Права та обов'язки суб'єктів при ви­ко­ри­станні зе­мель сільсько­господарського при­зна­чен­ня.

Особ­ливість пра­во­во­го ре­жи­му зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­значення відо­бра­жається в обсязі прав та обов'язків влас­ників та кори­стувачів зе­мель­них ділянок сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня.

За­гальні права зем­ле­влас­ників та зем­ле­ко­ри­сту­вачів визна­чені стат­тями 90, 95 ЗК України, до яких на­ле­жать такі пра­вові мож­ли­вості:

а) про­да­ва­ти або іншим шля­хом відчу­жу­ва­ти зе­мель­ну ділянку, пе­ре­да­ва­ти її в орен­ду, за­ста­ву, спад­щи­ну;

б) са­мостійно гос­по­да­рю­ва­ти на землі;

в) мати право влас­ності на посіви і на­са­д­жен­ня сільськогосподар­ських та інших куль­тур, на ви­роб­ле­ну про­дукцію;

г) ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти у вста­нов­ле­но­му по­ряд­ку для влас­них по­треб наявні на зе­мельній ділянці за­галь­но­по­ши­рені ко­ри­сні ко­па­ли­ни, торф, лісові на­са­д­жен­ня, водні об'єкти, а також інші ко­ри­сні вла­сти­вості землі;

ґ) мати право на відшко­ду­ван­ня збитків у ви­пад­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном;

д) спо­руд­жу­ва­ти жилі бу­дин­ки, ви­роб­ничі та інші будівлі і спо­ру­ди.

Проте, з огля­ду на цінність зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го призна­чення, за­зна­чені права зем­ле­влас­ників щодо зе­мель сільськогосподар­ського при­зна­чен­ня за­ко­но­дав­чо об­ме­жу­ють­ся або уточ­ню­ють­ся за­лежно від виду їх цільо­во­го ви­ко­ри­стан­ня.

Зо­кре­ма на зе­мель­них ділян­ках, на­да­них для го­род­ництва, закла­дання ба­га­торічних пло­до­вих на­са­д­жень, а також спо­руд­жен­ня капі­тальних будівель і спо­руд не до­пус­кається. Ви­хо­дя­чи із за­зна­че­них за­конодавчих об­ме­жень, ко­ри­сту­вач зе­мель­ної ділянки для ве­ден­ня го­родництва поз­бав­ле­ний таких пра­во­вих мож­ли­во­стей, як: спо­руд­жу­ва­ти жилі бу­дин­ки, ви­роб­ничі та інші будівлі і спо­ру­ди, за­кла­да­ти ба­га­торіч­ні пло­дові на­са­д­жен­ня та от­ри­му­ва­ти їх плоди.

Такі самі об­ме­жен­ня обу­мо­в­лені таким видом цільо­во­го викорис­тання зе­мель­ної ділянки, як сінокосіння та ви­па­сан­ня ху­до­би.

Ви­клю­чен­ня із за­зна­че­но­го пра­ви­ла ста­нов­лять зе­мельні ділянки для садівництва, які мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся для за­кла­дан­ня бага­торічних пло­до­вих на­са­д­жень, ви­ро­щу­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких куль­тур, а також для зве­ден­ня необхідних бу­динків, гос­по­дарсь­ких спо­руд тощо.

За­ко­но­дав­ча тен­денція до роз­ши­рен­ня за­галь­них прав землевлас­ників та зем­ле­ко­ри­сту­вачів спо­стерігається щодо зе­мель­них ділянок для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства. Зо­кре­ма використан­ня зе­мель­них ділянок для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го господар­ства пе­ред­ба­чає за­до­во­лен­ня осо­би­стих по­треб шля­хом ви­роб­ництва, пе­ре­роб­ки і спо­жи­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, реалізацію її над­лишків та на­дан­ня по­слуг із ви­ко­ри­стан­ням майна осо­би­сто­го се­лянського гос­по­дар­ства, у тому числі й у сфері сільсь­ко­го зе­ле­но­го ту­ризму. З цією метою зем­ле­влас­ни­ки та зем­ле­ко­ри­сту­вачі зе­мель­них ділянок для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства мають, окрім за­галь­них пра­во­вих мож­ли­во­стей, право:

- відкри­ва­ти ра­хун­ки в уста­но­вах банків та от­ри­му­ва­ти кре­ди­ти в уста­нов­ле­но­му за­ко­но­дав­ством по­ряд­ку;

- бути чле­на­ми кре­дит­ної спілки та ко­ри­сту­ва­ти­ся її по­слу­га­ми;

- от­ри­му­ва­ти в уста­нов­ле­но­му за­ко­ном по­ряд­ку тру­до­ву пенсію, а також інші види соціальної дер­жав­ної до­по­мо­ги та суб­сидії;

- на­да­ва­ти по­слу­ги з ви­ко­ри­стан­ня майна осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства;

- от­ри­му­ва­ти до­радчі по­слу­ги;

- брати участь у кон­кур­сах сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ви­роб­ників для от­ри­ман­ня бюд­жет­ної підт­рим­ки відповідно до за­галь­но­дер­жав­них і регіональ­них про­грам;

- об'єдну­ва­ти­ся на доб­ровільних за­са­дах у ви­роб­ничі то­ва­ри­ства, асоціації, спілки з метою ко­ор­ди­нації своєї діяль­ності, на­дан­ня взаємо­допомоги та за­хи­сту спільних інте­ресів тощо відповідно до законодав­ства України;

- про­во­ди­ти в уста­нов­ле­но­му за­ко­ном по­ряд­ку зовнішньоеконо­мічну діяльність.

Відповідно до ста­тей 91, 96 ЗК України влас­ни­ки та ко­ри­сту­вачі зе­мель­них ділянок зобов'язані:

а) за­без­пе­чу­ва­ти ви­ко­ри­стан­ня їх за цільо­вим при­зна­чен­ням;

б) до­дер­жу­ва­ти­ся вимог за­ко­но­дав­ства про охо­ро­ну довкілля;

в) своєчасно спла­чу­ва­ти зе­мель­ний по­да­ток;

г) не по­ру­шу­ва­ти прав влас­ників суміжних зе­мель­них ділянок та зем­ле­ко­ри­сту­вачів;

ґ) підви­щу­ва­ти родючість ґрунтів та зберігати інші ко­ри­сні влас­тивості землі;

д) своєчасно на­да­ва­ти відповідним ор­га­нам ви­ко­нав­чої влади та ор­га­нам місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня дані про стан і ви­ко­ри­стан­ня зе­мель та інших при­род­них ре­сурсів у по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му за­ко­ном;

е) до­три­му­ва­ти­ся пра­вил доб­ро­сусідства та об­ме­жень, пов'яза­них

із вста­нов­лен­ням зе­мель­них сервітутів та охо­рон­них зон;

є) зберігати гео­де­зичні знаки, про­ти­ерозійні спо­ру­ди, мережі зро­шувальних і осу­шу­валь­них си­стем.

Оби­ра­ю­чи зе­мель­ну ділянку того чи іншого цільо­во­го призначен­ня необхідно також вра­хо­ву­ва­ти, окрім за­галь­них, ще кон­кретні обо­в'язки, які по­ви­нен нести влас­ник чи ко­ри­сту­вач зе­мель­ної ділянки, ви­хо­дя­чи із цільо­во­го при­зна­чен­ня зе­мель­ної ділянки.

Зо­кре­ма ви­ко­ри­стан­ня зе­мель­ної ділянки для здійс­нен­ня товарно­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва відповідно до За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» пе­ред­ба­чає, що ва­ло­вий дохід за по­пе­редній звітний (по­дат­ко­вий) рік фізичної або юри­дич­ної особи неза­леж­но від форми влас­ності та гос­по­да­рю­ван­ня має пе­ре­ви­щу­ва­ти 75 відсотків за­галь­ної суми ва­ло­во­го до­хо­ду від опе­рацій з реалізації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції влас­но­го ви­роб­ництва та про­дуктів її пе­ре­роб­ки, за на­яв­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких угідь (ріллі, сіно­жа­тей, па­со­вищ і ба­га­торічних на­са­д­жень тощо) та/або поголів'я сільськогос­подарських тва­рин у влас­ності, ко­ри­сту­ванні, в тому числі й на умо­вах орен­ди. Це об­ме­жен­ня не по­ши­рюється на осіб, які ве­дуть осо­би­сте се­лянське гос­по­дар­ство.

Ви­ще­ви­кла­дене свідчить про особ­ли­ве зна­чен­ня зе­мель сільсько­господарського при­зна­чен­ня для лю­ди­ни та дер­жа­ви, що і обу­мо­в­лює особ­ли­вий пра­во­вий режим їх ви­ко­ри­стан­ня.