Розділ 18.ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ 4 страница
У процесі визначення якості насіння і садивного матеріалу здійснюється: встановлення відповідності сортової та насіннєвої документації на партію насіння та садивного матеріалу до вимог нормативних документів; визначення відповідності показників сортових і посівних якостей партії насіння та садивного матеріалу до даних, зазначених у відповідних документах на партію; визначення генетичного походження насіння та садивного матеріалу. Здійснюються зазначені процедури на основі Правил експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядок оформлення заяв, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 8 липня 2003 р. №223, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 липня 2003 р. за № 630/7951.
Крім вимог до якості насіннєвого матеріалу істотною умовою договору оптової торгівлі насінням є вимоги щодо пакування партій насіння. Здійснюється ця процедура відповідно до Правил пакування та маркування насіння сільськогосподарських культур в Україні, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 22 червня 2008 р. № 426, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 р. за № 639/16655. Має свої особливості і формування ціни сортового насіння і садивного матеріалу. Залежно від категорії насіння існують сортові надбавки у вигляді відсотків до ціни, встановлені і затверджені спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 6 березня 2007 р. № 212/29.
У разі невідповідності сортового насіння сортовим вимогам його використовують як продукт харчування або як корм для сільськогосподарських тварин. Якщо насіння не може використовуватися для жодної із зазначених цілей, воно підлягає фізичному знищенню, яке здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 травня 2003 р. № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2003 р. за №398/7719. Знищення такого насіння покладається на його власника під контролем державного інспектора з насінництва. Таке насіння знищується шляхом спалювання або іншим способом. Ще один спосіб компостування визначає Методика вилучення, утилізації та знищення сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, що зазнали впливу пестицидів та агрохімікатів і непридатні до використання, затверджена наказом Головного санітарно-епідеміологічного управління Міністерства охорони здоров'я України від 7 березня 1996 р. № 5.08.07/306. Компостуванням непридатного насіння є його складування у ізольованих від зовнішнього впливу місцях з метою природного розкладення діючої речовини і подальшого використання як органічних добрив.
§ 5. Правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин
Сільськогосподарське виробництво щорічно втрачає від шкідників, хвороб та бур'янів до 30 відсотків валових зборів і, зокрема, зерна 25-30%, цукрових буряків - 20-27, соняшнику - 23-25, сої, картоплі - 32-35, овочів - 27, плодових насаджень - 48% і більше. Захист рослин від шкідливих організмів посідає одне з провідних місць серед технологічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур. При технологіях вирощування сільськогосподарських культур без застосування пестицидів урожайність знижується на 35-50%, значно погіршується якість продукції.
Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері захисту рослин є Закон України «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 p., згідно з яким захист рослин - це комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни. Проте це широке визначення захисту рослин, що охоплює всі галузі економіки, які використовують у своїй виробничо-господарській діяльності рослини. Тому прийнятнішим є поняття захисту саме сільськогосподарських рослин, яке надає Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. Отже, захист сільськогосподарських рослин - це комплекс заходів щодо попередження і зменшення втрат врожаю сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур'янів.
Шкідниками є види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути. Під хворобами розуміють порушення нормального обміну речовин у рослині під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища. До бур'янів належить небажана рослинність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка конкурує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поширенню шкідників та хвороб.
Посівам сільськогосподарських культур, плодово-ягідним, лісовим та лісопарковим насадженням, продукції рослинництва завдають шкоду понад 400 видів шкідників, рослини уражують 200 збудників небезпечних хвороб, а поля засмічують близько 300 видів бур'янів. Всі вони мають свої біологічні особливості життєвого циклу, а для боротьби з ними застосовуються, поряд з комплексом агротехнічних та організаційних заходів, понад 300 хімічних і біологічних засобів захисту рослин. Таким чином, слід відзначити комплексний інтегрований характер захисту сільськогосподарських рослин, який складається із застосування організаційно-господарських, агротехнічних, селекційних, фізичних, хімічних, біологічних та інших методів.
До організаційно-господарських методів належить своєчасне забезпечення матеріальними і трудовими ресурсами у їх оптимальному співвідношенні. Агротехнічні методи включають дотримання схеми сівозмін, технологічних вимог тощо, що дозволяє випереджати або заглушувати розвиток шкідливих організмів. Селекційні методи дають змогу одержати рослини, стійкі проти певних шкідливих організмів. Фізичні методи спрямовані на фізичне знищення шкідників шляхом їх ручного збирання, виполювання бур'янів тощо. Зазначені методи є досить обмеженими через вплив на одного зі шкідливих організмів або високі затрати ручної праці. Тому найприйнятнішими нині все ж є засоби боротьби проти шкідливих організмів, які містять токсичні речовини.
Такі засоби об'єднуються під загальною назвою пестицидів, визначення яких містить ст. 1 Закону України «Про пестициди і агрохімікати». Пестицидами є токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.
Сутність і значення біологічного методу розкриває Галузева програма «Захист рослин 2008-2015», затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 6 грудня 2007 р. № 867/112. Біологічний метод захисту рослин передбачає використання живих організмів або продуктів їх життєдіяльності для запобігання чи зменшення збитків, яких завдають шкідливі організми, та створення сприятливих умов для діяльності корисних видів. Біологічний метод не потребує значних фінансових витрат і, головне, біологічні засоби можуть виробляти в достатній кількості біофабрики і біолабораторії України. Основна доля у використанні біологічних засобів (близько 80%) припадала на трихограму. Трихограма стримує розвиток і поширення лускокрилих шкідників у посівах сільськогосподарських культур.
Загалом біологічний метод боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур повинен займати до 50% в інтегрованих системах захисту рослин.
Основною метою Галузевої програми «Захист рослин 2008-2015» є насичення ринку пестицидів ефективними засобами захисту рослин у необхідних обсягах і асортименті та забезпечення їх раціонального використання, і на цій основі поліпшити фітосанітарний стан сільськогосподарських угідь, що неодмінно стабілізує і підвищить рівень виробництва конкурентоспроможної продукції рослинництва. Виконання програми значно поліпшить фітосанітарний стан сільськогосподарських угідь, посівів і насаджень, а також сприятиме виробництву прогнозованих обсягів продукції рослинництва та створенню додаткових робочих місць і забезпеченню продовольчої безпеки країни.
Державний контроль у сфері захисту рослин за проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами нагляду за фітосанітарним станом рослин сільськогосподарського призначення, багаторічних насаджень рослин закритого ґрунту, а також захистом їх від шкідливих організмів, додержанням технології та регламентів зберігання, транспортування і застосування засобів захисту рослин здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин. Такими органами є Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, компетенція яких визначається статтями 8-10 Закону України «Про захист рослин». Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту рослин є Міністерство аграрної політики України у особі Департаменту рослинництва, а також Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики, що діє на основі Положення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 18 червня 2007 р. № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2007 р. за № 880/14147. У регіонах функції державного контролю за захистом рослин здійснюють державні станції захисту рослин Автономної Республіки Крим і областей, діючих на підставі положень, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18 липня 2000 р. № 127. До спеціальних органів належить також Державна служба з карантину рослин України, Положення про яку затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 8 травня 2007 р. № 310, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 травня 2007 р. за № 532/13799.
Однією з важливих умов зниження собівартості продукції рослинництва є застосування вітчизняних засобів захисту рослин, які значно дешевші за їх імпортні аналоги. З метою збільшення виробництва таких засобів із залученням коштів вітчизняних та іноземних інвесторів було прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про організацію виробництва вітчизняних засобів захисту рослин» від 24 січня 2001 р. № 42. Водночас відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» виробництво, оптова та роздрібна торгівля пестицидами підлягає ліцензуванню.
Органом ліцензування виробництва пестицидів згідно з п. 14 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, визначено Міністерство промислової політики України. Для одержання ліцензії виробник пестицидів повинен виконати організаційні, кваліфікаційні, технологічні, санітарні та інші вимоги, встановлені Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва пестицидів та агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 31 січня 2006 р. № 8/29, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2006 р. за № 144/12018.
Водночас відповідно до п. 1 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 p., ліцензування оптової та роздрібної торгівлі пестицидами в межах будь-якої території України здійснює Мінагрополітики України, а в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць - відповідні місцеві органи виконавчої влади. Ліцензія на торгівлю пестицидами видається за умови відповідності вимогам Положення про ліцензійну комісію з ліцензування провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), і складу ліцензійної комісії, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 19 березня 2008 р. № 167. Загалом можна зробити висновок про схожість ліцензування оптової торгівлі пестицидами і викладеної раніше процедури ліцензування оптової торгівлі насінням і садивним матеріалом.
Як уже зазначалося, пестициди містять токсичні речовини, тобто речовини хімічного чи біологічного походження, здатні у певних кількостях викликати порушення життєдіяльності людського чи тваринного організму. Пестициди мають різні рівень токсичності та період розпаду шкідливих речовин. Це викликає необхідність суворого санітарного контролю за вмістом токсичних речовин у виробленій сільськогосподарській продукції, що реалізується споживачам. Залишки токсичних речовин у продукції не повинні перевищувати встановлені Державними санітарними правилами та нормами ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001 «Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті», затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 20 вересня 2001 р. № 137.
Разом із тим, з метою забезпечення охорони здоров'я населення і навколишнього природного середовища визначено Перелік пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні, затверджений наказом Державної комісії у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив (Укрдержхімкомісії) від 5 серпня 1997 р.
§ 6. Карантинний режим як прояв особливого режиму захисту рослин
Серед заходів захисту рослин слід виділити особливий карантинний режим, спрямований на запобігання занесенню та поширенню відсутніх на території України регульованих шкідливих організмів. Як правило, такі організми заносяться в Україну із-за кордону і виявляються шляхом проведення фітосанітарного контролю на митному кордоні. Таким чином, карантинний режим належить до митних технічних бар'єрів у зовнішньоекономічній діяльності. Взагалі за своїм значенням карантинний режим є особливим режимом захисту рослин.
Врегульовує відносини з карантинного захисту рослин Закон України «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 р. (у редакції Закону від 18 січня 2006 p. № 3369-IV). Карантином є утримання об'єктів регулювання у визначених місцях для проведення їх моніторингу або подальшого інспектування, фітосанітарної експертизи та обробки. При цьому фітосанітарною експертизою є перевірка та аналіз об'єктів регулювання в лабораторних умовах на предмет наявності або відсутності регульованих шкідливих організмів, а інспектуванням - візуальна перевірка об'єктів регулювання для визначення наявності регульованих шкідливих організмів та/або відповідності фітосанітарним правилам. До шкідливих організмів належать будь-який вид, штам або біотип рослин, тварин, патогенний агент, шкідливий для рослин чи продуктів рослинного походження, у тому числі комахи, кліщі, грибки, бактерії, віруси, нематоди та бур'яни.
Державне управління у сфері карантину рослин здійснюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством аграрної політики України, органами Державної служби з карантину рослин України, яка діє на основі Положення, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 8 травня 2007 р. № 310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 травня 2007 р. за № 532/13799.
У разі виявлення карантинних організмів на території України запроваджується карантинний режим як особливий правовий режим, що передбачає систему фітосанітарних заходів, які здійснюються у карантинній зоні з метою локалізації та ліквідації карантинних організмів. Карантинним є вид шкідливого організму, який у разі занесення або обмеженого поширення на території України може завдати значної шкоди рослинам і рослинним продуктам. При цьому фітосанітарними є будь-які заходи, включаючи усі нормативно-правові вимоги, фітосанітарні правила та процедури, що є обов'язковими для виконання органами державної влади та особами.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про карантин рослин» карантинний режим запроваджується: у межах декількох областей Кабінетом Міністрів України за поданням Головного державного інспектора з карантину рослин України; на території Автономної Республіки Крим, областей, декількох районів, району, населеного пункту чи території окремого господарства - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією за поданням відповідно головних державних інспекторів з карантину рослин чи державних інспекторів з карантину рослин. Карантинний режим запроваджується протягом доби з моменту виявлення карантинного організму. Орган, що приймає рішення про запровадження або скасування карантинного режиму, протягом доби повідомляє осіб, що розташовані, перебувають або проживають у регульованій зоні.
Процедура виявлення карантинних шкідників та подальшого поводження з ними врегульована нормативно і здійснюється відповідно до Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2006 р. № 705. Огляд об'єктів регулювання передбачає проведення інспектування, під час якого здійснюється відбір зразків для проведення фітосанітарної експертизи. Обстеженням є збір та реєстрація даних огляду, моніторингу та інших процедур, пов'язаних з визначенням наявності або відсутності інспектування - візуальна перевірка об'єктів регулювання для визначення наявності регульованих шкідливих організмів та відповідності фітосанітарним правилам. Нарешті, інспектування - це візуальна перевірка об'єктів регулювання для визначення наявності регульованих шкідливих організмів та відповідності фітосанітарним правилам.
З метою визначення фітосанітарного стану об'єктів регулювання державні інспектори з карантину рослин проводять систематичні обстеження земель сільськогосподарського призначення, пунктів карантину рослин та прилеглої до них території (трикілометрової зони), місць обігу об'єктів регулювання. Обстеження проводиться державним інспектором з карантину рослин у період вегетації культурних рослин з такою періодичністю: 1) кожного півріччя -- на місці виробництва або виробничій ділянці, на яких офіційно встановлено та підтримується статус вільних від регульованих шкідливих організмів; 2) щороку - у суб'єктів господарювання, які вирощують елітне насіння і садивний (посадковий) матеріал, на державних сортодослідних станціях, у плодорозсадниках, інтродукційно-карантинних розсадниках і карантинних оранжереях ботанічних садів, а також на територіях, де запроваджено карантинний режим; 3) один раз на два роки - у суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, на землях осіб, де не виявлено карантинних організмів, та на прилеглих до них територіях. Результати обстеження оформлюються актом.
Висновок фітосанітарної експертизи надається за результатами аналізу щодо наявності шкідливих організмів протягом трьох днів із дня подання зразка об'єкта регулювання на аналіз, а щодо саджанців, живців, квіткових цибулин, бульб - наступного дня. У разі проведення складного аналізу (мікологічного, бактеріологічного, вірусологічного, гельмінтологічного) висновок про результати фітосанітарної експертизи надається протягом 30 днів із дня подання зразка об'єкта регулювання на аналіз. На підставі результатів фітосанітарної експертизи кожного зразка об'єкта регулювання і оцінки виявлених шкідливих організмів державний інспектор з карантину рослин визначає фітосані- тарний стан партії об'єктів регулювання та приймає рішення про застосування фітосанітарних заходів. Заражені шкідливими організмами об'єкти регулювання, що вивозяться за межі митної території України або карантинної зони, підлягають обробці або фумігації (знезараженню).
Карантинні організми можуть перетинати митний кордон України як безпосередньо, так і перебуваючи серед так званих підкарантинних об'єктів. Підкарантинними є матеріали та об'єкти, які можуть сприяти поширенню або за допомогою яких можуть поширюватися карантинні організми. Перелік підкарантинних об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 705. По-суті, носієм карантинних організмів, тобто підкарантинним об'єктом, може бути будь-яка продукція рослинництва, зокрема зернові культури, овочі, фрукти, саджанці тощо. У разі виявлення карантинних організмів зазначені об'єкти підлягають знезараженню (фумігації), тобто обробці хімічними речовинами, які знаходяться у газоподібному і рідкому стані, підкарантинних матеріалів, транспортних засобів з метою знищення карантинних організмів.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про карантин рослин», а також п. 67 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» проведення знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів підлягає ліцензуванню. Згідно із п. 1 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, органом ліцензування визначено Мінагрополітики України. Для одержання ліцензії необхідно виконати організаційні, кваліфікаційні та технологічні вимоги, висунуті Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з проведення знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів, які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Мінагрополітики України від 4 листопада 2003 р. № 129/402, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2004 р. за № 1597/10196. Пропозиції щодо надання ліцензій конкретним суб'єктам виносить спеціальна ліцензійна комісія, що діє на підставі Положення, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 30 грудня 2004 р. № 489.
Загальні засади процедури проведення фумігації (знезараження) встановлює відповідний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 705. Поряд із цим існують акти, що врегульовують процедуру фумігації окремих культур, наприклад Інструкція із знезараження плодів цитрусових від середземноморської плодової мухи методом рефрижерації, затверджена наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України від 18 березня 2003 р. №40, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2003 р. за № 250/7571.
Важливе значення у боротьбі з карантинними організмами відіграє фітосанітарний контроль за переміщенням рослинницької продукції як із-за кордону, так і всередині країни. Правовою основою такого контролю є Правила перевезення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 873/5094, а також Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України 23 липня 2005 р. № 414, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2005 р. за № 1121/11401.
§ 7. Правові аспекти вирощування наркотичних рослин
Аналіз статистичних даних, проведений Верховним Судом України у «Практиці розгляду судами справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», свідчить, що в Україні на вересень 2007 р. нараховувалося майже 500 тис. осіб, які регулярно вживають наркотичні засоби, із них понад 5 тис. наркозалежних - неповнолітні. Найбільшу кількість наркозалежних зареєстровано у південних областях України. У 2007 р. на розгляді судів першої інстанції перебувало 43,4 тис. кримінальних справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що на 0,8% більше, ніж у 2006 р.
У сільському господарстві України вирощується досить доступна для споживачів наркосировина - мак снотворний і коноплі, з яких виготовляють наркотичні засоби. Найбільш поширене незаконне вирощування маку снотворного має місце в західних, а конопель - у південних областях. Такий стан висуває об'єктивну необхідність встановлення особливого режиму виробництва продукції рослинного походження, що містить наркотичні речовини.
Правовий режим виробництва і обігу наркотичних засобів і речовин в Україні встановлено на законодавчому рівні Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 22 грудня 2006 р. При цьому наркотичні засоби визначаються як речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. за № 770 (далі - Перелік). Прекурсорами є речовини, які використовуються для виробництва і виготовлення наркотичних засобів.
Відповідно до п. 23 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. діяльність, пов'язана з культивуванням та використанням чи реалізацією рослин, включених до Таблиці І Переліку, підлягає ліцензуванню. Згідно зі списком № 3 таблиці І зазначеного Переліку такими рослинами, що містять наркотичні речовини, є «мак опійний, снотворний» (у тому числі олійний та інші, що містять опій) та «коноплі» будь-якого виду. При цьому культивування рослин виду мак снотворний для виробництва насіння допускається лише за умови використання насіння, зібраного із сортів рослин, у висушеній соломі яких вміст морфіну не перевищував 0,15 відсотка. Щодо коноплі існує вимога, щоб вміст тетрагідроканнабінолу не перевищував 0,15 відсотка.
У п. 25-1 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, функції ліцензування такої діяльності покладено на Комітет з контролю за наркотиками, який діє на основі відповідного Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2003 р. № 1446.
Порядок ліцензування діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1387. Цей нормативно-правовий акт містить ряд положень, зокрема щодо переліку документів, необхідних для ліцензування, підстав для прийняття рішення про відмову у видачі та анулювання ліцензії, порядку переоформлення ліцензії, видачі дубліката тощо.