1998 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 2000/13 «Про набли­ження законів дер­жав-​членів сто­сов­но мар­ку­ван­ня, пре­зен­тації та рек­лами хар­чо­вих про­дуктів» від 20 бе­рез­ня 2000 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 2000/29 «Щодо запобіжних заходів від про­ник­нен­ня на те­ри­торію ЄС організмів, які мо­жуть за­в­да­ти шкоди рос­ли­нам або рос­лин­ним про­дуктам та їх роз­по­всюд­жен­ня на те­ри­торії Співто­ва­ри­ства» від 8 трав­ня 2000 р.; Ди­рек­ти­ва Комісії № 2001/95/ЄС «Про за­галь­ну без­пе­ку про­дукції» від 3 груд­ня 2001 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 2001/111 «Про певні види цукру, при­зна­чені для спо­жи­ван­ня лю­ди­ною» від 20 груд­ня 2001 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 2001/112 «Про фрук­тові соки та деякі подібні про­дук­ти, при­зна­чені для спо­жи­ван­ня лю­ди­ною» від 20 груд­ня 2001 p.; Ди­рек­ти­ва Ради ЄС № 2002/99 «Про вста­нов­лен­ня ветеринар­них норм ви­роб­ництва, об­роб­ки, роз­по­всюд­жен­ня та імпор­ту продук­тів тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, при­зна­че­них для спо­жи­ван­ня лю­ди­ною» від 16 груд­ня 2002 р.

Роз­ви­ток аг­рар­но­го ви­роб­ництва у дер­жа­вах Є С немож­ли­вий без здійс­нен­ня фер­ме­рам суб­сидій. Аг­рар­ний сек­тор ЄС спо­жи­ває 40% усьо­го бюд­же­ту, при цьому у сільсь­ко­му гос­по­дарстві задіяно лише 5,7% на­се­лен­ня і ви­роб­ляється при­близ­но 2% ВВП. За­по­чат­ку­ван­ня си­сте­ми суб­си­ду­ван­ня істо­рич­но було пов'язане з по­тре­бою забезпечи­ти, з од­но­го боку, мак­си­маль­ну до­ступність про­дуктів хар­чу­ван­ня для на­се­лен­ня євро­пейсь­ких країн, а з дру­го­го -- ви­со­кий рівень життя фер­мерів.

Стат­тя 33 Римсь­ко­го до­го­во­ру 1957 р. ре­гла­мен­тує зміст спільної аг­рар­ної політики ЄС: за­без­пе­чи­ти на­се­лен­ня Європи про­до­воль­ством за ро­зум­ни­ми цінами, а фер­мерів - спра­вед­ли­ви­ми до­хо­да­ми. Така по­літика швид­ко за­без­пе­чи­ла Європу про­до­воль­ством, але штучне під­тримання ви­со­ко­го рівня життя фер­мерів при­зве­ло до того, що ціни на євро­пейсь­ку сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію знач­но вищі за світові, які фор­му­ва­ли­ся або під вп­ли­вом суб­си­до­ва­но­го екс­пор­ту з розвину­тих країн, або де­ше­во­го екс­пор­ту з країн третьо­го світу. До­сяг­ти обох цілей од­но­час­но - ро­зум­них цін і спра­вед­ли­вих доходів - ви­яви­ло­ся немож­ли­вим. Спра­вед­ливість доходів фер­мерів зумо­в­лю­ва­ла за­ви­сокі ціни. Щоб розірвати за­мкнене коло, ЄС вирішив ком­пен­су­ва­ти части­ну вар­тості сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції і за­про­ва­див си­сте­му суб­сидування фер­мерів. У ре­зуль­таті роздрібні ціни стали до­ступ­ни­ми, а до­хо­ди фер­мерів спра­вед­ли­ви­ми саме за ра­ху­нок суб­сидій. Так, з 1992 р. по­ча­ло­ся по­сту­по­ве ре­фор­му­ван­ня аг­рар­ної політики ЄС, і част­ка вит­рат на сільсь­ке гос­по­дар­ство ско­ро­ти­ла­ся з 45 до 38% його бю­джету. Ре­фор­му­ван­ня також спря­мо­ване на при­пи­нен­ня ви­роб­ництва над­лиш­ко­вої сільгосппро­дукції, яке ста­ва­ло дедалі важ­чим тя­га­рем для бюд­же­ту ЄС (адже на­дви­роб­ниц­тво теж суб­си­ду­ва­ло­ся). На період до 2013 р. спільна аг­рар­на політика пе­ред­ба­чає по­сту­по­ве зменшен­ня обсягів фінан­с­у­ван­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, адже мета спільної аг­рар­ної політики за­ли­шається - ство­рен­ня умов для роз­вит­ку багато­функціональ­но­го, стійкого та кон­ку­рен­то­спро­мож­но­го сільсь­ко­го гос­подарства в ЄС.

Го­лов­ни­ми еле­мен­та­ми спільної аг­рар­ної політики є: 1) си­сте­ма пла­тежів фер­ме­рам не за­ле­жить від обсягів ви­роб­ництва; 2) прив'язка пла­тежів до еко­логічних стан­дартів, стан­дартів хар­чо­вої без­пе­ки, охо­рони здо­ров'я та умов утри­ман­ня тва­рин, а також підт­рим­ки ви­со­ких аг­рар­них та еко­логічних умов утри­ман­ня зе­мель; 3) вдос­ко­на­лен­ня по­літики роз­вит­ку сільсь­кої місце­вості за ра­ху­нок на­дан­ня до­дат­ко­вих коштів, нових заходів щодо за­хи­сту нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща, покра­щення якості про­дуктів хар­чу­ван­ня та до­по­мо­ги фер­ме­рам у досягнен­ні ви­роб­ни­чих стан­дартів ЄС; 4) ско­ро­чен­ня пря­мих пла­тежів для біль­ших фер­мерсь­ких гос­по­дарств з метою фінан­с­у­ван­ня роз­вит­ку сіль­ської місце­вості; 5) угода щодо фінан­со­вої дис­ципліни га­ран­тує, що аг­рар­ний бюд­жет до 2013 р. не буде пе­ре­ви­ще­но.

Нова спільна аг­рар­на політика ЄС по­ча­ла діяти з 1 січня 2005 р. Вона спря­мо­ва­на на відмову ЄС від пря­мо­го суб­си­ду­ван­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства. Фер­ме­рам бу­дуть ком­пен­су­ва­ти тільки вит­ра­ти, пов'яза­ні із за­хи­стом нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща, відтво­рен­ням ґрунтів, по­кращенням умов утри­ман­ня тва­рин, ви­ко­нан­ням стан­дартів хар­чо­вої без­пе­ки. Тепер ос­нов­ною умо­вою от­ри­ман­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких суб­сидій у ЄС стає до­три­ман­ня ви­со­ких стан­дартів та еко­логічна спря­мованість аг­рар­но­го ви­роб­ництва. Ви­роб­ни­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції бу­дуть поз­бав­лені сти­му­лу збільшу­ва­ти ви­роб­ниц­тво, орієн­туючись лише на дотації. У підсум­ку, за відсут­ності прямої за­леж­ності між суб­сидіями й об­ся­гом ви­роб­ництва фер­ме­ри по­винні бу­дуть при пла­ну­ванні орієнту­ва­ти­ся лише на Попит на про­дукцію сільсь­ко­го гос­подарства. Сума пла­тежів фер­мам визна­ча­ти­меть­ся на основі обсягів суб­сидій, от­ри­ма­них ними у період з 2000 по 2002 pp. Крім цього, пла­тежі бу­дуть здійс­ню­ва­ти­ся у формі од­но­ра­зо­вих ви­плат на основі ви­робничих ре­зуль­татів за по­пе­редній рік і мо­жуть бути змен­шені на 25% при по­ру­шенні еко­логічних норм, стан­дартів якості при ви­роб­ництві про­дуктів хар­чу­ван­ня та за­ко­но­дав­ства щодо охо­ро­ни праці. Додатко­ве фінан­с­у­ван­ня фер­мерів пе­ред­ба­чається на здійс­нен­ня за­о­хо­чен­ня схем роз­вит­ку сільсь­кої місце­вості, що доз­во­ля­ють фер­ме­рам ди­вер­сифіку­ва­ти аг­рарне ви­роб­ниц­тво. Ще одне важ­ли­ве по­ло­жен­ня спільної аг­рар­ної політики - «мо­ду­ляція», що пе­ред­ба­чає щорічне скорочен­ня про­тя­гом 2005-​2012 років пря­мо­го суб­си­ду­ван­ня гос­по­дарств, які от­ри­му­ють пряму до­по­мо­гу в розмірі понад 5 тис. євро. Кошти, що за­лишаються, бу­дуть пе­ре­роз­поділені між країна­ми-​чле­на­ми ЄС та спря­мовані на роз­ви­ток сільсь­кої місце­вості. Тепер, відповідно до ви­мо­ги Німеч­чи­ни, не менше 80% коштів, що були зе­ко­ном­лені в одній країні ЄС, за­в­дя­ки ви­платі пря­мих суб­сидій, по­винні бути вит­ра­чені в цій самій країні. При збе­ре­женні ста­рих прин­ципів суб­си­ду­ван­ня темпи роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства нових членів могли б ро­зо­ри­ти ЄС. Тому вони не відразу одер­жать до­ступ до суб­сидій у по­в­но­му обсязі.

Так у 2004 р. фер­ме­ри нових членів ЄС от­ри­му­ва­ли сільськогоспо­дарські суб­сидії в розмірі 25% рівня ста­рих членів, у 2005 р. вони отри­мали 30%, у 2007 р. - 40%, а потім цей по­каз­ник буде зрос­та­ти на 10% щорічно, поки об­ся­ги до­по­мо­ги не зрівня­ють­ся в 2013 р. Розмір вит­рат на фінан­с­у­ван­ня аг­рар­но­го сек­то­ру до 2013 р. за­ли­шається на рівні 43 млрд євро на рік, що озна­чає ско­ро­чен­ня обсягів суб­сидій у порів­нянні зі ста­ри­ми чле­на­ми ЄС. Вве­ден­ня но­во­го механізму фінан­со­вої дис­ципліни по­кли­кане за­без­пе­чи­ти ви­ко­нан­ня фінан­с­у­ван­ня в межах бюд­жет­но­го об­ме­жен­ня. У 2006 р. 55% усієї фінан­со­вої до­по­мо­ги отри­мали фер­ме­ри ста­рих членів ЄС. Але сам факт член­ства цих країн у ЄС ство­рює для фер­мерів відмінні пер­спек­ти­ви. Про­сте за­сто­су­ван­ня рин­кових механізмів ЄС при­ве­де до зрос­тан­ня доходів фер­мерів у таких дер­жа­вах як Бол­гарія, Румунія, Сло­вач­чи­на. По­е­тапне збільшен­ня суб­сидій для країн, які нещо­дав­но приєдна­ли­ся до ЄС, ство­рить кращі умови для адап­тації відповідних про­цесів у аг­рар­но­му сек­торі.

Як свідчить досвід спільної аг­рар­ної політики країн ЄС та бага­тьох дер­жав-​членів СОТ, сільсь­ке гос­по­дар­ство не може існу­ва­ти без цілес­пря­мо­ва­ної дер­жав­ної підт­рим­ки (суб­си­ду­ван­ня). Країни, що при­єдну­ють­ся до СОТ, відповідно до Угоди СОТ про сільсь­ке господар­ство, бе­руть на себе певні зобов'язан­ня щодо дер­жав­ної підт­рим­ки сіль­ського гос­по­дар­ства; до­сту­пу на ринок сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких і про­довольчих товарів; санітар­них і фітосанітар­них заходів, екс­порт­ної кон­ку­ренції в сільсь­ко­гос­по­дарській і про­до­вольчій торгівлі.

Дер­жа­ви-​чле­ни ЄС мо­жуть у кожній окремій галузі сільсь­ко­го гос­по­дар­ства ви­ко­ри­ста­ти 10% свого національ­но­го бюд­же­ту для пря­мих ви­плат, що йдуть на за­хист довкілля або поліпшен­ня якості чи про­су­ван­ня на ринок про­дуктів у даній галузі, при цьому кошти не по­винні обов'яз­ко­во бути ви­ко­ри­стані в од­но­му й тому са­мо­му сек­торі; вони мо­жуть бути ви­ко­ри­стані для до­по­мо­ги фер­ме­рам, що виготовля­ють мо­ло­ко, яло­ви­чи­ну, м'ясо кіз та овець у менш за­мож­них регіонах; вони також мо­жуть бути ви­ко­ри­стані для підт­рим­ки заходів із управ­ління ри­зи­ка­ми - на­при­клад схем страху­ван­ня від при­род­них ка­та­клізмів чи спільних фондів для бо­роть­би із хво­ро­ба­ми тва­рин.

Нині всім фер­ме­рам, що от­ри­му­ють пряму до­по­мо­гу об­ся­гом понад 5000 євро на рік, ско­ро­ти­ли підт­рим­ку на 5%, а виділені в такий спо­сіб кошти пе­ре­ве­ли до бюд­же­ту Фонду роз­вит­ку сільсь­кої місце­вості. Євро­пейсь­ка Комісія про­по­нує про­тя­гом на­ступ­них років (до 2012 р.) збільши­ти обсяг відраху­вань на роз­ви­ток сільсь­кої місце­вості до 13%. Також до­по­мо­гу буде змен­ше­но для більших ферм (для тих, хто отри­має понад 100 тис. євро на рік - збільшен­ня відраху­вань ще на 3%; 200 тис. на рік - на 6%; 300 тис. - на 9%). Кошти, що бу­дуть у такий спосіб от­ри­мані, ви­ко­ри­ста­ють у дер­жа­вах-​чле­нах ЄС для по­си­лен­ня про­грам у сфе­рах бо­роть­би зі змінами клімату, роз­вит­ку відновлюва­них дже­рел енергії, управління вод­ни­ми ре­сур­са­ми та за­хи­сту біороз­маїття.

§ 3. Програми підтримки сільського господарства держав, які нещодавно набули права членства в СОТ

У дер­жа­вах, які нещо­дав­но приєдна­ли­ся до Євро­пейсь­ко­го Союзу (Бол­гарія, Румунія, Сло­вач­чи­на), діє ком­плекс­на про­гра­ма роз­витку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства та сільсь­ких те­ри­торій «СА­ПАРД» (Spe­cial accession programme for agriculture and rural development), яка являє собою за­хо­ди фінан­со­вої підт­рим­ки аг­рар­но­го сек­то­ру еко­номі­ки на до­по­мо­гу країнам-​кан­ди­да­там з Цен­траль­ної та Східної Європи у підго­товці до всту­пу до ЄС.

Метою цієї про­гра­ми є струк­тур­на пе­ре­бу­до­ва сільсь­ко­го господар­ства країни-​вступ­ни­ка та по­сту­по­ва реалізація на її те­ри­торії спіль­ної аг­рар­ної політики ЄС. Про­гра­ма «СА­ПАРД» існує з черв­ня 1999 р. як скла­до­ва про­гра­ми роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства дер­жав ЄС «Agenda 2000». Реалізація про­гра­ми «СА­ПАРД» в Бол­гарії та Румунії ро­з­ра­хо­ва­на на період до 2013 року.

У рам­ках «СА­ПАРД» відбувається фінан­с­у­ван­ня таких інве­стицій­них про­ектів як: підт­рим­ка сільсь­ко­го гос­по­дар­ства в сфері виробниц­тва, пе­ре­роб­ки та реалізації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції; ство­рен­ня кон­ку­рен­то­спро­мож­ної хар­чо­вої про­ми­сло­вості, вирішення пріоритет­них за­в­дань щодо роз­вит­ку сільсь­кої інфра­струк­ту­ри; суб­си­ду­ван­ня діяль­ності фер­мерсь­ких гос­по­дарств, охо­ро­на сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких угідь, роз­ви­ток рибної про­ми­сло­вості, за­про­ва­д­жен­ня євро­пейсь­ких стан­дартів якості сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції.

За­лу­чен­ня інве­стицій до аг­рар­но­го сек­то­ра здійснюється також з метою мо­дернізації існу­ю­чих рин­ко­вих струк­тур, ство­рен­ня ефектив­них опто­вих сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ринків та дієвої си­сте­ми аг­ро­мар­ке­тин­гу. Про­гра­ма «СА­ПАРД» також пе­ред­ба­чає сти­му­лю­ван­ня діяль­ності фер­мерів у сфері здійс­нен­ня охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща: реалізацію пілот­них про­ектів про­ве­ден­ня аг­рое­ко­логічних заходів, які пе­ред­ба­ча­ють збе­ре­жен­ня ланд­шаф­ту, ефек­тивне викорис­тання па­со­вищ, органічне рос­лин­ниц­тво, реалізацію про­грам сільсько­го зе­ле­но­го ту­риз­му.

Про­гра­мою «СА­ПАРД» ре­гу­лю­ють­ся умови та по­ря­док на­дан­ня суб­сидій фер­ме­рам, індивіду­аль­ним підприємцям та аг­рар­ним підпри­ємствам на роз­ви­ток окре­мих га­лу­зей сільсь­ко­го гос­по­дар­ства і визна­чається перелік ком­плекс­них аг­рое­ко­логічних заходів, які підпа­да­ють під дію ком­пен­саційних ви­плат: се­лекційні про­це­си у тва­рин­ництві, органічне зем­ле­роб­ство тощо. Фінан­со­ва до­по­мо­га у вигляді компенса­ційних ви­плат за ви­ко­нан­ня од­но­го або декількох аг­рое­ко­логічних за­ходів фер­ме­рам здійс­ню­ють­ся у та­ко­му роз­поділу: 75% фінан­со­вої допо­моги - за ра­ху­нок бюд­же­ту ЄС, а 25% - із дер­жав­но­го бюд­же­ту держа­ви, яка на­бу­ла член­ства у ЄС. Мак­си­маль­ний розмір ком­пен­саційних ви­плат за реалізацію од­но­го аг­рое­ко­логічного про­ек­ту скла­дає 10000 єв­ро на рік, при цьому фінан­со­ва до­по­мо­га надається стро­ком на 5 років з дати підпи­сан­ня відповідного кон­трак­ту.

Так, у межах цієї про­гра­ми уря­дом Румунії було ро­з­роб­ле­но пакет заходів, під реалізацію яких здійснюється фінан­со­ва підт­рим­ка, зокре­ма це за­хо­ди: № 112, № 123, № 312. Захід № 112 «Ста­нов­лен­ня моло­дих фер­мерів» пе­ред­ба­чає з метою підви­щен­ня конкурентоспромож­ності сільсь­ко­го гос­по­дар­ства за­о­хо­чен­ня мо­ло­дих фер­мерів та їх під­тримку щодо ви­ко­нан­ня вимог охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, за­хист тва­рин, удос­ко­на­лен­ня ви­роб­ни­чих про­цесів, підви­щення доходів фер­мерів. За­галь­ний обсяг суб­си­ду­ван­ня плану № 112 у Румунії скла­дає 337 млн євро, з яких 20% - вне­сок уряду, а 80% - з бюд­же­ту ЄС та діє план до 2013 р. Під дію цієї про­гра­ми підпа­да­ють фер­ме­ри віком до 40 років, які укла­ли відповідні кон­трак­ти на вико­нання еле­ментів за­хо­ду № 112.

Захід № 123 «Підви­щен­ня до­да­ної вар­тості на сільськогоспо­дарську про­дукцію» має на меті до­сяг­нен­ня таких ре­зуль­татів: запро­вадження і роз­ви­ток нових тех­но­логій та про­цесів для забезпечен­ня кон­ку­рен­то­спро­мож­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, під­вищення про­дук­тив­ності та зрос­тан­ня доходів аг­рар­них підприємств, ефек­тивність аг­рар­но­го бізнесу, мо­дернізація об­лад­нан­ня та техноло­гічної об­роб­ки у сільсь­ко­му гос­по­дарстві. За­галь­ний обсяг субсидуван­ня плану № 123 у Румунії скла­дає 1,07 млрд євро, з яких 20% - вне­сок уряду, а 80% - з бюд­же­ту ЄС та діє план до 2013 р. Реалізація плану № 123 пе­ред­ба­чає за­лу­чен­ня інве­стицій у такі галузі сільсь­ко­го госпо­дарства, як: пе­ре­роб­ка та збут сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, у тому числі си­ро­ви­ни. Під дію цього за­хо­ду підпа­да­ють малі та се­редні аграр­ні підприємства, у тому числі пе­ре­робні. Особ­ли­ве зна­чен­ня мають тех­нічні ви­мо­ги, що по­винні бути реалізовані за за­хо­дом № 123: удоскона­лення та оптимізація ви­роб­ництва, мо­дернізація про­цесів сор­ту­ван­ня та па­ку­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, підви­щен­ня якості про­дукції, за­про­ва­д­жен­ня новітніх тех­но­логій у про­це­сах ви­роб­ництва та пе­ре­роб­ки, вдос­ко­на­лен­ня внутрішньо­го кон­тро­лю за якістю сирови­ни, напівфаб­ри­катів та ос­нов­ної про­дукції з метою підви­щен­ня рівня за­без­пе­чен­ня про­до­воль­чої без­пе­ки. Еко­номічні ви­мо­ги спря­мо­вані на підви­щен­ня ефек­тив­ності ви­ко­ри­стан­ня ре­сурсів ви­роб­ництва, підви­щення рен­та­бель­ності аг­рар­них підприємств. З позиції охо­ро­ни навко­лишнього при­род­но­го се­ре­до­ви­ща та без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів ви­ставляються такі ви­мо­ги: до­три­ман­ня пра­вил охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, підви­щен­ня якості про­дукції щодо дотриман­ня міжна­род­них стан­дартів ISO 22000:2005 у ви­роб­ни­чих про­це­сах.

Захід №312 «Підт­рим­ка ство­рен­ня та роз­вит­ку малих аграр­них підприємств» за­про­ва­д­жується з метою підви­щен­ня доходів сіль­ського на­се­лен­ня та ди­вер­сифікації еко­номіки сільсь­кої місце­вості. Відповідно до цього плану пе­ред­ба­чається: спри­ян­ня здійс­нен­ню несільсь­ко­гос­по­дарсь­кої діяль­ності у сільсь­ких рай­о­нах, підт­рим­ка та за­о­хо­чен­ня діяль­ності про­ми­слів та підсоб­них гос­по­дарств. Загаль­ний обсяг фінан­с­у­ван­ня плану № 312 у Румунії скла­дає 383 млн євро, з яких 20% - вне­сок уряду, а 80% - з бюд­же­ту ЄС та діє план до 2013 р.

У Румунії на ви­ко­нан­ня про­гра­ми «СА­ПАРД» було ство­рене дер­жавне агент­ство «СА­ПАРД», яке надає технічну та фінан­со­ву допомо­гу фер­ме­рам та аг­рар­ним підприємствам, у тому числі асоціації вироб­ників сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції Румунії. Національ­на про­гра­ма роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства і роз­вит­ку сільсь­ких районів була за­твер­дже­на Євро­пейсь­кою комісією № 372/2000 від 12 груд­ня 2000 р. і являє собою до­ку­мент, який за­без­пе­чує ви­ко­нан­ня актів аг­рар­но­го за­ко­но­дав­ства на те­ри­торії Румунії. Фінан­со­ва до­по­мо­га за про­гра­мою «СА­ПАРД» здійснюється у два етапи: з 2000 по 2006 рік - як початко­вий і 2007-​2013 роки - як ос­нов­ний. До пріори­тет­них заходів програ­ми «СА­ПАРД» на­ле­жать: ство­рен­ня вільно­го до­сту­пу до ринків сіль­ськогосподарської про­дукції, по­кра­щен­ня сільсь­кої інфра­струк­ту­ри, роз­виток кон­ку­рен­то­спро­мож­ності аг­рар­них підприємств. Інве­сту­ван­ня у сільсь­ке гос­по­дар­ство Румунії пе­ред­ба­чає здійс­нен­ня фінан­с­у­ван­ня у такі галузі, як: внутрішній кон­троль за якістю си­ро­ви­ни, мо­дернізація тех­но­логій пе­ре­роб­ки м'яса, об­роб­ка, пе­ре­роб­ка та утилізація відходів аг­рар­но­го ви­роб­ництва, про­ве­ден­ня заходів щодо охо­ро­ни навколиш­нього при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, мо­дернізація об­лад­нан­ня та устаткуван­ня пер­вин­ної об­роб­ки та зберігання зерна, вдос­ко­на­лен­ня тех­но­логій щодо зберігання, мар­ку­ван­ня та па­ку­ван­ня цукру тощо.

За­про­ва­д­жен­ня у Бол­гарії про­гра­ми «СА­ПАРД» в обов'яз­ко­во­му по­ряд­ку пе­ред­ба­чає по­е­тап­ну реалізацію внутрішньої дер­жав­ної по­літики підт­рим­ки роз­вит­ку аг­рар­но­го сек­то­ру у вигляді про­грам­но­го до­ку­мен­та - Національ­но­го стра­тегічного плану роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства та сільсь­ких те­ри­торій на 2007-​2013 роки, який містить інфор­мацію щодо еко­логічної та соціаль­но-​еко­номічної си­ту­ації, яка скла­ла­ся на відповідних те­ри­торіях, ви­кла­дається бюд­жет­на про­гра­ма та ком­плекс­на стра­тегія роз­вит­ку сільсь­ких районів, особ­ли­во тих, що пе­ре­бу­ва­ють у за­не­паді і особ­ли­во по­тре­бу­ють за­лу­чен­ня інве­стицій, за­зна­ча­ють­ся «про­блемні» галузі аг­рар­но­го ви­роб­ництва, які не мо­жуть са­мостійно функціону­ва­ти без дер­жав­ної підт­рим­ки. Національ­ний план роз­вит­ку пе­ред­ба­чає інве­сту­ван­ня з метою вдос­ко­на­лен­ня тех­но­логічних про­цесів ви­роб­ництва, гігієни та якості сільськогоспо­дарської про­дукції, підт­ри­ман­ня таких га­лу­зей як: ви­но­роб­ство, вино­градарство, ви­роб­ниц­тво мо­лоч­ної про­дукції, риб­ниц­тво. Важ­ли­вим еле­мен­том національ­но­го плану роз­вит­ку сільсь­ких те­ри­торій є еколо­гічна спря­мо­ваність аг­рар­но­го ви­роб­ництва та по­кра­щен­ня умов жит­тя та доб­ро­бу­ту сільсь­ко­го на­се­лен­ня. Не до­пус­кається здійс­нен­ня ін­вестування у при­дбан­ня техніки, об­лад­нан­ня та устат­ку­ван­ня, що були у вжит­ку для підприємств пе­ре­роб­ної про­ми­сло­вості та фер­мерів. За­лучення інве­стицій до аг­рар­но­го сек­то­ру здійснюється також з метою мо­дернізації існу­ю­чих рин­ко­вих струк­тур, ство­рен­ня ефек­тив­них опто­вих сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ринків та дієвої си­сте­ми аг­ро­мар­ке­тин­гу.

Про­гра­ма «СА­ПАРД» також пе­ред­ба­чає сти­му­лю­ван­ня діяль­ності фер­мерів у сфері здійс­нен­ня охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­редовища: реалізацію пілот­них про­ектів про­ве­ден­ня аг­рое­ко­логічних заходів, які пе­ред­ба­ча­ють збе­ре­жен­ня ланд­шаф­ту, ефек­тивне викорис­тання па­со­вищ, органічне рос­лин­ниц­тво, реалізацію про­грам сільсь­ко­го зе­ле­но­го ту­риз­му. Окрім національ­но­го стра­тегічного плану роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства та сільсь­ких те­ри­торій на 2007-​2013 роки у Бол­гарії на ви­ко­нан­ня про­гра­ми «СА­ПАРД» діє національ­ний страте­гічний план роз­вит­ку риб­но­го гос­по­дар­ства та аква­куль­ту­ри на 2007- 2013 роки, у якому визна­че­но шляхи роз­вит­ку таких га­лу­зей як промис­лове ри­баль­ство та риб­ниц­тво, про­ве­де­но аналіз ризиків у відповідній сфері, до яких на­ле­жать: кри­тичне змен­шен­ня прісно­вод­них риб­них ре­сурсів, за­бруд­нен­ня во­дойм, нере­гу­льо­ваність ви­ло­ву, по­си­лен­ня кон­ку­ренції на євро­пейсь­ко­му риб­но­му ринку. За­в­дан­ням роз­вит­ку риб­но­го гос­по­дар­ства Бол­гарії є: збе­ре­жен­ня рибної галузі, раціональ­не ви­ко­ри­стан­ня вод­них ре­сурсів, роз­ви­ток та підт­рим­ка аквакульту­ри, на­дан­ня фінан­со­вої до­по­мо­ги гос­по­дар­ствам, які спеціалізу­ють­ся на роз­ве­денні риби, крабів та мо­люсків.

На ви­ко­нан­ня про­гра­ми «СА­ПАРД» у Бол­гарії діють Пра­ви­ла на­дання фінан­со­вої підт­рим­ки роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства та охо­рони нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, за­твер­джені на­ка­зом Міністер­ства сільсь­ко­го та лісо­во­го гос­по­дар­ства рес­публіки Бол­гарія від 17 жо­втня 2006 р. № 113. Пра­ви­ла­ми ре­гу­лю­ють­ся умови та поря­док на­дан­ня суб­сидій фер­ме­рам, індивіду­аль­ним підприємцям та аграр­ним підприємствам на роз­ви­ток окре­мих га­лу­зей сільсь­ко­го господар­ства і визна­чається перелік ком­плекс­них аг­рое­ко­логічних заходів, які підпа­да­ють під дію ком­пен­саційних ви­плат: се­лекційні про­це­си у тва­ринництві, органічне зем­ле­роб­ство тощо. Фінан­со­ва до­по­мо­га у вигля­ді ком­пен­саційних ви­плат за ви­ко­нан­ня од­но­го або декількох агроеко­логічних заходів фер­ме­рам здійс­ню­ють­ся у та­ко­му роз­поділі: 75% фі­нансової до­по­мо­ги - за ра­ху­нок бюд­же­ту ЄС, а 25% - із дер­жав­но­го бюд­же­ту рес­публіки Бол­гарія. Мак­си­маль­ний розмір ком­пен­саційних ви­плат, які виділя­ють­ся на реалізацію од­но­го аг­рое­ко­логічного проек­ту, скла­дає 10 тис. євро на рік, при цьому фінан­со­ва до­по­мо­га надаєть­ся стро­ком на 5 років з дати підпи­сан­ня відповідного кон­трак­ту.

Окрім за­зна­че­но­го, на­ка­за­ми Міністер­ства сільсь­ко­го та лісо­во­го гос­по­дар­ства рес­публіки Бол­гарія «Про умови та по­ря­док на­дан­ня фі­нансової до­по­мо­ги щодо вдос­ко­на­лен­ня пе­ре­роб­ки та збуту про­дукції сільсь­ко­го гос­по­дар­ства та ри­бо­лов­ства» від 18 трав­ня 2001 р. № 16, «Про на­дан­ня суб­сидій на роз­ви­ток села, збе­ре­жен­ня куль­тур­ної спад­щини та тра­дицій» від 27 серп­ня 2003 р. № 38 визна­че­но по­ря­док на­дання суб­сидій фер­ме­рам та іншим аг­рар­ним то­ва­ро­ви­роб­ни­кам у та­ких га­лу­зях як пе­ре­роб­ка та реалізація рибної про­дукції, роз­ви­ток сіль­ської інфра­струк­ту­ри тощо.

Євро­пейсь­кий фонд сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го та сільсь­ко­го розвит­ку здійснює моніто­ринг реалізації про­гра­ми «СА­ПАРД» а також з 2007 р. було ство­ре­но Агент­ство з роз­вит­ку сільсь­ких районів та рибо­ловства (APDRP), яке також реалізує про­ек­ти про­гра­ми «СА­ПАРД».

Таким чином, про­гра­ма «СА­ПАРД» має стра­тегічне зна­чен­ня для роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства таких країн, як Бол­гарія, Румунія, Сло­вач­чи­на, які нещо­дав­но на­бу­ли член­ства в ЄС, якою пе­ред­ба­чається підт­рим­ка ма­ло­го та се­ред­ньо­го аг­рар­но­го бізнесу шля­хом реалізації ін­вестиційних про­ектів у різних га­лу­зях аг­рар­но­го ви­роб­ництва і перед­бачається роз­ви­ток сільсь­кої інфра­струк­ту­ри з метою реалізації у сіль­ському гос­по­дарстві Бол­гарії, Румунії та Сло­вач­чи­ни аг­рар­ної політики ЄС. Так, за­га­лом ви­ко­нан­ня про­гра­ми «СА­ПАРД», на­при­клад у Румунії, пе­ред­ба­чає реалізацію 4713 про­ектів на за­галь­ну суму 1,49 млрд євро.

Слід кон­ста­ту­ва­ти, що за­в­дан­ням спільної аг­рар­ної політики дер­жав ЄС є: за­без­пе­чен­ня зрос­тан­ня обсягів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­робництва, стабільних ринків сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, встанов­лення па­ри­тет­них цін на сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію, забезпечен­ня по­каз­ників якості та без­печ­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. Най­важ­ливішою скла­до­вою спільної аг­рар­ної політики є ефек­тив­ний механізм ціно­утво­рен­ня, який по­ля­гає у вста­нов­лені мінімаль­них цін імпор­ту.

По­ло­жен­ня Рішення Ради ЄС № 2006/144 «Про стра­тегічні прин­ципи ЄС в інте­ре­сах роз­вит­ку сільсь­ких районів» від 20 лю­то­го 2006 р. ре­гла­мен­ту­ють пер­спек­ти­ви роз­вит­ку сільсь­ких районів на період з 2007 по 2013 pp., оскільки функціону­ван­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства та про­до­воль­чо­го сек­то­ру є важ­ли­вою скла­до­вою еко­номіки ЄС, який дає не менше 4,4% ВВП.

Політика ЄС щодо роз­вит­ку сільсь­ких районів пе­ред­ба­чає: залу­чення інве­стицій, еко­логічну спря­мо­ваність аг­рар­но­го ви­роб­ництва, підви­щен­ня кон­ку­рен­то­спро­мож­ності, ство­рен­ня нових ро­бо­чих місць, вдос­ко­на­лен­ня си­сте­ми управління зе­мель­ни­ми ре­сур­са­ми з метою збе­ре­жен­ня ланд­шафтів та нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, мо­дернізацію засобів ве­ден­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, про­фесійну під­готовку та перепідго­тов­ку фер­мерів, ство­рен­ня нових сільськогоспо­дарських ринків, еко­номічне зрос­тан­ня суміжних га­лу­зей, таких як пе­реробна про­ми­словість, спри­ян­ня інно­ваційної діяль­ності у сільській місце­вості, сти­му­лю­ван­ня динамічного аг­рар­но­го підприємництва, особ­ли­во діяль­ності мо­ло­дих фер­мерів, дер­жав­ну підт­рим­ку виробни­цтва біопа­ли­ва, бо­роть­бу із змінами клімату, ве­ден­ня органічного зем­леробства, по­кра­щен­ня якості життя у сільській місце­вості, стимулю­вання ди­вер­сифікації аг­рар­ної еко­номіки з метою по­кра­щен­ня еконо­мічного та соціаль­но­го ба­лан­су, роз­ви­ток сільсь­кої інфра­струк­ту­ри, за­о­хо­чен­ня роз­вит­ку сільсь­ко­го зе­ле­но­го ту­риз­му.

Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 1782/2003 «Про вста­нов­лен­ня єдиних пра­вил для про­грам прямої підт­рим­ки в рам­ках спільної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої політики» від 29 ве­рес­ня 2003 р. за­по­чат­ко­вує про­гра­ми підт­рим­ки фер­мерів і вно­сить зміни в регла­менти (ЄС) № 2019/93, (ЄС) № 1452/2001, (ЄС) № 1453/2001, (ЄС) № 1454/2001. Ви­пла­та прямої до­по­мо­ги в по­в­но­му обсязі по­вин­на на­даватися за до­три­ман­ня пра­вил щодо сільго­спугідь, сільськогосподар­ського ви­роб­ництва та сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої діяль­ності. Такі пра­ви­ла по­винні слу­гу­ва­ти об'єднан­ню ос­нов­них стан­дартів спільно­го ринку щодо еко­логії, без­пе­ки про­дуктів хар­чу­ван­ня, здо­ров'я й умов утриман­ня тва­рин, а також щодо на­леж­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го та еколо­гічного стану угідь. У разі недо­три­ман­ня таких ос­нов­них стан­дартів, дер­жа­ви-​чле­ни по­винні при­пи­ни­ти на­дан­ня прямої до­по­мо­ги повністю або част­ко­во на основі про­порційних, об'єктив­них і ди­фе­ренційо­ва­них кри­теріїв.

Ре­гла­мент Євро­пейсь­ко­го Пар­ла­мен­ту та Ради ЄС № 178/2002 «Про вста­нов­лен­ня за­галь­них прин­ципів та вимог за­ко­но­дав­ства щодо хар­чо­вих про­дуктів, ство­рен­ня Євро­пейсь­ко­го ор­га­ну з без­пе­ки хар­чових про­дуктів та вста­нов­лен­ня про­це­дур у галузі без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів» від 28 січня 2002 р. ре­гла­мен­тує пи­тан­ня щодо створен­ня надійного механізму за­без­пе­чен­ня про­до­воль­чої без­пе­ки у держа­вах ЄС.