Додаткова

Основна

1. Циганкова Т. М. Міжнародний маркетинг: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 1998. – с. 30 – 32.

2. Черномаз П. А. Международный маркетинг: Учебно–практическое пособие. – Х .: Консул, 2000. с. 37 – 41.

1. Льюис Р. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновения к взаимопониманию: Пер. с англ. – М.: Дело, 1999. – 440 с.

2. Международный маркетинг: Учеб. Пособие/ Н. И. Перцовский, И. А. Спиридонов, С. В. Барсукова; Под ред. Н.И. Перцовского – М.: Высшая школа, 2001 г. с. 56 –72.

3.3. Термінологічний словник

Соціально-культурне середовище – сукупність чинників соціального та культурного характеру,які позитивно або негативно впливають на міжнародну маркетингову діяльність фірми.

Культура – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який відбивається в типах та формах організації життя та діяльності людей, а також в створюваних ними матеріальних та духовних цінностях.

Референта група – група людей, яка своїм стилем життя, поведінкою, споживацькими перевагами впливає на споживацьку поведінку інших людей.

Порівняльний метод аналізу зарубіжного соціально –культурного середовища - співставлення чинників соціально-культурного середовища досліджуваної країни з відповідними параметрами національного середовища з метою пошуку спільних рис та суттєвих відмінностей, які необхідно врахувати в міжнародній маркетинговій діяльності.

Ідентифікаційний метод аналізу зарубіжного соціально – культурного середовища – метод, розроблений американськими фахівцями, які ідентифікували( звідси і назва) основні параметри соціально-культурного середовища США. Відхилення від цих характеристик і є предметом дослідження маркетологів, які повинні визначити ступінь їх впливу на маркетингову діяльність.

Критеріальний метод аналізу зарубіжного соціально – культурного середовища - полягає в тому, що в результаті кросс-культурних порівнянь країни класифікуються за певним критерієм. Такими критеріями є: індивідуалізм – колективізм, інтравертність – екстравертність; демократизм – авторитаризм, обережність – ризикованість, короткострокова – довгострокова орієнтація. В результаті цього між двома полюсами критерії утворюється континуум, тобто шкала, на якій розташована країна у тій послідовності, яка відповідає оцінкам згідно критерію.

Моноактивні культури– культури, в яких прийнято планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність в певній послідовності, займатися тільки однією справою в даний момент (американці, англійці, німці, швейцарці, північні європейці);

Поліактивні культури– динамічні, легкі в спілкуванні народи, які звикли робити багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкладом, а за ступенем відносної привабливості, значення того чи іншого заходу в даний момент (латиноамериканці, араби, південноєвропейці);

Реактивні культури– культури, що надають пріоритетного значення ввічливості та повазі, відають перевагу мовчазному і спокійному вислуховуванні співбесідника. Обережно реагує на пропозиції іншої сторони; діяльність організовується не за строгим і незмінним планом, а в залежності від змінюючогося контексту , як реакція на ці зміни ( азійські країни, Китай, Японія, фіни).